Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/191/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2013/24 Справа № 932/191/24 Суддя у 1-й інстанції - Карягіна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Кононенко О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Кононенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Махоніної О.В. на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого заступником директора КЗК «Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» Дніпровської обласної ради, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у справі про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 захисника Романюк А.О. прокурора Мануйленко І.М. ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, тавідповідно до вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП провадження стосовно нього за ч. 2 ст. 171-7 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на день розгляду справи строку накладання адміністративного стягнення. При обставинах, встановлених місцевим судом, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді виконуючого обов`язки директора КЗК «Дніпровський національний академічний український музично-драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка» ДОР та будучи відповідно до положень п.п «а» п.2 ч.1 ст. 3 Закону «Про запобігання корупції», суб`єктом на якого поширюється дія цього Закону та в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», 31.05.2022 року, прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, а саме: оцінив власні показники діяльності та особистий вклад в загальні результати праці за підсумками роботи за місяць; визначив розмір премії собі, як заступнику директора у розмірі 5 147,26 грн.; видав наказ № 46-к від 31.05.2022 «Про преміювання працівників Театру ім. Т.Г. Шевченка» до якого, включив і себе. Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник просить оскаржувану постанову суду скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Також захисник просить внести зміни до оскаржуваної постанови, шляхом виключення з мотивувальної частини встановлення вини ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанова винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, вважає, що місцевий суд не повно з`ясував усі фактичні обставини справи, не врахував недостатність належних доказів у справі для притягнення особи до адміністративної відповідальності, підійшов формально до вивчення обставин справи, у зв`язку з чим ця постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню. Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що протоколи складені уповноваженою особою. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП, оскільки днем виявлення правопорушення сторона захисту вважає 19.07.2023 року, так як цього дня до УСР в Дніпропетровській області було направлено копію наказу про преміювання працівників закладу. Зауважує, що дворічний строк накладання адміністративного стягнення припадає на 31.05.2024 року, а отже існують усі правові підстави для закриття провадження у справі на підставі п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Зазначає, що у разі закриття провадження, у зв`язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення відповідно до вимог ст. 247 КУпАП вина особи не встановлюється, що узгоджується з правовою позицією ЄСПЛ у справі Грабчук проти України від 26.09.2009 року. Вважає, що поєднання закриття провадження з одночасним визнанням вини особи є взаємовиключним рішенням. Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, які кожен окремо підтримали доводи апеляційної скарги, та просили її задовольнити з викладених в ній підстав; прокурора, який заперечував проти доводів та вимог апеляції і просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши матеріали справи та оскаржувану постанову на предмет законності та обґрунтованості в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. При винесенні оскаржуваної постанови вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, і підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення №54 від 09.01.2024 року складеного уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 254 - 256 КУпАП, яким зафіксовані обставини вчиненого правопорушення; наказом №286-к від 27.12.2017 року про прийняття ОСОБА_1 на посаду заступника директора комунального закладу культури Дніпровській академічний українській музично-драматичних театр ім. Шевченка; посадовою інструкцією заступника директора; письмовими поясненнями ОСОБА_2 - головного бухгалтера театру, яка надала чіткі, послідовні покази щодо нарахування премій, посадових окладів та інше; наказом про покладання обов`язків директора на ОСОБА_1 за період з 01.10.2021 року по теперішній час; наказом від 31.05.2022 №46-к Про преміювання працівником театру ім. Т.Г. Шевченка, згідно якого за травень 2022 року ОСОБА_1 виписав собі премію в розмірі 5 147,26 грн.; листом НАЗК, про те, що від ОСОБА_1 повідомлень про запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в Дніпровському академічному українському музично-драматичному театрі ім. Шевченка не надходило. Сукупність вищевказаних доказів підтверджують факт прийняття ОСОБА_1 рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилось у власній оцінці показників своєї діяльності за підсумками роботи за місяць, та видачі наказу про призначення собі, як заступнику директора премії у розмірі 5147,26 грн., що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП. Таким чином, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 , а доводи адвоката про відсутність реального конфлікту інтересів не є обґрунтованими, оскільки були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, у зв`язку з чим такі ствердження суд визнав безпідставними та дійшов виваженого висновку про наявність прийняття рішення видачу наказу у умовах реального конфлікту інтересів. Доводи захисника щодо складання протоколу неуповноваженою особою, є безпідставними, з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту ст. 255 КУпАП, протоколи про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, мають право складати уповноважені особи НАЗК та уповноважені особи Національної поліції України (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище). З`ясовано, що відповідно до положення про Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, затвердженого наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 06.11.2019 року № 17, саме на це управління покладається реалізація повноважень Національної поліції України та Департаменту, зокрема, в частині протидії корупції серед посадових осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», вжиття заходів з метою виявлення корупційних правопорушень в правопорушень, пов`язаних з корупцією, та їх припинення відповідно до законодавства України. Згідно з п.п. 23, 23 розділу Ш вищевказаного положення, Управління на території обслуговування відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі, мають право здійснювати збирання доказів про вчинення корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією; здійснювати складання в межах компетенції протоколів про правопорушення, пов`язані з корупцією, та направляти їх до суду в установленому законом порядку. А тому, оперуповноважений Управління стратегічних розслідувань під час збирання доказів про вчинення ОСОБА_1 правопорушень, пов`язаних з корупцією, складання щодо нього в межах компетенції протоколу про адміністративне правопорушення, діяв лише на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством, підстав для висновку про те, що складений протокол неуповноваженою особою є безпідставним. Стосовно моменту виявлення адміністративного правопорушення, на що звертає увагу представник, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку закриваючи провадження у справі на підставі ст. 38 КУпАП, зазначив, що з 31.05.2022 року, тобто дати видачі ОСОБА_1 наказу на час судового розгляду сплинув дворічний строк накладання стягнення. Таким чином, суд виходив не з моменту виявлення адміністративного правопорушення, а з дня його вчинення. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ст. 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення, вважаю їх не прийнятними, з огляду на таке. За приписами ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. З правового аналізу положень ст. 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, через відсутність події і складу правопорушення. Крім того, згідно приписів ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд чи орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати, у тому числі чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, а вже після встановлення цих обставин з`ясовується чи підлягає така особа адміністративній відповідальності. Відтак, така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні зазначеного правопорушення, про що повинно бути зазначено в постанові. Так, ст. 38 КУпАП Глави 4 "Накладання адміністративного стягнення", яка визначає принципи та порядок накладення адміністративного стягнення, у тому числі і строки накладення стягнення. На особу, яка не вчинила адміністративного правопорушення не може бути накладено адміністративне стягнення, а тому до неї не може застосовуватись положення Глави 4 та відповідно ст. 38 КУпАП. Таким чином, під час апеляційного розгляду досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно підтверджують наявность в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та закриття провадження, у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених 38 КУпАП. Посилання захисника на рішення ЄСПЛ у справі Грабчук проти України від 26.09.2009 року, є хибними, оскільки вказане рішення є нерелевантним до наведених правовідносин. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено, а доводи апеляційної скарги захисника за своїм змістом зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішення, власної оцінки положень КУпАП щодо не встановлення вини особи, під час закриття провадження у справі, які він тлумачать на власний розсуд. Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку про залишення оскарженої постанови суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Махоніної О.В., - залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2024 року щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.М. Кононенко