Постанова 4851 № 520/14224/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 вересня 2024 р. Справа № 520/14224/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/14224/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила: - визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 26.04.2024 року у розмірі 60% (141 885 грн) винагороди судді, яка працює на відповідній посаді на підставі довідки Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 236 475,00 грн, без урахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, а також стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді - 5 років протиправними; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити призначення, перерахунок та виплату судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 70% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, яка складає 236475,00 грн, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку, 30 років 20 днів (стажу роботи на посаді судді 25 років 20 днів, та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 5 років), в розмірі 165 532,60 грн, виходячи, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 27.04.2024 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо призначення судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.04.2024 року у розмірі 60% винагороди судді. Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з дати призначення 27.04.2024, із розрахунку 70% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із загального стажу роботи судді, що має право на відставку, 30 років 20 днів (стажу роботи на посаді судді 25 років 20 днів, та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) 5 років) з урахуванням виплачених сум. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ14099344) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 з 03.04.1999 по 23.04.2024 працювала на посаді судді арбітражного, а в подальшому господарських судів. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 року №1223/0/15-24 позивачку звільнено з посади судді Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Як вбачається з копії рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 №1223/0/15-24, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 30 років 20 днів, з яких: 25 років 20 днів - робота на посаді судді; 5 років - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду. Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 № 12/к позивачку відраховано зі штату суду 26.04.2024 у зв`язку з поданням заяви про відставку. Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці та надала необхідний пакет документів, зокрема, довідку Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій розмір суддівської винагороди визначений у сумі 236475,00 грн. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №204950021988 від 07.05.2024 було визначено стаж роботи на посаді судді 25 років 6 днів та призначено з 27.04.2024 довічне грошове утримання судді у відставці з 29.04.2024 року у сумі 141885,00 грн, що складає 60% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Позивачка вважає, що до стажу, з якого має бути обраховане довічне грошове утримання, має бути включено весь стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на відставку та становить 30 років 20 днів, з яких: 25 років 20 днів - робота на посаді судді; 5 років - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду. Не погоджуючись із такими діями та рішенням суб`єкта владних повноважень, позивачка звернулась за захистом своїх прав до суду. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Згідно з ч.ч. 1-4 Закону №1402-VIII суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Разом з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Колегія суддів наголошує на тому, що Конституційний Суд України визнав неконституційним увесь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI. На час виникнення спірних відносин у цій справі, право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір, а також його перерахунок врегульовано положеннями статті 142 Закону № 1402-VIII, частиною 4 якої передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Водночас, ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Зазначена норма неконституційною не визнавалась. Отже чинним Законом № 1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання. Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною 3 цієї статті. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у спорах, що виникли у подібних правовідносинах, зокрема: у постановах від 15 лютого 2022 року у справі № 340/161/21, від 18.05.2022 у справі 160/415/21, від 02.08.2022 у справі № 620/6361/20. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.04.1999 по 23.04.2024 працювала на посаді судді арбітражного, а в подальшому господарських судів. Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 року №1223/0/15-24 позивачку звільнено з посади судді Східного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку. Як вбачається з копії рішення Вищої ради правосуддя від 23.04.2024 №1223/0/15-24, загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 30 років 20 днів, з яких: 25 років 20 днів - робота на посаді судді; 5 років - стаж роботи за юридичною спеціальністю, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду. Крім того, колегія суддів зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 20.04.2021 у справі №344/5707/19. Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №559/443/18 зазначив, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності. При цьому, дозволяється, виключно шляхом прийняття закону, змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат тощо. Таким чином, призначення відповідачем щомісячного довічного грошового утримання позивачці - судді у відставці відсоток розміру суддівської винагороди 60% замість 70%, є неправомірним. З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% від розміру суддівської винагороди, визначеного у довідці Східного апеляційного господарського суду №08-36/004007 від 29.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 по справі №520/14224/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич