Постанова 4811 № 463/6184/19

Справа № 463/6184/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрепка Н.Л. Провадження № 22-ц/811/979/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., секретаря: Цьони С.Ю., з участю: апелянта ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 адвоката Богомазової І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, - ВСТАНОВИВ: В липні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про виділ частки спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки будинку на даній земельній ділянці. Просив стягнути з відповідача на його користь судовий збір в сум 768,4 грн., вартість проведення судової технічно-земельної експертизи та витрати на правничу допомогу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що за даною адресою знаходиться житловий будинок, який належить йому ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності. Даний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, кадастровий номер земельної ділянки 4610137200:07:007:0006, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є власниками 63/100 такої на праві спільної сумісної власності. Вказував, що земельна ділянка невелика та вони не можуть дійти згоди щодо її використання та поділу. При цьому зазначав, що нерухомість, а саме господарські споруди, які належать на праві приватної власності відповідачу знаходяться по всій земельній ділянці, позивач пропонував відкупити (або обміняти) одну з господарських будівель для того, щоб можна було чітко і без судового спору владнати цей конфлікт, однак відповідач на жодні переговори не йде і не пропонує свої варіанти вирішення даної ситуації. Оскільки вони з сестрою як співвласники мають рівні права на земельну ділянку, а отже мають право на їх захист, звертається до суду з даним позовом. Додатково щодо судових витрат вказав, що судовий збір сплачено ним в сумі 768,4 грн., а витрати на правничу допомогу будуть уточнені. Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року позов задоволено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:07:007:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання у спільне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 : частини земельної ділянки під житловим будинком площею 27 м2 (коридори) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 1,70; 4,70; 2,85; 2,35; 4,62; 1,01; 0,52; 3,37; 1,83; 4,45; 4,70; частини земельної ділянки для проходу-проїзду до господарських будівель, що належать ОСОБА_1 (гаражу літера Б, сараю літера В, сараю літера Г) площею 35 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 12,29; 2,83; 12,07; у користування ОСОБА_2 надати дві земельні ділянки загальною площею 0,0154 га (154 м2) з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: перша ділянка (площею 0,0104 га (104 м2)): 1,35; 5,53; 12,29; 4,74; 8,93; 0,97; 3,27; 4,62; 2,35; 2,85; 4,70; 1,70; 3,97; друга ділянка (площею 0,0050 га (50 м2)) - 5,52; 8,90; 5,69; 8,77 згідно з додатком №2 до висновку експертів №1935-Е від 11серпня 2023 року. Встановлено сервітут, з метою надання ОСОБА_2 вільного доступу до приміщень: коридор І площею 11,0 кв.м., коридор 1-1 площею 6,4 кв.м., коридор 1-7 площею 4,7 кв.м., коридор II площею 10,7 кв.м., що перебувають у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві власності (згідно з договором дарування від 3 грудня 2002 серія ВАВ №829342). Встановлено сервітут, з метою надання ОСОБА_1 вільного доступу для проходу-проїзду до господарських будівель, що їй належать (гаражу літера Б, сараю літера В, сараю літера Г) площею 35 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 12,29; 2,83; 12,07. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок судового збору; 24088 (двадцять чотири тисячі вісімдесят вісім) гривень 70 (сімдесят) копійок витрат на проведення експертизи; 10500 (десять тисяч п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу. Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. Вказує, що в мотивувальній частині рішення суд упустив належну оцінку доказу набуття сторонами у власність за договорами дарування відповідачем 14/25, а позивачем 11/25 часток будинковолодіння, що позивач в 2013 році зробив самочинну прибудову з влаштуванням окремого входу в будинку, що така добудова за поверховим планом півпідвалу становить 26м2 зроблена без згоди відповідача з порушенням протипожежних розривів до гаража відповідача, не узаконена в установленому порядку без декларації про початок та без декларації про закінчення робіт по такій добудові та, що така добудова в силу вимог ч.2 ст. 367 ЦК України є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток у праві спільної часткової власності сторін. Самоуправне збільшення коригуванням частки позивача в будинковолодінні до 49% призвело до незаконної дії реєстратора, який 28.02.2019 року вніс до державного реєстру речових прав на це нерухоме майно відповідні зміни часток в будинковолодінні. Висновок судової земельно-технічної експертизи про поділ земельної ділянки будинковолодіння між сторонами ґрунтується на зазначених вище правопорушеннях, а відтак призвів до ухвалення судом неправомірного рішення. Просить рішення суду скасувати, призначити повторну чи додаткову судово-земельну технічну експертизу щодо поділу земельної ділянки з урахуванням розмірів часток сторін в будинку за договором дарування. Встановити порядок користування присадибною земельною ділянкою між сторонами з урахуванням розмірів їх часток, набутих за договорами дарування. Відмовити позивачу у позові щодо встановлення йому сервітуту в користуванні коридорами загального користування, оскільки позивач сам себе обмежив в такому користуванні замурувавши вхід до цих приміщень із своєї частини будинку. 10 травня 2024 року від представника ОСОБА_2 адвоката Богомазової І.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 адвоката Богомазової І.О., перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Розглядаючи спір, суд вважав за доцільне обрати варіант два поділу земельної ділянки, який передбачає можливість сторін безперешкодно обслуговувати належне їм нерухоме майно та користуватися господарськими спорудами з дотриманням прав усіх співвласників, а відтак забезпечує розумний баланс інтересів сторін. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 проживають в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належить їм на праві спільної часткової власності, а також останні є співвласниками земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:007:0006, на якій знаходиться вказаний житловий будинок. Зокрема згідно з договором дарування від 14 лютого 1997 року 14/25 житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: 1-8 (комора) 1-5 (житлова кімната); 2-5 (коридор); 2-7 (кухня), 2-8 (санвузол), 2-5, 2-4 (житлові кімнати), гараж літер Б, сараї В, Г, ОСОБА_3 було подаровано ОСОБА_1 ; у спільному користуванні залишались: 1-7 (коридор); 1-1 (коридор), І (коридор), II (коридор). На підставі вказаного договору ОСОБА_1 3 березня 1997 року Львівським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки було видано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_1 (а. 55, 56 інвентаризаційної справи). А відповідно до договору дарування від 3 грудня 2002 року 11/25 частин вказаного житлового будинку, а саме: 1-2 (кухня пл. 12,7 кв.м); 1-3 (ванна пл. 3,3 кв.м.); 1-4 (комора пл. 5,9 кв.м.); 2-1 (коридор пл. 6,7 кв.м.); 2-2 (житлова кімната пл. 14,9 кв.м.); 2-3 (житлова кімната пл. 10,6 кв.м.), ОСОБА_3 подарував ОСОБА_2 ; у спільному користуванні співвласників залишились: коридор І пл. 11,0 кв.м, коридор 1-1 пл.6,4 кв.м, коридор 1-7 пл. 4,7 кв.м., коридор II площею 10,7 кв.м. (т. 1 а.с. 33). На підставі даного договору ОСОБА_2 17 грудня 2002 року Львівським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки видано реєстраційне посвідчення № НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 32). Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку від 25 грудня 2003 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі ухвали №985 12 сесії 3 скликання від 15 березня 2001 року та ухвали №398 6 сесії 4 скликання від 17 квітня 2003 року Львівської міської ради була надана у власність земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0600 га, для обслуговування житлового будинку. Відповідно до плану меж земельної ділянки такій присвоєно кадастровий номер 4610137200:07:007:0006 (т. 1 а.с. 182). Як вбачається з договору про поділ земельної ділянки, що є у спільній сумісній власності, та про спільну часткову власність на земельну ділянку від 29 липня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сторони за взаємною згодою здійснили визначення часток у спільній сумісній власності на земельну ділянкою площею 0,0600 га, кадастровий номер 4610137200:07:007:0006, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та домовились про те, що 63/100 частки вказаної земельної ділянки належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , 37/100 часток земельної ділянки належать ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 11-13). Згідно з договором про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності, укладеного 27 жовтня 2015 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , предметом такого була вказана вище земельна ділянка з кадастровим номером 4610137200:07:007:0006, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 набули право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 з межею 1-2-5-6-1 площею 0,0378 га, що становить 63/100 ідеальних частки земельної ділянки, а ОСОБА_4 набув права власності на земельну ділянку № НОМЕР_4 з межею 2-3-4-5-2 площею 0,0222 га, що становить 37/100 ідеальних частки земельної ділянки (т. 1 а.с. 14-16). Наведене підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Зокрема відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №163589897 від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 17-18) та №163590464 від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 19-20) останнім на праві спільної сумісної власності належить 63/100 частки земельної ділянки кадастровий номер 4610137200:07:007:0006, площею 0,0600 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_2 є власником на праві спільної часткової власності 49/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 є власником 51/100 часток такого, при цьому останній належать також приміщення: гараж літ. Б, сарай літ. В, сарай літ. Г, альтанка літ. Д. При цьому з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №163608669 від 15 квітня 2019 року щодо ОСОБА_4 вбачається, що останній є власником інших 37/100 ідеальних часток вказаної вище земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:007:0006 (т. 1 а.с. 21). Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України. Згідно положень ст.316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд. Статтею 321 ЦК України встановлено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом. Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб з визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, слід дійти висновку, що ця норма регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна слід враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним із співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, необхідно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Відповідно до частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). За змістом статті 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами. Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків . Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі. Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Разом з тим право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 цього Кодексу). Зазначені положення щодо користування власністю цілком повинні застосовуватися до майнових прав на майно, зокрема до права користування земельною ділянкою. Тому право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п`ята статті 319 ЦК України). Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 1 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 листопада 2018 року у справі № 283/1087/17. Відповідно до частин першої-третьої статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Згідно з частина першою, другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Таким чином, для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка, яка залишається в іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України. Якщо таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної часткової власності тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться у спільній частковій власності. Поділ спільного майна можливий за спільною згодою між усіма співвласниками, а у випадку недосягнення спільної згоди між співвласниками про поділ спільного майна, поділ цього майна відбувається за рішенням суду. При неможливості виділу частини майна в натурі, суд вправі при пред`явленні про це позову встановити порядок користування таким майном. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить право приватної власності на земельну ділянку № НОМЕР_3 з кадастровим номером 4610137200:07:007:0006, з межею 1-2-5-6-1 площею 0,0378 га, що становить 63/100 ідеальних частки земельної ділянки. Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 20 квітня 2023 року було призначено в справі судову технічно-земельну експертизу. 18 серпня 2023 року на адресу суду надійшов висновок експерта №1935-Е від 11 серпня 2023 року, складений за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи. Так висновок експертів за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи № 1935_Е від 11 серпня 2023 року (т. 2 а.с. 19-33), складений судовими експертами Львівського НДІСЕ Горином В.С. та ОСОБА_5 на підставі ухвали суду, містить наступні висновки:

1. За результатами проведених досліджень встановлено, що співвласникам житлового будинку належать приміщення спільного користування за договором дарування від 3 грудня 2002 року, тому поділ земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок, неможливий.

2. В результаті проведених досліджень експертами встановлено, що при існуючому розташуванні на земельній ділянці житлового будинку та господарських будівель, не надається можливим встановити порядок користування земельною ділянкою без встановлення двох сервітутів для ОСОБА_2 (доступ до приміщень, що належать ОСОБА_2 на праві власності витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності) та ОСОБА_6 (доступ до гаража, що належить ОСОБА_1 , витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності).

3. Оскільки розподіл в натурі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 неможливий, експертами не розглядались можливі варіанти поділу земельною ділянкою АДРЕСА_2 , площею 0,0378 га, що становить 63/100 (шістдесят три сотих) ідеальних частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), (згідно умов Договору про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О.І. 27 жовтня 2015 року за реєстровим № 4495) із пропозицією сервітуту ОСОБА_1 .

4. Враховуючи існуюче розташування на земельній ділянці житлового будинку та господарських будівель, діючі норми, експертами запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4610137200:07:007:0006, загальною площею 0,0600 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між її співвласниками з відхиленням від ідеальних часток та у відповідності до часток співвласників, з урахуванням договору про поділ земельної ділянки в натурі та припиненні спільної часткової власності від 27 жовтня 2015 року, а саме пропозиції розподілу земельної ділянки на земельну ділянку № НОМЕР_3 (0,0378 га) та земельну ділянку № НОМЕР_4 (площа 0,0222 га), залишивши за ОСОБА_4 земельну ділянку №2. Зазначено, що такі викладено в дослідницькій частині та відображено в додатках №1 та №2 до висновку.

5. Оскільки в результаті проведених досліджень встановлено, що у співвласників житлового будинку є приміщення, що знаходяться у спільному користуванні за договором дарування та поділ земельної ділянки, на якій розташований зазначений житловий будинок, неможливий, експертами запропоновано два варіанти порядку користування земельною ділянкою. За першим варіантом порядку користування земельною ділянкою вартість відшкодування співвласнику 49/100 частки житлового будинку ( ОСОБА_2 ), частка земельної ділянки якого на 50 кв.м. менше (відхилення від ідеальної частки) становитиме 100300 (сто тисяч триста) гривень.

6. Ринкова вартість земельної ділянки №1 (один) з межею 1-2-5-6-1, площею 0,0378 га, що становить 63/100 шістдесят три сотих) ідеальних частки земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4610137200:07:007:0006, станом час проведення експертизи, становить 758268 (сімсот п`ятдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім) гривень. Відповідно: за першим варіантом порядку користування земельною ділянкою з відхиленням від ідеальних часток співвласників: - ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0212 га, яка виділяється в користування співвласнику 51/100 житлового будинку ОСОБА_1 , станом час проведення експертизи, становить 425272 (чотириста двадцять п`ять тисяч двісті сімдесят дві) гривні; - ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0104 га, яка виділяється в користування співвласнику 49/100 житлового будинку ОСОБА_2 станом час проведення експертизи, становить 208624 (двісті вісім тисяч шістсот двадцять чотири) гривні; за другим варіантом порядку користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток співвласників: - ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0162 га, яка виділяється в користування співвласнику 51/100 житлового будинку ОСОБА_1 , станом час проведення експертизи, становить 324972 (триста двадцять чотири тисячі дев`ятсот сімдесят дві) гривні; - ринкова вартість земельної ділянки площею 0,0154 га, яка виділяється в користування співвласнику 49/100 житлового будинку ОСОБА_2 станом час проведення експертизи, становить станом час проведення експертизи, становить 308924 (триста вісім тисяч дев`ятсот двадцять чотири) гривні. В дослідницькій частині висновку експерти зокрема зазначають, що за результатами натурного обстеження, та виконаних при цьому контрольних промірів встановлено, що досліджувана земельна ділянка, яка за договором про поділ земельної ділянки від 27 жовтня 2015 року належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на дату проведення дослідження має площу 378 кв.м., межі земельної ділянки закріплені на місцевості, з боку вулиці На Копані земельна ділянка має сітчасте огородження та облаштовані окремі входи, заїзди на територію земельної ділянки для співвласників житлового будинку. Документальними дослідженнями встановлено, що у спільному користуванні співвласників житлового будинку знаходяться нежитлові приміщення, розташовані у напівпідвалі та першому поверсі, одне над одним, загальною площею 27 кв.м. Також встановлено, що для проїзду до гаража літер Б, сараїв літер В та Г необхідно встановлення сервітуту загальною площею 35 кв.м. Експерти вказують, що таким чином, площа ділянок спільного користування становитиме 62 кв.м. З врахуванням земельної ділянки, що виділяється у спільне користування: на 51/100 частки житлового будинку з господарськими спорудами, що належить ОСОБА_1 має припадати 161,8 кв.м., на 49/100 частки житлового будинку, що належить ОСОБА_2 має припадати 154,2 кв.м. Відтак враховуючи існуюче розташування житлового будинку, господарських будівель та споруд на досліджуваній земельній ділянці, договір про поділ земельної ділянки в натурі та припинення спільної часткової власності від 27 жовтня 2015 року, експертами пропонується два варіанти порядку користування земельною ділянкою між двома співвласниками ( ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ). За першим запропонованим варіантом порядку користування земельною ділянкою (відображений в додатку №1 до висновку): у спільне користування двох співвласників пропонується надати: - частину земельної ділянки під житловим будинком площею 27 кв.м. (коридори); - частину земельної ділянки для проходу-проїзду до господарських будівель що належать ОСОБА_1 (гаражу літер Б, сараю літер В, сараю літер Г) площею 35 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 12,29; 2,83; 12,07; співвласнику 51/100 частки житлового будинку ОСОБА_1 пропонується надати за існуючим порядком користуванням земельну ділянку загальною площею 211,8 кв.м. (0,0212 га), що на 50 кв.м. більше, ніж має припадати на 51/100 частки житлового будинку: - першу земельну ділянку площею 0,0015 га під господарськими будівлями літер Б, В, Г з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 2,83; 4,74; 3,12; 5,07 та другу земельну ділянку площею 0,0197 га, з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 12 87; 16,13; 12,21; 0,97; 3,27; 1,01; 0,52; 3,37; 1,83; 4,45; 4,70; 3,97; 1,35; - співвласнику 49/100 частки житлового будинку ОСОБА_2 пропонується надати земельну ділянку загальною площею 104,2 кв.м. (0,0104 га), що на 50 кв.м. менше, ніж має припадати на 49/100 частки житлового будинку з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 5,53; 1,35; 3,97; 1,70; 4,70; 2,85; 2,35; 4,62; 3,27; 0,97; 8,93; 4,74; 12,29. За другим запропонованим варіантом порядку користування земельною ділянкою (відображений в додатку №2 до висновку): у спільне користування двох співвласників пропонується надати: - частину земельної ділянки під житловим будинком площею 27 кв.м. (коридори); - частину земельної ділянки для проходу-проїзду до господарських будівель, що належать ОСОБА_1 (гаражу літер Б, сараю літер В, сараю літер Г) площею 35 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 3,0; 12,29; 2,83; 12,07; співвласнику 51/100 частки житлового будинку ОСОБА_1 пропонується надати земельну ділянку загальною площею 161,8 кв.м. (0,0162 га): - першу земельну ділянку площею 0,0015 га під господарськими будівлями літер Б, В, Г з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 2,83; 4,74; 3,12; 5,07; - другу земельну ділянку площею 0,0147 га, з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 7,35; 8,90; 5,69; 7,36; 12,21; 0,97; 3,27; 1,01; 0,52; 3,37; 1,83; 4,45; 4,70; 3,97; 1,35; співвласнику 49/100 частки житлового будинку ОСОБА_2 пропонується надати дві земельні ділянки загальною площею 154,2 кв.м. (0,0154 га): - першу земельну ділянку площею 0,0104 га з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 5,53; 1,35; 3,97; 1,70; 4,70; 2,85; 2,35; 4,62; 3,27; 0,97; 8,93; 4,74; 12,29; - другу земельну ділянку площею 0,0050 кв.м. з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 5,52; 8,77; 5,89; 8,90. За даним варіантом для в`їзду та входу на земельну ділянку № НОМЕР_4 , що виділяється в користування співвласнику 49/100 житлового будинку ОСОБА_2 , необхідно влаштувати заїзд з боку вул. На Копані. Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав за доцільне обрати варіант два поділу земельної ділянки, який передбачає можливість сторін безперешкодно обслуговувати належне їм нерухоме майно та користуватися господарськими спорудами з дотриманням прав усіх співвласників, а відтак забезпечує розумний баланс інтересів сторін. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції. Апелянт ОСОБА_1 не погоджуючись з висновками суду просила призначити повторну чи додаткову судово-земельну технічну експертизу щодо поділу земельної ділянки з урахуванням розмірів часток сторін в будинку за договором дарування. Відповідно до ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам). Колегія суддів не вбачає підстав для призначення повторної чи додаткової експертизи. Заперечуючи щодо поділу земельної ділянки, апелянт ОСОБА_1 вказує, що висновок судової земельно-технічної експертизи про поділ земельної ділянки будинковолодіння між сторонами ґрунтується на незаконному збільшенню за позивачем частки в будинковолодінні до 49%. Колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги необґрунтованими. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить на праві власності 49/100 житлового будинку загальною площею 220,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Доказів протилежного матеріали справи не містять. Згідно з ч.3, ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Статтями 12 і 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 23 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 12 серпня 2024 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.