Постанова 4855 № 580/1914/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1914/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гарань С.М. Суддя-доповідач Шурко О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Шурка О.І., суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М., при секретарі Коцюбі Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Лебедівська сільська рада про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Лебедівська сільська рада (далі - третя особа), в якій просив визнати протиправними дії державного виконавця Крупського Віктора Івановича Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 61868546 від 26.05.2020. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги позивачем вказано, що суд неповно дослідив обставини справи, не з`ясувавши факт неналежного виконання обов`язків державним виконавцем, який визнав достатньою підставою для закінчення ВП № 61868546 факт прийняття рішення Лебедівської сільської ради Кам`янського району Черкаської області XXI сесії VII скликання, яке, на переконання державного виконавця, свідчить про повне та фактичне виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення у справі № 580/206/20. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 580/206/20 зобов`язано Лебедівську сільську раду розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 05.12.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на адмінтериторії Лебедівської сільської ради в межах населеного пункту, з усіма доданими до неї документами та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у вказаному рішенні. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 580/206/20 набрало законної сили 24.03.2020. На виконання вказаного судового рішення 30.03.2020 судом видано відповідний виконавчий лист. 17.04.2020 за заявою ОСОБА_1 державним виконавцем Кам`янського районного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 61868546 з виконання виконавчого листа у справі № 580/206/20, виданого 30.03.2020. 26.05.2020 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення. Висновок державного виконавця про повне виконання рішення суду ґрунтується на письмовому повідомленні боржника про повне фактичне виконання рішення суду, оскільки згідно з рішенням Лебедівської сільської ради від 06.05.2020 № 21-1/VII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 " Лебедівська сільська рада, на виконання рішення суду від 20.02.2020 № 580/206/20 розглянувши заяву позивача з доданими матеріалами вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на адмінтериторії Лебедівської сільської ради в межах населеного пункту, за адресою с.Лузанівка, вул. Шевченка. Позивач не погоджуючись із висновками державного виконавця та вважаючи, що спірна постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання судового рішення боржником порушує право позивача на належне та повне виконання судового рішення, звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що Лебедівська сільська рада, на виконання рішення суду від 20.02.2020 № 580/206/20 розглянувши заяву позивача з доданими матеріалами відповідно до ст. 118, 121, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на адмінтериторії Лебедівської сільської ради в межах населеного пункту, за адресою с.Лузанівка, вул. Шевченка, про що прийнято рішення від 06.05.2020 № 21-1/VII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", що вказує про належне виконання судового рішення. В той же час, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Відтак, дії відповідача в межах спіних правовідносин є правомірними. Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Імперативними приписами ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Частиною 1 ст. 5 Закону № 1404 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов`язків. Так, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404 передбачає, серед іншого, обов`язок виконавця здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Колегія суддів звертає увагу на те, що ч. 3 ст. 18 Закону № 1404 передбачено право виконавця, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Частиною 1 ст. 63 Закону № 1404 передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. Тобто, законодавцем встановлено обов`язок виконавця та надано відповідні права для здійснення перевірки того, чи боржником було дійсно, належно та в повному обсязі виконано судове рішення, яке набрало законної сили. В той же час, матеріали справи не містять належних доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та у встановленому порядку підтверджували факт перевірки державним виконавцем Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Крупським Віктором Івановичем належного виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 580/206/20. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону № 1404 постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. В той же час, обов`язковою умовою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є встановлення державним виконавцем факту дійсного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Так, суд ухвалюючи рішення від 20.02.2020 у справі №580/206/20 виходив з того, що згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Також вказано, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 05.12.2019 (вхідний від 05.12.2019 № 83) з усіма доданими до неї документами в порядку, спосіб, строки і межі, визначені чинним законодавством та прийняти відповідне рішення з урахуванням вищевказаних мотивів рішення суду. Суд першої інстанції вказав, що Лебедівська сільська рада, на виконання рішення суду від 20.02.2020 № 580/206/20 розглянувши заяву позивача вирішила надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення у власність земельної ділянки, площею 1,5 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на адмінтериторії Лебедівської сільської ради в межах населеного пункту, за адресою с.Лузанівка, вул. Шевченка, про що прийнято рішення від 06.05.2020 № 21-1/VII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", погодившись з висновками відповідача про те, що таке рішення є належним та повним виконанням вищевказаного рішення суду. В той же час, апелянт обґрунтовано вказав, що на цю саму земельну ділянку (стосовно якої надано дозвіл на розробку технічної документації) раніше вже було видано дозволи на розробку проекту землеустрою іншим особам, що, на переконання колегії суддів, свідчить про формальне виконання боржником судового рішення та не свідчить про ефективний захист порушеного права позивача в межах спору у справі № 580/206/20. З урахуванням змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 580/206/20, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що належним виконанням судового рішення є не прийняття будь-якого рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, а прийняття такого рішення, яке б сприяло можливості позивача використати право, надане ст. 118 ЗК України та в подальшому отримати можливість отримати у власність земельну ділянку. В контексті викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що належних доказів виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 у справі № 580/206/20 до органу стягнення не надано, що вказує на обґрунтованість вимог апелянта. Також колегія суддів акцентує увагу на тому, що при дослідженні матеріалів справи та копій документів виконавчого провадження № 61868546 не встановлено виконання відповідачем обов`язку щодо перевірки виконання судового рішення. У зв`язку з наведеним суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в листі боржника міститься лише посилання на рішення Лебедівської сільської ради від 06.05.2020 № 21-1/VII "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ", що відповідачем визнано виконанням судового рішення. В той же час констатація факту надходження рішення сільської ради та ототожнення такого рішення сільради з повним виконанням судового рішення не є належним його виконанням, а відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, як така, що винесена державним виконавцем передчасно, з порушенням норм матеріального права. Аналогічна правова позиція в частині дотримання обов`язку державного виконавця щодо перевірки належного виконання вимог статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» при здійсненні виконавчого провадження викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 806/2670/17. Імперативними положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх дій та рішення в межах даного спору. Відтак, враховуючи нормативне регулювання спірних правовідносин, висновки Верховного Суду в подібних правовідносинах та обставини справи, судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду та задоволення позовних вимог шляхом визнання дій державного виконавця Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2020 ВП № 61868546. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Надаючи оцінку доводам учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити повністю, а рішення суду першої інстанції - скасувати. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2020 року - скасувати, прийняти нове, яким позов задовольнити. Дії державного виконавця Крупського Віктора Івановича Кам`янського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) визнати протиправними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.05.2020 ВП № 61868546. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Шурко О.І. Судді: Василенко Я.М. Ганечко О.М. Повний текст постанови виготовлено 17.07.2020.