Постанова 4801 № 128/459/24

Справа № 128/459/24 Провадження № 33/801/713/2024 Категорія: 156 Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б. Доповідач: Медвецький С. К. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Вінниця Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 130 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що 31 січня 2024 року о 19:30 год на автомобільній дорозі М-30 «Стрій-Умань-Дніпро-Ізварине», 364 км, він керував транспортним засобом марки «Mazda 6», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною другою статті 130 КУпАП, оскільки постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 січня 2024 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 130 КУпАП. 29 липня 2024 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім цього, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року. Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтована тим, що: розгляд справи проведено без його участі, а копію оскаржуваної постанови ним отримано 17 липня 2024 року, відтак строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. Перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Відповідно до частини другої статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. Початок відліку строку на апеляційне оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення пов`язаний з моментом прийняття такої постанови, а не з дня отримання її копії особою, яка має намір її оскаржити. З матеріалів справи слідує, що оскаржувану постанову винесено судом першої інстанції 09 липня 2024 року у відсутність ОСОБА_2 , відтак строк на її апеляційне оскарження закінчився 19 липня 2024 року. Апеляційну скаргу заявник подав засобами поштового зв`язку 29 липня 2024 року, тобто після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 беззаперечно був обізнаний про розгляд 09 липня 2024 року Вінницьким районним судом Вінницької області справи про адміністративне правопорушення відносно нього про, що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 25), однак не виявив належної зацікавленості у розгляді справи, не повідомив суд причини своєї неявки на судове засідання, своєчасно не отримав інформацію про результат розгляду справи, а також копії судового рішення у ній. Відтак причини пропуску строку на апеляційне оскарження, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду є неповажними. Законом передбачено, що пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновлюється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, в якому повинні бути викладені обставини, що слугували б поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. Чинні норми КУпАП стосовно права на оскарження постанови місцевого суду у справі про адміністративні правопорушення забезпечують за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, законну мету і не порушують саму сутність цього права. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини в рішенні «Рябих проти Росії» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Європейський суд з прав людини наголошує, що особа, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). У рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року). Разом з тим, стаття 6 не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року). Необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Устименко проти України»). Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути обставини, що об`єктивно є непереборними і не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними перешкодами, труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційної інстанції у строк. Ураховуючи наведене, беручи до уваги, що з дня прийняття постанови суду першої інстанції минув тривалий строк, зважаючи на причини, якими заявник обґрунтовує поважність пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку, що у поданому клопотанні заявником не наведено жодної об`єктивної обставини, яка б перешкоджала ОСОБА_1 реалізувати своє право на апеляційне оскарження постанови суду в передбачений для цього строк, а наведені в обґрунтування клопотання доводи, не належать до поважних причин пропуску процесуального строку. Оскільки ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу після закінчення встановленого законом десятиденного строку на апеляційне оскарження, та не навів поважних причин пропуску цього строку, суд вважає, що строк на апеляційне оскарження не може бути поновленим, а апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, п о с т а н о в и в : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького районного суду Вінницької області від 09 липня 2024 року повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду Сергій МЕДВЕЦЬКИЙ