Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/3642/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/3642/21 Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П. Категорія 48 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Микитюк О.Ю., за участі секретаря судового засідання Бузган А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №296/3642/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої залиттям квартири, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 листопада 2023 року та на додаткові рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 грудня 2023 року, які ухваленні під головуванням судді Маслак В.П. в м.Житомирі, в с т а н о в и в: У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.1 т.1). Із урахуванням заяви від 05 травня 2021 року просила стягнути у солідарному порядку з відповідачів на її користь 703 415 грн завданої матеріальної та моральної шкоди, із яких: 523 415 грн - витрати на ремонт квартири та заміну меблів; 70 000 грн - витрати на оренду житла; 70 000 грн - у відшкодування моральної шкоди; 40 000 грн - витрати на правову допомогу (а.с.8,24). Позов обґрунтований тим, що 20 жовтня 2020 року внаслідок прориву труби опалення у квартирі АДРЕСА_1 , відбулося залиття квартири АДРЕСА_2 , власником якої вона є. Вина відповідачів у залитті квартири встановлена актом балансоутримувача. Згідно з актом причиною залиття стало халатне ставлення відповідачів до санітарно-технічних систем у своїй квартирі, а саме аварійна ситуація на трубі опалення сушарки для рушників. Залиття її квартири гарячою водою з технічними домішками системи опалення (брудно-іржавою маслянистою рідиною) тривало кілька годин. Незважаючи на її активні дії щодо порятунку свого житла, її квартирі завдана значна шкода. Внаслідок залиття її квартири необхідно провести відновлювальний ремонт квартири: замінити гіпсокартон стелі, гіпсокартон та шпалери стін, карнизи, паркетну дошку, плінтуси та обробити квартиру від цвілі, а також замінити та відремонтувати меблі в передпокоях, коморі, ванній кімнаті, вітальні, кухні, дитячій кімнаті. Проживання в квартирі після залиття неможливе, зважаючи на цвіль у всіх приміщеннях. У зв`язку з цим, вона з дитиною вимушена орендувати інше житло на час вимушеного ремонту. Залиття її квартири призвело до порушення належного їй майна, що зумовило моральні переживання, порушення звичного способу життя, яке завдало душевних страждань з огляду на незручності проживання в пошкодженій квартирі та потребу здійснення ремонту і залучення коштів для відновлення стану квартири, внаслідок чого вона відчувала емоційну напругу, нервозність, переживання, що погіршило її стан здоров`я. Упродовж тривалого часу вона перебувала в напруженому емоційному стані, порушився її звичний ритм життя, що негативно вплинуло на її психоемоційний стан. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 11 листопада 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 закрите у зв`язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто смертю до звернення до суду позивача із цим позовом (а.с.208). Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 15 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовлено. Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 грудня 2023 року заява адвоката Пилипчука Павла Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про ухвалення додаткового рішення - задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 450 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 450 грн. Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 13 грудня 2023 року заява адвоката Гордієнко Олени Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , про ухвалення додаткового рішення - задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. Не погодившись із вказаними вище рішеннями суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року та додаткові рішення цього ж суду від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким її позов задовольнити у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що висновок суду першої інстанції про те, що залиття її квартири відбулося в міжстельовому просторі між квартирами АДРЕСА_3 та №10 протирічить дійсним обставинам справи, оскільки згідно з поясненнями сторін та показами свідків спочатку сталося залиття квартири АДРЕСА_3 та вода із системи теплопостачання була не лише у ванній кімнаті, але і в інших приміщеннях квартири, співвласниками якої є відповідачі. Також свідок ОСОБА_6 пояснив, що він проводив ремонт пошкодженої в квартирі АДРЕСА_3 . Той факт, що залиття її квартири виникло через аварійну ситуацію в квартирі АДРЕСА_3 на трубі опалення для сушки рушників підтверджується актом від 22 жовтня 2022 року №111. Вказаний акт складений незацікавленою стороною в справі та не протирічить наведеним вище обставинам. Той факт, що акт не підписаний позивачем та відповідачами вказує на те, що він є неупередженим, а отже не дає підстав вважати, що вказаний акт не може бути належним та допустимим доказом у справі. На підтвердження своїх заперечень відповідачі не надали суду будь-якого експертного висновку (технічного висновку спеціаліста) на відсутність їх вини в неналежному утриманні труби опалення для сушки рушників, що знаходиться в їх квартирі. Наполягає на тому, що наведені нею докази у сукупності дають змогу дійти висновку, що залиття її квартири АДРЕСА_2 відбулося з вини відповідачів, тобто співвласників квартири АДРЕСА_3 , які в неналежному стані утримували, а саме: не проводили вентиляцію та фарбування труби опалення для сушки рушників у своїй квартирі. Спричинені їй матеріальні збитки підтверджуються наданими письмовими доказами, доданими нею до позову, та будь-яким чином не спростовані відповідачами. Вважає, що відповідачі мають відшкодувати спричинену їй моральну шкоду, оскільки внаслідок неправомірних дій відповідачів вона перенесла нервовий стрес та отримала моральні страждання, мусила застосовувати додаткові зусилля для організації свого життя, так як внаслідок затоплення сумішшю її квартира стала непридатною для проживання упродовж тривалого терміну в холодну пору року. У відзивах на апеляційну скаргу представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 адвокат Пилипчук П.П. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 15 листопада 2023 року та додаткове рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2023 року - без змін. Посилається на те, що прорив труби теплопостачання - опалення відбувся не в самому приміщенні квартири, а у міжстельовому просторі між квартирою АДРЕСА_4 на третьому поверсі житлового будинку в момент початку опалювального сезону. Цю суттєву обставину позивач приховує та не зазначає у своєму позові. Вільний доступ до труби теплопостачання-стояка опалення у під`їзді будинку залишився лише у квартирі відповідачів АДРЕСА_3 на четвертому поверсі, проте, у інших квартирах, у тому числі позивача, які знаходяться під квартирою відповідачів на третьому, другому та першому поверхах будинку, вільного доступу до труби-стояка взагалі немає з вини мешканців цих квартир, що створило значні перешкоди у своєчасному перекритті цієї труби на першому поверсі та невідкладного усунення аварійної ситуації. Відповідачі змогли перекрити кран (засув) на стояку лише на даху будинку над своєю квартирою, а на першому поверсі це зробити було неможливо у зв`язку з відсутністю вільного доступу в квартирах на третьому, другому та першому поверхах і у підвальному приміщенні. Після пориву труби відповідачі та окремі сусіди докладали зусиль, щоб не допустити затоплення квартир, які знаходяться на третьому, другому та першому поверхах будинку. У зв`язку з аварією відповідачі ОСОБА_2 та її син ОСОБА_4 , який є інвалідом 1-ої групи, неодноразово телефонували до аварійно-комунальних служб Житомирської міської ради та директора ТзОВ «Управляюча компанія «Полісся» з вимогою ліквідувати аварійну ситуацію та відновити опалення у будинку. Також відповідачі неодноразово письмово зверталися до вказаних вище організацій, що підтверджується наданими суду копіями документів. Позивач у момент аварії створювала перешкоди у доступі до стояка-труби опалення із своєї квартири АДРЕСА_2 на третьому поверсі та участі, спрямованої на припинення витоку води з міжстельового простору між четвертим та третім поверхами, не приймала. Залиття квартири позивача відбулося не з квартири відповідачів АДРЕСА_3 , а з міжстельового простору між квартирою АДРЕСА_3 четвертого поверху та квартирою позивача №10 третього поверху і саме в момент початку опалювального сезону, тобто не з вини відповідачів. Відповідальність має нести балансоутримувач житлового будинку та відповідні комунальні служби Житомирської міської ради, які допустили зволікання щодо усунення наслідків аварії. Надумані позивачем обставини спростовані показаннями свідків, які є мешканцями сусідніх квартир житлового будинку та іншими особами, які були задіяні для усунення наслідків аварії, яким відомі реальні фактичні обставини аварійної ситуації. Акт ж обстеження не відповідає дійсним обставинам причини та місця виникнення аварійної ситуації. Також позивачем не доведений розмір збитків. Позов поданий до неналежних відповідачів та він є безпідставним. Враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, із урахуванням принципу розумності та справедливості, суд першої інстанції правомірно стягнув з позивача на користь відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 витрати на правничу допомогу в розмірі по 3 450 грн кожному. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гордієнко О.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року - без змін. Посилається на те, що по-перше, у апеляційній скарзі покази свідка ОСОБА_6 спотворені. Так, 20 жовтня 2020 року був розпочатий опалювальний сезон, внаслідок чого відбувся прорив труби стояка, який знаходиться між четвертим та третім поверхами, тобто між квартирами АДРЕСА_3 та АДРЕСА_5 . У своєму рішенні суд першої інстанції правильно зазначив, що залиття квартири АДРЕСА_3 , яка належить позивачу, відбулося у міжстельовому просторі. При розгляді справи по суті та допиту свідків у суді першої інстанції не було встановлено, що спочатку була залита квартира АДРЕСА_3 , а потім квартира АДРЕСА_2 , а також не було встановлено, що саме сушарка для рушників була причиною залиття квартири АДРЕСА_2 , як стверджується у апеляційній скарзі. Насправді свідок ОСОБА_8 повідомила, що рідина (суміш) у квартирі АДРЕСА_3 бігла з-під ванни, а свідок ОСОБА_9 повідомила, що подія сталася на початку опалювального сезону між четвертим та третім поверхами і суміш била з-під ванни. Свідок ОСОБА_6 показав, що йому невідомо як відбулося затоплення, але через тиждень після аварії він усував наслідки у квартирі АДРЕСА_3 (проводив внутрішній ремонт ванної кімнати та стін) та причиною затоплення була тріщина труби у стельовому перекритті. По-друге, акт про залиття від 22 жовтня 2020 року, який затверджений директором ТзОВ «Управляюча компанія «Полісся», є неналежним та недопустимим доказом, оскільки огляд квартири АДРЕСА_3 не проводився та акт не підписаний власниками квартир АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 і не зазначено відомостей про відмову останніх від його підписання. Натомість присутність зацікавлених осіб, як від потерпілої особи так і від винної особи, є обов`язковою. По-третє, збитки не підтверджені сертифікованими суб`єктами оціночної діяльності, або судовими експертами з будівельно-технічних або будівельно-оціночних експертиз, а також сертифікованими архітекторами. Розмір збитків не доведений. По-четверте, діями відповідача ОСОБА_3 моральна шкода позивачу не спричинена. У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Колупаєв В.В. апеляційну скаргу підтримав з підстав, зазначених у ній. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення та додаткові рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 адвокат Пилипчук П.П. просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення та додаткові рішення, що ухвалені судом першої інстанції, - залишити без змін. Представник відповідача ОСОБА_3 адвокат Гордієнко О.В. також просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року та додаткові рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2023 року - залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року та додаткові рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2023 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування в повному обсязі. У частині другій цієї статті зазначається, що збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов`язань, під шкодою розуміється майнова шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода та упущена вигода) відшкодовується в повному обсязі. Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Із огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідачів покладений обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір. Статтею 1192 ЦК України визначені способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За положеннями ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 1167 ЦК України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша ст.1167 ЦК України). Згідно з частиною першою ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина п`ята ст.81 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста ст.81 ЦПК України). За положеннями ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша та друга ст.76 ЦПК України). Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що за позивачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 (а.с.27-28 т.1). Відповідно до відомостей з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно співвласниками двокімнатної квартири АДРЕСА_3 у вказаному вище багатоквартирному будинку наразі є ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.14-15,195 т.1). Комісією у складі майстрів дільниці ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та юриста ОСОБА_12 22 жовтня 2020 року складений акт №111, який затверджений директором ТзОВ «Управляюча компанія «Полісся», про те, що за заявою власника 21 жовтня 2020 року комісія обстежила квартиру АДРЕСА_5 (а.с.13). Дослівно: «Під час перевірки виявлено сліди залиття: в кухні-студії на стелі, стінах, підлозі, в дитячій кімнаті на стелі, стінах, підлозі, в прихожій на стелі, стінах, підлозі, у ванній кімнаті та туалеті на стінах, стелі та підлозі. Комісія вважає, що залиття виникло через аварійну ситуацію, яка виникла в квартирі АДРЕСА_3 на трубі опалення полотенців сушки. 20 жовтня 2020 року було перекрите опалення на будинок. 21 жовтня 2020 року власники квартири АДРЕСА_3 та квартири АДРЕСА_6 не надали доступу до інженерних мереж та усунення аварійної ситуації. Підписи: ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ». Згідно з частинами четвертою ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Стаття 322 ЦК України зобов`язує власника утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. За положеннями частини першої ст.382 ЦК України квартирою є ізольоване приміщення в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Згідно зі ст.151 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Згідно з пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, та додатком до цього пункту №4 факт залиття квартири та його наслідки фіксуються актом про залиття, який складається комісією у складі: головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсаря-сантехніка, представників організації, яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення та гарячого водопостачання, а також в акті чітко зазначаються причини залиття, висновки і рекомендації комісії про те, що необхідно зробити, перелік пошкодженого майна з описом та хто заподіяв шкоду. З атом мають бути ознайомлені мешканці квартир. За змістом роз`яснень, наданих Міністерством з питань житлово-комунального господарства України у листі від 29 грудня 2009 року №12/20-11-1975, факт залиття квартири та його наслідки фіксуються актом комісійного обстеження квартири за участі представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди обслуговує внутрішньобудинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника (власника) будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторони є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника, наймача, орендаря квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність: у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин. У постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року в справі №2-1974/11, від 10 травня 2018 року №465/2120/14-ц виснувано, що акт залиття квартири, який не містить указаних реквізитів, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди. Як прослідковується із акта від 22 жовтня 2020 року №111 комісія визначила причину залиття квартири АДРЕСА_2 , зазначивши, що залиття цієї квартири сталося через аварійну ситуацію, яка виникла в квартирі АДРЕСА_3 на трубі опалення рушникосушарки, але при цьому навіть не оглянула квартиру АДРЕСА_3 , а обмежилася лише оглядом квартири АДРЕСА_2 . Необ`єктивність та поспішність зазначення комісією причини залиття рідиною (сумішшю) квартири АДРЕСА_2 свідчить про те, що висновок комісії ґрунтується на припущеннях, а не на встановлених обставинах, оскільки конструктивні елементи квартири АДРЕСА_3 та досліджені не були. Натомість допитані судом першої інстанції свідки, які попереджені про кримінальну відповідальність за ст.ст.384-385 КК України та приведені до присяги, показали, що залиття кватири позивача №10 пов`язано із початком опалювального сезону та відбулося внаслідок пориву стояка, що знаходиться між четвертим та третім поверхами будинку, тобто знаходиться у просторі між квартирами АДРЕСА_3 та №10 будинку. Так, свідок ОСОБА_8 показала, що рідина у квартирі АДРЕСА_3 бігла з під ванни, а в квартирі АДРЕСА_2 суміш крапала зі стелі у ванній кімнаті. Свідок ОСОБА_9 засвідчила, що подія сталася між четвертим та третім поверхами будинку на початку опалювального сезону. Свідок ОСОБА_6 , який після завершення комісією своєї роботи та через тиждень після залиття усував наслідки у квартирі відповідачів, повідомив, що причиною затоплення стала тріщина труби у стельовому перекритті, трубу заварили працівники ЖЕКу в перекритті. Отже, показання свідків повністю спростовують висновки комісії щодо причини залиття квартири позивача. Окрім того, акт залиття від 22 жовтня 220 року №111 не підписаний мешканцями квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , тобто не підписаний позивачем та відповідачами. Також у акті не зазначені відомості про відмову сторін справи від підписання акта. Із огляду на викладене вище, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність належних та допустимих доказів того, що аварія в системі внутрішньобудинкової системи опалення сталася з вини відповідачів. Отже, відповідачі довели відсутність своєї вини у залитті рідиною (сумішшю) квартири позивача та заподіянні їй, як майнової так і моральної шкоди під час аварії, що трапилася 20 жовтня 2020 року між перекриттями четвертого та третього поверхів будинку АДРЕСА_7 . Приймаючи до уваги викладене вище, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції про доведення відповідачами відсутності своєї вини у заподіянні позивачу шкоди не спростовують. Фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів, яким правильно надана оцінка судом першої інстанції у відповідності до положень ст.89 ЦПК України, що виключає необхідність у цій справі переходити до обговорення питання доведеності наявності шкоди та її розміру, а відтак і доводів апеляційної скарги з цього приводу. Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права Рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування або зміни відсутні. Частиною першою ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За нормами п.1 частини третьої ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до положень частини другої-третьої ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом із тим, згідно з частиною четвертою ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року в справі № 905/1795/18). Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. За таких обставин, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт. Вирішуючи питання відшкодування понесених відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_4 витрат на надання професійної правничої допомоги адвокатом Пилипчуком П.П., суд першої інстанції виходив із того, що адвокат у межах цієї справи надав правову допомогу двом відповідачам, до яких пред`явлені вимоги з однакових підстав, з тих же обґрунтувань та доводів, однакових доказів, а тому критично оцінив доводи про витрачений адвокатом час на кожного окремого відповідача. Суд першої інстанції правильно врахував предмет спору, конкретні обставини справи, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та дійшов обґрунтованого висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 6 900 грн на користь кожного відповідача є неспівмірними зі складністю справи та часом, витраченим на надання правової допомоги, а тому з урахуванням принципів розумності та справедливості законно стягнув із позивача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по 3 450 грн на кожного. За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2023 року, ухвалене за заявою адвоката Пилипчука П.П., є законним та обґрунтованим, а підстав для зменшення присуджених судом витрат на надання професійної правничої допомоги немає, як не має підстав для відмови у стягненні витрат у присуджених судом сумах, оскільки позивачу в задоволенні позову до цих відповідачів відмовлено. Із аналогічних підстав виходив суд першої інстанції при вирішенні питання відшкодування з позивача витрат на професійну правничу допомогу, яка надана у цій справі адвокатом Гордієнко О.В. відповідачу ОСОБА_3 , та обґрунтовано вважав, що розмір 11 500 грн є завищеними, а тому правильно присудив суму 6 000 грн, що відповідає принципу розумності та справедливості. Підстав для зменшення цієї суми також не вбачається, як і не має підстав для відмови у стягненні витрат у присудженій судом сумі, оскільки позивачу в задоволенні позову до цього відповідача також відмовлено. За таких обставин додаткове рішення суду першої інстанції від 13 грудня 2023 року, ухвалене за заявою адвоката Гордієнко О.В., є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування додаткових рішень немає. Вони, як і основне рішення у справі, залишаються апеляційним судом без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року скаржнику ОСОБА_1 відстрочено сплату судового збору в розмірі 10 551,22 грн за подання апеляційної скарги на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 15 листопада 2023 року, до ухвалення судового рішення у справі (а.с.151 т.2). Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позивачу в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції від 15 листопада 2023 року залишається без змін, яким позивачу відмовлено у задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на ОСОБА_1 покладається судовий збір у розмірі 10 551,22 грн за подання апеляційної скарги, який стягуються на користь держави, що узгоджується із положеннями ст.141 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 листопада 2023 року та додаткові рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 13 грудня 2023 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 10 551 грн 22 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 09 серпня 2024 року. Головуюча Судді: