Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 487/8402/23

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 487/8402/23 Головуючий в 1 інстанції: Беспалько А.І. Дата і місце ухвалення: 15.07.2024 р., м. Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. (на підставі клопотань сторін про розгляд справи без їх участі, справу розглянуто в порядку ст.311 КАС України) розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, - В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м.Миколаєва з позовом до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії БАД №046115 від 26.10.2023р. про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП та закриття справи про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що постанова є протиправною, так як працівниками поліції факт порушення ПДР України належними і допустимими доказами не доведено. Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 15.07.2024 р. та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. В своїй скарзі апелянт зазначає про відсутність доказів наявності на зазначеній ділянці дороги знаку 3.34 та доказів, що автомобіль знаходився в зоні дії вказаного знаку. Апелянт зазначає, що інспектор не надала можливості надати пояснення обставин та відмовила в можливості скористатись правом на захист. Також інспектор категорично відмовила в ознайомленні з постановою про адміністративне правопорушення. Постанова не вручена на місці складення. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, під час патрулювання 26.10.2023 року інспектором УПП в Миколаївській області лейтенантом поліції Асауленко О.С. разом з напарниками було виявлено порушення Правил дорожнього руху (далі - ПДР). А саме, водій автомобіля «LEXUS ES 300» з державним номерним знаком (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , здійснив зупинку-стоянку в зоні дії знаку 3.34, чим порушено вимогу знаку 3.34 Додаток 1 ПДР України. 26.10.2023р. інспектором поліцейського взводу номер 2, роти номер 1, батальйону номер 3 УПП в Миколаївській області винесено постанову серії БАД №046115 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Згідно з постановою, 26.10.2023 о 16:40 ОСОБА_1 керуючи т/з Лексус ЕС 300 д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Потьомкінська, 54, здійснила зупинку-стоянку в зоні дії знаку 3.34, чим порушила вимогу знаку 3.34 Додаток 1 ПДР України. Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи доводять вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з доводів апеляційної скарги, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 2.3 ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; д) не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху. Параграф 15 Правил Дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.01.2001 № 1306 ( далі - ПДР ), який називається «Зупинка і стоянка» чітко регламентує, де може здійснюватися зупинка транспортних засобів. Пункт 15.1 ПДР, який є загальною нормою параграфу 15 ПДР, передбачає, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватися у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. Пунктом 8.1 ПДР встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Згідно з пунктом 8.4 «в» ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. До заборонних знаків віднесено знак 3.34 «Зупинку заборонено», який забороняє зупинку та стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Відповідно до ПДР України дія знака 3.34 поширюється на той бік дороги, на якому такий встановлений. Зона дії знака 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Таким чином, зупинка транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» створює об`єктивну сторону правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 122 КУпАП. Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено, зокрема, що порушення вимог дорожніх знаків, а також порушення правил зупинки, стоянки тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегією суддів під час апеляційного розгляду встановлено, що факт вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУПАП підтверджується наданими стороною відповідача доказами, а саме, відеозаписом «Максімова (Асауленко)» з нагрудного відеореєстратора 474534, а також, постановою у справі про адміністративне правопорушення, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеною компетентною посадовою особою в межах своїх повноважень. Зокрема, на вказаному відеозаписі зафіксовано факт правопорушення, а саме починаючи з 16:44:24 год. вбачається, що інспектор підходить до автомобіля «LEXUS ES 300» д.н.з. НОМЕР_1 , який припаркований безпосередньо в зоні дії знаку 3.34 "Зупинку заборонено", біля якого знаходиться позивачка, вітається, називає свою посаду, звання та ПІБ, також попереджає про відеофіксацію, також, повідомляє про вчинене правопорушення та пояснює його суть. В подальшому зафіксовано, як на законну вимогу інспектора пред`явити документи, зазначені в п.п. 2.1, 2.4 «а» ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію», громадянка ОСОБА_2 вказане ігнорує. Суд встановив, що починаючи з 16:48:07 год. зафіксовано як інспектор ознайомлює ОСОБА_2 з правами згідно чинного законодавства в повному обсязі. Таким чином, оскаржувана постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, В свою чергу апелянт не погоджуючись з такою постановою зазначає, що інспектором не надано доказів вчиненого нею правопорушення. З цього приводу слід зазначити, що згідно ш. 2.3 «б», для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Матеріалами справи встановлено, що в м. Миколаєві по вул. Потьомкінська (на перехресті з вул. Соборна) в напрямку вул. Лягіна з правого боку встановлено дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено". Крім того, як вбачається з відеозапису, позивачка, коли до неї підійшла інспектор поліції та заявила про порушення нею знаку 3.34 ПДР України, не заперечувала про таке правопорушення, а почала зазначити лише про те, що вона стоїть тут всього декілька хвилин та під час складання відносно неї постанови, яке відбувалось протягом 37 хвилин, громадянка ОСОБА_2 постійно питає чому тільки її автомобіль штрафують, а інші ні. З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач ОСОБА_2 була усвідомлена про те, що її транспортний засіб був припаркований на ділянці дороги де діє знак 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушила ПДР України, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів до уваги не приймає. Твердження апелянта про те, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення її не було надано можливості скористатися правовою допомогою, колегія суддів також не приймає, оскільки відповідно до статті 277 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП, розглядаються уповноваженою особою невідкладно після виявлення правопорушення та отримання відомостей про суб`єкта цього правопорушення, а згідно ст.279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому судом встановлено, що інспектором поліції було роз`яснено громадянці ОСОБА_2 право на правову допомогу та зазначено, що поліція не зобов`язана надавати їй адвоката. Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо відмови у перенесенні розгляду справи, оскільки це не є порушенням процедури її розгляду, передбаченої КУпАП та не може бути підставою для визнання дій працівника поліції та оскаржуваної постанови протиправними. Також, з відеозапису встановлено, що позивачу було роз`яснено, перед початком складання постанови, право на надання письмових пояснень на окремому аркуші, який буде залучено до справи, а також інспектором було розглянуто клопотання надане громадянкою ОСОБА_2 . Доводи апелянта про те, що їй не було надано можливості ознайомитись з прийнятою постановою та поставити свій підпис спростовується відеозаписом, згідно якого інспектор неодноразово пропонувала постанову для ознайомлення, проте ОСОБА_2 намагалась на цій постанові написати свої пояснення, що не передбачено КУпАП, про що їй було роз`яснено. Крім того колегія суддів встановила, що розгляд справи відбувався протягом 35 хвилин, за цей час інспектор патрульної поліції неодноразова намагалась отримати від громадянки ОСОБА_2 її водійське посвідчення, однак законні вимоги інспектора були постійно проігноровані. Отже, виходячи з наведеного вище, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. З огляду на викладене матеріалами справи доведено наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а тому постанова БАД №046115 від 26.10.2023 року про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності є законною та не підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Статтею 75 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ч.1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 15 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2024 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук