Постанова 4824 № 371/733/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 січня 2026 року м. Київ Унікальний номер справи № 371/733/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4555/2026 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Євграфової Є.П., Саліхова В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Геліч Т.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та повнолітньої дитини, що продовжує навчання, - в с т а н о в и в : У травні 2025 року позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 3 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дати подачі позову до досягнення дитиною повноліття; та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у розмірі 5 000, 00 грн щомісячно, починаючи з дати подачі позову до закінчення терміну навчання (а.с. 1-2). На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 з 23 вересня 2006 року. 04 квітня 2025 року Миронівський районний суд відкрив провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Від цього шлюбу мають дітей: дочка ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якої зареєстроване місце проживання разом з позивачем, з 01 вересня 2024 року є студенткою 1 курсу денної форми навчання Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука і перебуває на її утриманні, дочка - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка зареєстрована та проживає разом зі мною та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання та навчання дітей не надає, жодної участі в їх вихованні не бере. На цей час старша дочка ОСОБА_5 є повнолітньою та є студенткою вищого навчального закладу, згідно з договором про надання освітніх послуг № 24-01/ДФ/БД-18. Дочка навчається на денній формі навчання та немає змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. Проживає тимчасово у гуртожитку, щомісячна плата за який становить 1 700, 00 грн. Загальна вартість освітньої послуги становить 120 400, 00 грн, по 30 400, 00 щорічно протягом чотирьох років. Позивач вказала, що місце роботи ОСОБА_1 їй невідоме, проте він має мінливий заробіток на будівельно-ремонтних роботах. Оскільки відповідач на даний час офіційно не працює, має нерегулярний та мінливий дохід, позивач просила стягнути аліменти у твердій грошовій сумі (а.с. 1-2). У відзиві на позов відповідач ОСОБА_1 вказав, що від укладеного шлюбу між ним та позивачем, який було розірвано відповідно до рішення Миронівеького районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року у справі № 371/436/25 (провадження № 2/371/465/25), мають двох дітей ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Позивачка в позовній заяві стверджує, що він не надає матеріальної допомоги на утримання та навчання дітей, а також не бере жодної участі в їх вихованні. Такі твердження є безпідставними та спростовуються наявними доказами: - за усною домовленістю з позивачкою він постійно перераховував кошти на навчання старшої доньки ОСОБА_6 , що підтверджується квитанціями про плату від 24 січня та 29 липня 2025 року на загальну суму - 23 800 грн, а також оплатою за придбання «венетки» - 900,00 грн, ноутбука для навчання 295 10,00 грн та ін. - крім цього, щомісяця здійснював перекази грошових коштів па картковий рахунок позивачки як аліменти та надав додаткову фінансову допомогу. Не всі платіжні документи збереглися, однак наявні підтверджують регулярність таких виплат. - він активно спілкується з меншою донькою, разом відвідують кафе, заклади відпочинку, купує їй одяг, продукти харчування та інші необхідні речі, а також систематично поповнює рахунок її мобільного телефону (а.с. 29-34). Таким чином, якдо розірвання шлюбу, так і після нього, як стверджує відповідач, він постійно бере участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дітей. Обов`язок з утримання виконувався належним чином і продовжує виконуватись на момент звернення позивачки до суду. Вважає, що вимоги позову в частині стягнення аліментів з дати подання позову не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах закону, оскільки зазначений обов`язок ним вже виконувався. Його дохід є нестабільним та непостійним, оскільки він маю тимчасову роботу, працює неофіційно. Крім того, на його утриманні перебувають: - цивільна дружина ОСОБА_7 , яка хворіє, що підтверджується медичними виписками. Її лікування вимагає значних фінансових витрат. - мати - пенсіонерка ОСОБА_8 , яка отримує незначний розмір пенсії та потребує сторонньої допомоги. Як вказує, він регулярно купує ліки, продукти харчування, сплачує комунальні послуги за місцем її проживання. - донька цивільної дружини, ОСОБА_9 , їй 9 років, школярка, відвідує платні гуртки (англійська мова та танці), що також потребує фінансування. Крім викладеного, зазначив, що після розірвання шлюбу позивачка фактично позбавила його можливості проживати в житловому будинку, в якому вони спільно проживали майже 20 років, незважаючи на те, що за час спільного життя він працював за кордоном та власними коштами здійснивремонт цього будинку. Оскільки, у його власності відсутнє інше житло, він вимушений орендувати квартиру, щомісячна орендна плата за яку становить 7 000,00 грн, не враховуючи витрат на оплату комунальних послуг. Таким чином, зазначені обставини в сукупності створюють для нього істотне фінансове навантаження. При цьому він не ухиляється від виконання обов`язку щодо утримання дітей та продовжує надавати матеріальну допомогу, однак розмір аліментів, який просить встановити позивачка, є для нього надмірним та фінансово непосильним. Таким чином, відповідач вважає справедливим і обґрунтованим визначити розмір аліментів на дітей у сумі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - тобто по 2 000, 00 грн на кожну дитину щомісячно. Такий розмір є достатнім для забезпечення основних потреб дітей та відповідає принципу рівності батьків у їх правах та обов`язках щодо їх утримання (а.с. 29-34). Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та повнолітньої дитини, що продовжує навчання задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000, 00 грн щомісячно і до досягнення нею повноліття. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 5 000, 00 грн до досягнення дитиною 23 років, за умови продовження навчання. Стягнення аліментів розпочато з 14 травня 2025 року. Стягнення аліментів в розмірі платежу за 1 місяць у розмірі 3 000, 00 грн на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та розмірі 5 000, 00 грн утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що разом складає 8 000, 00 грн, звернуто до негайного виконання (а.с. 71-75). Не погодившись з рішенням суду, 20 листопада 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у твердій грошовій сумі 2 000, 00 грн щомісячно і до досягнення нею повноліття; стягнути з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у твердій грошовій сумі 2 000, 00 грн до досягнення дитиною 23-х років, за умови продовження навчання (а.с. 82-87). На обґрунтування скарги зазначав, що вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права та неповно встановлено обставини справи, а тому підлягає скасуванню в частині визначення розміру аліментів. Вказав, що судом першої інстанції неповно з`ясовані фактичні обставини справи. Зокрема, суд не надав належної оцінки його матеріальному становищу, доводам щодо необхідності зменшення розміру аліментів, а також наявність осіб, які перебувають на його утриманні. Також апелянт зазначав, що дохід є нерегулярним та нестабільним, оскільки він тимчасово працює на будівельних роботах без офіційного працевлаштування. Розмір його місячного доходу коливається у межах від 15 000, 00 до 25 000, 00 грн. Наголошував, що попри складне фінансове становище, він завжди надавав і продовжує надавати матеріальну допомогу позивачці для утримання їхніх дітей. Ніколи не ухилявся від виконання своїх батьківських обов`язків і не має наміру робити це у майбутньому. На теперішній час його заробіток істотно зменшився і становить не більше 17 000, 00 грн на місяць, що є недостатнім для покриття основних витрат на проживання, харчування та лікування. У його власності відсутнє будь-яке нерухоме майно, цінності або банківські вклади. Водночас, він щомісяця несе обов`язкові витрати на оплату житлово- комунальних послуг, придбання продуктів харчування, одягу, засобів гігієни, тощо. Ці витрати є необхідними для забезпечення мінімальних потреб і також повинні враховуватися судом при вирішенні питання щодо розміру аліментів. Крім того, на його утриманні перебувають інші особи, а саме: цивільна дружина, шлюб із якою не зареєстрований офіційно, однак вона проживає зі ним та має хронічне захворювання, що підтверджується медичними документами; її неповнолітня донька, яка відвідує платні гуртки, на що він також надає кошти; а також його матір - пенсіонерка, яка отримує мінімальну пенсію та потребує його фінансової допомоги. Вважає, що суд першої інстанції не врахував його фактичний майновий стан та наявність постійних обов`язкових витрат, зокрема відсутність власного житла. У зв`язку з цим він змушений орендувати квартиру, сплачуючи щомісячну орендну плату у розмірі 7 000, 00 грн. Додатково несе витрати на оплату комунальних послуг, які у залежності від сезону становлять від 2 000, 00 до 3 500, 00 грн щомісячно. Вказані обставини підтверджуються договором оренди. Таким чином, визначений судом розмір аліментів у 8 000, 00 грн щомісяця є для нього економічно необґрунтованими, непропорційними, непосильним фінансовим тягарем, оскільки позбавляє можливості забезпечувати елементарні потреби сім`ї, яка проживає з ним. Підкреслював, що він не відмовлявся від утримання своїх дітей і завжди виконував цей обов`язок відповідно до свої реальних можливостей. Водночас вважає, що встановлений розмір аліментів у сумі 8 000, 00 грн є надмірним, не відповідає його матеріальному становищу, рівню доходів і прожитковому мінімуму, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України». Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», встановлений прожитковий мінімум на одну особу на 2025 рік в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня - 3 196, 00 грн, для працездатних осіб - 3 028, 00 грн. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. За приписами зазначених правових норм на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на утримання дитини (забезпечення умов життя) також мають бути однаковими. При визначенні розміру аліментів суд повинен був враховувати усі істотні обставини, зокрема матеріальне становище сторін, стан здоров`я, наявність утриманців, фактичну участь у вихованні дітей. Відповідач в апеляційній скарзі наголошував, що на даний час він спроможний сплачувати аліменти на утримання своїх дітей в розмірі 4 000, 00 грн щомісячно з дати подання позову до суду та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а ОСОБА_4 - 23-х років (а.с. 82-87). До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача ОСОБА_2 , в якому остання просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін (а.с. 100-102). Відповідно до частини першої ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з пунктом 1 частини четвертої ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя. Згідноз частиною тринадцятою ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснювався без виклику сторін у порядку письмового провадження. Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, заперечення на ухвалу районного суду про відкриття провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2) зареєстрували 23 вересня 2006 року шлюб, факт чого посвідчено Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області за актовим записом № 114 та видано свідоцтво серії НОМЕР_1 (а.с. 6). ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_5 , про що видано Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області за актовим записом № 53 від 11 травня 2007 року свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с. 7). ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася донька ОСОБА_10 , про що видано Відділом реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції Київської області за актовим записом № 69 від 04 червня 2015 року свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с. 8). ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_5 і ОСОБА_10 з 28 лютого 2019 року зареєстровані за адресою проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 5, 12, 13). Згідно з відповіддю Відділу (Центру) надання адміністративних послуг Обухівського району Київської області Миронівської міської ради від 21 травня 2025 року на запит Миронівського районного суду Київської області щодо надання інформації про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 , останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 22 січня 2025 року знятий з вище вказаної адреси за заявою власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) (а.с. 21). Відповідно до договору № 24-01/ДФ/БД-18 про надання освітніх послуг від 13 серпня 2024 року, Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука в особі ректора Осадчої О.А., яка діє на підставі Статуту (виконавець) та ОСОБА_2 (замовник) для ОСОБА_4 (одержувач) уклали цей договір, згідно з пунктом 1.1. якого виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу одержувачу по здійсненню навчання з 01 вересня 2024 року за освітньо-кваліфікаційним рівним (ОКР) бакалавр, за спеціальністю графічний дизайн на факультеті дизайну на денній формі навчання строком 3 роки 10 місяців (а.с. 15). За пунктом 3.1. договору № 24-01/ДФ/БД-18 про надання освітніх послуг від 13 серпня 2024 року розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті. Відповідно до пункту 3.2. вказаного договору, загальна вартість освітньої послуги становить 121 600, 00 грн. За пунктом 3.3. договору, вартість освітньої послуги за кожен календарний рік складає: І навчальний рік - 30 400, 00 грн, ІІ навчальний рік - 30 400, 00 грн, ІІІ навчальний рік - 30 400, 00 грн, IV навчальний рік - 30 400, 00 грн. Як передбачено пунктами 3.4., 3.5. договору, після видачі наказу ректора виконавця про зарахування одержувача до академії виконавця, замовник не пізніше 25 серпня 2024 року перераховує на розрахунковий рахунок виконавця кошти за перший семестр навчання. Замовник вносить плату рівними частинами 50/50 за навчальний рік на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 01 серпня - І семестр навчального року та не пізніше 25 січня - ІІ семестр навчального року (а.с. 15). Відповідно до наказу ректора Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука від 12 серпня 2024 року встановлено плату за проживання на місяць за ліжко-місце для студентів КДАДПМД ім. М. Бойчука у розмірі 1 700, 00 грн, з яких 800, 00 грн - плата за проживання, 900, 00 грн - відшкодування за комунальні послуги та енергоносії (а.с. 16-18). Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 квітня 2025 року у справі № 371/436/25 (провадження № 2/371/465/25) шлюб, зареєстрований 23 вересня 2006 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миронівського районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 114 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. Згідно з договором оренди квартири від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 (орендар) та ОСОБА_11 (орендодавець) уклали договір, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове володіння та користування трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1.) (а.с. 49-51). Відповідно до пункту 2.1. договору оренди квартири, квартира використовується виключно для проживання ОСОБА_1 разом з цивільною дружиною ОСОБА_7 та її донькою ОСОБА_9 . За пунктами 4.1. та 13.1. договору оренди квартири, термін оренди складає 2 роки з моменту прийняття квартири за даним договором та актом здачі-приймання, до 30 січня 2027 року. Відповідно до пункту 5.1. договору, орендна плата за користування майном складає 7 000, 00 грн на місяць, та вносить наперед, не пізніше 5-го числа кожного місяця. За пунктом 5.2., усі інші рахунки (води та водовідведення, газ, електроенергія) сплачуються орендарем додатково (а.с. 49-51). Згідно з довідкою від 28 січня 2025 року за підписом декана факультету дизайну Малік Т. , студентка ОСОБА_4 навчається на І курсі денної форми навчання факультету дизайну Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука за спеціальністю графічний дизайн, терміном з 01 вересня 2024 року по 30 червня 2028 року (а.с. 14). Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного. Відповідно до положень частини першої, другої ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. За змістом ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів(частина третя ст. 181 Сімейного кодексу України). Відповідно до частини першої, другої статті 184 Сімейного кодексу України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. За змістом ст. 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Згідно з частини першої, другої ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Частиною третьою ст. 199 Сімейного кодексу України передбачено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц. У відповідності до правової позиції Верховного Суду, сформованій у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20) стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до частини першої ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з частиною другою ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до платіжних інструкцій, ОСОБА_1 здійснював перекази на рахунок ОСОБА_2 грошових коштів (а.с. 35-36, 39-43, 45): - 18 листопада 2024 року у розмірі 5 025, 13 грн з призначенням «на дітей «аліменти» (а.с. 45); - 24 січня 2025 року відповідач здійснив переказ на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 11 900, 00 грн з призначенням «оплата за навчання «аліменти» (а.с. 43); - 14 лютого 2025 року у розмірі 2 713, 57 грн з призначенням «Аліменти за січень» (а.с. 42), - 14 березня 2025 року у розмірі 3 015, 08 грн з призначенням «Аліменти за лютий» (а.с. 41), - 24 березня 2025 року у розмірі 3 015, 08 грн з призначенням «Аліменти за березень» (а.с. 40), - 26 квітня 2025 року у розмірі 3 015, 08 грн з призначенням «Аліменти за квітень» (а.с. 39), - 28 червня 2025 року у розмірі 3 015, 08 грн з призначенням «Аліменти» (а.с. 36), - 29 липня 2025 року у розмірі 11 900, 00 грн з призначенням «За навчання ОСОБА_4» (а.с. 35). Щодо інших платіжних інструкцій, що додані відповідачем до відзиву, а саме Р24А4316219657D9870 від 13 травня 2025 року на суму 900, 00 грн з призначенням платежу «ОСОБА_3 (на вінетку)» - отримувач невстановлена особа ОСОБА_13 , Р24А4242897592D8555 від 27 квітня 2025 року на суму 2 000, 00 грн з призначенням «Доці ОСОБА_4 на день народження» - отримувач невідомий, та чеку № 0000005312720830 від 08 вересня 2024 року на суму 29 510, 00 грн - неможливо встановити що було придбано, з якого рахунку, яке призначення придбаного, тому апеляційний суд відхиляє такі документи як належні і допустимі докази того, що відповідач надавав матеріальну допомогу донькам (а.с. 37-38, 46). Щодо доводів апелянта про те, що на його утриманні перебуває матір пенсійного віку, зокрема, що вона потребує стороннього догляду і потребує матеріальної допомоги, то матеріали справи доказів на підтвердження цього не містять. До відзиву відповідач долучив лише скріншот з екрану мобільного телефону з пенсійним посвідченням НОМЕР_4 ОСОБА_14 , доказів родинних відносин з якою матеріали справи також не містять (а.с. 52). Також твердження відповідача про те, що він утримує як дружину ОСОБА_7 з хронічними захворюваннями, з якою проживає, однак шлюб з якою не зареєстрований, та її неповнолітню доньку ОСОБА_9 , яка є школяркою та за відвідування гуртків якої він сплачує, колегія суддів оцінює критично, оскільки обов`язок утримувати виникає у подружжя відносно один одного та щодо неповнолітніх дітей, батьками (усиновлювачами) яких вони є, і повнолітніх, що продовжують навчання до 23-х років, та навпаки: повнолітні діти зобов`язані утримувати свої батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Зазначене врегульоване положеннями Сімейного кодексу України. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не має змоги надавати кошти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_15 до досягнення нею повноліття та повнолітньої доньки ОСОБА_16 , яка продовжує навчання до досягнення нею 23-х років, та жодних обставин, які не дають йому змоги сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі, апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що судом першої інстанції було правильно надано оцінку вказаним доводам сторін та ухвалено рішення про задоволення позову. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції. таке судове рішення не позбавляє платника аліментів заявляти про зменшення розміру сплати аліментів із наведенням відповідних підстав, передбачених законодавством. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку з зазначеним, колегія суддів відхилила доводи апелянта як необґрунтовані і дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у силу вимог ст. 375 ЦПК України - залишила без змін. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України сплачений апелянтом судовий збір у розмірі 1 816, 80 грн за розгляд справи в апеляційному суді відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягає. З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець Є.П. Євграфова В.В. Саліхов