Постанова 4855 № 320/4153/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/4153/22 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, прийнятого в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до В Білоцерківської міської ради, в якому просив суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не затвердження у двотижневий строк проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0508 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:026:0131, та передачі земельної ділянки у приватну власність позивачу; зобов`язати відповідача після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0508 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210300000:03:026:0131, та передати земельну ділянку у приватну власність позивачу. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу та вказує, що оскільки суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, таке слід скасувати тпа зодовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення прийшов до хибного висновку, що на пленарному засіданні дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради рішенням Білоцерківської міської ради VIII скликання від 29.04.2021, було прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на складання проекту землеустрою. Так, відповідно до Протоколу пленарного засідання дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради вказана заява ОСОБА_1 була поставлена на голосування. За результатами поіменного голосування, рішення не прийнято через відсутність необхідної кількості голосів при голосуванні (за - 10, проти - 0, утримались - 7). Відповідно до Витягу з протоколу пленарного засідання (долучений до позову) участь у голосуванні приймало 17 осіб. Таким чином, за результатами такого голосування не могло бути прийнято будь-яке рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу) через відсутність необхідної кількості депутатів для голосування. Позивач вказує, що проект рішення, який не отримав необхідної кількості голосів на свою підтримку, вважається відхиленим та не викладається у формі окремого документу про відмову в задоволенні відповідної вимоги, заяви чи клопотання, а такий результат фіксується у протоколі пленарного засідання Ради. Позивач наголошує, що проект рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з мотивами відмови на засідання міської ради не виносилось, не обговорювалось і рішення ради не приймалось. В свою чергу, положення Земельного кодексу України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення. Отже, на переконання позивача, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено такий доказ як Витяг з Протоколу пленарного засідання дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради та Регламент Білоцерківської міської ради VIII скликання. Та невірно зроблено висновок, що позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, що в свою чергу вплинуло на подальший розгляд справи. Під час розгляду даної справи та винесення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції також врахував й висновок Верховного Суду щодо застосування норм абзацу 3 частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, викладений у постанові від 23.01.2020 у справі № 440/1922/19, відповідно до якого цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку. Однак, в межах даної справи не було зроблено висновок, що розроблений проект землеустрою без отримання дозволу органу місцевого самоврядування не може бути затверджений рішенням такого органу. Крім того, передбачений судовий захист є лише правом , а не обов`язком. Також, в межах справи № 440/1922/19 Верховним Судом України розглядалось питання щодо правомірності делегування повноважень Шевченківської районної у місті Полтаві відділу містобудування та архітектури Шевченківського райвиконкому, саме такі дії щодо делегування іншій особі своїм повноважень і були основою для визнання дій органу місцевого самоврядування неправомірними. Отже, позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 440/1922/19, на думку позивача, не може бути в повній мірі застосована у справі що розглядається. Також, при винесенні оспорюваного рішення, судом першої інстанції було застосовано і правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 13.05.2020 у справі № 450/555/14-а : « для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.» На думку позивача, позиція висловлена у зазначеній постанові Верховного Суду України не може бути застосована у даній справі, оскільки Верховним Судом України в межах справи № 450/555/14-а розглядалось питання щодо оскарження рішення про відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов`язання відповідача затвердити вже виготовлений за його замовленням проект землеустрою. Верховним Судом України про розгляді справи було виявлено, що позивач не наводить доводів з приводу того, що він звертався з такою заявою до Сільради та в матеріалах справи відсутня така заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Позивач вказує, що суд першої інстанції не наводить практики Верховного Суду України щодо обов`язку звернення до суду громадян з оскарженням бездіяльності органу місцевого самоврядування при розгляді заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Таким чином, право на звернення до суду не є абсолютним, воно може бути використано лише за бажанням особи. Однак, відповідно до Постанови Верховним Судом від 08.02.2022 у справі № 360/692/20 предметом справи було оскарження відмови органу виконавчої влади у затвердженні розробленого проекту землеустрою через відмову у наданні дозволу на розробку проекту. Таким чином, на переконання позивача, обставини справи № 360/692/20 не є тотожніми даній справі, рішення по якій оскаржується. Оскільки, у даній справі відповідачем не було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Відсутність рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою мало б бути головним принципом для застосування тієї чи іншої практики Верховного Суду України при винесенні рішення суду першої інстанції. Позивач вважає, що суд першої інстанції неправомірно дійшов до висновку про необхідність оскаржувати відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, нехтуючи положеннями частини 10 статті 118 Земельного Кодексу України, в якій зазначено, що рішенням, яке може порушити права особи і яке може бути оскаржене до суду, може вважатися рішення про відмову органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду, а не рішення про відмову у наданні дозволу. На думку позивача, з огляду на зазначену практику Верховного Суду, суд першої інстанції при прийняті рішення мав прийти до висновку, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку землеустрою не є єдиною підставою для отримання в подальшому рішення про затвердження проекту землеустрою та отримання земельної ділянки у власність. А сама відсутність рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не порушує право громадян на отримання земельної ділянки у власність, оскільки профільним земельним законодавством передбачено принцип мовчазної згоди та законом не передбачено оскарження до суду відмови або залишення без розгляду заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. 02.08.2023 до Шостого апеляційного адміністративного суду надйшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідач вказує, що відповідно до пункту 8 статті 37 Регламенту Білоцерківської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням Білоцерківської міської ради від 10.12.2020 № 03-02-VIIІ, проект рішення або пропозиція, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Щодо позовної вимоги зобов`язати Білоцерківську міську раду після припинення або скасування воєнного стану в Україні або у відповідних окремих її місцевостях на найближчому пленарному засіданні сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0508 га з цільовим призначенням 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210300000:03:026:0131, та передати земельну ділянку у приватну власність громадянину ОСОБА_1 , відповідач зазначає наступне. Так, до проекту рішення міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 » були зауваження управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 14.02.2022 № 187/01-48, (наявні в матеріалах справи) в якому управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради інформувало міську раду, що відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій», у разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов`язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб, та повідомлено, що управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради витяг з містобудівної документації щодо вищезазначеної земельної ділянки не видавало. Таким чином, при розгляді на позачерговій 27 сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання, яка відбулася 17.02.2022, проект рішення міської ради «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 » за результатами поіменного голосування не підтримано, оскільки проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу земельної ділянки комунальної власності у власність не відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій», як було зазначено у зауваженнях управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради від 14.02.2022 № 187/01-48. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Керуючись частинами 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Матеріалами справи підтверджено, що 15.03.2021 позивач подав до відповідача заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1 га, яка знаходиться між існуючими земельними ділянками в межах зони Ж-1 по АДРЕСА_1 . Вказана заява була отримана відповідачем 15.03.2021 за вхідним номером 15.1-07/1169, що підтверджується відповідним штампом вхідної кореспонденції та відповідною печаткою Білоцерківської міської ради. Також вказана обставина визнається і відповідачем у відзиві. 16.04.2021 між позивачем та ПП "Геосвіт-2012" укладено договір № 16.04-46/21МЗ на виконання землевпорядних та проектно-вишукувальних робіт на вказану земельну ділянку. Листом від 16.04.2021 (вх. № Н-1093 від 16.04.2021) позивач повідомив відповідача про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1000 га. Відповідач листами від 12.05.2021 № Н-1093 та від 18.05.2021 № 10-13-582 повідомив позивача, що заява позивача від 15.03.2021 надання дозволу на розроблення проекту землеустрою була розглянута, проте на сесії Білоцерківської міської ради 29.04.2021 рішення не було прийнято. Вказана обставина підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з протоколу пленарного засідання Білоцерківської міської ради від 29.07.2021. На виконання умов договору № 16.04-46/21МЗ від 16.04.2021 ПП "Геосвіт-2012" розробило позивачеві проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до витягу № НВ-2612716082021 від 16.12.2021 в Державному земельному кадастрі проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0508 га АДРЕСА_1 з присвоєнням кадастрового номеру 3210300000:03:026:0131. Додаток до витягу містить кадастровий план земельної ділянки. Позивач 13.01.2022 звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:026:0131. Листом від 22.02.2022 Білоцерківська міська рада повідомила, що на сесії ради 17.02.2022 рішення не було прийнято, що підтверджується доданим витягом з протоколу. Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача, останній звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виїходив з того, що Білоцерківською міською радою у строк, встановлений законом, не було прийнято рішення з питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки. Це надало йому право замовити виготовлення такого проекту землеустрою за принципом мовчазної згоди на підставі абзацу третього частини сьомої статті 118 Земельного Кодексу України. 29.04.2021 Білоцерківська міська рада на своєму засіданні прийняла рішення, яким розглянула подану позивачем заяву і відмовила у наданні йому дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,1 га, яка знаходиться між існуючими земельними ділянками в межах зони Ж-1 по АДРЕСА_1 . Суд першої інстанції прийшов до висновку, що таке рішення є прийнятим у передбаченій законом формі (належним чином оформленим) та органом, до повноважень якого законом віднесено вирішення вищевказаного питання. В той же час в матеріалах справи відсутні докази оскарження ОСОБА_1 бездіяльності Білоцерківської міської ради щодо несвоєчасного розгляду питання про надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою, як і не оскаржував рішення цієї ради від 29.04.2021, прийнятого за наслідками розгляду вказаного питання. Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 5 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) встановлює, що земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки. За приписами ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Відповідно до частини 1, 3, 4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. Керуючись частинами 9-11 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду питання вирішується в судовому порядку. Як встановлено вище, позивач 13.01.2022 звернувся до відповідача з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 3210300000:03:026:0131. Листом від 22.02.2022 Білоцерківська міська рада повідомила, що на сесії ради 17.02.2022 рішення не було прийнято. Згідно Витягу з протокеолу пленарного засідання позачергової двадцять сьомої сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання від 17.02.2022 за результатами поіменного голосування щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перерадчі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянгину ОСОБА_1 не прийнято. В той же час, як вбачається з приписів ст. 118 ЗК України, уповноважений орган приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або приймає рішення про відмову у передачі земельної ділянки у власність, або залишає клопотання без розгляду. На виконання статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Згідно із ч. 13 ст. 46 Закону № 280/97-ВР перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради. Частини 2, 5, 12 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлює, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Тобто, за результатами розгляду будь-яких основних питань, у тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах повноважень органу місцевого самоврядування, цей орган має приймати відповідне рішення на пленарному засіданні відповідної ради. Відповідно до п. 8 ст. 37 Розділу ІІІ Регламенту Білоцерківської міської ради VІІІ скликання проєкт рішення або пропозиція, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. За обґрунтованою пропозицією голови засідання, секретаря ради, депутата, що була підтримана процедурним рішенням ради, проєкт рішення, пропозиція, доповнення чи зауваження до проєкту рішення можуть бути поставлені на повторне голосування. У разі неприйняття рішення після повторного голосування, проєкт рішення, пропозиція, доповнення чи поправка вважаються відхиленими. Пункт 2 ст. 38 Розділу ІІІ Регламенту Білоцерківської міської ради VІІІ скликання встановлює, що рішення Ради приймається на її пленарному засідання. Рішення вважається прийнятим, якщо за таке рішення проголосувало не менш як 22 депутати або 21 депутат і міський голова. Депутат, що був відсутній під час голосування, не може подати свій голос після завершення голосування. Також депутат не має права відкликати свій голос після голосування. Як підтверджено Витягом з протокеолу пленарного засідання позачергової двадцять сьомої сесії Білоцерківської міської ради VIII скликання від 17.02.2022 за результатами поіменного голосування щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перерадчі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянгину ОСОБА_1 не прийнято. Голосували за 8 депутатів, утримались - 10 депутатів, не голосували -

22. Зважаючи на встановлене, колегія суддів не погоджується з відповідчаем, що питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перерадчі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянгину ОСОБА_1 , в силу п. 8 ст. 37 Розділу ІІІ Регламенту Білоцерківської міської ради VІІІ скликання, слід вважати відхиленим, оскільки проголосувало 8 депутатів, 10 - утримались, тобто більшість голосів (22) - не голосували. Отже, колегія суддів погоджується з позивачем, що відповідач допустив протиправну бездіяльність не розглянувши у встановлений строк проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перерадчі земельної ділянки комунальної власності у власність громадянгину ОСОБА_1 . Керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Так, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 (заява № 38722/02)). Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. За приписами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, позовна вимога про зобов`язання відповідача ради на черговому засіданні розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та перерадчі відповідної земельної ділянки комунальної власності у власність громадянгину ОСОБА_1 , а за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення; підлягає задоволенню. Відповідно до частин 1, 3-5 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо . Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови. Так, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року в Україні введений воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому і на даний час, Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено дії воєнного стану. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» № 2145-IX вiд 24.03.2022 внесено зміни до розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) доповнено пунктом 27, де у підпункті 5, зазначено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Станом на час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, вказана норма має наступну редакцію: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом. Отже, виконання даного судового рішення буде можливим тільки після скасування воєнного стану. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду у зобов`язальній частині до скасування воєнного стану. Отже, колегія суддів приходить до висновку,що відповідач допустив протиправну бездіяльність, якою порушив права позивача, а відтак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Натомість суд першої інстанції, прийшов до передчасного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Білоцерківської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - частково. Визнати протиправною бездіяльність Білоцерківської міської ради щодо не розглянути проєкту рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 », підготовленого на звернення ОСОБА_1 від 13.01.2022 № 15.1-07/98. Зобов`язати Білоцерківську міську раду на черговому засіданні розглянути проєкт рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 », підготовленого на звернення ОСОБА_1 від 13.01.2022 № 15.1-07/98, та за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської міської ради (код ЄДРПОУ 26376300, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 15, місто Біла Церква, Київська, область, 09117) сплачений в суді першої та апеляційної інстанцій судовий збір в розмірі 661 гривня 60 копійок, відповідно до квитанції 0.0.2532832722.1 від 02.05.2022 та 1 488 гривні 60 копійок, відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 31 від 28.03.2024. В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити. Відстрочити строк виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року частині зобов`язання Білоцерківської міської ради на черговому засіданні розглянути проєкт рішення «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності у власність громадянину ОСОБА_1 », підготовленого на звернення ОСОБА_1 від 13.01.2022 № 15.1-07/98, та за результатами розгляду прийняти вiдповiдне рішення до закінчення воєнного стану. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді Т.Р. Вівдиченко І.О. Грибан