Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 369/12033/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 369/12033/22 Суддя (судді) першої інстанції: Фінагеєва І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 серпня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Бєлової Л.В. суддів: Аліменка В.О., Штульман І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову від 07 листопада 2022 року, серії АА № 00001608 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права. На переконання апелянта, суд першої інстанції не врахував, що транспортний засіб позивача (вантажний самоскид) має чотирьохвісну колісну формулу, на яку не поширюється максимально допустиме навантаження на дорозі державного значення 24 тони. Також апелянт зазначає, що суд не врахував протокол випробувань «Державного автотранспортного науково-дослідного проектного інституту щодо спарених осей» №1.01-0444-22 від 28.12.2022 щодо транспортного засобу позивача. Отже, на переконання апелянта, рішення суду є помилковим, з огляду на відсутність самої події перевантаження авто, тому наявні підстави для закриття справи за відсутністю події правопорушення. Крім того, апелянт просить у порядку ч. 1 ст. 249 та ст. 324 КАС України постановити окрему ухвалу та направити її відповідачу для вжиття заходів щодо усуненню причин та умов, що сприяють незаконному притягненню до адміністративної відповідальності. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні та залишити без змін рішення суду першої інстанції. Відповідач в обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскаржуваною постановою від 07.11.2022 серії АА № 00001608 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: Кількість вісей - 4 шт; відстань між вісями 1-2 становить 2630 мм, 2-3 - 1460 мм, 3-4 - 1400 мм; навантаження на вісь 1 - 9530 кг, 2 - 8302 кг, 3 - 11584 кг, 4 - 11560 кг, загальна маса - 40979 кг. Отже, на думку відповідача постанова, яка оскаржується позивачем у цій справі, за своїм змістом повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів та містить необхідну інформацію, згідно з якою уповноваженою посадовою особою Укртрансбезпеки встановлено подію, склад адміністративного правопорушення та правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2024 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі у відкритому судовому засіданні на 31 липня 2024 року. У судовому засіданні, яке відбулось 31 липня 2024 року, за участю сторін, оголошено перерву до 07 серпня 2024 року. 05 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції апелянт подав клопотання про призначення експертизи щодо технічної характеристики автомобіля. Також апелянт подав клопотання, в якому просить долучити до матеріалів справи пояснення у справі разом із іншими доказами. У вказаному поясненні апелянт, зокрема зазначає, що автомобіль MAN д.н.з. НОМЕР_1 , який зафіксовано відповідачем із перевищенням навантаження на дорозі, відноситься до типу транспортного засобу як чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами (максимальне навантаження фактичної маси - 38 тонн для автомобільної дороги державного значення), який має здвоєні осі із відстанями між осями - від 1,3 до 1,8 метра для чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони (максимальне навантаження на вісь - 23 тонни для автомобільної дороги державного значення), натомість інспектор Державної служби України з безпеки на транспорті відніс вказаний транспортний засіб до категорії на строєні осі, відстань яких між осями понад 1,3 до 1,4 метра (максимальне навантаження на вісь - 24 тонни для автомобільної дороги державного значення). У судове засідання з`явились представники позивача, які підтримали доводи апеляційної скарги. У судових дебатах представники позивача просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким скасувати оскаржувану у справі постанову про накладення адміністративного стягнення. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Що стосується клопотання позивача про прийняття окремої ухвали, колегія суддів зазначає таке. Стаття 249 КАС України встановлює, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій. З аналізу вказаного вище законодавства вбачається, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників. За цих обставин слід зазначити, що суд має право, а не зобов`язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов`язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону. Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час саме судового розгляду конкретної справи встановлено певне правопорушення. Аналізуючи викладене, обов`язковими умовами для винесення окремої ухвали є порушення закону чи іншого нормативно-правового акту із чітким зазначенням такої норми та обґрунтування, у чому саме полягає таке порушення. Отже, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/598/19 зазначила про те, що «вирішення питання щодо наявності правових підстав для постановлення окремої ухвали здійснюється виключно з ініціативи суду, а не за клопотанням сторони, хоч повідомлена інформація й може бути прийнята до уваги. Отже, повідомлення учасником справи інформації про допущені, на його думку, судом попередньої інстанції порушення під час розгляду справи, які, як він вважає, могли стати підставою для постановлення окремої ухвали відповідно до частини восьмої статті 249 КАС, не є клопотанням учасника справи в розумінні частини другої статті 321 КАС». Проте, колегія суддів не встановила з боку відповідача порушень закону. З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, та, відповідно, постановлення окремої ухвали відносно відповідача. Щодо клопотання апелянта про призначення експертизи щодо технічної характеристики автомобіля, то колегія суддів вважає, що таке клопотання не підлягає задоволенню, оскільки згідно з ч. 1 ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Крім того, у матеріалах справи достатньо доказів для розгляду та вирішення справи по суті позовних вимог. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю доповідача, думку представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до договору оренди від 11 вересня 2020 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчук Г.І. в реєстрі за номером 1037, ОСОБА_1 є власником автомобіля MAN НОМЕР_1 . Зазначена обставина підтверджується також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Станом на час перевезення вантажу ОСОБА_1 за зазначеним договором передав автомобіль в оренду ТОВ "Віра-Транс", проте керування транспортним засобом здійснював власноруч. Матеріали справи не містять доказів того, що керування автомобілем здійснювалося іншою особою. Постановою від 07 листопада 2022 року серії АА № 00001608 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП шляхом накладення штрафу у розмірі 17000,00 грн. Згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5875, яке чинне до 12 жовтня 2022 року, прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі зав. № М-07 Київ-Ковель-Ягодин, км 62+879/WIM6/GPS:50/675316, 29/792064, смуга 2, зворотній напрямок руху, крайня ліва, відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Загальні технічні вимоги та методи випробування" відповідає вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010. Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. Суд першої інстанції у задоволенні адміністративного позову відмовив, зазначивши, що позивачем не спростовано вичерпні відомості, указані в оскаржуваній постанові, щодо перевищення навантаження автомобіля на 2,415 тонн, оскільки фактична маса вантажу становила 26 414,64 кг, тобто 26 414,64 тонн за дозволеного максимального навантаження на автомобільній дорозі державного значення 24 тонни. Отже, оскаржувана постанова за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, вина позивача доведена у належний спосіб. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно з п. 7 зазначеного Положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі. Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Згідно з частиною першою статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Відповідно до частини сьомої статті 258 КУпАП у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу. Частинами 2, 3, 4 ст. 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності. Крім того, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512 (далі - Інструкція 512). Відповідно до Додатка 1 Інструкції 512 в частині «Установив (ла)» постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, має міститися, в тому числі, наступна інформація: (марка, модель, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу), категорія транспортного засобу, тип транспортного засобу, повна маса транспортного засобу, ширина, висота, довжина, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактична міжосьова відстань, фактична шинність (кількість коліс) на вісі, виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги), а також: (суть адміністративного правопорушення, опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також допустимі габаритно-вагові параметри транспортних засобів для проїзду на даній ділянці автомобільної дороги). Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Проаналізувавши зазначені нормативно-правові акти, колегія суддів зазначає, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанов. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення, а тому постанова, винесена відносно ОСОБА_1 , в повній мірі відповідає формі, затвердженій Додатком 1 Інструкції №

512. Отже, вказане спростовує доводи позивача про те, що в оскаржуваній постанові не відображені відповідні елементи. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174 (надалі - Порядок № 1174). Так, згідно із пунктом 2 Порядку № 1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (надалі - система) - взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи. Відповідно до пункту 7 Порядку № 1174, фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах. Положеннями пункту 12 Порядку № 1174 врегульовано, що автоматичний пункт може забезпечувати: - вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; - вимірювання загальної маси транспортного засобу; - визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; - вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; - визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; - вимірювання габаритів транспортного засобу; - фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу); - фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; - фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); - первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційнотелекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; - автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи. Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих (пункт 14 Порядку фіксації адміністративних правопорушень). Згідно з пунктом 15 Порядку № 1174, метадані повинні містити дані про: - засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); - місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); - найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; - дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі); - фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/ або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака; - відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Під час передачі інформаційних файлів та метаданих Укртрансбезпекою впроваджуються організаційно-технічні заходи, які забезпечують захист інформації, що передається, відповідно до ступеня її конфіденційності (пункт 10 Порядку №1174). Здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті здійснюється за допомогою встановлених на автомобільних дорогах автоматичних пунктів - комплексів технічних засобів, що здатні в автоматичному режимі, вимірювати загальну масу транспортного засобу; визначати кількості осей транспортного засобу; вимірювати навантаження, що припадають на кожну вісь транспортного засобу тощо. У подальшому така інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих, які містять інформацію про засоби вимірювальної техніки, місце фіксації, найменування автомобільної дороги, дату і час фіксації здійснення вимірювання тощо, фотографії транспортного засобу, відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт. При цьому, система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства. Тобто, суть процесу автофіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті полягає у забезпеченні прозорості фіксації порушень, зменшення участі посадових осіб у вказаному процесі, що спрямовано на об`єктивну оцінку обставин та фактів вчинення правопорушення. Відповідно до пункту 17 Порядку №1174 у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги. Як вбачається з оскаржуваної постанови, правопорушення позивача зафіксовано за допомогою приладів WIM6, WIM6. Технічні засоби фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі відповідають вимогам Технічним регламентам засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163, що підтверджується копією сертифікату перевірки типу, а також копію свідоцтва про повірку (а.с.169-171). Також колегія суддів враховує постанову Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 № 412 «Щодо питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану», чинну на час виникнення правовідносин. Оскаржуваною постановою від 07.11.2022 серії АА № 00001608 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: Кількість осей - 4 шт.; відстань між осями 1-2 становить 2630 мм, 2-3 - 1460 мм, 3-4 - 1400 мм; навантаження на вісь 1 - 9530 кг, 2 - 8302 кг, 3 - 11584 кг, 4 - 11560 кг; загальна маса - 40979 кг. Також постановою встановлено, що навантаження на строєні осі транспортного засобу, становить 26 414,64 кг, що з урахуванням максимально допустимої похибки вимірювальної техніки, перевищує нормативний показник на 2,415 тонн. Крім того, у постанові від 07.11.2022 серії АА № 00001608 наведена формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами: *% перевищення = ((X факт ? X норм ? похибка пристрою)/X норм)*100%, де X факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); X норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр) зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано-допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на X факт (при розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр). Регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010 становить: для параметру довжини ТЗ - 600 мм, для параметру ширини ТЗ - 100 мм, для параметру висоти ТЗ - 60 мм, для параметру загальної маси ТЗ - 10% від фактичної маси ТЗ, для параметру навантаження на одиночну вісь ТЗ - 16% від фактичного навантаження на вісь, для параметру навантаження на здвоєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі, для параметру навантаження на строєні осі ТЗ - 16% від фактичного навантаження на осі. Розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає наступним чином: (31,446 - 24,000 - 16% х 31,446) / 24,000 х 100% = 10,061%, що відповідає відомостям, зазначеним в оскаржуваній постанові. Отже, вказаний розрахунок став підставою для прийняття оскаржуваної постанови, згідно з якою ОСОБА_1 визнано таким, що допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10% (2415 тонн) при дозволеному максимальному навантаженні на строєні осі 24 тонни та відстані між осями понад 1,3 м. до 1,4 м., за що ч. 2 ст. 132-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову про скасування вказаної постанови, дійшов висновку про те, що факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених п. 22.5 ПДР України доведено належними, допустимими та достовірними доказами, підтверджено розрахунками, що вказує на правомірність порядку проведення габаритно-вагового контролю та постановлення оскаржуваної постанови. Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки суд не встановив, що у оскаржуваній постанові відповідачем неправильно визначено тип транспортного засобу, що призвело до необґрунтованого розрахунку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, передбачених пунктом 22.5 ПДР України, тому спірна постанова не може вважатися такою, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства України. Так, підпунктом "в" пункту 22.5 Правил дорожнього руху встановлено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження, зокрема на: - здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни (максимальне навантаження на вісь - 23 тонни для автомобільної дороги державного значення); - строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра (максимальне навантаження на вісь - 24 тонни для автомобільної дороги державного значення). Як зазначалось у оскаржуваній постанові, відповідачем визначено, що ОСОБА_1 , здійснюючи перевезення вантажу з навантаженням 26 414,64 кг, допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів навантаження на строєні осі транспортного засобу на 10% (2415 тонн) при дозволеному максимальному навантаженню на строєні осі 24 тонни та відстані між осями понад 1,3 м. до 1,4 м. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_4 ) власником автомобіля МАN TGX 4.540 д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 (а.с.188). Як вбачається із проколу випробувань № 1.01-0444-22 автомобіля МАN TGX 41.540 д.н.з. НОМЕР_1 (далі - Транспортний засіб), затверджений 28.12.2022 Державним підприємством «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» автомобіль має: колісну формулу 8х4.2; керовані осі 1, 2; ведучі (приводні) осі: 3, 4 (а.с.98). Згідно з листом ТОВ «МАН Трак енд Бас Юкрейн» від 27.05.2024 № 45, сформований на адвокатський запит № 16 від 26.05.2024 ОСОБА_2 , автомобіль МАN TGX 41.540 8X4/4 BBC шасі НОМЕР_4 має такі технічні характеристики: колісна база 8Х4-4; відстань між 1 та 2 віссю 2600мм, між 2 та 3 віссю 1450мм, між 3 та 4 спареними вісями 1400мм. Передній міст (9т), підтримуюча вісь перед ведучим мостом, керована не підйомна (8т), 1-й задній міст (16т), 2-й задній міст (16т) (а.с.190-192). Отже, технічні параметри Транспортного засобу позивача свідчать про те, що вказаний автомобіль з колісною формулою 8х4 (у т.ч. 8х4-4) та вказаними відстанями між вісями відповідає положенням п. 22.5 ПДР щодо навантаження на здвоєні осі, якщо відстань між осями від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тонни, згідно з яким (положенням п. 22.5 ПДР) максимальне навантаження на вісь становить 23 тонни для автомобільної дороги державного значення. Натомість, відповідач під час розрахунку відсоткового перевищення загальної маси, з урахуванням згаданої формули, застосував максимальне навантаження на вісь - 24 тонни для автомобільної дороги державного значення, яке відноситься для транспортних засобів зі строєними осями, у яких відстань між осями понад 1,3 до 1,4 метра, що призвело до неправильного розрахунку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, передбачених пунктом 22.5 ПДР України. Отже, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення не ґрунтується на фактичних даних, що суперечить вимогам ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП та є підставою для скасування спірної постанови відносно позивача . Колегія суддів наголошує, що оскаржувана постанова перевіряється судом на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив наявні докази, у зв`язку з чим дійшов не правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі Єрохіна проти України від 15.02.2013). З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що його Транспортний засіб (вантажний самоскид) має чотирьохвісну колісну формулу, на яку не поширюється максимально допустиме навантаження на дорозі державного значення 24 тони, знайшли своє підтвердження. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно з частиною першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини другої статті 317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Згідно з частиною четвертою ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що зумовлює задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1301,40 грн, з яких: 496,20 грн за подання адміністративного позову та 805,20 грн за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд П О С Т АН О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року - задовольнити. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - задовольнити. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі щодо особи, яка надає реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, від 07 листопада 2022 року, серії АА № 00001608, Державної служби України з безпеки на транспорті про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ: 39816845) на користь ОСОБА_1 судовий збір (РНОКПП: НОМЕР_5 ) у розмірі 1301,40 грн (одна тисяча триста одна гривня сорок копійок). Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді В.О. Аліменко, І.В. Штульман