Постанова 4824 № 755/3037/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/3037/24 Головуючий у І інстанції - Арапіна Н.Є. апеляційне провадження №22-ц/824/10966/2024 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги,- установив: У лютому 2024 року ТОВ «Євро-Реконструкція» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. До суду надійшло клопотання відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічної позовної заяви до ТОВ «Євро-реконструкція» про зобов`язання укласти договір реструктуризації в електронній формі. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року зазначену вище зустрічну позовну заяву, подану у межах розгляду цивільної справи №755/3037/24 за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, повернуто відповідачу. Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не повне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що поданий ним зустрічний позов, в якому ним обґрунтовано було доведено, що причиною спору по справі є не його небажання чи відмова погасити заборгованість за надані комунальні послуги, а ухилення ТОВ «Євро-Реконструкція» від укладання договору реструктуризації дистанційно. Зазначає, що задоволення його зустрічного позову по даній справі виключає задоволення первісного позову ТОВ «Євро-Реконструкція», оскільки повертає ситуацію в правові рамки, коли стягнення заборгованості по комунальним послугам здійснюється в судовому порядку в разі відмови споживача від укладання договору реструктуризації. Наголошує, що подача ним зустрічного позову спрямована на забезпечення його доступу до правосуддя. Просив суд, скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким прийняти зустрічний позов і об`єднати його з первісним позовом. На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Євро-Реконструкція» подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 20 червня 2000 року відповідача є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , відповідно не лише ОСОБА_1 має сплачувати кошти за утримання належного йому та його донці на праві власності нерухомого майна, а і його повнолітня та працездатна донька ОСОБА_2 , місце проживання якої зареєстровано у вказаній квартирі. Крім того, відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Наголошує, що подання зустрічного позову у цій справі не є доцільним, оскільки призведе лише до відкладення розгляду справи по суті, затягування у вирішенні його первісного позову та зміни предмету доказування у справі, а відтак втрачається ефект доцільності спільного розгляду первісного та зустрічного позовів. Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 року залишити без змін. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1,5,6,9,10,14,19,37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги по первісному та зустрічному позову не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Згідно з ч.1 та п.3 ч.2 ст.49 ЦПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. Згідно з ч. 1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов: 1) обидва позови взаємопов`язані; 2) спільний їх розгляд є доцільним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов`язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об`єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. У постанові від 20 березня 2019 року у справі №910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов`язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. У постанові від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів). Конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин. Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов`язаний з первісним. Взаємна пов`язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому: а) обидва позови взаємно пов`язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов`язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах; б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом. Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розгляд первісного позову про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послугине є взаємопов`язаним з розглядом зустрічного позову про зобов`язання укласти договір реструктуризації в електронній формі, оскільки вони виникають з різних правовідносин та регулюються різними нормами права, їх спільний розгляд не є доцільним і призведе лише до затягування вирішення спору про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки відсутня однорідність позовних вимог з вимогами про зобов`язання укласти договір реструктуризації в електронній формі, та правильність вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги не залежить від правильності вирішення позовних вимог про зобов`язання укласти договір реструктуризації в електронній формі. Крім того, спільний розгляд первісного та зустрічного позовів не є доцільним, оскільки в первісному позові ТОВ «Євро-Реконструкція» пред`явив вимоги про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги до двох відповідачів, які є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених ст.193 ЦПК України підстав для прийняття зустрічного позову про зобов`язання укласти договір реструктуризації в електронній формі в одне провадження з первісним позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає та її доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, повернення зустрічного позову не позбавляє права звернення до суду з даним позовом в загальному порядку, що передбачено ч. 7 ст. 185 ЦПК України. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову відповідачу. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які судом правильно застосовані. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374,375,381,382-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2024 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Судді К.П. Приходько С.О. Журба Т.О. Писана