Постанова Хмельницький апеляційний суд № 678/391/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2024 року м. Хмельницький Справа № 678/391/24 Провадження № 22-ц/4820/1515/24 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В., розглянув в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України цивільну справу № 678/391/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в : В березні 2023 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №199996046 від 31.01.2021 р. в сумі 68599,15 грн. В обґрунтування своїх вимог, позивач вказував, що 31.01.2021р. між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №199996046, відповідно до якого останній отримав фінансовий кредит в сумі 22000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом. Свої вимоги за кредитним договором позивач виконав належними чином, передавши позичальнику кредитні кошти. Однак, ОСОБА_1 свої зобов`язання виконав не належним чином. Позивач також вказував, що 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким відступаються вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Строк дії договору факторингу був визначений - до 28.11.2019р., однак, в подальшому, між клієнтом та фактором укладались додаткові угоди, якими продовжувалась дія вищевказаного договору факторингу до 31.12.2022р. 05 серпня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» уклало договір факторингу з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» №05/0820-01, строк якого продовжувався відповідно до укладених додаткових угод, за умовами цього фдоговору факторингу до останнього перейшло право вимоги до боржників, в тому числі й до ОСОБА_1 , про що зазначено у витязі з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023р., за кредитним договором №199996046 від 31.12.2022р. 04.08.2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу №04/08/23-01, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , про що зазначено у акті прийому-передачі реєстрі боржників, за кредитним договором №199996046 від 31.12.2022р. в розмірі 68599,15 грн. Отже, посилаючись на вищенаведені обставини, позивач просив задоволити позов та стягнути на його користь заборгованість за кредитним договором, яка в добровільному порядку відповідачем не погашена. Заочним рішенням Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено. ТОВ «ФК «ЕЙС» не погодилось із таким рішенням, подало апеляційну скаргу, посилаючись на неповнотою та неправильне з`ясування обставин, які мають значення для справи, вважає незаконним та необґрунтованим рішення, просить його скасувати рішення, ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Вказує, що судом першої інстанції встановлено факт укладення відповідачем кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. При цьому, судом невірно встановлено обставини щодо не набуття права вимоги у ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) було укладено договір факторингу №28/1118-01. Відповідно до п.п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, зокрема, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Сам лише факт укладення договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки ним було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога). Зазначає, що 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 строк дії цього Договору закінчується 04 серпня 2021 року. Тобто передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу. При цьому, відступлення права вимоги Відповідача відбулося після укладення зазначеного Договору. Отже, вважає, що передача права вимоги за кредитним договором №199996046 від 31.01.2021 р від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а від останнього до позивача, підтверджується відповідними договорами факторингу. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не повністю з`ясував вказані обставини, тому його висновки про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду змінити. Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи в задоволенні позову, суд прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог. Зокрема, суд вказав, що наявні в матеріалах справи письмові докази не містять інформації про підписання ОСОБА_1 кредитного договору №199996046 від 31 січня 2021 року з використанням одноразового ідентифікатора, оскільки відсутні підтвердження, що позичальник пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону, який він зазначив. А також, що позивачем не доведено і факт відступлення права грошової вимоги відносно ОСОБА_1 первісним кредитором. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що висновки суду є правильними лише частково. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України), тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України). Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. На підтвердження своїх доводів щодо укладення ОСОБА_1 кредитного договору, позивачем надані суду копію кредитного договору №199996046 від 31.01.2021р., Паспорт споживчого кредиту, Графік розрахунків, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансовго кредиту продукту «смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № №199996046, Заявку на отримання грошових коштів в кредит від 31.01.2021р., платіжне доручення № 0779b14d-31c4-436c-9462-7cdd56a88a42, довідку щодо дій позичальника в у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Алгоритм дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», Розрахунок заборгованості. Також, під час розгляду справи, на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» надало суду інформацію про номер емітованої на ім`я ОСОБА_1 картки № НОМЕР_1 . Згідно наданої інформації, банк також підтвердив номер телефону ОСОБА_1 (фінансовий номер) на який відправляється інформація про підтвердження операцій за його платіжною карткою № НОМЕР_2 та виписку по рахунку ОСОБА_1 в період з 31.01.2021р. по 02.02.2021р. Отже, дослідивши вищенаведені матеріали, суд приходить до висновку, що 31.01.2021р. між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 199996046 у формі електронного документу з використанням електронного підпису - одноразового ідентифікатора MNV62KQ, відправленого кредитором ОСОБА_1 на його мобільний номер НОМЕР_3 31.01.2021р. об 13:11:04 год. та введений позичальником 31.01.2021р. об 13:12:12 год., відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит на суму 22000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов кредитного договору. Факт отримання відповідачем кредитних коштів у вказаному розмірі підтверджується копією платіжного доручення від 31.01.2021р. року на суму № 0779b14d-31c4-436c-9462-7cdd56a88a42, наданих позивачем, а також копією виписки по рахунку ОСОБА_1 , наданою АТ КБ «ПриватБанк», наданою на запит суду. Також, із наданих письмових доказів вбачається часткове погашення заборгованості за кредитним договором. За таких обставин, висновки суду про відсутність письмових доказів щодо підписання ОСОБА_1 кредитного договору №199996046 від 31 січня 2021 року, а відповідно і укладення кредитного договору, слід визнати безпідставними та в цій частині рішення з вищенаведених підстав слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в позові на недоведеність позивачем факту підписання відповідачем кредитного договору. За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Відповідно до ч. 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Встановлено, що 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з умовами якого до останнього перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора. Щодо наявності у позивача прав вимоги за кредитним договором, ТОВ «АЙС», надало копію акту прийому-передачі Реєстру боржників за договоом факторингу, укладеного 04.08.2023р. та витяг з реєстру боржників, де під номером 387 вказаний ОСОБА_1 з сумою заборгованості 68599,15 грн. Однак, на думку колегії суддів, право вимоги від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не перейшло до нових кредиторів, оскільки кредитний договір № 199996046 був укладений 31.01.2021р. року, тобто майже через два роки після укладення договору факторингу, що взаємовиключає одне одного, оскільки за договором факторингу права вимоги є похідними від кредитного договору, а отже не може бути укладеним раніше кредитного договору, за яким переходить право вимоги. Доводи апеляційної скарги про те, що права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у 2021 році, а сам лише факт укладання договору факторингу між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» в 2018 році не спростовує цих обставин, оскільки ним було передбачено можливість відступлення прав вимоги, які виникнуть в майбутньому (майбутня вимога), суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції щодо не набуття ТОВ «ЄЙС» права вимоги за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 по кредитному договору № 8199996046 від 31.01.2021 року є вірними. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі. З врахуванням викладеного рішення суду першої інстанції слід змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в позові на недоведеність позивачем факту підписання відповідачем кредитного договору. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити частково. Заочне рішення Летичівського районного суду Хмельницької області від 07 червня 2024 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання суду як на підставу відмови в позові на недоведеність позивачем факту підписання відповідачем кредитного договору. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 12 серпня 2024 року Судді А.М. Костенко Р.С. Гринчук Т.В. Спірідонова