Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/23887/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/23887/23 Головуючий у 1 інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Грибан І.О. Кузьмишиної О.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», в якому просив: - визнати протиправним дії Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» щодо незарахування ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції, у період з 25.01.2010 р. по 27.09.2021 р.; - зобов`язати Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції службу в податковій міліції у період з 25.01.2010 р. по 27.09.2021 р. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним дії Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" щодо не зарахування ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції, у період з 25.01.2010 р. по 27.09.2021 р. відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Зобов`язано Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції службу в податковій міліції у період з 25.01.2010р. по 27.09.2021р. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що частина 2 статті 78 Закону України «Про національну поліцію» містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції, у вказаному переліку відсутня служба в органах податкової міліції. На переконання апелянта, служба в податковій міліції може зараховуватися до стажу служби для призначення пенсії при звільненні, водночас, зарахування стажу роботи в податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (а не призначення пенсії), статті 78 Закону України "Про національну поліцію" не передбачено. 24 квітня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Також, 14 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від позивача ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 13.04.2006. Згідно трудової книжки та послужного списку, ОСОБА_1 у період з 25.01.2010 по 27.09.2021 проходив службу в органах податкової міліції. На теперішній час проходить службу в Департаменті поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють". ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем при призначені його на посаду інспектора відділу тактико-спеціальної підготовки управління поліції особливого призначення №3 Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" не враховано вислугу років у Податкові міліції, в період з 25.01.2010 по 27.09.2021. ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» із запитом про надання інформації, зокрема, про зарахування ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції, у період з 25.01.2010р. по 27.09.2021р., до загального стажу роботи в Департаменті поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України "Лють" для виплати відсоткової надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Листом від 30 травня 2023 року №14аз Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» повідомив про те, що відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" відсутні правові підстави для зарахування ОСОБА_1 строк служби в податковій міліції до стажу служби в поліції. Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон№ 580-VIII). Згідно зі статтями 1-2 вказаного Закону, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII). Відповідно до частини 1 статті 78 Закону №580-VIII, стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Частиною 2 статті 78 Закону передбачено, що до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» від 05 липня 2012 року № 5083-VI, який набрав чинності з 12 серпня 2012 року, серед іншого, доповнено Податковий кодекс України розділом XVIII-2 (Податкова міліція). Так, пунктом 348.1 статті 348 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. У відповідно до пункту 348.2 статті 348 ПК України, завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків . Згідно з пунктом 353.1 статті 353 ПК України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. За приписами пункту 356.1 статті 356 ПК України, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист". Відповідно до статті 19 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII, який був чинний у період служби позивача у податковій міліції), податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Завданнями податкової міліції є: запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням службових обов`язків. У статті 21 Закону №509-XII, яка визначала повноваження податкової міліції, зазначено, що податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов`язаних з виконанням ними службових обов`язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов`язаних з оподаткуванням. Частина перша статті 24 Закону №509-XII передбачала, що особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Згідно статті 26 Закону №509-XII, держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію". Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30 травня 2023 року №14аз відповідач відмовив ОСОБА_1 в зарахуванні служби в органах податкової міліції, у період з 25.01.2010 по 27.09.2021, до загального стажу роботи в Департаменті поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» для виплати відсоткової надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Так, апелянт вказує, що частина 2 статті 78 Закону України «Про національну поліцію» містить вичерпний перелік посад (видів служби) та періодів роботи в органах і установах, служба у яких зараховується до стажу служби в поліції, у вказаному переліку відсутня служба в органах податкової міліції. При цьому, апелянт стверджує, що служба в податковій міліції може зараховуватися до стажу служби для призначення пенсії при звільненні, водночас, зарахування стажу роботи в податковій міліції до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки (а не призначення пенсії), статті 78 Закону України "Про національну поліцію" не передбачено. Колегія суддів вважає вищевказані доводи апелянта необґрунтованими, оскільки, служба в органах податкової міліції осіб начальницького і рядового складу здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для органів внутрішніх справ, а відтак, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, й повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 508-VIII. Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним судом, зокрема в постановах від 02 червня 2022 року у справі № 280/8419/20, від 13 серпня 2021 року у справі №440/1564/20, від 07 жовтня 2020 року в справі № 826/16143/18. Водночас, посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 19.11.2019 року у справі №520/903/19 та від 31.03.2020 року у справі №520/2067/19 є необґрунтованим, оскільки предметом спору у цих справах є врахування до стажу служби в поліції часу навчання особи у вищому навчальному закладі. Таким чином, правовідносини у даній справі та у справах №520/903/19 та №520/2067/19 не є подібними. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування позивачу служби в органах податкової міліції, у період з 25.01.2010 по 27.09.2021, відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію". Доводи апелянта про передчасність вимоги про зарахування до вислуги років у поліції стажу служби у податковій міліції є необґрунтованими, оскільки, з метою ефективного захисту прав позивача, належним способом відновлення його порушеного права є зобов`язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції наявну на момент переходу на службу у Департамент поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» стаж служби в податковій міліції у період з 25.01.2010 по 27.09.2021. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Грибан І.О. Кузьмишина О.М.