Постанова КЦС ВС № 204/5296/15-ц

Постанова Іменем України 02 червня 2021 року м. Київ справа № 204/5296/15-ц провадження № 61-12110св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи(письмового провадження) касаційну скаргу ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 18 липня 2016 року в складі судді Тітової І. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило звернути стягнення на автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 куб. см., рік випуску 2013, шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» від ОСОБА_1 в рахунок заборгованості за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року та договору застави транспортного засобу № 50009100 від 29 травня 2013 року на загальну суму у розмірі 301 083,19 грн, та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу, для задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті». В обґрунтування позову зазначало, що 24 травня 2013 року уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 50009100, за умовами якого надало відповідачу кредит на придбання автомобіля марки Seat, модель IBIZA, у сумі 114 758, 59 грн, що на дату укладання договору становило еквівалент 14 053,22 доларів США, строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою. Крім того, відповідачу був наданий додатковий кредит у сумі 35 862,20 грн, що на дату укладення договору становило еквівалент 4 391,65 доларів США, на оплату страхових платежів страховій компанії ПрАТ СК «Уніка» згідно з договором страхування, укладеним на виконання умов кредитного договору. Починаючи з грудня 2014 року відповідач перестала виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість на загальну суму 301 083,19 грн, яка складається із суми заборгованості за основним кредитом у розмірі 233 548,73 грн, основної суми заборгованості за додатковим кредитом у розмірі 12 196,31 грн, штрафу в розмірі 30 285,56 грн, пені в сумі 1 716,45 грн, 3% річних у розмірі 514,93 грн, інфляційних втрат у розмірі 10 821, 21 грн, збитків у сумі 12 000, 00 грн. Виконання зобов`язання за цим договором забезпечується заставою майна відповідно до укладеного між сторонами договору застави транспортного засобу № 50009100 від 29 травня 2013 pоку, за умовами якого з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором відповідачем було передано у заставу автомобіль марки Seat, модель IBIZA, державний номерний знак НОМЕР_2 , заставною вартістю 143 448, 28 грн. Згідно умов договору застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи викладене, ТОВ «Порше Мобіліті» просило позов задовольнити. Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2016 року позов задоволено. Звернуто стягнення на автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 куб. см, рік випуску 2013, шляхом його вилучення на користь ТОВ «Порше Мобіліті» від ОСОБА_1 в рахунок заборгованості відповідно до кредитного договору №50009100 від 24 травня 2013 року та договору застави транспортного засобу №50009100 від 29 травня 2013 року на загальну суму у розмірі 301 083,19 грн, яка складається із суми заборгованості за основним кредитом відповідно до кредитного договору у розмірі 233 548,73 грн, основної суми заборгованості за додатковим кредитом у розмірі 12 196,31 грн, штрафу за кредитним договором у розмірі 30 285,56 грн, пені у розмірі 1 716,45 грн, 514,93 грн - 3% річних, інфляційних втрат у розмірі 10 821,21 грн, збитків у розмірі 12 000,00 грн, та подальшого продажу його з публічних торгів на умовах, визначених у договорі застави транспортного засобу № 50009100 від 29 травня 2013 року, для задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті». Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов'язання за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, що є підставою для звернення стягнення на предмет застави. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2016 року скасоване та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року в загальному розмірі 289 083, 19 грн (заборгованість за основним кредитом - 233 548,73 грн, основна сума заборгованості за додатковим кредитом - 12 196,31 грн, штраф - 30 285,56 грн, пеня - 1 716,45 грн, 3% річних - 514,93 грн, інфляційні втрати - 10 821,21 грн), звернуто стягнення на автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 куб. см, 2013 року випуску, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що пунктом 8. 5 загальних умов кредитування визначено, що збитки, заподіяні у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, повинні бути відшкодовані винною стороною у повному обсязі понад передбачені штрафні санкції. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Витрати ТОВ «Порше Мобіліті», пов`язані з укладанням договору про надання юридичних послуг від № 24/2010 від 15 квітня 2010 року та додаткових угод № 8 від 15 січня 2013 року та № 214 від 23 липня 2015 року, на суму 12 000,00 грн не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, а тому включення їх до суми заборгованості є безпідставним. Позивач належним чином не обґрунтував вимогу щодо вилучення транспортного засобу на користь позивача, тому вона задоволенню не підлягає. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги У червні 2019 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги зазначала, що відповідно до умов кредитного договору сума кредиту становить 114 758, 59 грн, судом стягнуто основну суму боргу зі сплати кредиту в розмірі 233 548, 73 грн, що перевищує визначений договором розмір кредиту. Зобов`язання позивача полягає у наданні відповідачу кредиту в сумі, визначеній в гривні, а не в еквіваленті 14 053, 22 доларів США, відтак відповідач зобов`язаний повертати кредит в гривнях. Відповідно до умов кредитного договору зобов`язання відповідача полягають у поверненні кредиту, додаткового кредиту та сплати відсотків. В оскаржуваному судовому рішенні взагалі не визначено розмір заборгованості за кожним зобов'язанням та період, за який стягується заборгованість. Стягуючи пеню на підставі пункту 8. 1 загальних умов кредитування суд не врахував, що наведений пункт та пункт 8. 3 цих умов про стягнення штрафу встановлюють подвійну відповідальність за одне й те ж саме порушення - несвоєчасну сплату платежу, що суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України та частини третьої статті 509 ЦК України. Стягуючи інфляційні втрати в розмірі 10 821, 21 грн суд не врахував, що згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Оскільки у графіку погашення кредиту розмір чергових платежів визначався в іноземній валюті, а розмір чергового платежу у рахунку встановлювався відповідно до обмінного курсу долара на час сплати, суд безпідставно задовольнив вимоги про стягнення інфляційних втрат. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. 17 липня 2019 року справа № 204/5296/15-ц надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду. ТОВ «Порше Мобіліті» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Межі касаційного оскарження Судові рішення в частині відмовлених позовних вимог в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року. Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 24 травня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 50009100, відповідно до якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 114 758,59 грн на придбання автомобіля марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_3 , а також суму додаткового кредиту в розмірі 35 862, 20 грн на оплату страхових платежів страховій компанії ПрАТ СК «Уніка» згідно з договором страхування строком на 60 місяців зі змінною процентною ставкою. В свою чергу ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у повному обсязі. Змінна процентна ставка відповідно до статті 2.3 Загальних умов кредитування - 9, 90%, разова комісія за надання кредиту - 2, 50% від суми кредиту. Сторони погодили, що усі платежі за цим договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США. Як зазначено в кредитному договорі № 50009100 від 24 травня 2013 року, договір між сторонами складають Кредитний договір, Загальні умови кредитування, Графік погашення кредиту, а також додаткові угоди та інші документи, що можуть бути укладені або підписані сторонами у відношенні кредиту. Відповідно до пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту та додаткового кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти на день укладання кредитного договору у Графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. За змістом пункту 2. 1 Загальних умов кредитування за використання кредиту в межах встановленого терміну кредитування позичальник сплачує компанії проценти за процентною ставкою (фіксованою або змінною), визначеною у кредитному договорі. Згідно з пунктом 2. 4 Загальних умов кредитування, нарахування процентів здійснюється щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається з 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів). Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіку погашення. При цьому проценти не нараховуються за перод з дати отримання кредиту і до першого календарного дня наступного місяця. Крім того, відповідно до пункту 3.2.1 Загальних умов кредитування сторони погоджуються, що компанія має право визнати термін повернення кредиту та додаткового кредиту таким, що настав та/або вимагати дострокового розірвання кредитного договору, у випадку, зокрема, порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту та/або сплати плати за користування кредитом на строк щонайменше 1 календарний місяць. Згідно пункту 6. 3 вказаних умов, у разі неналежного виконання позичальником та/або поручителем зобов`язань за кредитним договором, компанія має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з позичальником. Витрати позивача на такі дії підлягають відшкодуванню відповідачем у повному обсязі. Відповідно до пункту 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до Графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. У пункті 8.2 Загальних умов кредитування погоджено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3. договору, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. Встановлено, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти на купівлю автомобіля в розмірі 114 758, 59 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 50003166 від 30 травня 2013 року, шляхом перерахування позивачем вказаної суми на користь ПП «Аеліта-Моторс» - продавця автомобіля, та отримала суму додаткового кредиту в розмірі 35 862, 20 грн на оплату страхових платежів. 29 травня 2013 року ТОВ «Порше Мобіліті» уклало з ОСОБА_1 договір застави транспортного засобу № 50009100, відповідно до якого з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року, ОСОБА_1 передала у заставу автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_2 , заставною вартістю 143 448, 28 грн. Починаючи з грудня 2014 року ОСОБА_1 перестала виконувати свої зобов`язання за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року, внаслідок чого станом на 24 липня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 289 083, 19 грн, з яких сума заборгованості за основним кредитом - 233 548, 73 грн, основна сума заборгованості за додатковим кредитом - 12 196,31 грн, штраф за кредитним договором у розмірі 30 285,56 грн, пеня - 1 716,45 грн, 3% річних - 514, 93 грн, інфляційні втрати - 10 821, 21 грн. Також ТОВ «Порше Мобіліті» нараховано збитки, завдані йому внаслідок неналежного виконання договору в розмірі 12 000,00 грн. Встановлено, що на адресу ОСОБА_1 неодноразово направлялися листи про сплату заборгованості (від 08 січня 2015 року, 19 січня 2015 року, 04 лютого 2015 року, 17 лютого 2015 року, 04 березня 2015 року, 18 березня 2015 року, 03 квітня 2015 року, 17 квітня 2015 року, 05 травня 2015 року, 19 травня 2015 року). Разом з листом від 19 травня 2015 року ОСОБА_1 було направлено вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором за вих. № 50009100 з вимогою повернути суму кредиту та сплатити заборгованість за кредитним договором, яку вона отримала 23 червня 2015 року. Відповідно до висновку експерта №4642/43-17 від 06 вересня 2018 року, складеного за результатами проведення судово-економічної експертизи у цій справі, сукупна вартість кредиту у вигляді реальної відсоткової ставки за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року складає по кредиту - 11,772% та абсолютного значення подорожчання кредиту в розмірі 4 172,11 доларів США; ОСОБА_1 були сплачені грошові кошти на суму 73 393,25 грн в рахунок сплати кредиту та додаткового кредиту. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині другій статті 533 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року в справі № 369/3441/16-ц (провадження № 61-12336св20) зазначено, що: «підписуючи кредитний договір, графік погашення і Загальні умови кредитування, ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень надала свою згоду на вираження еквіваленту свого грошового зобов`язання в іноземній валюті (доларах США), складання графіку погашення кредиту в іноземній валюті та на застосування формули визначення кінцевого розміру належного до сплати платежу з урахуванням відповідного обмінного курсу, встановленого на дату виставлення відповідачем рахунку про сплату чергового щомісячного платежу. Тобто на етапі підписання договору заявник знав про те, що вказані у графіку погашення заборгованості суми у доларах США при їх обрахунку за обмінним курсом національної валюти можуть змінюватися, що обумовлено погодженим при підписанні договору характером розрахунків». У силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. Відповідно до частин першої, сьомої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Установивши, що відповідач належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість, апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для звернення стягнення на предмет застави - належний відповідачу автомобіль Seat Ibiza. Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет застави, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на наступне. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу). Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За змістом пункту 8. 1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожний день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Відповідно до пункту 8. 2 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту та/або додаткового кредиту, визначеного у статті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту та/або додаткового кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченої в статті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20% від суми кредиту. Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року в справі № 2-685/10 (провадження № 61-15423св19) зазначив, що «у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6- 2003цс15 відсутній висновок про те, який же вид неустойки (штраф чи пеню) підлягає стягненню та який критерій має бути застосовано для його вибору. Тлумачення статей 3 та 549 ЦК України дозволяє стверджувати, що при виборі того який вид неустойки (штраф чи пеня) повинен стягуватися, слід враховувати справедливість і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України). Тому необхідно визначити стягнення якого виду неустойки (штрафу чи пені) є нерозумним і несправедливим, з урахуванням їх розміру». Отже, оскільки законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, у задоволенні позовних вимог банку про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу зі сплати штрафу в розмірі 30 285, 56 грн слід відмовити. Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України). Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. Разом із тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19). Суд апеляційної інстанції, звертаючи стягнення на предмет застави в рахунок погашення суми інфляційних втрат, на вищезазначені положення закону та висновки Верховного Суду уваги не звернув, не врахував, що предметом укладеного між сторонами кредитного договору від 24 травня 2013 року є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, то передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти. Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України та дійшов помилкового висновку про можливість стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 821, 21 грн. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Колегія суддів вважає правильними висновки судів про наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави, однак не погоджується з визначеним розміром заборгованості, у рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет застави. Отже, постанову суду апеляційної інстанції слід змінити шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови та змінити її резолютивну частину - зменшити розмір заборгованості, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет застави. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині підлягає залишенню без змін. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 , зміною постанови суду апеляційної інстанції в частині зменшення розміру заборгованості, в рахунок якої підлягає звернення стягнення на предмет застави, з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 062, 22 грн. Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Змінити постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, виклавши її мотивувальну частину щодо звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу зі сплати штрафу, пені та інфляційних втрат у редакції цієї постанови. Змінити резолютивну частину постанови Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, виклавши абзац третій в такій редакції: «В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 50009100 від 24 травня 2013 року в загальному розмірі 247 976, 42 грн (заборгованість за основним кредитом - 233 548,73 грн, основна сума заборгованості за додатковим кредитом - 12 196,31 грн, пеня - 1 716,45 грн, 3% річних - 514,93 грн) звернути стягнення на автомобіль марки Seat, модель IBIZA, кузов № НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1390 куб. см, 2013 року випуску, шляхом продажу вказаного автомобіля з публічних торгів відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження», встановивши його початкову вартість на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій». Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 062, 22 грн. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат СуддіН. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю. Тітов