Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/412/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7158/24 Справа № 192/412/24 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: судді-доповідача Халаджи О. В. суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області. третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення (суддя першої інстанції Тітова О.О.), В С Т А Н О В И В: 28 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Солонянського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області. третя особа ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування рішення. 28 травня 2024 року представником ОСОБА_3 ОСОБА_4 було подане клопотання про зупинення провадження у справі. Ухвалою Солонянського районного суду від 29 травня 2024 року зупинено провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 до набрання законної сили рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області у справі №192/1657/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні позивача - Солонянська селищна рада про визнання свідоцтв про право на спадщину та договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень державного реєстратора, витребування майна з чужого незаконного володіння. Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, вважає, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та зазначає, що справи № 192/412/24 та 192/1657/23 не є пов`язаними, висновки суду у справі № 192/1657/23 не будуть мати юридичного значення для правильного та всебічного розгляду справи № 192/412/24. ОСОБА_2 просив ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року скасувати та направити справу для продовження розгляду. Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що результати розгляду справи № 192/1657/23 мають значення для вирішення справи № 192/412/24. ОСОБА_4 просив оскаржувану ухвалу залишити без змін. Від Солонянської селищної ради відзив на апеляційну скаргу не надходив Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду щодо зупинення провадження у справі. Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки, в даній справі оскаржується ухвала про зупинення провадження у справі, то її розгляд слід проводити без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п.4 ч.1ст.379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Зупиняючи провадження у справі на підставі п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того що факти, що матимуть преюдиціальне значення для розгляду даної справи, можуть бути встановлені рішеннями у справі № 192/1657/23, та не можуть бути встановлені при розгляді даної справи. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право на суд повинно бути забезпечено судовими процедурами, які мають бути справедливими. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Зупиняючи провадження із зазначеної вище підстави та зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження, суд має проаналізувати предмети спорів у справах і вказати обставини, які б давали підстави для висновку про те, що наявність спору у зазначеній справі виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити при розгляді даної справи наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги. Тобто, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли у іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Критерії, які б дозволяли переконливо стверджувати про наявність чи відсутність об`єктивної неможливості розгляду справи, в процесуальному кодексі не визначені. Водночас, між двома справами, що розглядаються, має існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній справі,будуть мати преюдиційне значення для іншої справи. Наявність у суді першої інстанції на розгляді цивільної справи № 192/1657/23 не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду даної справи до розгляду вказаної справи не пов`язано з обставинами, які б доводили неможливість розгляду даної цивільної справи. Крім того, судом першої інстанції належним чином не обґрунтовано, чому цивільна справа № 192/1657/23 має преюдиціальне значення для вирішення даної справи. Апеляційний суд вважає, що вказані справи не є пов`язаними, та можуть розглядатись окремо, одна від одної. Суд першої інстанції, зупиняючи провадження, не звернув належної уваги на те, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зупиняє провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, тобто ця інша справа має перебувати у провадженні суду на стадії судового розгляду. За таких обставин зазначення судом в оскаржуваній ухвалі в якості обов`язкової підстави для зупинення провадження наявність цивільної справи № 192/1657/23, суперечить змісту п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України. Крім того, зупинивши провадження у справі, суд порушив право сторін судового процесу на розумні строки розгляду справи, оскільки справа за позовом ОСОБА_1 перебуває у провадженні суду з лютого 2024 року. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»). Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально розглянув заяву про зупинення провадження у справі та дійшов помилкового висновку про її задоволення, при цьому таке зупинення порушує п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. Оскільки Солонянським районним судом Дніпропетровської області ухвала від 29 травня 2024 року постановлено з порушенням норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в порядку, визначеному ст.379 ЦПК України, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367 - 369, 374,379, 381-384 ЦПК України,апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2024 року, скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Судді: О.В. Халаджи Т.В. Космачевська Ж.І. Максюта