Постанова Харківський апеляційний суд № 643/5827/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа №: 643/5827/24 Суддя суду 1 інстанції: Довготько Т.М. Провадження №: 33/818/1290/24 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М. Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 серпня 2024 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В. , за участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2 , за участі його захисника - Гринишина Є.В. , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою правопорушника ОСОБА_2 на постанову Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2024 року, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст рішення суду першої інстанції Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605 гривень 60 коп. 27.05.2024 о 17 год. 46хв. в м. Харкові водій ОСОБА_2 керував автомобілем Mercedes-Benz C300 д.н. НОМЕР_2 по пр. Героїв Харкова, 60 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій ОСОБА_2 погодився пройти огляд в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, але по прибуттю протягом трьох годин не зміг забезпечити здачу біологічної речовини (сеча). Висновок лікаря нарколога КНП ХОР ОКНЛ №1481 від 27.05.2024. Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються 1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 902949 від 27.05.2024; 2)відео з нагрудних камер інспекторів поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_2 було запропоновано пройти медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що останній погодився та працівниками поліції був доставлений до КНП ХОР «Обласна клінічна наркологічна лікарня». У лікарні ОСОБА_2 роз`яснили, що для проведення дослідження на стан наркотичного сп`яніння необхідно здати сечу, на що останній погодився та на пропозицію лікаря почав пити воду, але здати необхідне біологічне середовище не зміг; 3)висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1481 від 27.05.2024. Заключний діагноз ОСОБА_2 встановити неможливо, за відсутності біологічного середовища, сеча. За три години не надав біологічне середовище сеча; 4)рапортом. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись із рішенням суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, яка містить прохання 1)поновити ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги на Постанову Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП; 2) скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2024 року у справі про адміністративне правопорушення №643/5827/24 та закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що зупинка транспортного засобу відбулася без достатніх підстав, а тому подальші вимоги працівників поліції були незаконні. Окрім того відсутнє направлення ОСОБА_2 на проведення огляду до КНП ХОР «ОКНЛ», яке має відповідати Формі направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведеній у додатку 1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв наземних транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Апелянт зазначає, що в медичному закладі провів більше двох годин всупереч вимогам ч. 4 ст. 266 КУпАП, а біологічні матеріали (сеча) протягом усього часу перебування в зазначеному вище медичному закладі здати не зміг через фізіологічні розлади організму, та вказує на недопустимість висновку щодо медичного огляду як доказу через відсутність заключного діагнозу в даному документі; на підставі сукупності доводів апеляційної скарги наполягає на визнанні доказів недопустимими. Підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження полягають в тому, що ОСОБА_2 жодного разу у належний спосіб та формі не викликався до суду та не повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду у суді першої інстанції. Позиції учасників апеляційного провадження В судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 та його захисник Гринишин Є.В. підтримували вимоги апеляційної скарги в повному обсязі. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , вину не визнавав, просив підтримати клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Московського районного суду м. Харкова від 16 липня 2024 року, задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення №643/5827/24. Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості. Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп`яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Судовим розглядом суду першої інстанції встановлено, що 27.05.2024 о 17 год. 46 хв. в м. Харкові водій ОСОБА_2 керував автомобілем Mercedes-Benz C300 д.н. НОМЕР_2 по пр. Героїв Харкова, 60 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Водій ОСОБА_2 погодився пройти огляд в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, але по прибуттю протягом трьох годин не зміг забезпечити здачу біологічної речовини (сеча). Висновок лікаря нарколога КНП ХОР ОКНЛ №1481 від 27.05.2024. Внаслідок зазначених подій поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №902949 від 27.05.2024р. Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції. На думку суду апеляційної інстанції, доводи апелянта щодо безпідставності зупинки транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки, як випливає з матеріалів справи, причина зупинки полягала в тому, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2 міг бути причетний до порушення правил дорожнього руху, тому суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушень щодо зупинки вказаного транспортного засобу, оскільки їх дії узгоджуються із ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Виходячи з цього, подальші вимоги працівників поліції слід вважати законними. При цьому підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст.130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує навідсутність направлення його на проведення огляду до КНП ХОР «ОКНЛ», яке має відповідати Формі, наведеній в Інструкції про порядок виявлення у водіїв наземних транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року. Щодо цього суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, правопорушнику було запропоновано пройти медичне обстеження у медичному закладі, на що він погодився та фактично туди направлявся, був направлений та перебував у тому закладі, в тому числі і в присутності свого захисника, про що свідчать пояснення самого правопорушника, його захисника, працівників поліції, складені та долучені до справи матеріали та переглянутий відеозапис. До того ж, у відповідності до вищевказаної Інструкції, на яку посилається апелянт, направлення оформлюється тоді, коли особа відмовляється проїхати до медичного закладу, в такому разі щодо неї складається направлення, яке вручається цій особі під підпис. В даному випадку відсутність такого направлення у справі не є підтвердженням того, що ОСОБА_2 не направлявся до медичного закладу. На думку апеляційного суду суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_2 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винуватою за відмову від проходження в медичному закладі медичного обстеження на предмет перебування його у стані наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. У своїй скарзі апелянт зазначає, що через біологічні особливості свого організму не зміг здати біологічні зразки впродовж двох годин з моменту його зупинки. Також апелянт вказує на те, що є різниця часу між тим, який вказаний у висновку медичного працівника, та тим, що зафіксований на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського. Суд апеляційної інстанції відноситься до цього критично, оскільки розбіжності в часі є невеликими і могли статися від того, що в процесі експлуатації, вмикання, перевключення чи заміни акумуляторних батарей даних пристроїв цей час міг різнитись на незначні похибки. Що стосується неможливості ОСОБА_2 здати необхідні для медичного дослідження зразки в термін часу, визначений ч. 4 ст. 266 КУпАП, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дійсно, починаючи з моменту зупинки вказаного правопорушника до моменту складення відносно нього протоколу, він не здав необхідні біологічні зразки для проведення відповідної експертизи. Однак ОСОБА_2 не звернув увагу поліцейських і не наполягав на тому, що він може продовжити намагатися здати необхідні біологічні зразки (сечу) і після двох чи більше годин (через біологічну особливість функціонування організму) для доведення своєї невинуватості, в разі якщо він дійсно не перебував у стані наркотичного сп`яніння. Натомість після проходження встановлених законом двох годин після його зупинки він відразу подав поліцейським заяву про закриття провадження у справі без наполягання зачекати необхідну йому кількість часу коли б настала біологічна можливість і зразки сечі у нього б з`явилися. При перегляді відеозапису встановлено, що після того як правопорушник зазначив про неможливість здати біологічні зразки, працівник медичного закладу запропонувала йому випити води, кави тощо, щоб прискорити біологічні процеси в його організмі. Чому ОСОБА_2 в повному обсязі не виконав рекомендацію лікаря він не пояснив. Крім того, на запитання суду апеляційної інстанції «якщо він не перебував у стані наркотичного сп`яніння і не довіряв поліцейським та медичному закладу, куди його доставили, чому він у присутності захисника одразу не звернувся за медичною допомогою до іншого медичного закладу для того, щоб там здати біологічні зразки (сечу чи кров) тоді, коли його організм може видати ці біологічні зразки через біологічну особливість функціонування організму» відповіді не надав. Сам же правопорушник пояснив, що поліцейські, які відносилися до нього упереджено, зупинили його на той момент уже сьомий раз. А саме, перший раз, коли його зупинили за підозрою у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння, він дійсно відмовився від проходження огляду, оскільки не довіряв поліції чи поспішав - не може пояснити. Коли його зупинили другий раз, він також відмовився від медичного огляду, за результатами відмови відносно нього було складено протокол, в які дати ці протоколи складені, він пояснити не може так як не пам`ятає. Далі ОСОБА_2 пояснив, що його зупиняли також третій і четвертий рази за підозрою у перебуванні в стані наркотичного сп`яніння, та що в ці рази він здавав свої біологічні зразки, однак результат був позитивний, а саме в його організмі було виявлено канабіноїди і можливо залишки медичних препаратів. Крім того він зазначив, що його зупиняли працівники поліції ще п`ятий і шостий рази, коли він відмовився від огляду, бо не довіряв працівникам поліції, так як на його погляд, останні ставилися до нього упереджено. Таким чином, сам ОСОБА_2 пояснив, що із шести разів, коли його зупиняли працівники поліції, він або відмовлявся пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, або ж результати огляду були позитивні, тобто в його організмі було знайдено залишки вживання наркотичних засобів, причому причину таких медичних висновків він чітко пояснити не міг. Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв`язку з чим апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_2 , склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП. Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_2 під час апеляційного перегляду справи не встановлено. У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими. З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає. Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд - ПОСТАНОВИВ : Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновити вказаний строк як пропущений з поважних причин. Постанову Московського районного суду м. Харкова від 16.07.2024 року у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін. Апеляційну скаргу правопорушника, - залишити без задоволення. Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст.294 КУпАП не передбачено. Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило