Ухвала КЦС ВС № 215/4286/20

УХВАЛА 28 серпня 2024 року м. Київ справа № 215/4286/20 провадження № 61-8956ск24 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротуна В. М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Литвиненко Ірини Вікторівни від участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року, ВСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2024 року касаційну скаргу призначено судді-доповідачеві Литвиненко І. В. Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Заявнику запропоновано подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження з зазначенням виняткових підстав пропуску строку на касаційне оскарження, відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України, а також надання інформації про наявність чи відсутність зареєстрованого електронного кабінету. 27 липня 2024 рокуОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із заявою про відвід судді Верховного Суду Литвиненко І. В. від участі у справі № 215/4286/20, яку було передано судді-доповідачу 26 серпня 2024 року. Заява мотивована тим, що, на її переконання суддя Литвиненко І. В., залишивши касаційну скаргу без руху, порушила норми процесуального права внаслідок власної неналежної професійної спрямованості, зацікавленості у кінцевому рішенні і не вважає деліктом правопорушення, встановлене постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року в справі № 215/3481/14-а. Заявник вважає, що суддя не має достатнього рівня компетентності, а тому відсутні підстави довіряти такому судді, який гарантії статті 56 Конституції України не захищає, не вказує дату підписання позову, використовує, на її думку, хибні підстави для залишення касаційної скарги без руху, не зважає на відсутність адреси електронної поштової скриньки, а отже, і на відсутність зареєстрованого електронного кабінету, не знає, що строк на касаційне оскарження слід визначати шляхом дослідження зворотних поштових повідомлень та реєстрів поштових відправлень. Позивач наполягає на тому, що суддя не знає про факт порушення її суб`єктивного права, який встановлений постановою Дніпровського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року у справі № 215/3481/14-а, а отже, не підлягає доказуванню. Такі обставини, на переконання ОСОБА_1 , свідчать про упередженість та зацікавленість судді у кінцевому судовому рішенні, завчасне вирішення справи на користь відповідача та упередженість до позивача. За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що суддя-доповідач Литвиненко І. В. не може брати участь у розгляді касаційної скарги та підлягає відводу. Ухвалою Верховного Суду від 27 серпня 2024 року визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Литвиненко І. В. та передано для вирішення зазначеного питання іншому судді у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України. На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України, 27 серпня 2024 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Литвиненко І. В. в порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України, передано судді Верховного Суду Коротуну В. М. Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України, згідно з якою суддя підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. Стаття 37 ЦПК України закріплює недопустимість повторної участі судді в розгляді справи. Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Європейський суд з прав людини вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (BELUKHA v. UKRAINE, N 33949/02, § 49 - 52, ЄСПЛ, від 09 листопада 2006 року). Згідно з частинами другою, третьою статті 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Згідно з частиною одинадцятою статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Доводи заяви свідчать про незгоду з процесуальними діями судді Верховного Суду Литвиненко І. В., що відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу. Враховуючи викладене, судом не встановлено обставин, які передбачені частиною першою статті 36 ЦПК України для відводу судді Верховного Суду Литвиненко І. В., а тому Верховний Суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити. Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, УХВАЛИВ : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Верховного Суду Литвиненко Ірини Вікторівни відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Коротун