Постанова Вінницький апеляційний суд № 138/2024/24

Справа № 138/2024/24 Провадження № 33/801/686/2024 Категорія: 432 Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А. Доповідач: Береговий О. Ю. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2024 року м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Головенка Є. В., розглянув апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Головенка Євгена Васильовича на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, встановив: Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №253500 від 23 червня 2024 року, цього ж дня о 10:45 год. на автошляху Могилів-Подільський (Україна) Каларашовка (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку №0127 ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб, спільно з громадянами України - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через р. Дністер поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що відповідальність передбачена за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 650 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11050,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 грн судового збору. Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 адвокат Головенко Є. В. оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи оскаржувану постанову незаконною, винесеною за нез`ясування істотних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Адвокат зазначає, що суд першої інстанції достовірно не з`ясував у який спосіб відбулося правопорушення, а органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано достатніх доказів на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Вказує, що ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , який був за кермом транспортного засобу «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , дійсно рухалися по автошляху Р-36 «Немирів Могилів-Подільський», але не в напрямку населеного пункту Каларашовка (Республіка Молдова), як це зазначено у протоколі, а у напрямку населеного пункту Бабчинці Могилів-Подільського району та були зупинені працівниками прикордонної служби та поліції на пересувному посту, що був розташований у с. Березівка Могилів-Подільського району у 33 км від м. Могилів-Подільський та населеного пункту Каларашовка (Республіка Молдова). Автошлях Р-36 (рух яким не заборонено ні рішенням Вінницької ОВА, ні рішенням Державної прикордонної служби) не проходить ні в напрямку населеного пункту Каларашовка (Республіка Молдова), ні навпроти нього, оскільки навпроти м. Могилів-Подільський проходить автошлях Т-0202, яким вони не рухалися. При цьому не відповідає дійсності час зупинки працівниками прикордонної служби, а саме 23 червня 2024 року о 10:45 год., оскільки на блок-посту у с. Березівка вони були зупинені о 07:40 год., куди працівниками прикордонної служби була викликана слідчо-оперативна група Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, оскільки ними повідомлено про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення відносно працівника прикордонного загону головного сержанта ОСОБА_5 , а саме наїзду на нього автомобілем під керуванням ОСОБА_4 . Дані обставини підтверджуються ухвалою слідчого судді Могилів-Подільського району Вінницької області від 26 червня 2024 року у справі №138/1862/24. У ході інциденту ОСОБА_1 було повідомлено про складення протоколу про адміністративне правопорушення та запропоновано проїхати до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для складеня адміністративних матеріалів, на що ОСОБА_1 відмовився. Так само про це повідомили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який здійснив дзвінок на лінію «102» та до управління ДБР з скаргами на дії працівників прикордонної служби. На незаконність дій працівників прикордонної служби ОСОБА_1 звертав увагу працівників поліції, що залишилося ними без реагування. Також звертає увагу на розбіжності у змісті долучених до справи рапортів щодо місця виявлення правопорушення. Відтак вважає, що органом, який склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано жодних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 правопорушення. Окремо звертає увагу на порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , через що він був позбавлений права на захист, а дзвінків працівника суду він не отримував, оскільки у м. Києві регулярно вимикають світло та відсутній мобільний зв`язок. У клопотанні, що надійшло разом із апеляційною скаргою, захисник ОСОБА_1 адвокат Головенко Є. В. також просив допитати у даній справі як свідка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що у задоволенні клопотання про виклик свідка слід відмовити, оскільки воно не містить переконливих доводів про необхідність його допиту та пояснень які він може надати суду. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків. Як слідує із матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №253500 від 23 червня 2024 року, цього ж дня о 10:45 год. на автошляху Могилів-Подільський (Україна) Каларашовка (Республіка Молдова) в районі прикордонного знаку №0127 ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб, спільно з громадянами України - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , через р. Дністер поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України». До протоколу доданий рапорт СІПС відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) головного сержанта ОСОБА_5 , з якого убачається, що під час виконання службових обов`язків у прикордонному наряді «Контрольний пост» о 10:45 год. було виявлено три особи чоловічої статі на автошляху сполученням «Могилів-Подільський Немирів» на напрямку населеного пункту Могилів-Подільський (Україна) населений пункт Каларашовка (Республіка Молдова) у районі прикордонного знаку №0127, які здійснили спробу незаконного перетинання державного кордону України. У ході візуального огляду речей було виявлено герметичні сумки, закордонні паспорти, іноземна валюта, водонепроникні пакети, що вказує на підготовку до незаконного перетину державного кордону України. Згідно долученого рапорту сержанта із матеріального забезпечення-начальника відділення впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) штаб-сержанта ОСОБА_6 близько 10:45 год. від відділення моніторингу обстановки надійшла інформація про те, що на автошляху «Могилів-Подільський Немирів» три особи чоловічої статі збираються здійснити незаконне перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску. Прибувши з метою припинення правопорушення на автошляху «Могилів-Подільський Немирів» напрямок населений пункт Могилів-Подільський (Україна) населений пункт Отач (Республіка Молдова) у районі прикордонного знаку №0127 було виявлено три особи чоловічої статі, призовного віку. Під час перевірки документів було встановлено, що даними особами є громадяни України ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У ході візуального огляду речей було виявлено герметичні сумки, закордонні паспорти, іноземна валюта, водонепроникні пакети, що вказують на підготовку до незаконного перетинання державного кордону України. Крім того, до протоколу долучені протоколи про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №253499 від 23 червня 2024 року та серії ПдРУ №253501 від 23 червня 2024 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно щодо вчинення правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, суд першої інстанції виходив з того, що його вина доведена матеріалами справи та зібраними у ній доказами, а у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП України, як спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинена групою осіб. Однак із таким висновком апеляційний суд не погоджується. Дослідивши вказані докази вважає, що такі не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Статтею 1 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Частинами 1, 2 ст.9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Крім того, ч.3 ст.9 вказаного Закону визначено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна Відповідно до ч.1 ст.12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень). Апеляційний суд бере до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану», заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон, а також наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 23 лютого 2024 року №52-ОД, яким затверджено Додаткові тимчасові режимні обмеження, запроваджені в смузі місцевості вздовж державного кордону в межах Яришівської, Могилів-Подільської, Ямпільської та Студенянської територіальних громад Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області, яким, зокрема, заборонено в`їзд осіб чоловічої статі віком від 18 до 60 років у вищезазначену смугу місцевості, крім встановлених винятків. Частиною 2 ст. 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю. За положеннями ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Аналізуючи наведене, слід дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. Апеляційний суд вважає наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення неналежним доказом, оскільки, у порушення вимог ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 вересня 2013 року №898, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09 жовтня 2013 року 09 жовтня 2013 року за №1729/24261, уповноваженою посадовою особою не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому діяння, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не додано схему із зазначенням цих координат із прив`язкою до місцевості, маршруту руху ОСОБА_1 разом з іншими особами та лінію державного кордону, не зазначено якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону. За таких обставин, вказаний протокол не може бути визнаний належним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП. Крім того, фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суду не надано. Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_3 (особа якому інкримінується спроба незаконного перетинання державного кордону України у складі групи осіб разом із ОСОБА_1 ) засобами телефонного зв`язку звертався до Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області та Територіального управління ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, з повідомлення щодо незаконності дій працівниками Державної прикордонної служби. На запит апеляційного суду ТУ ДБР, розташованому у м. Хмельницькому, листом від 02 серпня 2024 року №21576-24/х/14-04-38278/2024 повідомлено, що 23 червня 2024 року о 08:57 год. надійшло інформування від чергового ГУНП у Вінницькій області про те, що Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області зареєстровано ЄО №4794 за змістом: « ОСОБА_3 повідомив про те, що на блок-посту у с. Березівка у нього виник конфлікт із працівниками ДПСУ. Зі слів ОСОБА_3 працівники ДПСУ погрожували йому зброєю та здійснювали постріли». 23 червня 2024 року о 09:26 год. від чергового ГУНП у Вінницькій області до ТУ ДБР у м. Хмельницькому надійшло уточнення інформації по ЄО №4794 за змісто: «Виїздом на місце події попередньо встановлено, що ОСОБА_3 (інші дані встановлюються), керуючи транспортним засобом «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , (в салоні перебували 4 чоловіка попередньо не місцеві) в багажнику чотири великих сумки, під`їжджаючи до пересувного блок-посту ДПСУ не виконав вимогу про зупинку, внаслідок чого співробітниками ДПСУ було здійснено три попереджувальних постріли у повітря з автомата ОСОБА_7 (без потерпілих)». 23 червня о 09:50 год. на спеціальну телефонну лінію ТУ ДБР у м. Хмельницькому зателефонував (з телефонного номера НОМЕР_2 ( ОСОБА_3 та повідомив: «що хоче повідомити про випадок, який стався з ним у Вінницькій області на автодорозі Р-36, де стояв мобільний прикордонний пост ДПСУ». Надалі ГУНП у Вінницькій областіпоінформувало ТУ ДБР у м.Хмельницькому про те, що за фактом вчинення ОСОБА_3 опору військовослужбовцям Могилів-Подільського НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ,, вчиненого 23 червня 2024 року близько 066:30 год. на пересувному посту у с. Березівка Чернівецького ТГ Вінницької області, слідчим Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області внесені відомості до ЄРДР №12024020160000290 за ч. 2 ст. 342 КК України». Згідно листа Могилів-Подільським РВП ГУНП у Вінницькій області від 08 серпня 2024 року №13593/223/24/2024 23 червня 2024 року о 08:32 год. зі служби «102» надходило повідомлення від ОСОБА_3 про виникнення конфлікту із прикордонниками на блок-посту, зі слів погрожують зброєю, також був постріл у повітря, подія має місце між с. Політнаки та с. Березівка (виїзд з с. Березівка). Повідомлення внесене до ЄО №4794 від 23 червня 2023 року та надалі приєднано до матеріалів кримінального провадження №12024020160000290 від 23 червня 2024 року. За ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 26 червня 2024 року, судом встановлено, що згідно повідомлення від 23 червня 2024 року начальника відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_3 прикордонному загону головного відділу внутрішньої та власної безпеки «Південь» ДПСУ 23 червня 2024 року о 07:30 год. на автошляху сполученням «Немирів Могилів-Подільський» в межах с. Березівка прикордонним нарядом «КрП» у складі підполковника ОСОБА_8 , головного сержанта ОСОБА_5 та старшого сержанта ОСОБА_9 під час перевірки документів у водія транспортного засобу марки «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , останній з метою втечі з місця події здійснив наїзд на головного сержанта ОСОБА_10 , якого протягнув на передній частині даного автомобіля близько 15 метрів. Таким чином, слід звернути увагу на розбіжності у часі щодо обставин вранці 23 червня 2024 року та очевидну невідповідність протоколу серії ПдРУ №253500 від 23 червня 2024 року і долучених до справи доказів щодо спроби перетину кордону ОСОБА_1 23 червня 2024 року о 10:45 год. Не можуть бути взяті до уваги рапорти СІПС відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) головного сержанта ОСОБА_5 та сержанта із матеріального забезпечення-начальника відділення впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) штаб-сержанта ОСОБА_6 , оскільки такі, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Доказ, який наявний у матеріалах справи, а саме інформація про особу ОСОБА_1 носить суто інформаційний характер. Інших доказів, які б підтверджували обставин, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення в матеріалах справи не міститься. Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутній протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення документів, що свідчить про те, що у ОСОБА_1 не вилучались жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір незаконного перетину ним державного кордону. Таким чином, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні докази спроби незаконного перетину кордону ОСОБА_1 за обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення. Наявні докази, на які посилається суд першої інстанції, є недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом». Відтак апеляційний суд дійшов висновку, що органом, що склав протокол, не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідності до ст. 62 Конституції України, ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. У п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), сформовано висновок згідно з яким «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». Суди згідно КУпАП не мають повноважень змінювати зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення кваліфікацію, вони, в таких випадках, закривають провадження, у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення. З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції. Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, не навівши достатніх доводів на обґрунтування свого рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність складу адміністративного правопорушення. На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова скасуванню, провадження у справі підлягає закриттю за підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 251, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,- постановив: Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Головенка Євгена Васильовича задовольнити. Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О. Ю. Береговий