Постанова 4855 № 580/3878/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3878/20 Суддя (судді) першої інстанції: Алла РУДЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення залишку невиплаченої індексації грошового забезпечення, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , а саме за період з 01.12.2015 по 02.01.2020 року включно; - стягнути залишок невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.01.2020 включно у сумі 158 348 гривень 04 копійок. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 02.01.2020 включно. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. У решті позовних вимог відмовлено. 09.08.2023 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із заявою про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі №580/3878/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення залишку невиплаченої індексації грошового забезпечення, в якій просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі №580/3878/20 відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не виконав постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №580/3878/20 в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації, оскільки розмір підвищення доходу в березні 2018 визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. Також апелянт стверджує, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.03.2021 року у справі №380/5493/21, в якому наведені правові аспекти та порядок нарахування і виплати індексації грошового забезпечення починаючи з 01.03.2018 з урахуванням вимог абзацу 4 та 6 пункту 5 Порядку №1078. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення залишку невиплаченої індексації грошового забезпечення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства України. Також відповідач стверджує, що грошове забезпечення позивача підвищено саме з 01.03.2018, тому порівняння розміру підвищення грошового доходу повинно відбуватись в умовах березня 2018 року. На переконання відповідача, позивач помилково порівнює розмір підвищення грошового доходу, отриманого ним у березні 2018 року, з лютим 2018 року, оскільки таке порівняння здійснюється в одному місяці підвищення посадового окладу, а саме: в березні 2018 року. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ст. ст. 311, 312 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України, а саме: у Військові частині НОМЕР_1 та звільнений з військової служби у відставку за станом здоров`я наказом командувача Повітряних сил ЗСУ від 09.12.2019 № 649 та командира в/ч НОМЕР_1 від 02.01.2020 №1 про виключення зі списків особового складу частини. При звільненні позивача з військової служби у запас йому за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 не була виплачена індексація грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі №580/79/20 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 у сумі 5 313,79 грн. Згідно з розрахунком суми індексації за 2016-2018 роки при нарахуванні індексації грошового забезпечення у сумі 5313,79 грн відповідач використовував базовий місяць січень 2016 року. Згідно з довідкою-розрахунком від 03.02.2021 №350/205/128/62 за період з 01.03.2018 по грудень 2019 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у сумі 2001,23 грн, виходячи з базового місяця березень 2018 року. Не погоджуючись із визначенням базового місяця, а саме: січень 2016 року, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення індексації грошового забезпечення, розрахованої із застосуванням базового місяця січня 2008 року, а також просив стягнути індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 02.01.2020. Як зазначалось, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 02.01.2020 включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. 02 червня 2021 року позивачу видані виконавчі листи, строк пред`явлення яких встановлений до 25 травня 2024 року. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 у справі №580/3878/20 відповідач виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січня 2008 року у сумі 81424 грн 66 коп. Позивач, з метою отримання інформації про виконання рішення суду у справі №580/3878/20, надіслав запит до Військової частини НОМЕР_1 . У відповідь Військова частина НОМЕР_1 надала лист від 31.07.2023 за вихідним № 36/1685, яким відмовила у проведенні перерахунку. Окрім того, Відповідачем надано розрахунок індексації грошового забезпечення, який, на думку позивача, не відповідає розрахунку наведеному у постанові Верховного Суду України від 29.03.2021 у справі №380/5493/21 та суперечить вимогам абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Також у матеріалах справи міститься постанова від 19.05.2022 ВП № НОМЕР_2 державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням виконавчого листа № 580/3878/20 від 02.06.2021 про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Вважаючи, що виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 має визначатись як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року, позивач звернувся до суду з цією заявою. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви дійшов висновку про те, що оскільки сума підвищення грошового забезпечення становить 8657,31 грн. (13031,98 грн - 4374,67 грн), тобто перевищила суму індексації (4 463,15 грн) у березні 2018 року, то у цьому місяці індексація не нараховується відповідно до абз. 3 пункту 5 Постанови №1078. Подальша індексація грошового забезпечення здійснювалась, щомісячно починаючи з 01 березня 2018 по 02 січня 2020 із застосуванням місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін березень 2018 року. Також суд, з врахуванням прикладу № 1 додатку №4 Постанови №1078, зазначив, що оскільки грошове забезпечення позивача, включаючи посадовий оклад, було підвищено з 1 березня 2018 року, то порівняння розміру підвищення грошового доходу повинно відбуватись в умовах березня 2018 року, тому доводи позивача, що розмір підвищення грошового доходу, який він отримав у березні 2018 року потрібно порівнювати з лютим 2018 року є необґрунтованими. Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Положеннями статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Отже, вказана процесуальна норма спрямована на захист прав особи-позивача щодо належного виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Тобто, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутись до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 09.12.2021 року у справі № 9901/235/20, визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (пункт 10 постанови). Як вже зазначено вище, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021, зокрема, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Позивач у поданій заяві до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі зазначає, що відповідачем рішення суду в цій частині не виконується, оскільки відповідач вважає, що різниця грошового забезпечення до та після підвищення в місяці підвищення (березень 2018 року) посадового окладу складає 8657,31 грн (4374,67 грн (грошове забезпечення у березні 2018 до підвищення посадового окладу) - 13031,98 грн (грошове забезпечення у березні 2018 після підвищення посадового окладу)), тобто сума підвищення перевищила суму індексації (4463,15 грн) у березні 2018 року, тому у цьому місяці індексація не нараховується у відповідності до абз. 3 пункту 5 Постанови №1078. Щодо вказаних посилань позивача колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Насамперед, слід зауважити, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078). У цьому контексті Суд зауважує, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року по 02.01.2020 не є спірними. З 1 грудня 2015 року, після внесення змін постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року, в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року відбулось підвищення доходу позивача. З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078). Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). За подібних обставин Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21 сформував аналогічний висновок щодо права військовослужбовців на отримання індексації-різниці в період з 01.03.2018 по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду відповідно до норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. Довідки від 27.04.2021 № 350/205/128/194, від 30.07.2023 № 350/205, видані відповідачем, свідчать про те, що у березні 2018 року грошове забезпечення позивача у порівнянні з лютим 2018 року збільшилося на 620,57 грн (12411,41 грн за лютий 2018 рік - 13031,98 грн за березень 2018 рік). Отже, у березні 2018 року підвищення грошового доходу позивача у зв`язку із зміною посадових окладів не перевищило суму індексації, що склалась у березні 2018 року (4463,15 грн), розрахованої відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн х 253,30% / 100). Порівнюючи суму можливої індексації в березні 2018 року та розмір підвищення грошового забезпечення в березні 2018 року, вбачається, що розмір підвищення грошового доходу не перевищив суму можливої індексації. Отже, індексація-різниця в березні 2018 року склала 3 842,58 грн. (4463,15 грн. - 620,57 грн). Колегія суддів зазначає, що безпосередньо суму обрахунку здійснює відповідач. Визначення розміру та конкретного обрахунку індексації грошового забезпечення належить саме до повноважень відповідача. У цьому випадку, суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів. З огляду на вказане, саме на суб`єкта владних повноважень за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення. Тому, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року має розраховуватись як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі №520/6243/22. Разом з тим, вказані обставини не були враховані відповідачем при виконанні рішення суду. Відповідно, доводи відповідача про те, що порівняння розміру підвищення грошового доходу позивача повинно відбуватись в умовах березня 2018 року є необґрунтованими. Слід зауважити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований, у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача. Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зауважує, що не нарахування та не виплата ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 Порядку №1078, свідчить про неналежне виконання відповідачем постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 у цій справі, яке набрало законної сили 24.05.2021 та, як наслідок, порушення відповідачем норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов`язковості виконання судового рішення. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні заяви. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Колегія суддів зауважує, що позивач у заяві про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі №580/3878/20, а також у апеляційній скарзі, просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Як зазначалось, частиною шостою статті 383 КАС передбачено, що за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 249 КАС суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. З огляду на викладені положення Кодексу адміністративно судочинства України, вказана заява позивача підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дії відповідача щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації та зобов`язання відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20. Такий спосіб задоволення заяви буде відповідати положенням ст. 383 КАС України, з урахуванням приписів ст. 249 КАС України, які у сукупності створюють захист прав особи-позивача щодо належного виконання суб`єктом владних повноважень рішення суду, яке набрало законної сили. У зв`язку з цим, згадана заява та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми процесуального права, то апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, що зумовлює скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового рішення про часткове задоволення заяви позивача. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року - задовольнити частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі №580/3878/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення залишку невиплаченої індексації грошового забезпечення - задовольнити частково. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20 в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2018 по 02.01.2020 із застосуванням березня 2018 року, як місяця підвищення посадового окладу (базового місяця) та урахуванням абзаців 4, 6, пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум індексації. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 в адміністративній справі №580/3878/20. Встановити Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня отримання цієї постанови, але не пізніше одного місяця з дня її прийняття, для інформування суду про вжиті заходи. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, Н.В. Безименна