Постанова Черкаський апеляційний суд № 693/105/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1332/24Головуючий по 1 інстанції Справа №693/105/22 Категорія: 307010000 Шимчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Новицька Н.О. учасники справи: позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; відповідач ОСОБА_3 ; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна; особа, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_3 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно земельну ділянку, в с т а н о в и в: 09.02.2022 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна. В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що 21.01.2022 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом № 53 від 17.01.2022 року на 1/4 частку майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як його дружина, яке зареєстроване в спадковому реєстрі 17.01.2022 року. Спадщина, на яку в указаній частці видане це свідоцтво, складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7120988500;02:001:0449 та розташована Черкаська область, Уманський (Жашківський ) район, в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в віці 92 роки, актовий запис про смерть зареєстрований Тихохутірською сільською радою Жашківського району Черкаської області за № 14, який з 1995 року по день смерті проживав з позивачкою, ОСОБА_4 , спочатку в цивільному шлюбі, а з 17 лютого 2014 року в офіційному шлюбі, в домоволодінні, яке є власністю останньої, за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_5 , відкрилася спадщина, яка зареєстрована в спадковому реєстрі за № 57312916 (у нотаріуса №56/2015), спадкоємцями першої черги якої є: ОСОБА_3 . - внук та ОСОБА_4 - непрацездатна вдова. ОСОБА_5 при житті, з метою отримання довічного догляду від внука ОСОБА_3 , який пообіцяв його доглянути до смерті, оскільки покійний вірив, що єдиний внук догляне його до останнього дня життя, так як він був чоловіком похилого віку, інвалідом війни І групи, а тому потребував догляду та сторонньої допомоги, в кінці 90-х років минулого століття подарував внуку власний будинок, що розташований в с. Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області. Також з цією метою в 2001 році ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого заповів ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,15 га, що знаходиться в с.Тихий Хутір, так як на той період земельну ділянку подарувати було неможливо, а скласти договір довічного утримання внук не побажав. Заповіт був посвідчений 25.05.2001 року секретарем Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за №

12. Так як ОСОБА_3 постійно проживав у м. Києві, ОСОБА_5 користувався земельною ділянкою, розташованою біля подарованого будинку, та вирощував для внука овочі, які зберігалися в погребі біля будинку до посвідчення заповіту на земельну ділянку. Після отримання заповіту на земельну ділянку, з 2004 року, як стверджував відповідач при розгляді справи № 693/1025/15-ц, в них погіршились відносини, і як наслідок він вигнав свого діда з будинку, поміняв замки в дверях будинку та поставив камери, а також зобов`язав ОСОБА_5 написати розписку про те, що він не буде приходити до подарованого будинку. Враховуючи таке безвідповідальне відношення внука до діда, ОСОБА_5 , останній вирішив свідомо та добровільно, розуміючи значення своїх дій, залишити сину позивачки від першого шлюбу ОСОБА_6 земельну ділянку, так як він фактично йому допомагав матеріально, фізично та підтримував морально. З цією метою 25 лютого 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт на ім`я ОСОБА_6 , яким заповів йому земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,15 га, що знаходиться в с.Тихий Хутір. Заповіт був посвідчений секретарем Тихохутірської сільської ради Жашківського району Черкаської області та зареєстрований в реєстрі за № 11, яким був скасований заповіт від 25.05.2001 року. Рішенням Жашківського районного суду від 08.11.2017 року (справа №693/923/16-ц) заповіт від 25 лютого 2011 року визнано нікчемним, як такий, що складений в порушенням вимог щодо його посвідчення, за позовом ОСОБА_3 . Позивачу видали свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частки майна, що складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 7120988500;02:001:0449 та розташована Черкаська область. Уманський (Жашківський ) район, в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, відповідно до ст.1241 ЦК України, при тому, що нею було написана заява про прийняття спадщини за законом та про видачу їй свідоцтва на 1/2 частку спадкового майна. При цьому у вищевказаному свідоцтві не визначені імена та частки у спадщині інших спадкоємців. Окрім того в отриманому свідоцтві про право на спадщину за законом №53 від 17.01.2022 року допущені помилки в частинах спадщини, а саме частку цифрами вказано 1/4, а прописом вказана (одна шоста). Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 та визнання заповіту від 25.02. 2011 року нікчемним, спадкоємицями його спадкового майна є дружина, відповідно до ст.1261 ЦК України, та внук, ОСОБА_3 , відповідно до ст.1266 ЦК України, тому частки спадкоємців є рівними. Враховуючи те, що позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом, на 1/4 частки майна, яка не відповідає нормам ст.1241 ЦК України, в свідоцтво необхідно внести зміни та визначити 1/2 частки спадкового майна. З огляду на вищезазначене ОСОБА_4 вимушена звернутись до суду з метою захисту свого порушеного права та просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частки майна, видане на ім`я ОСОБА_3 , що складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 7120988500:02:001:0449 та розташована : Черкаська область, Уманський (Жашківський) район , в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Внести зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом на частки спадкового майна, видане на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 7120988500:02:001:0449 та розташована : Черкаська область, Уманський (Жашківський) район , в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом визнання за мною права на частки права власності на спадкове майно по закону, замість частки, та внести відповідні зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Рішенням Жашківського районного суду Черкаької області від 29.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно земельну ділянку, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна задоволено. Визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частки майна, видане на ім`я ОСОБА_3 , що складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 7120988500:02:001:0449 та розташована : Черкаська область, Уманський (Жашківський) район , в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, та внесено відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Внесено зміни в свідоцтво про право на спадщину за законом на частки спадкового майна, видане на ім`я ОСОБА_4 , яке складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 7120988500:02:001:0449 та розташована : Черкаська область, Уманський (Жашківський) район, в адміністративних межах Тихохутірської сільської ради, за межами населеного пункту, шляхом визнання за нею права власності на частки спадкового майно по закону, замість частки, та внесено відповідні зміни до державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності . Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає у с. Тихий Хутір Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючої у с. Тихий Хутір Уманського району Черкаської області, РНОКПП : НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проживає у с. Тихий Хутір Уманського району Черкаської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючої по АДРЕСА_2 , РНОКПП : НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючої у с. Тихий Хутір Уманського району Черкаської області, РНОКПП : НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 1984 (одна тисяча вісімдесят чотири) гривні 80 копійок. Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року у справі № 693/105/22 та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував те, що новий заповіт від 25 лютого 2011 року є нікчемним, а зазначене положення ч. 4 ст. 1254 ЦК України розраховане тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до ст.ст. 225 та 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту. Вказує, що незаконність оскаржуваного рішення суду першої інстанції полягає у неврахуванні того, що ч. 4 ст. 1254 ЦК України не регулює правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат. При нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасувати попередній заповіт. 01 серпня 2024 року від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвоката Полежаки В.Ф. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 року без змін. У відзиві зазначається, що оскаржуване рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 року є законне та обґрунтоване, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому є таким, що не підлягає до скасування. Вказує, що нотаріусом Шелудько В.П. безпідставно видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно земельну ділянку в розмірі частки, а його довірительці свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно земельну ділянку розміром частки з допущеними помилками. Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам. При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.01.2022 року, виданого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П., на підставі ст. 1241 ЦК України, спадкоємцем на (одну шосту) частку зазначеного у цьому свідоцтві майна гр. ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Спадщина, на яку в указаній частці видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки загальною площею 3,1511 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки : 7120988500:02:001:0449 та розташована: Черкаська область, Уманський (Жашківський) район, в адмінмежах Тихохутірської сільської ради (за межами населеного пункту (т.1, а.с.8). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.01.2022 року, приватним нотаріусом Шелудько В.П. 17.01.2022 року зареєстровано право власності за ОСОБА_4 на частку земельної ділянки загальною площею 3,1509 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки : 7120988500:02:001:0449 та розташована : АДРЕСА_3 , а.с.9). Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20.10.2020 року у цивільній справі № 693/1334/19 за позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно земельний пай, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Шелудько В.П, та ОСОБА_4 , задоволено. Свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 25.02.2011 року, зареєстроване 30.05.2016 року у Спадковому реєстрі за № 59029424 на ім?я ОСОБА_6 - скасовано. (т. 1 а.с.14-16). Постановою Черкаського апеляційного суду від 24.12.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 20.10.2020 року у справі № 693/1334/19 залишено без змін (т. 1 а.с.11-13). Відповідно до копії свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис про смерть № 407 від 21.02.2023 року, виданий Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( т. 1 а.с.188). Згідно копії довідки, виданої приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Камуз Ю.В. 04.04.2023 року № 109/02-14, 10 березня 2023 року приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Камуз Ю.В. заведена спадкова справа № 35/2023 після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відповідно до даних, які містяться в документах спадкової справи, станом на 04 квітня 2023 року спадкоємцями, які прийняли спадщину як за заповітом,так і за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с.199). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Камуз Ю.В. від 04.09.2023 року, на підставі заповіту, посвідченого Тихохутірською сільською радою Жашківського району Черкаської області 21.11.2018 року, зареєстрованого у реєстрі за № 17, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_4 ,, 1939 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , є її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки загальною площею 3, 1498 га, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер : 7120988500:02:001:0421, місце розташування : Черкаська область, Уманський район, в адмінмежах Тихохутірської сільської ради (за межами населеного пункту) ( т.1 а.с.211). Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав від 04.09.2023 року, право власності на земельну ділянку площею 3,1498 га, кадастровий номер 7120988500:02:001:0421 зареєстровано 04.09.2023 року за ОСОБА_1 , розмір частки 1/1. Згідно рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25.12.2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Шелудько В.П., про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину задоволено. Визнано недійсним свідоцтво № 53 від 17 січня 2022 року, видане приватним нотаріусом Шелудько В.П. ОСОБА_4 , про право на частку майна ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 2, а.с.18-20). Постановою Черкаського апеляційного суду від 27.03.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Полежаки Володимира Федоровича задоволено. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 25 грудня 2023 року - скасовано та ухвалено нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Шелудько Валентина Петрівна про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину відмовлено (т. 2, а.с.21-25). ОСОБА_4 (правонаступники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) звертаючись в суд з даним позовом наполягала на незаконності видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частки спадщини та, відповідно, стверджувала про порушення її спадкових прав внаслідок видачі їй свідоцтва про право на обов`язкову частку спадщини за законом, замість належної, як вона вважала спадщини. Як зазначалося вище, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно земельна ділянка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,1509 га, яка знаходиться в с. Тихій Хутір Жашківського району Черкаської області, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку ЧР № 141958. За життя ОСОБА_5 25.05.2001 року склав заповіт, яким все своє майно заповів ОСОБА_3 06 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. 25 лютого 2011 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким земельну ділянку заповів ОСОБА_6 , сину від першого шлюбу своєї дружини. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2017 року (справа № 693/923/16-ц) заповіт, який складений 25.02.2011 року ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 11 Тихохутірською сільською радою Жашківського району Черкаської області - визнано нікчемним. Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року, (справа № 693/1334/19) свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом від 25.02.2011 року, зареєстроване 30.05.2016 року у Спадковому реєстрі за № 59029424 на ім?я ОСОБА_6 - скасовано. Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 13 січня 2022 року, (справа № 693/30/20) у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_6 - відмовлено. Вказані рішення суду набрали законної сили. 08 квітня 2021 року ОСОБА_4 подала заяву до нотаріуса про прийняття спадщини, в якій вказує, що спадкове майно вона прийняла, так як на день смерті чоловіка була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем за однією адресою. 28 травня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. із заявою № 281 про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що прийняла спадкове майно, так як на день смерті чоловіка була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем за однією адресою. 17 січня 2022 року ОСОБА_4 звернулась до приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. із заявою № 29 про прийняття спадщини після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що прийняла спадкове майно, так як на день смерті чоловіка була зареєстрована та проживала зі спадкодавцем за однією адресою. 17 січня 2022 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яким спадкоємцем на (одну шосту частку) ( так зазначено в самому свідоцтві) майна визнана ОСОБА_4 06 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. із заявою № 152 про прийняття спадщини після смерті його діда ОСОБА_5 , який постійно проживав та був зареєстрований в с. Тихій Хутір Жашківського району Черкаської області. 05 січня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до приватного нотаріуса Жашківського районного нотаріального округу Черкаської області Шелудько В.П. із заявою № 3 про прийняття спадщини після смерті його діда ОСОБА_5 , який на день смерті був зареєстрований та постійно проживав зі спадкодавцем за однією адресою. 05 січня 2022 року видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яким ОСОБА_3 отримав частини земельної ділянки. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності заявлених вимог, зазначивши, що оскільки заповіт від 25 травня 2001 року, яким ОСОБА_5 заповів земельну ділянку на ім`я ОСОБА_3 , після визнання заповіту від 25 лютого 2011 року, яким ОСОБА_5 заповів земельну ділянку ОСОБА_6 , нікчемний не відновився, а тому ОСОБА_3 не мав права на отримання спадкового майна за заповітом. В обґрунтування такого висновку, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на ч. 4 ст. 1254 ЦК України у відповідності до якої визнання недійсним нового заповіту чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року в справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)). Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за законом або за заповітом. Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до частин першої, третьої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України). Згідно з статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Свідоцтво про право на спадщину це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1298 ЦК України). Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України). Аналіз статті 1301 ЦК України свідчить, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. При цьому, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). У постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, тощо. Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного. Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов). Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Згідно з частиною четвертою статті 1254 ЦК України, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Тлумачення вказаних норм свідчить, що: - частина четверта статті 1254 ЦК України стосується тільки тих випадків, за яких новий заповіт визнано недійсним через дефект волі заповідача на підставі статті 225 ЦК України (заповідач у момент вчинення заповіту не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними) чи статті 231 ЦК України (заповіт вчинено під впливом насильства), дія попереднього заповіту відновлюється; - частина четверта статті 1254 ЦК України розрахована тільки на визначення правових наслідків недійсності оспорюваного заповіту (відповідно до статей 225 і 230 ЦК України) і не регулює впливу нікчемності заповіту на відновлення попереднього заповіту; - частина четверта статті 1254 ЦК України не може регулювати правові наслідки нікчемності заповіту. Це обумовлено тим, що нікчемний заповіт не породжує будь-який правовий результат; - при нікчемності другого заповіту слід вести мову не про відновлення чинності першого заповіту, а про те, що вчинення наступного нікчемного заповіту, не може скасовувати попередній заповіт; - положення частини четвертої статті 1254 ЦК України є виключенням із загального правила про наслідки недійсності правочину, а отже, за аналогією застосовані бути не можуть. Також немає підстав застосовувати аналогію закону (частина перша статті 8 ЦК України), оскільки питання наслідків нікчемності правочину (у тому числі й заповіту, як одностороннього правочину) врегульовані частинами першою та другою статті 216 ЦК України. Верховний Суд дійшов до правового висновку, що нікчемний заповіт не породжує настання правових наслідків, тому не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати. Вищезазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19, провадження № 61-20469сво19). З урахуванням зазначених вище норм права та висновку Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що вчинення наступного нікчемного заповіту від 25 лютого 2011 року, не може скасовувати попередній заповіт від 25 травня 2001 року, а тому ОСОБА_3 має право на спадкування на підставі заповіту від 25 травня 2001 року. Суд першої інстанції не врахував, що нікчемний заповіт не породжує настання правових наслідків, тому не впливає на попередній заповіт та не може його відновлювати чи скасовувати, а тому доводи апеляційної скарги, щодо незаконності рішення суду першої інстанції та скасування рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2024 року підлягають до задоволення. Таким чином, із матеріалів справи, змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є обґрунтованою і наведені в ній доводи дають підстави для висновків щодо незаконності та неправильності зазначеного судового рішення. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З огляду на викладене, у зв`язку з тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення при неповному з`ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідно до частини 13 статі 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_3 , скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з останніх підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 судові витрати, які складаються зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2977 грн. 20 коп., по 1488 грн. 60 коп. з кожної. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 29.04.2024 року скасувати, прийняти нову постанову. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовити повністю. Стягнути з ОСОБА_9 , ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_3 у розмірі по 1488 грн. 60 коп. з кожної. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 21 серпня 2024 року. Судді