Постанова Київський апеляційний суд № 761/9528/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 серпня 2024 року м. Київ провадження № 22-ц/824/11690/2024 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Євграфова Є. П. (суддя-доповідач), Желепа О. В., Мазурик О. Ф., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Пономаренко Н. В. від 15 березня 2024 року у цивільній справі № 761/9528/24 Шевченківського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення шкоди, В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року на адресу Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії та стягнення шкоди, відповідно до, якої позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо ненадання своєчасної відповіді на претензію; - визнати протиправною бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо незабезпечення подачі природного газу до газоспоживаючого обладнання відповідачів; - зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» забезпечити подачу природного газу до газоспоживаючого обладнання позивачів; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на користь позивачів 416 957,00 грн. для відшкодування завданої їм моральної шкоди. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року справу передано на розгляд до Луцького міськрайонного суду Волинської області. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення норм процесуального права просить ухвалу суду скасувати, справу направити до Шевченківського районного суду м. Києва для розгляду її по суті. Апелянт вказує, що даний позов пред`явлений приводу захисту прав позивачів, як споживачів комунальних послуг, зокрема, права користування природним газом, що передбачено ст. 13 Конституції України і не стосується нерухомого майна. В поданому відзиві на апеляційну скаргу адвокат Очколяс О. В., в інтересах ТОВ «Газорозподільні мережі України», просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, що оскільки правові відносини та спір між позивачами та відповідачем стосуються питання газифікації, споживання, розподілу природного газу, газоспоживаючого обладнання, яке відноситься до конкретного об`єкту нерухомого майна з місцезнаходженням в м. Луцьку, то такий спір правильно було передано на вирішення до Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку ст. 31 ЦПК України. Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, в тому числі про передачу справи на розгляд до іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду від 15 березня 2024 р. в порядку письмового провадження, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету ТОВ «Газорозподільні мережі України», а також рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ «Газорозподільні мережі України», ОСОБА_1 . Направлена судова повістка на ім`я ОСОБА_2 повернулась до суду зі зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України). Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом. За правилом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою. У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Постановляючи ухвалу про направлення даної справи на розгляд Луцького міськрайонного суду Волинської області, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даного позову є зокрема зобов`язання відповідача вчинити дії, а саме забезпечити подачу природного газу до газоспоживаючого обладнання позивачів у квартирі АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що правовідносини та спір у даній справі виник із приводу нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , хоч вона і не виступає безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна. Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, з огляду на наступне. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує його вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №487/10128/14-ц). Зміст позову у даній справі та його обґрунтування свідчить про наявність спору що доступу позивачів, як побутових споживачів, до газорозподільчої мережі для споживання природного газу. Безпосереднім предметом спору є забезпечення відповідачем подачі природного газу до газоспоживаючого обладнання позивачів, й такий предмет не пов`язаний ні прямо ні опосередковано із правами та обов`язками позивачів щодо нерухомого майна, як об`єкта, за адресою якого, позивач очікує на надання відповідної послуги. Позов пред`явлений з приводу захисту прав споживачів, про що було зазначено позивачами в позовній заяві, й територіальна підсудність у визначається відповідно до ч. 27 ст. 27 та ч. 5 ст. 28 ЦПК України. Підстави для застосування правил виключної підсудності відсутні. За вибором позивача, позов подано за місцезнаходженням відповідача, ТОВ «Газорозподільні мережі України» місцезнаходження якого є м. Київ, вул. Шолуденка,1, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Києва, підстави для передачі спору до Луцького міськрайонного суду відсутні. Оскільки порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали, така ухвала підлягає скасуванню з підстав визначених п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2024 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає. Судді: Є. П. Євграфова О. В. Желепа О. Ф. Мазурик