Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/16444/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/16444/24Головуючий у 1-й інстанції Герчаківська О.Я. Провадження № 33/817/634/24 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.3 ст. 172-20 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 серпня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. з участю: розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, в с т а н о в и в: Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17000 грн. Як визнав суд, 25 липня 2024 року близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 "Т" НГУ в нетверезому стані в умовах особливого періоду. В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою у зв`язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених у вказаній постанові, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 настає також у разі знаходження військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, відтак у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено суть правопорушення тобто, крім іншого, має бути зазначено інформацію щодо нетверезого стану військовослужбовця. З цього приводу, вказує, що в порушення вимог закону, зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - є неконкретною, оскільки в протоколі відсутня інформація щодо кількісного показника нетверезого стану, в якому заходився ОСОБА_1 , зокрема кількості проміле, яким доказом підтверджується його нетверезий стан. Звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази, які підтверджують перебування останнього в стані алкогольного сп`яніння, зокрема: роздруківка з алкотестеру з результатом проходження тесту з позитивним результатом, яким начебто, встановлено алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 , а також свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікат відповідності. Таким чином, з урахуванням наведеного вище вважає, що протокол щодо нього складений у порушення вимог ст.ст. 254, 255 КУпАП не може бути визнаний як належний та допустимий доказ у справі про адміністративне правопорушення. Крім цього, апелянт не погоджується із посиланням місцевого суду, як на доказ вини ОСОБА_1 , на його пояснення, згідно яких останній визнав свою провину, оскільки, сам факт визнання особою вини у адміністративному порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. З цього приводу, наводить аналогічний висновок викладений у постанові КАС/ВС від 08.07.2020 у справі № 177/525/17. Апелянт стверджує, що всупереч вимогам закону, без відповідної відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, уповноваженими особами військової частини, в законному порядку, не було направлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження такого огляду, як того вимагають приписи ч.4 ст. 266-1 КУпАП та Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Крім цього, вказує, що проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 проведено як за відсутності належної фіксації технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, так і за відсутності двох свідків, що свідчить про порушення вимог положень ст.266-1 КУпАП. На переконання апелянта, у даному випадку уповноваженою особою в порушення вимог 255 КУпАП України не виконано обов`язок щодо збирання доказів, не надано належних і допустимих доказів наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, що в свою чергу не дає можливості з достатністю встановити його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення. Крім цього, вказує, що за результатами огляду ОСОБА_1 в медичному закладі, лікарем, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд військовослужбовця, не складено висновку, в матеріалах справи такий відсутній, ОСОБА_1 копію примірника не вручалась. Вважає, що зазначені обставини вказують на істотне порушення уповноваженою посадовою особою та лікарем процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, передбаченої ст. 266-1 КУпАП, що є підставою для скасування судового рішення. Відтак, апелянта переконаний, що зазначені порушення (процедури огляду, як на місці виявлення, так і в медичному закладі, відсутність висновку, чеку з результатами огляду, неналежне фіксування процесу огляду і його результатів) свідчить про відсутність доказів перебування ОСОБА_1 в нетверезому стані на території військової частини в умовах особливого періоду, тобто відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.3 ст.172-20 КУпАП на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки він на момент написання апеляційної скарги повного тексту постанови суду першої інстанції від 26 липня 2024 не отримував, а строк на апеляційне оскарження сплинув 04 серпня 2024 року. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, проте в судове засідання не з`явився, проте в апеляційній скарзі зазначив про можливість розгляду справи без його участі. Відповідно до ст.294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до наступних висновків. Відповідно до положень ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Рішення суду, яке оскаржується апелянтом, постановлено судом першої інстанції 26 липня 2024 року. Останнім днем подачі апеляційної скарги є 04 серпня 2024 року, який припав на вихідний день - неділю. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 05 серпня 2024 року. За загальним правилом, яке регламентовано приписами ст.120 КАС України, ст.115 КПК України, ст.245 ЦПК України і, на переконання суду, може бути застосовано у даному провадженні по аналогії права, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Судом встановлено, що апеляційна скарга на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року подана 05 серпня 2024 року, що припадає на перший робочий день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо такий випадає на вихідний або святковий день. За таких обставин, вважаю, що строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено і підстави для вирішення питання про його поновлення відсутні. Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не дотримався. Аналіз доказів судом апеляційної інстанції, свідчить про недотримання судом першої інстанції положень ст.ст.251, 252 КУпАП, які регламентують загальний порядок оцінки доказів органом, що здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу про військове адміністративне правопорушення серії НГУ №3002-0081 від 26.07.2024 р., складеного тво командира військової частини НОМЕР_1 "Т" НГУ майором ОСОБА_2 , 25 липня 2024 року близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_1 перебував на території військової частини НОМЕР_1 "Т" НГУ в нетверезому стані в умовах особливого періоду. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на наступні докази, а саме: витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №50 від 26 лютого 2022 року; довідку в/ч НОМЕР_1 НГУ №50/02/10/1-3988 від 26 липня 2024 року; протокол серії НГУ №3002-0081 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП; акт №3 медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 від 25 липня 2024 року; виписку із медичної карти амбулаторного хворого №102 від 25 липня 2024 року, виданої КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР. Поклавши ці докази в основу свого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції не врахував, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що місцевий суд не дотримався цих приписів закону, оскільки належним чином не дослідив докази вини особи. Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду. Проте, слід зазначити, що відповідальність за вказаною нормою закону настає лише у випадку дотримання встановленого законом порядку проведення огляду на стан сп`яніння. Відповідно до п.7 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок оформлення і складання матеріалів про військові адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення», до протоколу долучаються матеріали (докази), що підтверджують факт вчинення військового адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків правопорушення, інші документи, які стосуються правопорушення). Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про військове адміністративне правопорушення покладається на уповноважену посадову особу, яка складає протокол. Апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги, що зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП щодо ОСОБА_1 - є неконкретизованою. Положеннями Інструкції з оформлення в Національній гвардії України матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.08.2017 №726 (далі - Інструкція) встановлено механізм зі складання, оформлення, подання посадовими особами Національної гвардії України до відповідних судових органів матеріалів про військові адміністративні правопорушення щодо військовослужбовців Національної гвардії України. Додатком 1 до Інструкції затверджено форму протоколу про військове адміністративне правопорушення КУпАП. Згідно п. 3 Розділу 2 Інструкції у протоколі зазначаються: дата і місце його складення; посада, військове звання, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол; відомості про військовослужбовця, який притягається до адміністративної відповідальності; місце, час учинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення; прізвища, ініціали та адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення військовослужбовця, який притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. З вищенаведеного можна дійти висновку про те, що суть адміністративного правопорушення повинна відповідати диспозиції статті яка інкримінується порушнику. Як вже зазначалось вище, адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 172-20 настає також у разі знаходження військовослужбовця на території військової частини в нетверезому стані, відтак, викладаючи суть правопорушення, що зазначається у протоколі, має бути, крім іншого, зазначено інформацію щодо нетверезого стану військовослужбовця. У разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння, результати огляду, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, однак в даному випадку такі відомості у протоколі про адміністративне правопорушення серії НГУ № 3002-008, який був предметом розгляду місцевого суду, відсутні. Крім цього, поза увагою судді першої інстанції залишилось те, що всупереч вимогам ч.1 ст.256 КУпАП в ньому не зазначено, що діяння військовослужбовця, вчинене під час виконання обов`язків військової служби, а вказано лише про вчинення ним порушення на території військової частина в умовах особливого періоду, що не відповідає диспозиції ст.172-20 КУпАП, яка передбачає відповідальність за певні діяння військовослужбовців за умови, що вони вчиняються під час виконання обов`язків військової служби. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку. Обов`язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, та не може бути перекладено на суд. Встановлені вище обставини вказують на існування обґрунтованих сумнівів щодо можливості використання такого протоколу про адміністративне правопорушення, як належного і допустимого доказу вини ОСОБА_1 , оскільки такі порушення і неточності, істотно впливають на можливість встановлення усіх обставин справи. А отже, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта про те, що вищевказаний протокол не може бути належним і допустимим доказом вини правопорушника. Крім цього, суд апеляційної інстанції встановив, що процедура збирання та фіксація доказів у цій справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП щодо ОСОБА_1 , здійснена з істотним порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, зокрема: відсутній висновок лікаря закладу охорони здоров`я за результатами огляду, відеофіксація, передбачена ч.6 ст. 266-1 КУпАП не здійснювалася і за відсутності такої, у порушення вимог ч. 6 ст. 266-1 КУпАП хоча і в протоколі зазначено свідків, проте пояснення таких до протоколу про військове адміністративне правопорушення не долучені, місцевим судом для допиту такі не викликались та не допитувались. Також, як вбачається із акту медичного огляду №3, в графі "ким направлена особа на огляд" зазначено ОСОБА_3 , який згідно протоколу про неадміністративне правопорушення зазначений свідком правопорушення, а відтак є зацікавленою особою. Положеннями статті 266-1 КУпАП унормовано огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема визначено підстави проведення огляду (ч. 1), особа уповноважена проводити огляд та засоби проведення (ч.2-3), наслідки незгоди на проведення огляду уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами (ч. 4), порядок складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду (ч. 5), підстави застосування спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів, залучення до огляду двох свідків (ч. 6); порядок направлення на огляд (ч. 7); порядок огляд військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби у складі національного контингенту (ч. 8); підстави, за яких огляд вважається недійсним ч. (9). Відповідно до «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» від 12.01.2024 р. (далі - Порядок) огляд військовослужбовців/військовозобов`язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів (п. 3); огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а у разі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність або лікарем закладу охорони здоров`я, який пройшов спеціальну підготовку (п. 5). Згідно п. 7 Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 32 від 12 січня 2024 року, результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп`яніння. У разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп`яніння. Акт огляду на стан сп`яніння, проведеного уповноваженою посадовою особою, складається у двох примірниках, один з яких вручається військовослужбовцю/військовозобов`язаному, а другий залишається в уповноваженої посадової особи та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення факту перебування у стані сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця/військовозобов`язаного з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом. Згідно ч. 6 ст. 266-1 КУпАП під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто, нормами вказаної статті визначений певний алгоритм дій та необхідні умови для проведення огляду військовослужбовця на стан алкогольного сп`яніння. Як вбачається зі змісту частини 4 та 5 ст. 266-1 КУпАП, у разі проведення огляду в закладі охорони здоров`я, за результатами огляду складається висновок. В матеріалах справи в порушення вимог ч. 5 ст. 266-1 КУпАП відсутній висновок за результатами огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, натомість наявна виписка із медичної карти амбулаторного хворого №102 від 25 липня 2024 року, виданої КНП «Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань» ТОР (а. с. 3). Крім того, під час проведення огляду ОСОБА_1 проігноровано вимогу ч. 7 ст. 266-1 КУпАП про обов`язкове застосування під час огляду з використанням спеціальних технічних засобів та тестів спеціальних технічних засобів відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів проведення огляду у присутності двох свідків: матеріали справи не містять відеозапису та відсутні пояснення свідків, зазначених в протоколі, такі судом першої інстанції не викликались та не допитувались. Таким чином, акт огляду також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 266-1 КУпАП, адже огляд проведено без використанням спеціальних технічних засобів або свідків. Також в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера, зокрема: роздруківка з алкотестеру з результатом проходження тесту з позитивним результатом, яким встановлено алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 , а також свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, сертифікат відповідності. Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами апелянта, що огляд ОСОБА_1 проведений на місці виявлення правопорушення та в закладі охорони здоров`я із грубим порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, «Порядку направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду» від 12.01.2024 р., й відповідно до ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсним. Цим обставинам суд 1-ї інстанції належної оцінки не надав та дійшов необґрунтованого та передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, який розглядався судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-20 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-20 КУпАП - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя