LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд620/631/24

від 14.05.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/631/24 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Шведа Е.Ю., суддів - Голяшкіна О.В., Заїки М.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» про визнання протиправною бездіяльності і зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» (далі - Відповідач, ДПОП «ОШБ «Лють»), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо незарахування Позивачу до стажу служби в поліції наявну на момент переходу на службу до «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» вислугу років з 31.07.1999 по 25.11.2002, що у пільгову обчисленні становить 03 роки 04 місяці 16 днів, у Державній кримінально-виконавчій службі України, що включає в себе період навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період перебування на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби Роменської виправної колонії (№56); - зобов`язання ДПОП «ОШБ «Лють» зарахувати ОСОБА_2 до стажу служби у поліції наявну на момент переходу на службу до «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» вислугу років з 31.07.1999 по 25.11.2002, що у пільгову обчисленні становить 03 роки 04 місяці 16 днів, у Державній кримінально-виконавчій службі України, що включає в себе період навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань та період перебування на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби Роменської виправної колонії (№56). Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 позов задоволено частково: - визнано протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» щодо неврахування ОСОБА_1 до стажу служби у поліції період служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 31.07.1999 по 25.11.2002; - зобов`язано Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у поліції, службу (вислугу років) в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 31.07.1999 по 25.11.2002 станом на дату прийняття на службу в поліцію. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність і статус Позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зарахування вислуги років у пільговому обчисленні, суд зазначив, що вона стосується лише питання призначення пенсії, однак не впливає на розмір окремих видів грошового забезпечення або додаткової відпустки. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його в частині задоволення позовних вимог та ухвалити у цій частині нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом залишено поза увагою відсутність у ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» застережень щодо можливості зарахування до стажу служби у поліції служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Наголошує на неврахуванні судом позиції Верховного Суду у справі №520/2067/19 (постанова від 31.03.2020), за якою Закон України «Про Національну поліцію» встановлює вичерпний перелік складових стажу служби у поліції. Стверджує, що суд помилково ототожнив службу у поліції із службою в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, стаж в якій може зараховуватися до стажу службу лише для призначення пенсії. Окремо звертає увагу, що Позивачем не було оскаржено наказ про призначення його до органів поліції, в якому була встановлена вислуга років, а відтак заявлений позов є передчасним. Зазначає поряд з іншим про відсутність підстав для зарахування стажу у пільговому обчисленні. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 26.04.2024. У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом правильно встановлено всі фактичні обставини, надано ним належну правову оцінку із вірним застосуванням норм матеріального права, а висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не є предметом апеляційного оскарження, судова колегія вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги ДПОП «ОШБ «Лють». Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 31.07.1999 по 06.07.2002 навчався на денній формі навчання у Чернігівському юридичному училищі Державного департаменту України з питань виконання покарань, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 від 06.07.2002 (а.с. 34) і додатком до нього серії А №330175 (а.с. 35-36). Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 15.08.1999 по 25.11.2002 проходив службу в Державному департаменті України з питань виконання покарань (а.с. 47-51). Відповідно до наказу Управління Державного департаменту України з питань виконання кримінальних покарань у Сумській області від 28.11.2002 №50 о/с вислуга років на день звільнення становить 3 роки 3 місяці 10 днів у календарному обчисленні (а.с. 42). Поміж іншим, згідно копії послужного списку №/М-098486/0054175 ОСОБА_1 з 01.06.2004 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 - в органах Національної поліції України (а.с. 20-23). Матеріали справи свідчать, що за наслідками розгляду адвокатського запиту представника Позивача від 10.11.2023 №10/11/23 щодо загальної вислуги років останнього (а.с. 13-14) Відповідач листом від 27.11.2023 №СЕД-19аз/05/59/02-2023 повідомив, що станом на 27.11.2023 стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки ОСОБА_1 налічує 19 років 05 місяців 26 днів, до якого відповідно до ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію» зараховані періоди проходження служби в органах внутрішніх справ з 01.06.2004 по 06.11.2015 та проходження служби в Національній поліції України з 07.11.2015 (а.с. 15). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 59, 78 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 130 Виправно-трудового кодексу України, р. 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, ст. ст. 6, 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», а також правової позиції Верховного Суду у справі №160/11127/20, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, оскільки служба в органах ДКВС України, будучи за своєю правовою природою тотожною службі в органах внутрішніх справ, має бути зарахована до періоди служби у Національній поліції, однак у спірному випадку у календарному, а не в пільговому обчисленні. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Згідно ст. 78 Закону стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР. Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення. Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 130 Виправно-трудового кодексу України на працівників рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюється дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На спеціалістів кримінально-виконавчої системи, які не мають спеціальних звань, поширюється дія закону України «Про державну службу». Приписи пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України визначали, що до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. У свою чергу, спеціальним Законом, який визначає правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження, є Закон України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон № 2713-IV), який набрав чинності 20.07.2005. У попередніх редакціях ч. 5 ст. 23 цього Закону (до змін від 10.11.2015 та від 06.12.2016) було передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII частину п`яту статті 23 Закону № 2713-IV викладено в наступній редакції: «на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України». У постанові від 20.10.2022 у справі № 160/11127/20, на яку обґрунтовано послався суд першої інстанції, Верховний Суд зазначив, що системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби. Колегія суддів зазначає, що сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 №3460-IV. Згідно преамбули зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Крім того, ч. 1 ст. 6 Закону № 2713-IV закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України. Аналізуючи повноваження, завдання та функції відповідних органів, Верховний Суд у згаданій вище постанові дійшов висновку, що всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу. Аналогічну позицію підтримав Верховний Суд й у постанові від 01.08.2023 у справі № 240/30024/21. За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для зарахування Позивачу до стажу служби в поліції періоду служби в органах ДКВС України з 31.07.1999 по 25.11.2002. Посилання Апелянта на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, є безпідставними, позаяк спірні правовідносини, які були предметом розгляду у вказаній справі, не є подібними до правовідносин у цій справі та стосувалися питання врахування до календарної вислуги років часу навчання у вищому навчальному закладі до початку служби в органах поліції. З аналогічних підстав не є релевантною до спірних правовідносин постанова Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №520/903/19, на яку посилається Відповідач в апеляційній скарзі. З приводу твердження ДПОП «ОШБ «Лють» про те, що покладення на нього обов`язку із зарахування ОСОБА_1 до вислуги років в поліції стажу службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби є передчасним, оскільки Позивач не оскаржив наказ Відповідача про призначенні його до органів поліції та яким встановлювалася вислуга років від 01.03.2023 №289 о/с, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що безвідносно до зазначення в такому наказі відомостей про вислугу років поліцейського та/або оскарження такого акту особа не позбавлена права на судовий захист шляхом включення до такої вислуги окремих періодів служби. Крім іншого, суд апеляційної інстанції зауважує, що копії цього наказу суб`єктом владних повноважень до матеріалів справи не надано. Доводи Апелянта про неврахування судом змін у положення ст. 60 Закону, які набрали чинності з 01.05.2022, за якими відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції, що, за твердження Відповідача унеможливлює застосування при вирішенні цього спору інших нормативних актів, колегія суддів відхиляє, оскільки, як було встановлено вище, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України (Державної пенітенціарної служби) має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а така служба в силу ст. 78 Закону зараховується до стажу служби у поліції. Щодо аргументів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для зарахування стажу саме в пільговому обчисленні судова колегія зазначає, що, як було встановлено вище, у задоволенні відповідної частини позовних вимог Чернігівським окружним адміністративним судом відмовлено, що не дає підстав стверджувати про порушення судом норм матеріального права у цій частині у розрізі доводів апеляційної скарги. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Е.Ю. Швед Судді О.В. Голяшкін М.М. Заїка Повний текст постанови складено та підписано 14 травня 2024 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»