Постанова 4856 № 420/33711/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 420/33711/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свида Л.І. Суддя-доповідач - Боровицький О. А. 02 вересня 2024 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Боровицького О. А. суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, В С Т А Н О В И В : Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення начальника групи віпс (тип А) впс. «Старокозаче» лейтенанта Феняка Дмитра №3261 від 04.11.2023 року про відмову ОСОБА_1 в перетині кордону у напрямку на виїзд з України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до наказу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2023 року №164-в/с «Про надання відпустки ОСОБА_1 » ОСОБА_1 - судді П`ятого апеляційного адміністративного суду надано невикористану частину щорічної оплачуваної відпустки у період з 06.11.2023 року по 17.11.2023 року (аркуш справи 13). Відповідно до свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 02.12.2005 року ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (аркуш справи 23). ОСОБА_2 є дитиною - інвалідом віком до 18 років, що підтверджується медичними висновками КУ «ДМП №4» від 23.02.2018 року №13, від 22.05.2023 року №28 (аркуші справи 17-18, 19-20). Згідно довідки про перебування на консульському обліку від 21.07.2023 року ОСОБА_2 перебуває на тимчасовому консульському обліку в посольстві України у Швейцарській Конфедерації (аркуш справи 12). 04.11.2023 року, з метою виїзду за межі України, позивач прибув на пункт пропуску «Старокозаче» Білгород-Дністровського району Одеської області, проте, рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 №3261 від 04.11.2023 року позивачу відмовлено у перетині кордону у напрямку на виїзд з України (аркуші справи 14-15). При намаганні оформити виїзд за межі України, позивачем було надано співробітникам прикордонної служби у п.п. «Старокозаче» передбачені ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п.2-1 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 року №57 документи, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, копію свідоцтва про народження дитини (інваліда з дитинства) з підтвердженням у «Дії», довідку про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю №1264 від 13.06.2023 року, видану Управлінням соціального захисту населення у Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, довідку про перебування дитини на консульському обліку, копії медичних висновків про дитину - інваліда №28 від 22.05.2023 року, №13 від 23.02.2018 року, оригінал посвідчення судді та витяг з наказу про відпустку. В рішенні ІНФОРМАЦІЯ_2 №3261 від 04.11.2023 року зазначено, що позивачу відмовлено у напрямку виїзд з України на підставі Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну гр. України», «Порядку перетинання ДК гр. України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57. Позивач не погодився із правомірністю рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 №3261 від 04.11.2023 року про відмову в перетині кордону у напрямку на виїзд з України та звернувся до суду із цим позовом. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції. Отже, гарантоване ст. 33 Конституції України право вільно залишати територію України належить до категорії прав, що можуть бути обмежені в умовах воєнного стану. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан на всій території України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації строком на 30 діб, який на момент розгляду цієї адміністративної справи продовжено. Відповідно до ст. 1, п. 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів. Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану. Відповідно до п. 3 Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. ст. 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Запровадження та здійснення передбачених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів і повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави покладено на військове командування, зокрема на Державну прикордонну службу України. На виконання покладених обов`язків з 24.02.2022 року було тимчасово обмежено виїзд з України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні. Основними функціями Державної прикордонної служби України, згідно ст. 2 вказаного законодавчого акту, є, в тому числі, здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення. Згідно із ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону. Так, відповідно до ст. 1, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну. На громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається. Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону. Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. Відповідно до п. 2 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 року №57 перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи. Відповідно до абз. 6 п. 2-1, 2-6 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 року №57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема, батьки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, за наявності свідоцтва про народження дитини або документів, що підтверджують відповідні повноваження особи, що супроводжує дитину з інвалідністю (у разі здійснення супроводу опікуном, піклувальником, одним або обома прийомними батьками, батьками-вихователями), посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в якому зазначено статус «дитина з інвалідністю», або довідки про отримання державної соціальної допомоги дітям з інвалідністю, виданої структурним підрозділом з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві держадміністрації, виконавчим органом міської ради, до території територіальної громади якої входить територія міста обласного значення, районної у місті (у разі її утворення) ради (незалежно від того, кого призначено отримувачем допомоги), або індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю, виданої лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я, або медичного висновку про дитину з інвалідністю до 18 років (їх нотаріально засвідчених копій). Виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, зазначених в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, може здійснюватися самостійно без осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на підставі довідки про перебування таких осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю, осіб, які потребують постійного догляду, чи дітей, визначених пунктом 2-2 цих Правил, на консульському обліку, документів (їх нотаріально засвідчених копій), що дають право на виїзд, які передбачені відповідно в абзацах третьому - сьомому, дев`ятому і десятому цього пункту та пункті 2-2 цих Правил, та документів, зазначених у пункті 2 цих Правил. У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил. При цьому, відповідно до п. 2-14 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 року №57 у разі введення в Україні воєнного стану, зокрема, судді, які заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами мають право перетинати державний кордон на підставі відповідних рішень про службові відрядження. Згідно із абз. 2 п. 2-14 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінетом Міністрів України від 27.01.1995 року №57 пропуск через державний кордон жінки (у тому числі тієї, яка є усиновлювачем, опікуном, піклувальником, однією з прийомних батьків або однією з батьків-вихователів) та/або чоловіка, який є одиноким батьком, одиноким усиновлювачем або опікуном, піклувальником, прийомним батьком чи батьком-вихователем (за умови, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері), із числа зазначених у цьому пункті осіб, які мають або виховують дитину/дітей віком до 18 років, під час їх виїзду за межі України з метою відвідування таких дітей, які перебувають за межами України, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України здійснюється уповноваженими особами Держприкордонслужби за наявності відповідних підтвердних документів. Тобто, з аналізу наведених Правил слідує, що у разі введення в Україні воєнного стану судді мають право перетинати державний кордон виключно з метою службового відрядження. Водночас є перелік винятків, відповідно до яких судді, можуть перетинати державний кордон України, зокрема, коли жінка або чоловік, який є одиноким батьком, можуть у виняткових випадках прослідувати до своїх дітей віком до 18 років (включно), які перебувають за кордоном, або для супроводження таких дітей для виїзду за межі України. До того ж, під час перетину кордону такі особи повинні мати з собою підтвердження того, з якою метою вони слідують. У разі, коли виїзд здійснюється для лікування за кордоном, за наявності документів, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, та листа Міністра охорони здоров`я, а також на підставі окремого рішення Голови ДПСУ, у разі якщо за кордоном помер один із членів сім`ї особи першого або другого ступеня споріднення. З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2023 року, при намаганні оформити виїзд за межі України, ОСОБА_1 , який є суддею П`ятого апеляційного адміністративного суду, не надав відповідних підтверджуючих документів для поїздки у відрядження або підтвердження статусу одинокого батька, одинокого усиновлювача або опікуна, а також документів про те, що він не перебуває у шлюбі та самостійно виховує та утримує дитину без участі матері, зокрема є вдівцем, тобто відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, в зв`язку з чим заявлені позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.