Постанова Тернопільський апеляційний суд № 606/1005/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 606/1005/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С. Провадження № 33/817/599/24 Доповідач - Лекан І.Є. Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2024 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Лекан І.Є. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року, ВСТАНОВИЛА: Постановою Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік та стягнуто судовий збір. Згідно з даною постановою, ОСОБА_1 06.05.2024 року о 10 год. 20 хв. по вулиці Центральній в с. Заздрість Микулинецької ТГ Тернопільського району Тернопільської області керував автомобілем марки "ВАЗ 21063" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу приладу алкотестер Drager Alcotest 6810, а також у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року та закрити щодо нього провадження в адміністративній справі за відсутністю в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вважає, що постанова суду щодо нього є незаконною, необґрунтованою, несправедливою, необ`єктивною та неправосудною, оскільки суд надав неправильну юридичну оцінку фактичним обставинам справи, формально підійшов до розгляду справи і зробив необ`єктивні та помилкові висновки. Зазначає, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. Наголошує на тому, що відеозапис з відеореєстратора та нагрудної камери працівників патрульної поліції є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Апелянт посилається на те, що вимога поліцейського щодо нього про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам законності, через що з його сторони не має порушення вимог п.2.5 ПДР України. Звертає увагу на те, що поліцейський запропонував йому пройти огляд на алкогольне сп`яніння на місці перебування, з використанням приладу «Драгер», мотивуючи тим, що від мене «чути запах алкоголю», то його вимога була незаконною та суперечила Інструкції і ч.5 ст.266 КУпАП, оскільки така ознака не відноситься до зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, визначених вказаною Інструкцією. Зазначає, що дописані відомості в протоколі щодо ознаки алкогольного сп`яніння, порушення координації рухів після підписання такого особою, що притягується до адміністративної відповідальності - тягне за собою визнання протоколу як неналежного доказу в суді. Посилається на те, що поліцейський не роз`яснив йому права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, що є грубим процесуальним порушення. Вказує, що йому не було вручено копію протоколу. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час розгляду справи. Відповідно до його клопотання, зазначеного в апеляційній скарзі, просить розглядати справу у його відсутності. Адвокат Маркушевський Б.Ф. В судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, що відповідно до ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Доведеність вини та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена належним чином розглянутими, оціненими та викладеними у постанові суду доказами. Так, суд вірно послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №162405 від 06.05.2024 року, відповідно до якого поліцейським зафіксовано факт керування водієм ОСОБА_1 06.05.2024 року о 10 год. 20 хв. по вулиці Центральній в с. Заздрість Микулинецької ТГ Тернопільського району Тернопільської області автомобілем марки "ВАЗ 2106" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки із використанням спеціального технічного засобу приладу алкотестер Drager Alcotest 6810, а також у найближчому закладі охорони здоров`я відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху. Протокол сумніву не викликає, оскільки складений уповноваженою особою, відповідно до вимог ст.ст. 254, 256 КУпАП, тому є належним доказом по справі. Відповідно до електронного рапорту - 06.05.2024 року о 10:25 год. надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 06.05.2024 року 10:25 год. за адресою: Теребовлянський район с. Заздрість, по вул. Центральній, екіпажем "Чемпіон - 111" було зупинено автомобіль марки "ВАЗ 2106" д.н.з. НОМЕР_1 та водій ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. З відеозапису камер поліцейських вбачається, що під час патрулювання 06.05.2024 року о 10 год. 20 хв. по вулиці Центральній в с. Заздрість Микулинецької ТГ Тернопільського району Тернопільської області, поліцейськими виявлено транспортний засіб "ВАЗ 2106" д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 .. Як стверджує відеозапис, одразу після зупинки транспортного засобу поліцейські повідомили ОСОБА_1 , що він в порушення: п.2.9 (в) ПДР України, керував т/з, у якому номерний знак був закріплений не у встановленому для цього місці, а саме на захисній решітці, в зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП з накладенням штрафу. Відповідно до відеозапису, ОСОБА_1 , в зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, працівниками поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер чи в медичному закладі. Останній, на неодноразові запитання чи буде проходити такий огляд, надав відповідь, що він такий огляд проходити не буде. У матеріалах справи наявний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , відповідно до якого за результатом огляду у водія працівниками поліції виявлені ознаки сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Відповідно до пункту п.2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Суть даної норми закону полягає в тому, що якщо водій ухиляється від огляду на стан сп`яніння, його дії та ознаки сп`яніння фіксують в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Даних вимог правил дорожнього руху ОСОБА_1 не виконав. Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Твердження апелянта щодо невідповідності висновків суду, викладених в оскаржуваній постанові фактичним обставинам справи, а також порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими, оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння є правовою підставою адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, доведений належними та допустимими доказами, які зібрані у встановленому законом порядку, а також досліджені та оцінені судом в порядку, визначеному ст.ст.251, 252 КУпАП. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, оскільки у даній справі працівники поліції здійснювали відеозапис відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», яким передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. З відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається автомобіль марки "ВАЗ 2106" д.н.з. НОМЕР_1 , з увімкненим двигуном та водієм ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 , як водій даного транспортного засобу, відчинив водійську дверку, вимкнув двигун та на поставлені поліцейським питання, чому при повороті праворуч не вмикав покажчик повороту, добровільно пояснив, що вмикав покажчик повороту, тим самим підтвердив, що саме він керував даним транспортним засобом. При цьому поліцейським було вказано ОСОБА_1 на порушення ним ПДР України, а саме: номерний знак закріплено не у встановленому для цього місці, що є порушенням п.п.2.9 в ПДР України. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що відеозапис з відеореєстратора та нагрудної камери працівників патрульної поліції є не безперервним та переривається, оскільки відеозаписи є електронними документами, оцінюються судом у сукупності з іншими доказами, які підтверджують наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення. Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що вимога поліцейського щодо нього про проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам законності, оскільки відповідно до відеозапису під час складання адмінматеріалів та встановлення особи поліцейський виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки чи у медичному закладі, про те ОСОБА_1 відмовився. При цьому суд правильно взяв до уваги, що ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №162405 від 06.05.2024 року, зокрема в графі "пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення", власноручно вказав кількість вжитих ним алкогольних напоїв. Посилання апелянта на те, що поліцейський запропонував йому пройти огляд на алкогольне сп`яніння на місці перебування, з використанням приладу «Драгер», мотивуючи тим, що від нього «чути запах алкоголю», вважає, що така вимога була незаконною та суперечить Інструкції та ч.5 ст.266 КУпАП, так як така ознака не відноситься до зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння, визначених вказаною Інструкцією, є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 розділу 1 Інструкції однією із ознак алкогольного сп`яніння є запах алкоголю з порожнини рота, про що було повідомлено ОСОБА_1 .. Не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що в протоколі, після його підписання дописані відомості щодо ознаки алкогольного сп`яніння "порушення координації рухів", оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження наведеного апелянтом припущення. Окрім цього, протокол складений уповноваженою особою відповідно до ст. 254, 256 КУпАП, підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи. Необґрунтованими є твердження апелянта про те, що поліцейський не роз`яснив йому права передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, оскільки відповідно до відеозапису працівником поліції було роз`яснено водію права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Щодо посилання апелянта на те, що йому не було вручено копію протоколу, то такі є необґрунтованим, оскільки копію протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №162405 від 06.05.2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 одержав, зі змістом протоколу ознайомився, підтвердивши це своїм підписом. Крім того, ОСОБА_1 підтвердив у вказаному протоколі своїм підписом факт правильності внесених щодо нього даних. Будь-яких заяв, зауважень, скарг, при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.ст. 33-34 КУпАП України, з врахуванням його особи, ступеня та характеру вчиненого правопорушення, в межах санкції статті правопорушення, тому підстав для скасування постанови суду та закриття справи - немає. На підставі наведеного, керуючись ст.294 КУпАП, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2024 року щодо нього - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя