Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 346/1604/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 рокуЛьвівСправа № 346/1604/24 пров. № А/857/15840/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М., за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року, головуючий суддя - Яремин М.П., ухвалене у м. Коломия, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,- В С Т А Н О В И В: У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №1703144 від 20 березня 2024 року, винесену командиром 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі закрити. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що 20.03.2024 року о 14:02 год. в с. Старі Кривотули керував транспортним засобом «Mercedes Benz E250», номерний знак НОМЕР_1 , і з не зрозумілих для нього причин був зупинений працівником поліції, який повідомив, що позивач проїхав на жовтий заборонений сигнал світлофора. На пояснення, що він проїхав перехрестя і закінчував маневр на зелений мигаючий сигнал, і його зупинка на перехресті на вказаний сигнал світлофору створила б аварійну ситуацію, працівник поліції не реагував. При складанні постанови інспектор поліції доказів його вини не надав, не підтверджується вона матеріалами фото та відео фіксації, показами свідків. 27.03.2024 року позивач отримав засобами поштового зв`язку конверт з постановою, в якій зазначено, що до неї додаються відео з камер та реєстратора транспортного засобу, однак, вони відсутні, що свідчить про фальсифікацію вказаної постанови. З даною постановою позивач не погоджується, зазначає, що діяв в межах ПДР України, а саме проїхав на заборонений сигнал світлофора (жовтий), щоб не створити аварійної ситуації у разі раптового гальмування, відтак вважав постанову безпідставною та такою, що підлягає скасуванню. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року адміністративний позов задоволено; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 1703144 від 20.03.2024 року, винесену командиром 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Хомином Юрієм Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрито. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, УПП в Івано-Франківській області ДПП оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що водій здійснив проїзд регульованого перехрестя на заборонний сигнал світлофора жовтого кольору, чим порушив пункт 8.7.3.ґ ПДР. Крім цього, апелянт зазначає, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи не було залучено належного відповідача УПП в Івано-Франківській області ДПП, відтак відповідач не був належно повідомлений про розгляд справи, чим порушено його права. Також вказує на те, що суд обмежив обов`язок відповідача на доведення правомірності прийнятої ним постанови, судом не досліджувались відеоматеріали, якими зафіксовано факт порушення позивачем ПДР. Тому рішення про задоволення адміністративного позову прийнято з порушенням вимог КАС України. Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно з постановою від 20.03.2024 року серії ЕНА №1703144 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. В даній постанові вказано, що 20.03.2024 року о 14:12 год. на автодорозі Н-10 в с. Старі Кривотули, Івано-Франківської області, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz E250», номерний знак « НОМЕР_1 », проїхав перехрестя на заборонений (жовтий) сигнал світлофора. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем вказаного адміністративного правопорушення та притягнення останнього до адміністративної відповідальності з дотриманням визначеної законом процедури. Отже, відповідачем не спростовано доводів позивача про неправомірність винесення оскаржуваної постанови. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне. Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Як встановлено ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Згідно із п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. У відповідності до п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Так, згідно із п.8.7.3.ґ ПДР жовтий сигнал світлофора забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів. Пунктом 8.11 ПДР передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофора або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. Пунктом 12.1. ПДР встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. Як слідує з матеріалів справи, що 20.03.2024 року о 14 год. 12 хв. ОСОБА_1 , на автодорозі Н-10 в с. Старі Кривотули Івано-Франківської області, керуючи транспортним засобом марки «Mercedes Benz E250», номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений (жовтий) сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 ґ ПДР України. Із долученого до матеріалів справи відеозапису підтверджується, що миттєва зупинка транспортного засобу могла б створити перешкоду для інших учасників дорожнього руху на перехресті, оскільки задля зупинки транспортного засобу позивачу міг вдатися до екстреного гальмування. Тобто, в силу п. 8.11 Правил дорожнього руху, ОСОБА_1 мав право продовжити рух, забезпечивши безпеку дорожнього руху не вдаючись до екстреного гальмування. Натомість відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження факту наявності в діях позивача складу адміністративного, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не спростував доводів позивача про те, що останній здійснив проїзд на жовтий сигнал світлофора правомірно, в силу п. 8.11 ПДР України, не вдаючись до екстреного гальмування та забезпечивши при цьому безпеку дорожнього руху. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Івано-Франківській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 червня 2024 року у справі №346/1604/24 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар С. М. Кузьмич Повний текст постанови складено 08.08.2024 року.