Постанова Київський апеляційний суд № 761/45528/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/9607/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), Шкоріної О. І., Стрижеуса А. М. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді Саадулаєва А. І. від 19 лютого 2024 року у цивільній справі № 761/45528/23 Шевченківського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, В С Т А Н О В И В: В грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із зазначеним позовом, в обґрунтування якого вказувала, що позивач і відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.2004 р. по 05.07.2023 р. Від шлюбу народилось п`ятеро дітей, зокрема, дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 25.06.2023 р. дочка ОСОБА_4 стала повнолітньою. Наразі ОСОБА_4 продовжує навчання, здобуває вищу освіту, з 01.10.2023 р. зарахована студенткою денної форми навчання Інституту дизайну та реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, термін навчання до 30.06.2027 р. В зв`язку з продовженням навчання, повнолітня донька ОСОБА_4 , яка проживає разом із позивачем, потребує матеріальної допомоги. Відповідач надавати матеріальну допомогу дочці відмовився. Посилаючись на викладене, просила стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2833,00 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум відповідно до Закону, починаючи з 01.10.2023 року та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або припинення навчання. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року у задоволенні позову відмолено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказувала, що на підставі судового рішення відповідач сплачує аліменти на всіх дітей, в тому числі і доньку ОСОБА_4 , яка наразі продовжує навчання та з 01.10.2023 року зарахована студенткою денної форми навчання Інституту дизайну та реклами Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, термін навчання до 30.06.2027 року і тому потребує матеріальної допомоги, яку відповідач відмовляється надавати. Позивачка разом з донькою ОСОБА_4 вживали заходи щодо отримання аліментів з огляду на продовження навчання донькою навчання, але безрезультатно, через небажання відповідача їх надавати. Наявність у відповідача третьої групи інвалідності не позбавляє його обов`язку сплачувати аліменти на дитину, яка продовжує навчання. До вересня 2022 року відповідач офіційно працював, наразі інформація про його працевлаштування або отримання іншого доходу відсутня, надавати матеріальну допомогу в змозі, він має у власності 1/7 частку квартири, в якій вони мешкають з дітьми. Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідач та третя особа не скористались. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 19 лютого 2024 р. в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітом про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронної скриньки позивачки, відповідача та третьої особи, а також рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що позивач і відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.2004 р. по 05.07.2023 р., що підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.06.2023 у справі № 761/6311/23. Як вбачається із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , 24.06.2005 року ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , проживає разом з позивачкою. Як вбачається із копії студентського квитка серії НОМЕР_2 та копії довідки № 99 від 10.10.2023 р., ОСОБА_3 здобуває вищу освіту, з 01.10.2023 р. зарахована студентом денної форми навчання Інституту дизайну та реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, термін навчання до 30.06.2027 року. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять жодних доказів, що батько має можливість надавати матеріальну допомогу. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного. Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Із довідки № 99 від 10 жовтня 2023 року слідує, що ОСОБА_3 є здобувачем освіти 1-го курсу групи БДЗ-14-23 денної форми навчання за освітнім рівнем бакалавр, спеціальність 022 Дизайн, Інституту дизайну та реклами Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв державної форми власності IV рівня акредитації. Навчається за кошти фізичних та/або юридичних осіб, стипендію не отримує. Термін навчання: 01.10.2023 р. - 30.03.2027 р. Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19). Відмовляючи у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем наявності у відповідача можливості надавати матеріальну допомогу, суд першої інстанції, наведені вимоги процесуального закону залишив поза увагою, не врахувавши, що відповідач про неможливість сплати аліментів на повнолітню доньку у суді першої інстанції не заявляв, будь яких доказів на підтвердження існування обставин, що унеможливлюють надання допомоги доньці (непрацездатність й відсутність заробітку, наявність на утриманні інших неповнолітніх дітей тощо) не надавав. Ураховуючи, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи, зважаючи на обов`язок саме відповідача довести неможливість надання допомоги, колегія суддів вважає висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову помилковими. Щодо розміру аліментів, колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів справи слідує, щорішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2023 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2833 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову 28 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). Цим рішенням також стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 2833 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову 28 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 2833 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову 28 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у розмірі 2833 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову 28 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , в розмірі 2833 грн щомісячно, з індексацією стягуваних сум, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дати пред`явлення позову 28 квітня 2023 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ). Постановою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року вказане рішення залишено без змін. Із позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулась 08 грудня 2023 року. Матеріали справи не містять доказів зміни обстави, які б могли бути враховані при визначені розміру стягуваних аліментів , зокрема погіршення стану здоров`я, поява інших дітей, що потребують утримання, непрацездатної дружини чи батьків, що перебувають на утриманні тощо. Про наявність таких обставин не повідомлено й апеляційний суд, оскільки належно повідомлений про письмовий розгляд апеляційної скарги позивачки, відповідач не скористався процесуальним правом надання відзиву. Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Позивачка звернулась із позовом 08.12.2023 року про стягнення аліментів із 01.10.2023 року. Ураховуючи, що до 08.12.2023 року відповідачем аліменти не сплачувались, що підтверджується розрахунком державного виконавця заборгованості зі сплати аліментів з квітня 2023 року по листопад 2023 року, тобто відповідач ухиляється від слати аліментів, колегія суддів вважає, що аліменти підлягають стягненню із 01.10.2023 року. За наведених обставин, зважаючи, що відповідач є працездатною особою, має законодавчий обов`язок надавати допомогу своїй доньці, яка продовжує навчання, проти заявленого позивачкою розміру аліментів не заперечував, ураховуючи розмір аліментів, що стягувався до настання повноліття, колегія суддів вважає, що аліменти підлягають стягненню у розмірі заявленому позивачкою розмірі, а саме - 2 833 грн, щомісячно, з індексацією стягуваних сум, починаючи з 01 жовтня 2023 та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або припинення навчання. Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, в зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про задоволення позову в повному обсязі. У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1610 грн 40 коп. в дохід держави. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 лютого 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2 833 грн, щомісячно, з індексацією стягуваних сум, починаючи з 01 жовтня 2023 та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років або припинення навчання. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1610 грн 40 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Судді: Є. П. Євграфова О. І. Шкоріна А. М. Стрижеус