Постанова Одеський апеляційний суд № 519/993/22

Номер провадження: 22-ц/813/1432/24 Справа № 519/993/22 Головуючий у першій інстанції Лемець С. П. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.08.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М., переглянув у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 13 квітня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 ,- в с т а н о в и в: У вересня 2022 року ОСОБА_2 звернулась до Южного міського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 21 липня 2004 у шлюбі між сторонами народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 . З 15 вересня 2021 року ОСОБА_3 навчається в ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» на денній формі навчання, спеціальність «Фінанси, банківська справа та страхування». Орієнтовний строк закінчення університету червень 2025 року. Позивачкою повідомлено, що на момент подання позову ОСОБА_3 проживає окремо, без батьків та інших родичів, в орендованому житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до договору наймання житлового приміщення ОСОБА_3 зобов`язаний виконувати за свій рахунок поточний ремонт приміщення щороку, забезпечувати предметами побуту та сплачувати комунальні платежі. ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, у зв`язку з чим не має змоги влаштуватись на роботу, працювати за фахом він ще не має права, тому самостійно отримувати заробіток не може, стипендію не отримує. Весь тягар його матеріального забезпечення покладений на позивачку. Витрати з урахуванням найму житла, харчування, придбання необхідної для навчання літератури, одежі, предметів побуту, проїзду в транспорті та лікування становлять в середньому 15 000 грн на місяць. Також вказано, що матеріальної допомоги на навчання та проживання відповідач не надає. Позивач не в змозі в повній мірі забезпечити необхідні матеріальні потреби дитини як студента. На даний час, у зв`язку з воєнною агресією рф проти України, заробітну плату та інші доходи позивачка не отримує, однак дитина у зв`язку із продовженням навчання потребує матеріальної допомоги. З позову вбачається, що відповідач ОСОБА_1 має постійну роботу в ДП «МТП Южний» та отримує стабільно високу зарплату, має власну квартиру, не має хронічних захворювань та необхідності постійних витрат на лікування та профілактику, тобто у відповідача є реальна можливість надавати дитині матеріальну допомогу. З огляду на вказане, позивачка просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку на період навчання, починаючи з дати подачі позову та до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років. В ході розгляду справи в суді першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, зазначав, що ОСОБА_3 не проживає разом з позивачкою, а тому вона немає права на аліменти. Відповідач категорично заперечує щодо сплати аліментів на користь позивачки, однак щодо допомоги сину ОСОБА_3 ніколи не заперечував. Від позивачки ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, згідно якої доводи відповідача вона вважає необґрунтованими. Повідомила суду, що у зв`язку з тим, що Указом Президента України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України введено в Україні воєнний стан із 24 лютого 2022 року, який наразі не скасований, через наявну небезпеку ОСОБА_3 з березня 2022 року перебуває у Німеччині, оскільки в умовах воєнного стану переміщення по території України в період збройної агресії становить значну небезпеку для життя та здоров`я. При цьому він продовжує навчатися ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» в онлайн режимі. Крім того, на даний час ОСОБА_3 виховується в ТВГ «Дитяча академія» (Гросвальштадт, Німеччина) в якості гандболіста. Він не заробляє гроші та повинен платити за навчання. Таким чином, ОСОБА_3 продовжує навчання у навчальному закладі, з об`єктивних причин проживає самостійно, не може отримувати самостійного заробітку та потребує фінансової допомоги батьків, у тому числі відповідача. Ухвалою суду від 19 грудня 2022 року залучено з власної ініціативи ОСОБА_3 , як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (на стороні позивача). 08 лютого 2023 року представником третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, подано позов в порядку ст. 52 ЦПК України, який прийнятий судом до спільного розгляду. В судове засідання в суді першої інстанції позивач, третя особа на стороні позивача та їх представник не з`явились, від представника ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі сторін, в якій вказав, що первинний позов та позов третьої особи підтримує в повному обсязі та просить задовільнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, із заявами та клопотаннями не звертався. При цьому матеріали справи містять заяву відповідача про розгляд справи за його відсутності. Рішенням Южного міського суду Одеської області від 13 квітня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на його утримання, щомісячно, у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, на період навчання, починаючи з дати подачі позову (22 вересня 2022 року) і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Роз`яснено, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 992,40 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд рішення суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. В такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом. У статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Статтею 51 Конституції України проголошено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Тобто, держава визнає захист прав і свобод дитини одним з пріоритетів своєї політики та гарантує дитині рівень життя, необхідний для гармонійного розвитку. У частині 8 статті 7 СК України зазначено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України). Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Отже, обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України). Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Згідно статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. У частині 1 та 2 статті 182 СК України визначено, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі між сторонами народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 13). З 15 вересня 2021 року ОСОБА_3 навчається в ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» на денній формі навчання, спеціальність «фінанси, банківська справа та страхування». Орієнтовний строк закінчення університету - червень 2025 року (а.с. 14-16). 10 вересня 2021 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та ОСОБА_2 укладено договір оренди квартири (житлового приміщення) у м. Миколаїв, строк оренди до 01 вересня 2024 року (а.с. 17). Згідно наданих позивачкою відомостей, ОСОБА_3 з березня 2022 року перебуває у Німеччині та продовжує навчатися ВНЗ «Міжнародний технологічний університет «Миколаївська політехніка» в онлайн режимі. Крім того, на даний час ОСОБА_3 виховується в ТВГ «Дитяча академія» (Гросвальштадт, Німеччина) в якості гандболіста (а.с. 66-67). З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 працездатний, має постійну роботу ДП «МТП Южний» та отримує стабільний заробіток (а.с. 53-54). Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції правильного виходив з того, що відповідач зобов`язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання, при цьому: дитина, яка підлягає утриманню має вік більше 18 років, але менше 23; вона продовжує навчання; потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги; відповідач має можливість надавати таку допомогу, у зв`язку із чим з відповідача необхідно стягнути аліменти. Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача Суд відповідно до статті 200 СК, враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів на утриманні дитини, яка продовжує навчання; відсутність в матеріалах справи доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; відсутність в матеріалах справи доказів про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; також враховується можливість надання утримання другим з батьків та інші обставини, що мають істотне значення, й знаходить підстави для стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), щомісяця з дня подання позовної заяви до досягнення дитиною 23 років. Проте, колегія суддів не може погодиться і з визначеним судом розміру аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, виходячи з наступного. Згідно із частинами 1-4 статті 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Як зазначено у частині 1 статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Однак, в порушення положень статей 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини при визначення розміру аліментів, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам в цій частині. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача». Колегія суддів вважає, що позивачкою ОСОБА_2 доведено належним чином підстави позову в частині того, що повнолітній син ОСОБА_3 , який продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, яку його батько має можливість надавати сину. В свою чергу, необхідно звернути увагу на те, що дохід відповідача (а.с. 53-54) не є сталою сумою та суттєво відрізняється залежно від місяця роботи, що підтверджуються наданими відомостями Державного підприємства «Морський торговельний порт Южний». Крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що визначаючи розмір аліментів, позивачка під час звернення до суду з позовною заявою, враховала необні кошти на оренду житла у м. Миколаїв, проте в ході розгляду справи було з`ясовано, що ОСОБА_3 на момент звернення до суду, а саме з березня 2022 року перебуває поза межами України, в Німеччині де проживає на постійній основі. Відомостей щодо необхідності витрат на проживання, оплату проїзду, витрат на медичне обслуговування, профспілкові збори університету, підручники, посібники, зошити в місці проживання, а саме в Німеччині позивачкою подано не було. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, заявлені ОСОБА_2 витрати на дитину, що продовжує навчання в розмірі 15 000 грн щомісяця не підтверджені належними доказами, так як суд бере до уваги Договір про надання освітніх послуг та керується зазначеним в договорі розміром витрат але Договір оренди житла у м. Миколаїв судом не може бути прийнятий як доказ підтверджуючий витрати на проживання, адже з березня 2022 року ОСОБА_3 проживає поза межами України. Аналізуючи зазначені норми процесуального та матеріального права, правові висновки Верховного Суду, застосовуючи Європейську конвенцію з прав людини та практику Європейського суду з прав людини, з`ясовуючи вказані обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення справи, та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів, на предмет пропорційності співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою у контексті конституційного принципу верховенства права та права на справедливий розгляд, та керуючись критерієм «поза розумним сумнівом», колегія суддів вважає, що, враховуючи засади справедливості, добросовісності та розумності, вік, стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, обов`язок матері утримувати дитину, розмір аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , повинен бути зменшений до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що належних та достовірних доказів того, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти у визначеному розмірі не надано. За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач ОСОБА_2 має право на захист свого права у випадку порушення його відповідачем, у даному випадку позивачем доведено належним чином, що відповідач порушив права повнолітньої дитини на необхідний, достойний та достатній рівень його матеріального забезпечення для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Тому у відповідності до статей 15, 16 ЦК України її право підлягає судовому захисту. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14. Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково. Порушення судом норм процесуального права, а саме, статей 12, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, та норм матеріального права, а саме, статей 182, 199 СК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового судового рішення про задоволення позову частково та зменшення розміру аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісяця з дня подання позовної заяви 22 вересня 2022 року й до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Южного міського суду Одеської області від 13 квітня 2023 року змінити та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_3 задовольнити частково. Зменшити розмір аліментів, який підлягає стягненню з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня подання позовної заяви 22 вересня 2022 року й до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький Р.Д. Громік С.М. Сегеда