Постанова Київський апеляційний суд № 358/18/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/8507/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів - Желепи О. В., Мазурик О. Ф. при секретарі Гайдаєнко В. С. за участі представника позивача Цибульського В. В. представника відповідача Вишнівського І. А. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Вишнівського Ігоря Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , на рішення Богуславського районного суду Київської області у складі судді Тітова М. Б. від 23 січня 2024 року у цивільній справі № 358/18/16-ц Богуславського районного суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та збитків за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: 12 січня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 50010749 від 04.11.2013 року в розмірі 747 179,15 гривень. 30 січня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача основну суму заборгованості, яка утворилась станом на 25.01.2017 року за кредитним договором від 04.11.2013 року у розмірі 472 950,62 грн. (що становить 420 765,29 грн. - сума неповернутого кредиту та 52 185,33 грн. - проценти за користування кредитом), штраф у розмірі 35 089,85 грн., 3% річних у розмірі 5786,79 грн, інфляційні витрати у розмірі 8540,04 грн та збитки у розмірі 123 628,59 грн, а всього 645 895,89 грн. На підставу своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного кредитного договору № 50010749 від 04.11.2013 року, ТОВ «Порше Мобіліті» був наданий ОСОБА_3 кредит в розмірі 233 932,35 грн, що еквівалентно на дату укладання Договору 28 544,00 доларам США, строком на 60 місяців, для придбання автомобіля марки VW, модель Passat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см, рік випуску 2013. Також між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору № 50010749 від 04.11.2013 р. відповідно до якої сторони домовились змінити строк договору, викладений в розділі «Основні умови кредиту», виклавши в наступній редакції «Строк кредиту: 84 місяці». Також між сторонами був укладений Договір застави транспортного засобу № 50010749 від 06.11.2013 р., за яким для забезпечення виконання зобов`язань за Договором Відповідачем було передано у заставу транспортний засіб модель VOLKSWAGEN PASSAT 1.8, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см, рік випуску 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Крім того, між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору застави транспортного засобу № 50010749 від 06.11.2013 р, відповідно до якої сторони домовились змінити строк повернення кредиту не пізніше 84 місяців з дати надання кредиту. Позивач зазначав, що на порушення загальних умов кредитування ОСОБА_3 не виконав зобов`язання за кредитним договором щодо сплати щомісячних платежів, в зв`язку з чим ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачу вимогу щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором № 50010749 від 16.07.2015 року з вимогою повернути суму Кредиту, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу № 0430600728258, проте, конверт у якому направлялась дана Вимога, повернувся на адресу Позивача з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вважав, що терміном повернення суми Кредиту є 19 серпня 2015 року. Відповідач не повернув Кредит та не сплатив заборгованість, у зв`язку із чим позивач скористався своїм правом звернення стягнення на Предмет застави. 09 вересня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на Предмет застави №1303. 15.09.2015 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження щодо примусового звернення стягнення з Відповідача на користь Позивача Предмета застави на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1303 від 09.09.2015 року. 26.07.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції було складено акт опису та арешту майна боржника. За результатами реалізації предмета застави Позивач отримав кошти у розмірі 427 313,72 грн, що підтверджується кредитовим повідомленням від 21.10.2016 року, що становить еквівалент 15 459,65 дол. США, а отже, сума Кредиту, яка підлягає поверненню становить 420 765,29 грн. Згідно із умовами Договору, процентна ставка становить 9,9 %, кількість днів прострочення сплати суми Кредиту (строк користування Кредитом) становить 451 днів, розмір процентів за користування кредитними коштами становить 52 185, 33 грн. Отже, загальна сума невиконаних грошових зобов`язань Відповідача щодо повернення суми Кредиту та процентів за користування Кредитом за Договором становить 472 950, 62 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача штраф в розмірі 15% від суми кредиту відповідно до п. 8.4. Договору, що становить 35 089,85 грн, а також відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних 5786,79 грн, втрати від інфляційних процесів 8 540,04 грн, та збитки згідно із ч. 3. ст. 22 ЦК України пов`язані із супроводом сторонніми організаціями процесу стягнення заборгованості, супроводженням виконавчого провадження, відповідальним зберіганням вилученого предмета застави, у розмірі 123 528,59 грн. Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» основну суму боргу 420 765 грн 29 коп., 3% річних в розмірі 3 722 грн 80 коп. та збитки в розмірі 1 200 грн згідно договору відповідального зберігання від 30.12.2014 року, всього 425 688 грн 09 коп. В решті позовних вимог - відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Вишнівський І. А., в інтересах ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Зазначає, що у позивача відсутні оригінали бухгалтерських документів, які підтверджують надані ним до суду розрахунки заборгованості за кредитом. У позивача відсутні первинні бухгалтерські документи, що відображають операції з погашення кредиту, а тому ні позивач, ні відповідач не зможуть підтвердити документально основну суму боргу за кредитним договором №500010749 від 04 листопада 2013 року, зазначену в заяві про зменшення позовних вимог, на день розгляду справи, тобто станом на 11 червня 2021 року. Також, судом було встановлено, що згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2549 від 06 липня 2018 року в межах, наданих на експертизу документів, не можливо встановити чи відповідає розрахунок заборгованості станом на 25 січня 2017 року, умовам кредитного договору, документам бухгалтерського обліку ТОВ «Порше мобіліті» та розрахунковим документам. Предмет застави - автомобіль Фольцваген Пассат, 2013 року випуску, був реалізований 12 жовтня 2016 р. за 435 793 грн 02 коп. в рахунок погашення основного зобов`язання, яке на той час було у сумі 510 683 грн 59 коп., а тому розмір тіла кредиту до подання позовної заяви мав би складати лише 34 890 грн 57 коп. У поданому відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Порше Мобіліті», адвокат Цибульський В. В., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення залишити без змін. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача адвокат Вишнівський І. А. підтримав подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. Представника позивача - адвокат Цибульський В. В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву до неї, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що 04 листопада 2013 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_3 укладено договір № 50010749, відповідно до якого ТОВ «Порше Мобіліті» зобов`язалося надати ОСОБА_3 кредит в розмірі 233 932,35 грн., строком на 60 місяців, для придбання автомобіля марки VW, модель Passat B7, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см, рік випуску 2013. Також між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №50010749 від 04.11.2013 відповідно до якої сторони домовились змінити строк договору, викладений в розділі «Основні умови кредиту», виклавши в наступній редакції «Строк кредиту: 84 місяці». Згідно з пунктом 1.6 Умов кредитування між Сторонами укладений Договір застави транспортного засобу № 50010749 від 06.11.2013 р., за яким для забезпечення виконання зобов`язань за Договором Відповідачем було передано у заставу транспортний засіб модель VOLKSWAGEN PASSAT 1.8, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1798 куб. см, рік випуску 2013, реєстраційний номер - НОМЕР_2 . Також між Позивачем та Відповідачем було укладено Додаткову угоду до Договору застави транспортного засобу №50010749 від 06.11.2013 р, відповідно до якої сторони домовились змінити строк повернення кредиту не пізніше 84 місяців з дати надання кредиту. Згідно з п. 1.4.2. та пп. 2.4, 2.5 Умов кредитування, повернення Кредиту та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по Договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку виставленого Позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту. Відповідно до п. 3.2.1. Умов кредитування, у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу (або його частини) з повернення Кредиту та Додаткового кредиту відповідно до Графіку погашення кредиту та/або сплати за користування Кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць Позивач мав право визнати термін повернення Кредиту таким, що настав. 21.07.2015 року ТОВ «Порше Мобіліті» направило відповідачу вимогу-повідомлення про дострокове погашення заборгованості, яка повернулась позивачу у поштовому відправленні із відміткою про закінчення терміну зберігання. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував умови кредитного договору і не повернув позивачу отриману суму тіла кредиту, заборгованість з тіла кредиту, сума якої доведена наявним у справі розрахунком, становить 420 765,29 гривень, є обґрунтованою адже відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за кредитним договором та детального контррозрахунку. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, суд вважав, що доведеним право на отримання позивачем 3% річних яких виникає з 16.07.2015 у розмірі 3 722,80 грн, визнавши разом із тим безпідставними вимоги про нарахування інфляційних втрат оскільки умовами кредитного договору передбачено, що кошти підлягають сплаті відповідачем в гривнях з одночасним визначенням еквіваленту в іноземній валюті. Також суд вважав обґрунтованими вимоги про стягнення понесених позивачем збитків у сумі 1200 грн., а саме звернення до ТОВ «Автосоюз» з метою відповідального зберігання вилученого предмета застави, згідно договору відповідального зберігання від 30.12.2014 р. Переглядаючи справу й перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (в частині вимог, що були судом задоволені) колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зобов`язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема, договорів. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Щодо валюти кредиту та валюти виконання грошового зобов`язання колегія суддів виходить із наступного. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 233 932,35 грн, що є еквівалентом 28 544,00 дол США за курсом Філії КІБ ПАТ «Креді Агріколь Банкк» 8,1955 грн/дол. США. Відповідно п. 1.3.1 до Загальних умов кредитування (т.1 а.с. 14-21), що підписані відповідачем, розмір платежів, що підлягають сплаті Позичальником у повернення кредиту та Додаткового кредиту, визначено у еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення Кредитного договору, у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною Кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у рахунок повернення кредиту відповідно до виставлених рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями, назву якого зазначено у кредитному договорі, до еквівалентів платежів в іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту. Відповідно до Графіку погашення кредиту (т.1 а.с. 23) сума платежу за розрахунковий період, що складається із погашення суми кредиту за процентів за користування кредитом, визначена у доларах США. Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша та друга статті 533 ЦК України). Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті. З огляду на наведене, ураховуючи умови договору й графіку погашення кредиту, колегія суддів вважає, що визначення розміру заборгованості має бути проведено у валюті, до еквіваленту якої прив`язані усі розрахунки за договором, а саме у доларах США. Водночас, визначена за наслідками розрахунку сума такого грошового зобов`язання має бути виконана боржником у гривнях, відповідно до умов договору за курсом філії КІБ ПАТ «Креді Агріколь Банкк» на день сплати. Щодо підстав дострокового повернення кредиту й отримання боржником повідомлення про наявність простроченої заборгованості. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Порше Мобіліті» посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, 21 липня 2015 року йому направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати суми заборгованості (т. 1, а. с. 61-62), однак поштове відправлення повернулося з відміткою служби поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с 59). Отже виходячи з пункту 3.3 загальних умов кредитування, та факту надіслання кредитором досудової вимоги позичальнику (яка повернулася без вручення) Товариство виконало умови частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) щодо обов`язкового досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту. Факт неотримання боржником вимоги про дострокове виконання зобов`язання не впливає на обчислення нового строку виконання основного зобов`язання, оскільки саме по собі направлення вимоги, в якій вказано порядок і строк виконання зобов`язання, що свідчить про те, що банк реалізував своє право вимоги на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів і пені, та в односторонньому порядку змінив умови договору. До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі №755/22611/14-ц (провадження № 61-10697св20). Таким чином, у справі, що переглядається, кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши 21 липня 2015 року боржнику вимогу про дострокове погашення заборгованості. Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, про що правильно зазначено судом першої інстанції. Щодо розміру заборгованості, щодо якої у обох сторін відсутні первинні документи й два висновки судово-бухгалтерської експертизи не надали належних відповідей, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. У поданих суду першої інстанції 24.03.2023 року поясненнях, до яких було долучено детальних розрахунок заборгованості (т.6 а.с 7-14) позивач вказував, що на день формулювання вимоги про дострокове повернення кредиту від 16.07.2015 року, залишок невиплаченої суми кредиту становив еквівалент 22 713, 20 дол. США. Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками звернення стягнення на предмет застави за виконавчим написом нотаріуса від 09 вересня 2015 року, державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції 15.09.2015 року було відкрито виконавче провадження. 26.07.2016 року державним виконавцем органу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції було складено акт опису та арешту майна боржника. За результатами реалізації предмета застави позивач отримав кошти у розмірі 427 313,72 грн (т. 2, а.с 153), що підтверджується кредитовим повідомленням від 21.10.2016 року, що за курсом долара США, визначеного умовами договору Банку (т.2, а с. 145), становить 16 656,157 дол США. У клопотанні про призначення судової бухгалтерської експертизи (т. 3 а.с 131) відповідач вказував, що після того, як був реалізований його автомобіль, він не погоджується із розміром нарахованої позивачем заборгованості та розміром збитків, оскільки вважає їх не вірними. Утім за наслідками двох експерти, що були проведені у справі, відповідач власних розрахунків як і доказів, що їх підтверджують не надав. Заперечуючи правильність поданого позивачем розрахунку, відповідач факту укладання кредитного договору, договору застави та наступних додатків до них, як і факту отримання кредитних коштів на купівлю автомобіля, не заперечував й набуття відповідачем автомобіля у власність, із подальшим наданням його у заставу за отриманим кредитом підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. З огляду на наведене, ураховуючи попередні висновки щодо необхідності визначення суми боргу в еквіваленті до визначеної договором валюти (долара США), приймаючи до уваги суми визначені у заяві позивача та суму реалізації належного відповідачу автомобіля, колегія суддів вважає за можливе провести перерахунок заборгованості наступним чином: 22 713, 20 дол. США (залишок тіла кредиту станом на 21.07.2015 року) - 16 656,16 дол США (розмір коштів за реалізацію авто за курсом на дату зарахування позивачу) = 6057,04 дол США залишок неповернутого тіла кредиту. Позивач вказував, що відповідач почав порушувати умови договору щодо сплати платежів із березня 2015 року, іншого відповідачем не доведено. Отже розмір відсотків за користування кредитом, що несплачені за березень-червень 2015 р. за розрахунком позивача (т. 6 а.с. 4-5) року становить 198,28 +196,14+193,98+191,80 = 780,20 дол. США. За наведених обставин, заборгованість відповідача за процентами та тілом кредиту становить 780,20+6057,04=6837,24 дол США. Оскільки зобов`язання між сторонами виражене в еквіваленті до іноземної валюти - долару США, колегія суддів вважає, у розрахунку трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України за основу має бути покладений розрахунок заборгованості у доларах США. З огляду на наведене колегія суддів вважає за необхідним провести перерахунок 3% річних, щодо стягнення яких суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку. Так, за прострочення сплати: - у березні 2015 року платежу у розмірі 304,31 дол США (з урахуванням часткової оплати) за 587 днів прострочення 3% становлять 14, 68 дол США; - у квітні 2015 року платежу у розмірі 458,22 дол США за 556 днів прострочення 3% становлять 20,94 дол США; - у травні 2015 року платежу у розмірі 448,22 дол США за 526 днів прострочення 3% становлять 19,38 дол США; - у червні 2015 року платежу у розмірі 458,22 дол США за 465 днів прострочення 3% становлять 17,51 дол США; - у липні 2015 року платежу у розмірі 304,31 дол США за 465 днів прострочення 3% становлять 17,51 дол США; З урахуванням надходження коштів від продажу автомобіля 22.10.2016 року та суми боргу визначеної судом з урахуванням несплачених процентів - 6837,24 дол США, розмір трьох відсотків річних за 97 днів прострочення, по 25.01.2017 року (визначений позивачем період розрахунку) становить 54,51 дол США. Отже всього сума 3% становить 144,53 дол США. З огляду на наведене колегія суддів вважає, що загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача, складається із заборгованості за тілом та відсотками по кредиту у розмірі 6837,24 дол США та 144,43 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Колегія суддів вважає розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками у розмірі 6837,24 дол США та 144,43 3% річних повністю доведеним наявними у матеріалах справи доказами, яким надано оцінку у їх сукупності, з урахуванням заяв та заперечень, поданих сторонами у ході вирішення справи у суді першої інстанції. Відповідачем доказів на підтвердження своїх заперечень не подано з огляду на що, колегія суддів вважає твердження про необґрунтованість усіх наявних у справі розрахунків, безпідставними. Оскільки доводів щодо неправильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у питанні доведеності збитків у розмірі 1200 грн сплачених позивачем за договором відплатного зберігання автомобіля, під час його арешту та реалізації апелянтом не приведено, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги у цій частині безпідставними. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції щодо невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором. Разом із тим, ураховуючи, що судом першої інстанції при розрахунках не взято до уваги еквівалент валюти, визначеної умовами договору, та не надано оцінки розміру грошових коштів отриманих від реалізації автомобіля, рішення суду підлягає зміні із визначенням заборгованості за тілом та відсотками по кредиту у розмірі 6837,24 дол США та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 144,43 дол США. Відповідно апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ст. 141 ЦПК України на користь скаржника пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги, що обраховані апеляційним судом з врахуванням курсу долара США, встановленого НБУ на день апеляційного перегляду, в розмірі 5445,25 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Вишнівського Ігоря Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , задовольнити частково. Рішення Богуславського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в частині задоволених позовних вимог про стягнення основного боргу та 3% річних змінити. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974) суму основного боргу у розмірі 6 837,24 доларів США, та 3% річних в розмірі 144,53 дол. США. В іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» (ЄДРПОУ 36422974) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 5445,25 грн Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 14 серпня 2024 року. Судді Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик