Постанова 4854 № 420/7150/24
від 13.08.2024 ·П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/7150/24 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И Л А : До Одеського окружного адміністративного суду 29 лютого 2024 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому позивач просить суд: - визнати неправомірними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області і Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виконання зобов`язань письмово повідомити заявника ОСОБА_1 про те, які документи необхідно подати додатково і щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до його загального трудового стажу періоду роботи на Крайній Півночі з коефіцієнтом 1,5 в період з 30.09.1985р. по 17.02.1987р. і періоду провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з оплатою єдиного податку з 01.07.2006р. по 30.09.2008р.; - зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити розрахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 29.05.2021р. з врахуванням стажу роботи на Крайній Півночі з коефіцієнтом 1,5 в період з 30.09.1985р. по 17.02.1987р. і стажу провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з оплатою єдиного податку з 01.07.2006р. по 30 вересня 2008р. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії №155250012676 від 30.06.2022 року за заявою ОСОБА_1 від 23.06.2022 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 30.09.1985 року по 17.02.1987 року на Крайній Півночі з коефіцієнтом 1,5 та період провадження ним підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з оплатою єдиного податку з 01.07.2006 року по 30.09.2008 року, відповідно до записів у трудовій книжці. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.06.2022 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок). Питання розподілу судових витрат на правничу допомогу в рішенні суду від 06 травня 2024 року не вирішено. 13 травня 2024 року від представника позивача адвоката Голєвої Сніжани Владиславівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вхід. № 19048/24), в якій заявник просить постановити додаткове рішення по справі, яким стягнути солідарно з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь позивача ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Голєвої Сніжани Владиславівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Прийнято по справі №420/7150/24 додаткове рішення, яким: - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень); - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень). Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить ухвалити нове рішення суду, яким скасувати додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.05.2024 року по справі № 420/7150/24 та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвала про призначення до розгляду заяви представника позивача про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходила. До заяви про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат було долучено тільки довіреність представника, що позбавило Управління проаналізувати обсяг надання правової допомоги по справі. Вказує, що заявлена сума витрат 7000 грн. та присуджена згідно рішення суду сума у розмірі 1000 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, враховуючи додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на підготовку процесуальних документів, подання позову, враховуючи також інші критерії оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 КАС України, прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача адвоката Голєвої Сніжани Владиславівни та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000,00 грн., які підлягають компенсації позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою. Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 було заявлено про необхідність стягнення з відповідачів витрат на надання йому правової допомоги на стадії подання позову орієнтовно в розмірі 10000 грн., а 17 квітня 2024 р. було подано заяву адвокатом Голєвою С.В., з проханням долучити до матеріалів справи фотокопї документів, в тому числі договору про надання правової допомоги №9 від 28 лютого 2024р. і акту виконаних робіт від 17.04.2024р. підписаного електронними підписами сторін, просила суд стягнути судові витрати в розмірі 7000 грн на оплату правової допомоги. Згідно п. 3.1 Договору про надання правової допомоги №9 від 28.02.2024р. Клієнт зобов`язаний підписати разом з Адвокатом акт виконаних робіт по факту їх виконання і оплатити надання правової допомоги після завершення судової справи - набрання законної чинності рішенням суду. Орієнтовно по справі № 420/7150/24 правова допомога в суді першої інстанції має бути надана, як то з`ясування правової позиції, правовий аналіз документів Клієнта, аналіз судової практики з даних правовідносин, вивчення відзиву (-ів) на позов, написання і подання заяв і клопотань по справі. Без участі у судових засіданнях вартість правової допомоги в означеному сторонами об`ємі складає 10000 грн. У разі призначення справи до розгляду за участю сторін вартість представництва Адвокатом в судовому засіданні інтересів Клієнта з урахуванням особливостей вказаної справи визначена сторонами в розмірі 2000 грн за одне судове засідання. Вартість написання апеляційної або касаційної скарги у разі потреби, або відзиву на відповідну скаргу буде складати 3000грн, ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду 1000грн.. Актом від 17.04.2024 р. адвокат і Галашов О.В. підтвердили факт надання правової допомоги по справі № 420/7150/24 вартістю: - 4000 грн., була надана правова допомога в суді першої інстанції сформовано правову позицію позивача на підставі наданих Клієнтом документів і законодавства України, проведено аналіз судової практики з даних правовідносин, підготовлено і подано позов, написано і подано заяву по справі; - 3000грн вивчено відзиви відповідачів, проаналізовано правову практику на яку вони посилаються. Загалом ОСОБА_1 надано правової допомоги на суму 7000 грн. станом на 17.04.2024 року. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Разом з тим у статті 134 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134, 139 КАС), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134,139 КАС України. Колегія суддів зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 5 статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що дана категорія справ віднесена до справ незначної складності та її розгляд відбувся у порядку письмового провадження без виклику сторін. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та зазначає, що всі переліченні апелянтом доводи були самостійно враховані судом першої інстанції при розгляді заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, та як наслідок судом першої інстанції було частково задоволено вказану заяву. Так, колегія суддів дослідивши надані докази та матеріали справи приходить до висновку, що дана справа є справою незначної складності. За своїм предметом та суб`єктним складом відповідача справа відноситься до категорії типових справ, які розглядаються адміністративними судами, а з матеріалів справи вбачається, що її розгляд відбувся у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження. При цьому судом першої інстанції правомірно зазначено, що на момент відкриття провадження по справі, судом встановлено можливість розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, які були достатніми для прийняття рішення по даній справі та не потребували надання учасниками справи додаткових обґрунтувань, пояснень та доказів по справі. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про завищення витрат на правову допомогу та їх неспівмірність та щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви позивача про вирішення питання розподілу судових витрат з огляду на її обґрунтованість в частині послуг, які підтверджуються документально, виходячи з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам та стягненню на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000,00 грн. Апелянт вказує, що ухвала про призначення до розгляду заяви представника позивача про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не надходила До заяви про постановлення додаткового рішення про стягнення судових витрат було долучено тільки довіреність представника, що позбавило Управління права проаналізувати обсяг надання правової допомоги по справі. Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що заява ОСОБА_1 , яка подана до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 17.04.2024 року, містить додатки, зокрема договір про надання правової допомоги, ордер, акт виконаних робіт та така заява містила вимогу про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. Крім того, в матеріалах справи містяться квитанції про направлення заяви від 17.04.2024 року та заяви про ухвалення додаткового рішення від 10.05.2024 року до електронного кабінету пенсійного фонду, а відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними. В свою чергу, матеріали справи не містять доказів повідомлення пенсійного фонду (апелянта) про прийняття заяви до розгляду та дату розгляду заяви про розподіл судових витрат. Так, ч.3 ст. 252 КАС України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Тлумачення вищенаведеної норми КАС України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення - засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Так, КАС України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, однак це не виключає обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині неповідомлення сторони про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а доводи апелянта в цій частині є правомірними, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції. При цьому, колегія суддів зазначає, що з урахуванням принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката обсягу фактично наданим послугам, які підтверджено документально та враховуючи складність справи та її розгляд у порядку письмового провадження, колегія суддів приходить до висновку про стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 2 000,00 грн. (1000 грн. з кожного відповідача). Згідно п.2 ч.1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити . Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 травня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким заяву представника позивача - адвоката Голєвої Сніжани Владиславівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень); Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано13 серпня 2024 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова