Постанова 4857 № 260/2013/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/2013/24 пров. № А/857/13317/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гудима Л.Я., Кузьмича С.М., при секретарі судового засідання: Кулабуховій М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 260/2013/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про скасування постанови, зобов`язання вчинити дії (головуючий суддя першої інстанції Луцович М.М., місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту 01.05.2024), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, в якому просить: 1) скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ Гаринець О.І. від 05.03.2024 року ВП № 73807533 про закінчення виконавчого провадження винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 260/748/20 від 24.05.2021 року, що видав Закарпатський окружний адміністративний суд; 2) зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного МРУ МЮ поновити виконавче провадження від 12.01.2024 року ВП № 73807533. 3) стягнути з відповідача (відповідно до поданої заяви (розрахунку)) нанесеної шкоди (матеріальну та моральну) завданої незаконним рішенням щодо закриття виконавчого провадження, старшим державним виконавцем Гаринець О.І. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про закінчення виконавчого провадження №73807533 від 05.03.2024 року є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 року у справі №260/748/20 боржником не виконано. Вказує, що поданий сектором містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області звіт не може слугувати доказом виконання судового рішення. На думку позивача, останнім не вжито заходів на виконання окремої ухвали щодо виконання рішення суду, а державним виконавцем не перевірено факт виконання рішення. Таким чином оскаржувана постанова винесена передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. За вказаних обставин позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що порушує її права, у зв`язку з чим остання підлягає скасуванню. З огляду на вказане, вважає за необхідне поновити виконавче провадження ВП № 73807533 та стягнути з відповідача 1 нанесеної матеріальної та моральної шкоди. Закарпатський окружний адміністративний суд в задоволенні позову відмовив. Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 260/2013/24, прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позовні вимоги, зазначені в позовній заяві, в повному обсязі. Апелянт вважає невиконаним рішення суду від 08 вересня 2020 року в справі № 260/748/20, яким Закарпатський окружний адміністративний суд зобов`язав Відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації повторно розглянути проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду. Аргументує це тим, що єдиним документом, який може служити доказом про виконання судового рішення, може бути тільки погоджувальний висновок. Водночас його не надано ні державному виконавцю ОСОБА_3 , ні до суду під час розгляду справи № 260/2013/24. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання на офіційні електронні адреси, про що свідчать довідки про доставку електронного листа. Позивач заявляв клопотання про учать в судовому засіданні в режимі відеоконференції в Тячівському районному суді Закарпатської області, однак у задоволенні клопотання було відмовлено, у зв`язку з відсутністю технічної можливості. Заяв та клопотань про перенесення судового засідання не надходило. Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України). З врахуванням вищенаведених обставин справи та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України, апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено і з матеріалів справи слідує, що в провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала справа № 260/748/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тячівська районна державна адміністрація та Тереблянська сільська рада Тячівського району Закарпатської області про визнання протиправним висновку про непогодження проекту землеустрою про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням від 08.09.2020 року у справі №260/748/20, залишеним без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково: 1) визнано протиправним та скасувано рішення Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації у формі висновку від 28.07.2018 №01-15.4/31 про непогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 ; 2) зобов`язано Відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду; 3) у задоволенні позову у частині решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 09.02.2021 року. 24.05.2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 260/748/20 про зобов`язання Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року у справі № 260/748/20 частково задоволено заяву ОСОБА_1 в порядку статті 382 та 383 КАС України: 1) визнано протиправними дії Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, щодо невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року №260/748/20; 2) зобов`язано Відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року № 260/748/20; 3) у задоволенні інших заявлених вимог відмовлено; 4) направлено окрему ухвалу до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації для реагування та вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022 у справі № 260/748/20 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року по справі № 260/748/20 скасовано; зобов`язано відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі №260/748/20 протягом двох місяців з дати набрання цією постановою законної сили; заяву ОСОБА_1 в частині постановлення окремої ухвали на підставі статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень щодо виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року по справі №260/748/20 повернуто заявнику. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року у справі № 260/748/20 прийнято звіт Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020р. у справі №260/748/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Тячівської районної державної адміністрації та Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання протиправним висновку про непогодження проекту землеустрою про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії; у задоволенні клопотань позивача про винесення ухвали в порядку частини 2 статті 382 КАС України, накладення штрафу на завідуючу сектором містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області та винесення окремої ухвали відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 260/748/20 від 19.07.2023 року ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2023 року з питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративній справі №260/748/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним висновку, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без змін. 12.01.2024 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаринцем Олександром Івановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73807533. Вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження», боржнику надано десять робочих днів для виконання рішення суду. 17.01.2024 р. боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 73807533, проте всупереч вимогам п. 2 постановляючої частини даної постанови рішення суду у встановлений термін боржником не виконано, причини невиконання державному виконавцю не повідомлено. 12.02.2024 р. державний виконавець, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», виніс постанову про накладення штрафу на боржника Відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації. Листом Тячівської районної військової адміністрації № 03-18/105 від 01.03.2024 Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомлено, що рішення суду у справі № 260/748/20 виконано в повному обсязі до відкриття виконавчого провадження. 05.03.2024 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гаринцем Олександром Івановичем, керуючись п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що відповідач повторно розглянув проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду. Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи з огляду на наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ ). Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регламентовані Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII), статтею 1 якого визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст. 1 Закону № 1404-VIII ). Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (п. 1 ч. 3, ч.4 ст.18 Закону №1404-VIII). Частинами 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. Таким чином закінченню виконавчого провадження передує послідовне виконання наступних виконавчих дій, зокрема перевірка виконання рішення боржником. Отже, спірним у даному випадку є повнота заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача, а також правомірності постанови про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (п.1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (п.10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (п.22). Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Згідно зі ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, розглядаючи позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом №1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень. Як встановив суд апеляційної інстанції з матеріалів справи, постанова про закінчення виконавчого провадження від 05.03.2024 прийнята державним виконавцем на підставі п. 9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону № 1404-VIII. Вказана постанова прийнята на підставі листа Тячівської районної військової адміністрації №03-18/105 від 01.03.2024 про фактичне виконання рішення суду ще до відкриття виконавчого провадження. Відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а у разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу. Як було вказано вище, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2022р. зобов`язано відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. у справі № 260/748/20 протягом двох місяців з дати набрання цією постановою законної сили. Згідно ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 р., яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2023 р., звіт сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. у справі №260/748/20 за позовом ОСОБА_1 до Відділу капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації, за участі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Тячівської районної державної адміністрації та Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області про визнання протиправним висновку про непогодження проекту землеустрою про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії прийнято, та встановлено факт виконання рішення суду від 08.09.2020. Статтею 39 Закону №1404-VIII закріплено підстави закінчення виконавчого провадження, однією з яких є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом (п. 9 ч. 1 ст. 39). Як вказано в резолютивній частині рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 року у справі № 260/748/20, зобов`язано відділ капітального будівництва, містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем були вчинені дії, спрямовані на виконання судового рішення, а саме щодо розгляду поданої розробником документації із землеустрою. В ухвалі суду від 24 березня 2023 року у справі № 260/748/20, яка набрала законної сили 19.07.2023, судом встановлено, що сектором містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. у справі № 260/748/20 у межах компетенції та вимог чинного на час розгляду проекту законодавства, було розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , та за наслідками розгляду проекту сектором вчинені дії, які відповідають вимогам законодавства. Колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем повторно розглянуто проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду. Отже, боржник виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 р. в межах покладених на нього зобов`язань. Суд апеляційної інстанції зазначає, що правовим наслідком виконання рішення суду в цій справі є розгляд проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 орієнтовною площею 0,2500 га у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, адже саме таке рішення було ухвалене судом першої інстанції. Крім цього, факт виконання рішення суду в повному обсязі підтверджується ухвалою суду від 24 березня 2023 року у справі № 260/748/20, залишеною без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 260/748/20 від 19.07.2023 року, а тому державним виконавцем достовірно встановлено підстави для закінчення виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що незгода позивача зі змістом рішення, прийнятого боржником щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 , є підставою для оскарження такого рішення, а не постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Оскільки відповідач 1 надав суду докази виконання боржником рішення суду у справі, з урахуванням мотивів його прийняття, колегія суддів зробила висновок, що спірне рішення про закінчення виконавчого провадження прийняте за наявності правових підстав, вказаних у ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відповідно як похідні не підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання відповідача поновити виконавче провадження та стягнення моральної та матеріальної шкоди на користь позивача. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі №260/2013/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 07.08.2024