Постанова Житомирський апеляційний суд № 292/400/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №292/400/24 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В. Номер провадження №33/4805/835/24 Категорія ч.1 ст.163-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2024 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Боримської Ірини Олегівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п?яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Згідно з постановою судді місцевого суду, проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою Головного управління ДПС у Житомирській області Архівного сектору Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області, розташованого за адресою: Житомирська область, Житомирський район, смт Пулини, вул Шевченка, 104, виявлено порушення головою комісії з реорганізації Архівного сектору Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області ОСОБА_1 встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме: п.п.44.1 ст.44, п.133.4 ст.133 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України №553 від 17.06.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2016 за №932/29062 (зі змінами та доповненнями), занижено доходи неприбуткової установи всього в сумі 60192 грн за 2021 рік та занижено видатки неприбуткової установи всього в сумі 60192 грн за 2021 рік, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Боримська І.О. в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв?язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з`ясування судом обставин справи. Зокрема зазначила, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складення протоколу податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Вважає, що акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки в силу норм Податкового кодексу України не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії. Не прийняття податкового повідомлення-рішення контролюючим органом із визначенням суми грошового зобов`язання, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення, а за відсутності відомостей про узгоджену суму бюджетного відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Отже, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення з боку податкових органів не було прийнято жодного податкового повідомлення-рішення з відповідних питань, а тому, сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчинення адміністративне правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Диспозицією ч.1 ст.163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення №147 від 20.03.2024; акт перевірки №5142/06-30-07-05/36083694 від 20.03.2024; акт №228/06-30-07-05/42659665 від 20.03.2024 про неявку голови комісії з реорганізації Архівного сектору Пулинської районної державної адміністрації Житомирської області та неможливість підписання, вручення акту перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення. Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, враховуючи наступне. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведено достатніми доказами, які установлюють об`єктивну істину у справі. Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідно до змісту п.86.1. ст.86 Податкового кодексу України (надалі ПК України) результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків. Таким чином, на думку апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14. Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення. Статтями 55-56 ПК Українипередбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України). Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити. Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку. Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом». Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи на вищевказане уваги не звернув та передчасно дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП. Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. За таких підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись ст.294 КУпАП, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу адвоката Боримської Ірини Олегівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Постанову судді Червоноармійського районного суду Житомирської області від 22 квітня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП - скасувати. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М.Галацевич