Постанова 4857 № 349/906/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 рокуСправа № 349/906/24 пров. № А/857/16068/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М., при секретарі судового засідання Гладкій С.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського відділення поліції №4 (м.Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Максиміва Степана Руслановича та Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року (суддя Могила Р.Г., м.Рогатин, повний текст складено 10 червня 2024 року), - ВСТАНОВИВ: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського відділення поліції №4 (м.Рогатин) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області Максиміва С.Р. (далі Поліцейський, ГУНП відповідно) та ГУНП в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.05.2024 серії ЕНА №2061171 (далі Постанова). Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року у задоволені позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. В доводах апеляційної скарги вказує, що на момент прийняття судове рішення, яким його було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, виконано у повному обсязі , а тому він мав право 03.05.2024 керувати транспортним засобом за наявним посвідченням водія. Відповідач відзиву на апеляційну не подав. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, виходив з того, що особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2023 року у справі №349/340/23, яка набрала законної сили 14.04.2023 (далі Постанова суду) ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до довідки з Національної автоматизованої інформаційної системи Головного центру МВС України, посвідчення водія НОМЕР_1 , яке видано водію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 період з 21.01.2014 по 21.01.2044 підлягає вилученню. З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 03.05.2024 о 11:39 год у м. Рогатин по вул. Галицька, 86А керував транспортним засобом Fiat Doblo, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі ТЗ) не маючи права керувати таким транспортним засобом, тобто без посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив пункт 2.1 а) «Правил дорожнього руху» затверджено постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 №1306 (далі ПДР). На підставі наведеного Поліцейським складено Постанову, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Згідно з пунктом 1.3 ПДР (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством. За змістом статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII) поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Пунктом 2 частини першої статті 32 Закону №580-VIII встановлено, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення. З системного аналізу вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право працівників поліції перевіряти наявність посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Підпунктом «а» пункту 2.1 розділу 2 ПДР встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Приписами підпункту «а» пункту 2.4 ПДР визначено, що на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України). Частина друга статті 126 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. З матеріалів справи видно, що Постановою суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у зв`язку із порушенням вимог пункту 2.5 ПДР та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Судове рішення набрало законної сили 14.04.2023. Відповідно до статті 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов`язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським. Після закінчення строку позбавлення права керування транспортним засобом посвідчення водія повертається в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340 затверджено «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» ( далі - Положення). Відповідно до пункту 20 Положення повернення посвідчень водія особам, позбавленим права на керування транспортними засобами (крім осіб, позбавлених права на керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення), здійснюється після складення теоретичного і практичного іспитів. У разі коли в посвідченні водія зазначено дві або більше категорій на право керування транспортними засобами теоретичний, практичний іспити складаються за вищою із категорій, зазначених у посвідченні водія, що повертається. Особам, позбавленим права на керування транспортними засобами за керування такими засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, посвідчення водія повертається після обов`язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів . Доказів отримання позивачем посвідчення водія після закінчення строку позбавлення його права керування транспортними засобами суду не надано. Долучена до позовної заяви копія посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого 21.01.2014 не є належним доказом на підтвердження права ОСОБА_1 керувати транспортними засобами. На виконання вимог статті 317-1 КУпАП ОСОБА_1 зобов`язаний був здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується із висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної Постанови. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права до встановлених ним на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів та обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 червня 2024 року без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич