Постанова Сумський апеляційний суд № 592/2392/24

Справа №592/2392/24 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Князєв В. Б. Номер провадження 33/816/672/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О. Категорія 483 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю захисника особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвоката Хурсенка С.О., представника Сумської митниці ДМС України Коваленко Н.В., розглянувши у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвоката Хурсенка С.О. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лебедин, Сумської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 відсотків вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 228 930 грн. 81 коп. (еквівалент 5700 Євро), з конфіскацією на користь держави товару безпосереднього предмету порушення митних правил «Автомобіль легковий, бувший у використанні; марка: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, код УКТЗЕД 8703329030». Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 грн. 60 коп. В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року, 02 січня 2024 року за ч. 1 ст. 483 МК України відносно ОСОБА_1 був складений протокол про порушення митних правил № 0001/80500/24, з якого вбачається, що ОСОБА_1 08.08.2023 на митному посту «Угринів» Львівської митниці вчинив дії, спрямовані на переміщення на територію України товару «Автомобіль легковий, бувший у використанні; марка: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, код УКТЗЕД 8703329030», фактурною вартістю 5700 EUR ( 228 930 грн. 81 коп., згідно курсу НБУ на 08.08.2023), з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, що містять неправдиві дані, а саме договору купівлі-продажу від 01.08.2023 № б/н, де зазначена вартість придбаного транспортного засобу у розмірі 1000 EUR ( 40 163 грн. 30 коп., згідно курсу НБУ на 08.08.2023). Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України. Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 100 відсотків вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, що становить 228 930 грн. 81 коп. (еквівалент 5700 Євро), з конфіскацією на користь держави товару безпосереднього предмету порушення митних правил «Автомобіль легковий, бувший у використанні; марка: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, код УКТЗЕД 8703329030». Не погодившись із вказаним судовим рішенням, вважаючи його незаконним, захисник особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвокат Хурсенко С.О. звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року та прийняти нову постанову, якою адміністративну справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України, закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що розглядаючи справу у відсутності ОСОБА_1 , який не був належним чином сповіщений про дату судового засідання, суддя допустив істотне порушення його прав та законних інтересів, передбачених ст. 498 МК України, ст. ст. 279, 280 КУпАП, що є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Так, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою знаходиться Первинна профспілкова організація ІНФОРМАЦІЯ_2 профспілки працівників Збройних Сил України, тому не маючи свого житла, ОСОБА_1 зареєструвався за вказаною адресою. Жодного листа за вказаним місцем реєстрації, останній не отримував, окрім оскаржуваної постанови судді суду першої інстанції. З огляду на викладене, на думку апелянта, внаслідок порушення норм процесуального права, судове рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з постановленням у справі нової постанови. Окрім цього, головний інспектор митниці не мав права завіряти копії документів, які надійшли з Литовської Республіки, та не надавалися ним безпосередньо. Також, зазначені копії документів виконані на іноземній мові та не містять перекладу на українську мову, що є однією із підстав для визнання їх недопустимими доказами. Матеріали справи не містять вихідний запит до митних органів Литовської Республіки ( вих. № 7.24-3/7.24-20-05/26/4/4567 від 05.10.2023) та відповідь (лист Дермитслужби від 07.12.2023 № 26/26-04/7.24/3135), на які містяться посилання як на докази, в протоколі про порушення митних правил так і в постанові суду. Також не надано доказів того, що саме договір купівлі-продажу № б/н від 01.08.2023 є підробленим, а ОСОБА_1 знав про це та свідомо надав його при митному оформленні транспортного засобу. Так, вказаний договір був укладений між громадянином Федеративної Республіки Німеччина ОСОБА_2 , за фактурною вартістю товару 1000 EUR та ОСОБА_3 . Відповідно до доручення від 04.08.2023, виданим останнім, ОСОБА_1 мав лише доставити автомобіль в Україну, тобто останній виконував роль перевізника. Окрім цього, в графі 8 ІМ40ДЕ № 23UА805020009015U4 від 09.08.2023, ОСОБА_1 зазначений як «Одержувач». Таким чином, подання на пункті пропуску «Угринів» Львівської митниці наявних саме в ОСОБА_1 товаросупровідних документів, виданих йому разом із транспортним засобом, з метою його переміщення до України, не містить ознак, а ні об`єктивної сторони, а ні суб`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. Стосовно зазначення вартості транспортного засобу із перерахуванням його на українську гривню, то долучений аркуш паперу із зазначенням курсу валют не є витягом із офіційного сайту НБ України. Як вбачається з МД 23 UA 805020009015U4 від 09.08.2023, митниця визначила митну вартість ввезеного транспортного засобу за резервним методом, з яким ОСОБА_1 погодився та сплатив митні платежі, виходячи з вартості зазначеної в рішенні. Митниця визнала обґрунтованою вартість 4500 Євро, тобто різниця між 4500 Євро та 4000 Євро складає 500 Євро. Різниця в сплаті митних платежів склала близько 6 000 грн. Матеріали справи не містять переконливих даних про те, що мав місце факт заподіяння вказаними діями будь-якої шкоди та достатніх доказів про умисне вчинення правопорушення. Також всупереч із Рішенням Конституційного суду України від 05.07.2023, суд не мав права призначати покарання у виді конфіскації безпосереднього предмету порушення митних правил одночасно з призначенням покарання у виді штрафу. Окрім цього судом не враховано те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи. Одночасно з апеляційною скаргою, адвокатом Хурсенком С.О. подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що ОСОБА_1 жодних викликів до суду не отримував, про існування стосовно нього судового провадження йому стало відомо лише 08.04.2024. Заслухавши захисника особи відносно, якого складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвоката Хурсенка С.О., який підтримав подану апеляційну скаргу та просив апеляційний суд звернути увагу на те, що судом першої інстанції на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення, яке не відповідає санкції ч. 1 ст. 483 МК України, в редакції Закону № 3475-ІХ від 21.11.2023, позицію представника Сумської митниці ДМС України Коваленко Н.В., котра не заперечувала проти зміни розміру штрафу накладеного на ОСОБА_1 , в іншій частині постанову судді просила залишити без змін, перевіривши матеріали даної справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Так, із матеріалів справи вбачається, що постанова судді винесена 25 березня 2024, а апеляційна скарга подана до суду захисником 12 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважаю, що апелянту слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки останній ознайомився з матеріалами справи та з текстом постанови лише 09 квітня 2024 року, у зв`язку з чим причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за порушення митних правил, передбачених частиною 1 статті 483 МК України, суддя виходив з того, що факт вчинення ним адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи. Суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 483 МК України, а саме подав митному органу як підставу для переміщення товарів, документи, що містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості. Із зазначеним висновком судді, апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно із статтею 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені норми узгоджуються з нормами статтями 245, 280 КУпАП. Статтею 491 МК України визначено підстави для порушення справи про порушення митних правил. Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 491 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1 статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації. Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами. Розглянувши протокол про порушення митних правил № 0001/80500/24 від 02 січня 2024 року, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі при подальшому митному оформленні транспортного засобу марки: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, код УКТЗЕД 8703329030, 08 серпня 2023 року на митному посту «Угринів» Львівської митниці в якості підстави для переміщення вказаного товару надав митному органу підроблені документи або ж документи, що містять неправдиві дані, що відповідає фактичним обставинам справи та належним чином вмотивовано і об`єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - протоколом про порушення митних правил № 0001/80500/24 від 02.01.2024; - копією митної декларації ІМ40ДЕ № 23UA805020009015U4, згідно якої задекларована вартість переміщуваного через кордон України, транспортного засобу: марки: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, на підставі договору купівлі-продажу б/н від 01.08.2023 складає 1000 EUR; - копією договору купівлі-продажу № б/н від 01.08.2023, де покупцем транспортного засобу зазначено ОСОБА_4 , а вартість транспортного засобу становить 1000 EUR, з відбитком штампу «Під митним контролем» Львівської митниці ДФС 09.08.2023; - наданими митними органами Литовської Республіки копіями документів, зокрема: копією договору купівлі-продажу № б/н від 07.08.2023, де вартість транспортного засобу зазначено у розмірі 5700 EUR, та покупцем зазначено ОСОБА_5 . Об`єктивна сторона порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України проявляється, крім іншого, в переміщенні або діях, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості. Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності. Таким чином, ОСОБА_1 з метою ухилення від сплати митних платежів у повному обсязі при подальшому митному оформленні транспортного засобу марки: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, 08 серпня 2023 року на митному посту «Угринів» Львівської митниці, в якості підстави для переміщення вказаного товару надав митному органу підроблені документи або ж документи, що містять неправдиві дані, а саме: замість договору купівлі-продажу № б/н від 07.08.2023, на підставі якого ОСОБА_1 придбав вказаний автомобіль вартістю 5700 EUR, надав до митного контролю інший договір купівлі-продажу № б/н від 01.08.2023, де вартість автомобіля становить 1000 EUR та покупцем якого є ОСОБА_3 . Щодо доводів захисника про визнання долучених доказів, витребуваних в митних органах Литовської Республіки, недопустимими, апеляційний суд зазначає наступне. Запит Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України до митних органів Литовської Республіки про надання взаємної адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання законодавства України з питань митної справи при ввезенні на митну територію України транспортних засобів на адресу фізичних осіб-громадян України, здійснюється на підставі Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 09.06.1977, ратифікована Указом Президента № 699/2000 від 23.05.2000. Так, відповідно до п. 1 ст. 2 Конвенції, договірні Сторони, які прийняли один або більше Додатків до цієї Конвенції, погоджуються, що їх митні адміністрації надаватимуть одна одній взаємну допомогу з метою відвернення, розслідування та припинення порушень митного законодавства згідно з положеннями цієї Конвенції. Як вбачається із матеріалів справи, митний орган Литовської Республіки на надісланий запит департаменту міжнародної взаємодії ДМС України, надав в електронній формі копії документів державного підприємства «Регітра» на підставі, яких транспортний засіб «Volvo V70» був поставлений на реєстраційний облік, а саме: декларація транспортного засобу № 269726585 від 07.08.2023, відповідно якого власником автомобіля зазначено ОСОБА_5 , та вартість якого становить 5700 EUR; виписка даних заяви на експертизу від 07.08.2023 № 21084607-12, в якій також ОСОБА_6 зазначений, як покупець автомобіля; запит № 21084607 на надання послуг реєстрації транспортних засобів 07.08.2023. Вказані документи у сукупності з іншими доказами по справі, на думку апеляційного суду, є належними та допустимими, оскільки отримані в порядку, передбаченому законом, та прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для провадження. Отже, факт подання митному органу, як підстава для переміщення транспортного засобу, документу, що містить неправдиві відомості щодо вартості транспортного засобу, поданим договором купівлі-продажу № б/н від 01.08.2023 є очевидним. Наявність на долучених митним органом копії документів відмітки про відповідність із оригіналом, не спростовує їх вірність та не підтверджує наявність ознак фальсифікації, на підставі чого можна було б визнати вказані докази недопустимими. Підстав не довіряти наявним у матеріалах справи письмовим доказам, у апеляційному суду відсутні. Щодо посилань апелянта на відсутність офіційного перекладу документів, наданих митними органами Литовської Республіки, апеляційний суд зауважує про таке. Дійсно, відповідь, надана митними органами Литовської Республіки, а також додані до неї документи, складені іноземною мовою та не мають перекладу. Проте, чинне законодавство не передбачає обов`язкового долучення до протоколу про порушення митних правил перекладу тих документів, що складені не державною мовою. Так, нормами МК України передбачено обов`язкову участь перекладача у судовому провадженні виключно у випадках коли, особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил не володіють або недостатньо володіють державною мовою (ст. 1, 2 ст. 492 МК України. Поряд з цим, зі змісту документів наданих митними органами Литовської Республіки вбачається, що інформація зазначена у них, необхідна для встановлення наявності складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а саме інформація щодо транспортного засобу та його ціни, не є двозначною та зрозумілою, оскільки містять відомості про ціну автомобіля при його купівлі та покупця. Тож, на переконання апеляційного суду, докази, які підтверджують числові значення митної вартості автомобіля, не дають підстав для сумніву щодо їх повноти та правильності. Твердження апелянта про не долучення митним органом таких доказів, як вихідного запиту до митних органів Литовської Республіки ( вих. № 7.24-3/7.24-20-05/26/4/4567 від 05.10.2023) та відповіді (лист Держмитслужби від 07.12.2023 № 26/26-04/7.24/3135), апеляційний суд не бере до уваги, оскільки даний довід спростовується матеріалами справи. Так, вказані докази приєднані до справи, та пронумеровані на аркушах 23-24 та 25, а тому суд першої інстанції обґрунтовано послався на них. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 виступав лише перевізником вказаного автомобіля, є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи. Відповідно до відповідей митних органів Литовської Республіки, транспортний засіб марки: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010 був придбаний саме ОСОБА_1 на своє ім`я, що спростовує аргументи захисту про роль останнього виключно як перевізника. Крім того, фактичне переміщення ОСОБА_1 вказаного транспортного засобу через митний кордон не спростовує його відповідальність за достовірність інформації, що міститься в документах, які були надані ним для проходження митного контролю. Доводи апелянта про те, що саме митним органом було визначено митну вартість автомобіля, на підставі якої ОСОБА_1 сплатив митні платежі, апеляційний суд вважає необґрунтованими, зважаючи на наступне. Так, відповідно до ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII Митного Кодексу України та главою

8. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Як вбачається із матеріалів справи, 09.08.2023 ОСОБА_1 через декларанта ОСОБА_7 подав до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Суми» Сумської митниці, митну декларацію ІМ40ДЕ № 23UA805020009015U4, з метою оформлення відповідно до митного режиму «імпорт» автомобіль «Volvo V70», зазначивши вартість у розмірі 1000 Євро. У відповідності до вимог МК, з метою перевірки достовірності поданих до митного оформлення документів, митним органом направлено запити до відповідних органів Литовської Республіки. На підставі отриманих від митних органів Литовської Республіки документів, митним органом було складено відносно ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил, оскільки останній приховав від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товару підроблених документів чи документів, що містять неправдиві дані, щодо митної вартості переміщуваного товару. Сплата ОСОБА_1 митних платежів на підставі заявленого у митній декларації, митної вартості автомобіля, яка менша на 4700 Євро від реальної вартості, не звільняє останнього від відповідальності за порушення митних правил. Також апеляційний суд наголошує, що подання до митного органу декларації не завершує митне оформлення та породжує право митного органу здійснювати дії направлені на проведення митного контролю щодо вірного зазначення митної вартості товару, який переміщується через державний кордон України. Відсутність в матеріалах справи витягу з офіційного сайту НБ України щодо курсу валюти, станом на 08.08.2023, не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні митних правил. Також, на переконання апеляційного суду, для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє суду обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи. Як вбачається із матеріалів справи, за місцем реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ., направлялися судові повістки про час, дату та місце судового розгляду складеного відносно останнього протоколу про порушення митних правил. Проте сповіщення верталися без вручення, з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Відповідно, доводи апелянта про те, що за місцем реєстрації ОСОБА_1 судом не направлялися сповіщення, апеляційний суд визнає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи. Слід наголосити, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, судом першої інстанції вживалися всі необхідні заходи для належного сповіщення ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду складеного відносно нього протоколу про порушення митних правил. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції вичерпав всі засоби для належного сповіщення ОСОБА_1 . Також, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, судом також береться до уваги поведінка особи, яка притягається до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Слід зауважити, що у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, введенням воєнного стану на всій території України та відсутності належного фінансування судової системи, у своїй сукупності ускладнює можливість судом надсилати судові повістки засобами поштового зв`язку, як у даному випадку, дає підстави апеляційному суду вважати про застосування судом першої інстанції всіх необхідних та можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 про час та дату судового засідання, на підставі чого посилання апелянта про порушення судом права на захист є необґрунтованими. Апеляційний суд погоджується з висновком судді суду першої інстанції з приводу того, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами. Ці докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять його винуватість у вчинені адміністративного правопорушення. Разом з цим, апеляційний суд звертає увагу на позицію Конституційного Суду України викладену в рішенні від 05 липня 2023 року по справі № 3-46/2022(95/22, 170/22, 233/22) щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу другого частини першої статті 483 Митного кодексу України. Так, згідно з вищезазначеним рішенням, Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) абзац другий частини першої статті 483 Митного кодексу України (щодо санкції частини даної статті). Конституційний Суд України дійшов висновку, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак суд під час розгляду справи про порушення митних правил за частиною першою статті 483 Кодексу не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через: відсутність у зазначеній статті Кодексу інших видів стягнень; неможливість зміни розміру відсотків, за якими визначено штраф і обов`язковість застосування конфіскації. Неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення з урахуванням обставин справи, а саме: характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики особи можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, унеможливлює справедливий розгляд справи судом. Таке, законодавче регулювання суперечить засадам демократичного суспільства, базованого на верховенстві права (правовладді) (in democratic society quided by the rule of law). А тому, абзац другий частини першої статті 483 Кодексу суперечить приписам частини першої статті 8, частин першої, четвертої статті 41, частини другої статті 61, частини першої статті 64 Конституції України. Зазначене також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та вимогам Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд, використовує Конвенцію (Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод) та практику Суду (Європейського суду з прав людини) як джерело права. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Перший протокол), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78). Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд, перш за все виходить із оцінки дотримання принципу правомірності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном та оцінки забезпечення «справедливого балансу», дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п. 31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року). Зазначена позиція Європейського Суду щодо необхідності забезпечення необхідного справедливого балансу між захистом права власності та вимогами загального інтересу з огляду на свободу розсуду, якою наділена держава в цій сфері, також відображена у справі «Садоча проти України». Європейський суд з прав людини вказав, що для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають. Принцип домірності має бути дотриманий не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції (рішення у справі Imeri v. Croatia від 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), §84). Окрім цього, на думку Європейського суду з прав людини,«стаття 1 Першого протоколу вимагає, щоб будь-яке втручання було виправдано домірним стосовно визначеної мети. Тобто потрібно досягти «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та потребами захисту основоположних прав людини. Потрібного балансу не буде досягнуто, якщо особі або особам, яких це стосується, доведеться нести індивідуальний і надмірний тягар (рішення у справах The Former King of Greece and Others v. Greece від 28 листопада 2002 року (заява № 25701/94), ECHR 2000-ХІІ, § 79, § 82; Jahn and Others v. Germny від 30 червня 2005 року (заяви №№ 46720/99, 72203/01, 72552/01), ECHR 2005-УІ, § 81-94» рішення у справі Gogitidze and Others v. Gejrmany від 12 травня 2015 року (заява № 36862/05), § 97). Апеляційний суд вважає, що у даному випадку слід враховувати практику ЄСПЛ щодо співмірності покарання, застосованого до особи, що передбачає обов`язкове застосування штрафу та конфіскація товару, як санкції за порушення митних правил, встановлених ст.483 Митного кодексу (справа «Краєва проти України» (заява №72858/13)). Окрім того, у рішенні ЄСПЛ, від 06.11.2008 року по справі «Ісмаїлов проти Росії», встановлено, що згідно з принципом верховенства права, який закріплений в усіх статтях Конвенції, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, стягнення повинне бути пропорційним, відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. У випадку, якщо суд дійде висновку, що стягнення у вигляді конфіскації майна не забезпечить балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту права власності конкретної особи, то він має право не накладати таке стягнення навіть у випадку, коли воно передбачене положеннями МК України як обов`язкове. Відповідно до ч. 1 ст. 465 МК України конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладення адміністративного стягнення у виді конфіскації суперечитиме положенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, а також висновкам, викладеним у рішенні КСУ від 05.07.2023 року та у рішеннях ЄСПЛ, які наведені вище, не забезпечить справедливого балансу між вимогами публічних інтересів та захистом права власності особи, буде непропорційним і не узгоджуватиметься з принципом верховенства права. Окрім цього, апеляційний наголошує про те, що 24.12.2023 набрав чинності Закон України № 3475-IX від 21.11.2023 року, яким, зокрема, внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 483 МК України, яка у чинній редакції передбачає зокрема накладення штрафу в розмірі від 50 до 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил. Відповідно, апеляційний суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 накладення штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів, зменшивши розмір штрафу з 228 930 грн. 81 коп. до 114 465 грн. 41 коп. Враховуючи викладене, постанова судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року підлягає зміні в частині накладення стягнень, а апеляційна скарга адвоката Хурсенка С.О. частковому задоволенню. Окрім цього, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Враховуючи долучену копію посвідчення ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 16.05.2022, останній є особою з інвалідністю 2 групи, а тому підлягає звільненню від сплати судового збору. Керуючись ст. 294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Поновити захиснику особі, відносно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвокату Хурсенку С.О. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника особи, відносно якої складено протокол про порушення митних правил ОСОБА_1 адвоката Хурсенка С.О., задовольнити частково. Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 березня 2024 року, стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.483 МК України змінити в частині накладення стягнень. Накласти на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 50 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що становить 114 465 (сто чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят п`ять) гривень 41 копійка. Звільнити ОСОБА_1 від накладеного адміністративного стягнення у виді конфіскації товару, безпосереднього предмету порушення митних правил, а саме автомобіль марки: VOLVO; модель: V70; номер кузова (VIN): НОМЕР_1 ; календарний рік виготовлення 2010; модельний рік 2010, вартістю 228 930 грн. 81 коп. Від сплати судового збору звільнити ОСОБА_1 , як особу з інвалідністю 2 групи. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.