Постанова 4857 № 463/3282/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 463/3282/24 пров. № А/857/14371/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Заверуха О.Б. суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Пославський Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2024 року (головуючий суддя Яворський С.Й., м. Львів) у справі № 463/3282/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: 16.04.2024 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1336418 від 29.01.2024 року. Позов обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1336418 від 29.01.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за ч.4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 29 січня 2024 року о 23:02 на автодорозі Київ-Чоп 548 км., керуючи транспортним засобом Jaguar Fpace, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та був позбавлений права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортним засобом, особою позбавленою права керування транспортним засобом. Вказану постанову вважає незаконною, оскільки інспектор патрульної поліції не в повній мірі встановив необхідні для вирішення справи обставини, не довів належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2024 року адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1336418 від 29.01.2024 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 20400 грн., а відповідну справу про адміністративне правопорушення закрито. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що на відеозаписах, які долучені до матеріалів даної справи, чітко вбачається, що працівники поліції слідують за транспортним засобом позивача, який рухається, і тільки після подання поліцейськими відповідних світлових та звукових сигналів, транспортний засіб позивача здійснює зупинку на узбіччі та вмикається сигнал аварійної зупинки. Тобто, уже наявний факт керування даним транспортним засобом, очевидно, що позивач, який був позбавлений права керування, здійснив пересідання на заднє сидіння даного автомобіля. Разом з тим, апелянт наголошує на тому, що транспортний засіб позивача має функцію "автопілоту". Проте, за керування транспортним засобом повинен нести відповідальність саме власник, або особа, яка здійснювала запуск даного автомобіля, адже автопілот (який є програмним налаштуванням автомобіля), не може бути притягнутим до адміністративної відповідальності. Вважає, що позивач цілком законно та правомірно був притягнутий до адміністративної відповідальності, адже в процесі спілкування, все ж неохоче, проте позивач дійсно визнає факт керування таким автомобілем. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №1336418 від 29.01.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за ч.4 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з тим, що він 29 січня 2024 року о 23 годині 02 хвилин на автодорозі Київ-Чоп 548 км., останній керуючи транспортним засобом Jaguar Fpace, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та був позбавлений права керування, чим порушив п.2.1.а ПДР керування транспортним засобом, особою позбавленою права керування транспортним засобом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом, а тому відсутній склад вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР). Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Як вбачається з п. 2.1 «а» правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Посвідчення водія видається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340 «Про затвердження Положень про порядок видачі посвідчення водія і допуск громадян до керування транспортними засобами». Згідно з п. 2 Положенням, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Отже, особи, які не мають посвідчення водія відповідної категорії, або позбавлені такого права на певний період, не допускаються до керування цими транспортними засобами. Згідно з ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до вимог ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку. Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 06.11.2023 року по справі №464/5519/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п`ять) років та без оплатного вилучення транспортного засобу. Дана постанова суду набрала законної сили, оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 12.01.2024 року залишена без змін. Тобто, ОСОБА_1 станом на 29.01.2024 року, був позбавлений права керування транспортними засобами. Працівниками поліції, окрім оскаржуваної постанови, 29.01.2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №234759 від 29.01.2024, згідно з яким громадянин ОСОБА_1 повторно протягом року з часу притягнення до адміністративної відповідальності за таке ж порушення, 29.01.2024 р. о 23 год. 02 хв. на а/д М06 Київ-Чоп 548км, керував автотранспортним засобом марки «Jaguar F-Pace», д.н.з. НОМЕР_1 , без права керування таким транспортним засобом, чим порушив вимоги п.п. 2.1. а Правил дорожнього руху України та порушення інкриміновано за ч.5 ст.126 КУпАП. Тобто, в протоколі та оскаржуваній постанові зафіксовано той самий транспортний засіб, той самий час та місце вчинення адміністративного правопорушення. Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 09.04.2024 року по справі №463/1133/24, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дана постанова суду набрала законної сили. Личаківським районним судом встановлено та в даній постанові висвітлено, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достатніх доказів керування ОСОБА_1 автотранспортним засобом марки «Jaguar F-Pace», д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки з відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, долучених до матеріалів справи, видно, що ОСОБА_1 сидить на задньому сидінні автомобіля, а на передньому пасажирському - його товариш. Працівник поліції спитав ОСОБА_1 , чи він пересів та просив дати посвідчення водія, на що останній ствердив, що сидів ззаду та в мобільному телефоні в додатку «Дія» показав посвідчення водія. Більше того, дані відеозаписи підтверджують факт неперебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля, оскільки працівники поліції самі це засвідчують, питаючи в керівництва «що робити?», не знаючи як правильно кваліфікувати дії ОСОБА_1 , стверджуючи відсутність факту повторності. При цьому, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Личаківським районним судом при розгляді справи №463/1133/24 встановлено, що органом, який склав протокол про адміністративні правопорушення, не було подано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_1 29.01.2024 р. о 23 год. 02 хв. на а/д М06 Київ-Чоп 548км, керував автотранспортним засобом марки «Jaguar F-Pace», д.н.з. НОМЕР_1 та вказано що надані відеозаписи підтверджують факт неперебування ОСОБА_1 за кермом автомобіля. Дані обставини встановлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, а тому не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини. Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відтак, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі N 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Відсутність належних доказів свідчить про недоведеність відповідачем наявності в діях позивача порушення вимог ПДР України, що у свою чергу свідчить про недоведеність події і складу адміністративного правопорушення. А візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що апелянтом не підтверджено факт керування позивачем транспортним засобом 29.01.2024 р. о 23 год. 02 хв. на а/д М06 Київ-Чоп 548км. Такі докази відсутні в матеріалах адміністративної справи, а тому відсутній склад вчинення останнім адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 23 травня 2024 року у справі № 463/3282/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді О. Б. Заверуха І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 14.08.24