Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/7961/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7961/21 Головуючий у І інстанції - Кушнова А.О. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської прокуратури, Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24.11.2020 № 10 про неуспішне проходження атестації прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Київської міської прокуратури від 22.02.2021 № 283к про звільнення з посади Прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва та з органів прокуратури ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - зобов`язати Київську міську прокуратуру поновити в органах прокуратури на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 з 12.03.2021 або на рівнозначній посаді в Подільській окружній прокуратурі м. Києва; - стягнути з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.03.2021 і до моменту фактичного поновлення на посаді. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. 31.01.2024 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи № 640/7961/21. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року прийнято адміністративну справу № 640/7961/21 до провадження та визначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Від Позивачки до суду першої інстанції надійшло клопотання про заміну сторони правонаступником, в якому вона просила замінити первісного Відповідача - Четверту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на правонаступника - Офіс Генерального прокурора. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, зокрема клопотання Позивачки про заміну сторони її правонаступником задоволено частково. Замінено первісного Відповідача-2 у даній справі - Четверту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на його правонаступника - Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів (ідентифікаційний код 41356563, адреса місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 81Б). Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Апеляційна скарга мотивована тим, що ані відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), ані відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів не є правонаступником кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та розпочатих ними процедур з атестації прокурорів. Відзиву учасників справи та Третьої особи на апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Офісу Генерального прокурора, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, з наступних підстав. Питання процесуального правонаступництва врегульовано статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Верховний Суд у постанові від 30 грудня 2020 року у справі № 805/4361/17-а з приводу правонаступництва органів державної влади зокрема зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Отже, визначальним та обов`язковим чинником у питаннях правонаступництва органів державної влади є те, що з припиненням (ліквідацією) одного органу його функції та повноваження передаються іншому органу для виконання покладеної чинним законодавством специфіки завдань, притаманних саме такому органу. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом. Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі також - Закон № 1697-VII) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Статтею 4 Закону № 1697-VII визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Черговим етапом процесу реформування прокуратури стало прийняття Верховною Радою України у межах своїх конституційних повноважень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113), який набрав чинності 25 вересня 2019 року. Вказаним Законом №113-ІХ запроваджено процедуру атестації працівників прокуратури, делеговано затвердження Порядку проходження прокурорами атестації Генеральному прокурору. Згідно пунктів 6, 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Відповідно до пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-ІХ прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: 1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію; 2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури; 3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію; 4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі. Згідно з п. 11 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур. На виконання вимог Закону № 113-IX, наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (надалі - Порядок № 221). Відповідно до пунктів 1-6 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон) та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур. Атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Атестація слідчих органів прокуратури відбувається за процедурою, передбаченою для прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур відповідно до цього Порядку. Атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора. Атестація включає такі етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання. Згідно з пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, однією із позовних вимог є вимога, звернута до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) як до суб`єкта владних повноважень, а саме - визнати протиправним та скасувати рішення вказаної Комісії від 24.11.2020 № 10 про неуспішне проходження атестації прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва ОСОБА_1 . Так, наказом Генерального прокурора від 10 вересня 2020 року № 425, з метою здійснення атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) створено четверту кадрову комісію обласних прокуратур. Проте, наказом Генерального прокурора «Про визнання такими, що втратили чинність, наказів Генерального прокурора про створення кадрових комісій обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)» від 16 липня 2021 року № 236 визнано таким, що втратив чинність, зокрема наказ Генерального прокурора від 10.09.2020 № 425 «Про створення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)». Отже, на переконання Позивачки, правонаступником ліквідованої Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) та належним Відповідачем за вказаною вище позовною вимогою про скасування рішення Комісії є саме Офіс Генерального прокурора. Колегія суддів звертає увагу, що на виконання приписів Закону № 113-ІХ наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 затверджено Порядок роботи кадрових комісій (далі - Порядок № 233). Відповідно до пункту 1 Порядку № 233 порядок роботи кадрових комісій, що здійснюють свої повноваження на підставі пункту 11, підпункту 7 пункту 22 розділу II Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", Закону України "Про прокуратуру", визначається цим Порядком та іншими нормативними актами. Абзацом 2 пункту 2 Порядку № 233 визначено, що кадрові комісії забезпечують, зокрема, проведення атестації прокурорів та слідчих Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів та слідчих Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур. Згідно з пунктом 4 Порядку № 233 склад комісії затверджує Генеральний прокурор, який визначає її голову та секретаря. Отже, кадрові комісії з моменту свого створення існували як тимчасові органи для проведення одного з етапів реформування органів прокуратури - проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом № 113-ІХ. Виконавши свою функцію такі кадрові комісії були ліквідовані. Тобто, з виконанням завдань та функцій, для яких кадрові комісії були створені, їх діяльність припинилася. Таким чином, відсутнє правонаступництво в разі припинення (ліквідації) певної кадрової комісії (в даному випадку Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)), оскільки свої функції щодо проведення атестації у визначений термін (дату) та з визначеним колом прокурорів, така комісія виконала. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Офіс Генерального прокурора жодним чином не виконує функцій та повноважень кадрових комісій, а діє згідно з Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», «Про прокуратуру», наказами Генерального прокурора тощо. Таким чином, Офіс Генерального прокурора не є правонаступником ліквідованої Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих). Враховуючи вищевикладене, підстави для застосування процесуального правонаступництва Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) - відсутні. Більш того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади. Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону № 1697-VII відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження: 1) веде облік даних про кількість посад прокурорів, у тому числі вакантних та тимчасово вакантних; 2) проводить добір кандидатів на посаду прокурора в установленому цим Законом порядку; 3) бере участь у переведенні прокурорів; 4) розглядає дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснює дисциплінарне провадження; 5) за результатами дисциплінарного провадження і за наявності підстав, передбачених цим Законом, приймає рішення про накладення на прокурора Офісу Генерального прокурора, обласної та окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора; 6) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Колегія суддів звертає увагу, що як проходження прокурором атестації, так й проведення добору кандидатів на посаду прокурора, переведення до органу прокуратури вищого рівня, розгляд дисциплінарні скарги про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, передбачені вищенаведеними нормами законодавства, проте вони є різними процедурами, здійснюються різними суб`єктами владних повноважень та мають різні правові наслідки. Таким чином, вирішення питань щодо визнання протиправним та скасування рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про неуспішне проходження атестації Позивачкою не належить до повноважень Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо здійснення заміни Відповідача - Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) на Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Офіс Генерального прокурора жодним чином не виконує функцій та повноважень кадрових комісій, а діє згідно з Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», «Про прокуратуру», наказами Генерального прокурора, у зв`язку з чим Офіс Генерального прокурора не є правонаступником ліквідованої Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих). Разом з тим, в разі задоволення позову та скасування оскаржуваного рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Офіс Генерального прокурора, який на переконання Позивачки може бути правонаступником вказаної Кадрової комісії, буде вчиняти дії визначені Законом № 113-ІХ та підзаконними актами, прийнятими на виконання цього Закону, та у відповідності з ними, як окремий суб`єкт, а не як тимчасовий орган, що здійснює проведення атестації прокурорів та приймає відповідні висновки щодо проходження прокурорами атестації. Відповідно до частин 3, 4 статті 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. За приписами частини 7 статті 48 КАС України заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Проте, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями, щодо вирішення питань про залучення належного Відповідача та/або співвідповідача у даній справі. Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про заміну Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) правонаступником. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання про заміну Сторони у справі, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) правонаступником відмовити. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів - задовольнити. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року скасувати. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) правонаступником - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Л.О. Костюк Повний текст складено 08.08.2024 року.