Постанова 4803 № 217/386/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7230/24 Справа № 217/386/23 Суддя у 1-й інстанції - Пронін С.Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Остапенко В.О., Тимченко О.О. секретар судового засідання - Юрченко Г.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 09 травня 2024 року, яке ухвалено суддею Проніним С.Г. та повне судове рішення складено 09 травня 2024 року, - В С Т А Н О В И В : У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ,), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (надалі - ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп»), третя особа Національний банк України, про захист прав споживача, визнання умов договору несправедливими та визнання договору недійсним. Позовні вимоги мотивовано тим, що 31.03.2021 між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, договір прямого лізингу. До укладення вказаного правочину та після його укладення, відповідачі приховали від нього, що ФОП ОСОБА_2 здійснював свою господарську діяльність на ринку фінансових послуг не маючи ліцензії НБУ. ТОВ «ФК «Фангарант Груп» є розробником змісту договору №60200164970 про виробництво товарів у системі ПлатиПізніше. Вказаний договір є договором прямого лізингу, а тому на нього поширюються норми спеціального законодавства, а саме ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансовий лізинг». В договорі № 60200164970 відсутня сторона - лізингодавець, що створює певний дисбаланс для позивача, як споживача, оскільки він не може оскаржити конкретні дії або бездіяльність лізингодавця на підставі Закону України «Про фінансовий лізинг». Тому обмеження його прав споживача стосовно лізингодавця у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за законом завдає йому, як матеріальної так і моральної шкоди. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не є юридичною особою, не є лізингодавцем та за вказаним договором виступає як постачальник. В свою чергу ТОВ «ФК «Фангарант Груп» теж не є лізингодавцем, що встановлено рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07.08.2023 та постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.07.2022 договір № 60200164970 визнано договором прямого лізингу. Згідно з нормами матеріального права обов`язковою умовою договору лізингу має бути сторона правочину - лізингодавець, його повні дані, ЄДРПОУ, юридична адреса, засоби зв`язку, тощо, а в разі відсутності такої сторони договору, договір має бути визнаний недійсним. Посилаючись на викладене, на підставі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач просив суд визнати несправедливими умови договору № 60200164970 від 31.03.2021 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, як договору прямого лізингу, через відсутність у договорі обов`язкової сторони лізингодавця, його юридичних реквізитів, підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи та визнати недійсним вказаний договір з 31.03.2021, стягнути з відповідачів у солідарному порядку судові витрати, пов`язані із розглядом справи. Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 09 травня 2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на незаконність рішення суду. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що ФОП ОСОБА_2 здійснював свою господарську діяльність на ринку фінансових послуг не маючи ліцензії НБУ. ТОВ «ФК «Фангарант Груп» є розробником змісту договору №60200164970 при отримання товарів у системі ПлатиПізніше на умовах прямого лізингу, тобто, вказаний договір є договором прямого лізингу, а тому на нього поширюються норми спеціального законодавства, а саме ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про фінансовий лізинг». У договорі № 60200164970 відсутня сторона - лізингодавець, що створює певний дисбаланс та завдає шкоди споживачеві. Складення договору лізингу таким чином, що у випадку невиконання лізингодацем своїх зобов`язань він взагалі не несе відповідальності явно виходить за межі здорового глузду, порушує права споживача та кричуще суперечить закону, про що зазначено ВСУ у справі № 6-330цс16. Позивач вважає, що суд є подільником шахрайства фінансової компанії, а його рішення є завідомо підробленим офіційним документом, прийнятим через явне зловживання владою та пов`язані можливості з метою надання неправомірної вигоди відповідачу уникнути цивільної відповідальності за порушення прав споживача. Зазначає, що суддя Пронін С.Г., діючи умисно, під явним конфліктом інтересу, з метою приховати правопорушення відповідача та надати останньому неправосудне рішення, не мав права розглядати справу, тим більш до закінчення розгляду справи він не повідомив Раду суддів України про виникнення у нього конфлікту інтересу, який виражається у тому, що вказаний суддя неодноразово розглядав справи за участі сторін у справі на користь відповідача. Крім того, позивач вказав, що приблизна сума витрат на допомогу адвоката становить суму 136 000,00 грн., без врахування ще створення додаткових процесуальних документів для суду апеляційної інстанції. Остаточний повний розрахунок витрат ним буде подано в строк передбачений законом. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додані докази направлення копії сторонам, третя особа Національний банк України, в інтересах якого діє ОСОБА_3 , зазначає, що суд першої інстанції вжив всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. Надав оцінку змісту заявлених вимог, здійснивши дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених положеннями ЦПК України. Просить врахувати викладені у відзиві доводи під час розгляду справи. Зазначає, що відповідачами, а саме : ФОП ОСОБА_2 , ТзОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» навмисно приховано від позивача ОСОБА_4 ту обставину, що відповідач ФОП ОСОБА_2 здійснював свою господарську діяльність на ринку фінансових послуг не маючи відповідної ліцензії. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додані докази направлення копії сторонам, відповідач ТзОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп», в інтересах якого діє ОСОБА_5 , зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм матеріального чи процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, третя особа Національний банк України, відповідач ТзОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» у поданих відзивах на апеляційну скаргу зазначили, що просять провести розгляд справи за відсутності представників, позивач ОСОБА_1 , відповідач ФОП ОСОБА_2 про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16. У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи. Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, 07 грудня 2017 року між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених прав вимоги платежів ФОП ОСОБА_2 31 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі укладений договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний відповідачем шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису. Позивач ОСОБА_1 неодноразово звертався до судів України із різними позовами, які безпосередньо стосуються укладеного договору № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. Так, рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області у справі № 220/2328/21 від 22.07.2022, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07.08.2023 у справі № 217/92/23, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023, копії яких містяться в матеріалах справи, судами було неодноразово встановлено наступні обставини. 31 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі укладений договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису. Товаром/послугою згідно п. 1 указаного договору та рахунку № 34727 від 31.03.2021 є: AMD RYZEN(Vinga CS110В /Вентилятор be quiet! Pure Wings 2/ AMD Ryzen 5 1600X/ Кулер DeepCool Gamma Archer PRO /8GB DDR4 - 2400 RAM/ GeForce GTX 1650, 4GB/ B450MH, миша комп`ютерна, клавіатура акційна від Prime, флешка на 8GB, ігрова поверхня Gembird MP-AlBl-Grey, встановлення Антивірусу «Total Security 360 Захисти свої інвестиції». Даним договором визначено адресу експлуатації товару: АДРЕСА_1 . Пунктом 8 указаного договору визначено, що клієнт отримує товари (послуги) у постачальника на умовах цього договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання цього договору всі існуючі і майбутні права постачальника за цим договором відступаються на користь Процесинг-центра. Порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається цим договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №05/02-18 від 05.02.2018 (далі - Правила), що є невід`ємною частиною цього договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті paylater.com.ua. Згідно п. 4 договору, умовами пакету фінансування є: вид договору: для товарів - прямий лізинг, для послуг - надання послуг з розстроченням платежів; платіж при укладенні договору (від розрахункової загальної суми платежів): 10%; кількість місячних платежів (крім першого) - 9; розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору; перехід права власності на товари до клієнта - виплата всіх зобов`язань за договором. Відповідно до пунктів 2, 3 договору розрахункова загальна сума платежів - 27604 грн., у тому числі платіж при укладанні договору - 2760,40 грн. Пакет фінансування - 10 платежів+. У пункті 7 Договору зазначений Процесинг-центр - ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Пунктом 10.2.1., 10.2.2. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний надати клієнту товари (послуги), згідно встановленого Договором переліку товарів (послуг), забезпечувати гарантійний сервіс, якщо він передбачений гарантійними умовами виробника або постачальника. Пунктом 9 договору визначені умови отримання товарів (послуг), а саме: якщо за умовами Пакету фінансування не вказано інше, надання клієнту: товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього договору клієнтом та постачальником. У разі якщо момент підписання цього договору не співпадає у часі з моментом надання клієнту товарів (послуг). Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис клієнта на цьому договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації. У разі якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобов`язаний повідомити про це Процесинг-центр в семиденний строк, шляхом відправки повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п. 7.1. Договору. Підписами на цьому договорі сторони засвідчують необхідність здійснення клієнтом оплати платежу при укладенні цього Договору у повному розмірі, передбаченому Пакетом фінансування, в строк до моменту фактичного отримання клієнтом товару. Відповідно до підпунктів 13.1, 13.2 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом строку, визначеного періодом та кількістю періодичних платежів, якщо інше не встановлено в пакеті фінансування, цей договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо зобов`язання сторін за цим договором на кінець строку його дії не є погашеними. Цей договір припиняє свою дію в момент повного і належного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Згідно з підпунктом 13.7 договору, клієнт ознайомився з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №05/02-18 від 05.02.2018, зміст Правил є зрозумілим для клієнта, і він погоджується їх дотримуватись та виконувати. Пункт 14 указаного договору містить Графік сплати місячних платежів. Договір підписаний ФОП ОСОБА_2 , як постачальником, та електронним підписом ОСОБА_1 , як клієнтом, із зазначенням, що цифровий підпис є аналогом власноручного підпису. Вказано, що договір укладено в електронній формі, що згідно пункту 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору в письмовій формі та підписаного власноруч. Також договір містить дату і час складання: 31.03.2021, 18:26:12. 07.12.2017 між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник, відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари, в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених ФОП ОСОБА_2 ТОВ «ФК «Фангарант Груп» прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів та надання послуг. Сторони домовляються при цьому діяти відповідно до Правил участі Постачальника в системі ПлатиПізніше, поточна редакція яких діє згідно Наказу №1 від 13.03.2015, які затверджуються ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та є невід`ємною частиною Договору № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (факторингу) від 07.12.2017. Даний договір підписаний сторонами, та був чинним станом на 31.03.2021. Отже, на підставі даного договору всі права вимоги платежів, у тому числі за договором № 60200164970, перейшли від ФОП ОСОБА_2 до ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Згідно меморіальних ордерів, позивач ОСОБА_1 частково здійснював оплату за договором № 60200164970, а саме: 31.03.2021 - 2760 грн., (меморіальний ордер № L0331RJYE0 від 31.03.2021); 28.04.2021 - 5520,80 грн., (меморіальний ордер № @2PL724231 від 28.04.2021); 26.06.2021 - 8281,20 грн., (меморіальний ордер № @2PL779245 від 26.06.2021); 30.07.2021 - 5520,80 грн., (меморіальний ордер № @2PL465053 від 30.07.2021). Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.07.2022 у справі № 220/2328/21 та рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07.08.2023 у справі № 217/92/23 було встановлено, що позивач ОСОБА_1 самостійно зробив замовлення № 34727 на сайті DIGITALFURY, отримав замовлений товар та сплачував за нього грошові кошти. Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.07.2022 у справі № 220/2328/21, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів, в якому позивач просив визнати оскаржуваний договір недійсним в цілому, відмовлено у повному обсязі. Рішенням Авдіївського міського суду Донецької області від 07.08.2023 у справі № 217/92/23, залишеного без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди, також відмовлено в повному обсязі. Звертаючись до суду із новим позовом, ОСОБА_1 просить суд визнати умови договору № 60200164970 від 31.03.2021 несправедливими, оскільки договір не містить інформації щодо сторони договору - лізингодавця, його юридичних реквізитів, підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи, визнавши цей договір недійсним з цих підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що договір №60200164970 від 31.03.2021, укладений між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі містить всі необхідні для ідентифікації учасників правочину найменування, реквізити та адреси сторін, та інші їх контактні дані. Договір містить всі істотні умови, зокрема умови про порядок та строки виконання сторонами зобов`язань та відповідальність сторін у разі порушення умов договору. Судом достовірно встановлено, що позивач був проінформований про істотні умови договору та сторін договору при його підписанні та жодним чином не обмежений у реалізації своїх прав на оскарження відповідних дій чи бездіяльності сторін правочину, що також підтверджується неодноразовими зверненнями позивача до суду щодо оскарження укладеного ним договору з тих чи інших підстав. Дослідження обставин укладення, виконання та недійсності окремих положень договору № 60200164970 від 31.03.2021 та його умов в цілому вже неодноразово були предметом судового розгляду в інших цивільних справах, за результатами розгляду яких підстав для визнання вказаного договору недійсним встановлено не було. Суд також врахував, що підписавши договір № 60200164970, ознайомившись з його умовами та виконуючи його, позивач ОСОБА_1 тривалий час не вважав умови договору несправедливими та недійсним вказаний договір в цілому. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. Положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним. У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором (пункт 5 частини третьої статті 18 Закону); установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини третьої статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону). Згідно частини п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Як встановлено судом, 31 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі укладений договір № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний ОСОБА_1 шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису. Спір виник з приводу наявності правових підстав для визнання недійсним договору № 60200164970 від 31.03.2021 у зв`язку з тим, що його умови є несправедливими, оскільки договір не містить інформації щодо сторони договору - лізингодавця, його юридичних реквізитів, підпису уповноваженої особи та печатки юридичної особи. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом. Згідно зі статтею 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлює обов`язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі. Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Як вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2017 року між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 2017120701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше (ФАКТОРИНГУ). За цим договором постачальник відповідно до п. 1.1, постачає товари клієнтам (надає послуги) та відступає ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а ТОВ «ФК «Фангарант Груп» здійснює факторингове фінансування відступлених ФОП ОСОБА_2 31 березня 2021 року між ФОП ОСОБА_2 , як постачальником товару, та позивачем ОСОБА_1 , як клієнтом, в електронній формі укладений договір №60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який підписаний відповідачем шляхом ідентифікації та використання ним електронного цифрового підпису. Відповідно до пунктів 2, 3 договору розрахункова загальна сума платежів - 27604 грн., у тому числі платіж при укладанні договору - 2760,40 грн. Пакет фінансування - 10 платежів+. У пункті 7 Договору зазначений Процесинг-центр - ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Тобто, договір №60200164970, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , є договором прямого лізингу, як зазначено в розділі 4 Договору «Умови пакету фінансування». В той час, як договір № 2017120701, укладений між ТОВ «ФК «Фангарант Груп» та ФОП ОСОБА_2 є договором факторингу. Отже, позивач помилково вважає, що ТОВ «ФК «Фангарант Груп» є лізингодавцем за договором №60200164970, й доводи апеляційної скарги про те, що у цьому договорі відсутня сторона - лізингодавець, що створює певний дисбаланс та завдає шкоди споживачеві, є неспроможними та не приймаються колегією суддів з вищенаведених підстав. Доводи ж апеляційної скарги про те, що судом не було надано належної оцінки тим обставинам, що ФОП ОСОБА_2 здійснював свою господарську діяльність на ринку фінансових послуг не маючи ліцензії НБУ, колегією суддів не приймаються, оскільки в оспорюваному договорів ФОП ОСОБА_2 виступає постачальником товару, а тому вказані обставини не мають правового значення для вирішення спору щодо дійсності договору №60200164970. Дослідивши умови договору № 60200164970 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договір містить всі істотні умови, зокрема, всі необхідні для ідентифікації учасників правочину найменування, реквізити та адреси сторін, та інші їх контактні дані, умови про порядок та строки виконання сторонами зобов`язань та відповідальність сторін у разі порушення умов договору. Крім того, судом першої інстанції вірно взято до уваги рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 22.07.2022 у справі № 220/2328/21, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року, яким відмовлено у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживачів, в якому позивач просив визнати оскаржуваний договір недійсним в цілому, а також рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 07.08.2023 у справі № 217/92/23, яке залишене без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2023, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» про захист прав споживача, стягнення грошових коштів, відшкодування моральної шкоди. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 також не надано. Договір № 60200164970 від 31 березня 2021 року є дійсним, підстави, на які посилається позивач, вже були предметом розгляду в іншій справі, позовні вимоги до відповідачів є безпідставними. Колегія суддів звертає увагу, що коли особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право, є зловживання правом. На цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 910/5251/20. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом першої інстанції наданих сторонами доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Авдіївського міського суду Донецької області від 09 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 08 серпня 2024 року. Головуючий: Судді: