Постанова 4851 № 953/11956/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 р.Справа № 953/11956/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Єфіменко Н.В., м. Харків, по справі № 953/11956/23 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції про скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У грудні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Київського районного суду м. Харкова із позовом до Управління патрульної поліції у Харківській області (далі по тексту відповідач-1) про скасування постанови, в якому просив суд: - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серія БАД №000674 від 08.11.2023, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680,00 гривень за порушення ч.2 ст.121 КУпАП. Одночасно з позовною заявою було подано позивачем клопотання про поновлення строку на оскарження постанови, виходячи з того, що оскаржувана постанова належної якості була отримана 23.11.2023. 11 грудня 2023 року ухвалою Київського районного суду м. Харкова провадження у справі відкрите, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, а також залучено до участі у справі у якості співвідповідача Департамент патрульної поліції (далі - відповідач-2, ДПП). Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2024 року у справі №953/11956/23 задоволено клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду з позовом та поновлено строк для звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом до суду. У задоволенні клопотання відповідачів про залишення позову без розгляду позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Харківській області, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови -задоволено. Постанову БАД № 000674 від 08.11.2023 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 121 КУпАП - скасовано. Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрито. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судові витрати у справі у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. Відповідач-2, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючи на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2024 року у справі №953/11956/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норми статі 121 КАС України, адже отримання відповіді на адвокатський запит не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду. Більш того, суд першої інстанції обмежився лише загальними фразами, поновив строк на оскарження постанови, не з`ясувавши обставини поважності причин пропуску строків на звернення до суду. Водночас, ДПП зазначає, що факт існування переобладнання (загальна кількість місць для сидіння, включаючи місце водія, складає 15) та тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисника підтверджено відеозаписом та фотокарточками. Окрім того, в ході розгляду справи позивач не заперечував щодо скоєного ним адміністративного правопорушення та погодився з тим, що транспортний засіб було переобладнано. Також відповідач-2 посилався на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що за положеннями пункту 31.3.а ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожного руху. У свою чергу, згідно пункту 5.1 ДСТУ 3649:2010 «Колісні транспортні засоби. Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» (далі ДСТУ 3649:2010) - технічний стан колісного транспортного засобу повинен відповідати вимогам законодавства, чинних нормативних документів щодо безпеки дорожнього руху й охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника. Згідно з пунктом 5.2 ДСТУ 3649:2010 не дозволено вносити зміни у конструкцію колісного транспортного засобу, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком, а у відповідності до пункту 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 на вітровому склі КТ3 не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників. У зв`язку з викладеним, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він керував транспортним засобом, технічний стан і обладнання якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та правил дорожнього руху. Саме відеозаписом та фотографіями, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які з невідомих причин не були прийняті судом першої інстанції до уваги. Відтак, відповіадч-2 наполягає на тому, що судом першої інстанції було не повністю з?ясовано обставини справи, залишено без уваги докази, які були покладені в основу прийнятого інспектором рішення, порушено норми матеріального права, в результаті чого прийнято необґрунтоване рішення, яким звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог поданої відповідачем апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 08.11.2023 стосовно позивача винесено постанову серії БАД №000674 за ч. 2 ст. 121 КУпАП, відповідно до змісту якої, 08.11.2023 о 11:00 позивач керував транспортним засобом «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , категорії М1 по пр. Героїв Харкова, буд. 308 у м. Харкові, надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом «Костянтинівка з Харкова» та мав переобладнання, а саме: по факту встановлено 15 сидячих місць, а за свідоцтвом про реєстрацію повинно бути - 9, та мав на вітровому склі КТЗ тріщину в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п.5.2 та 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та п. 31.1. ПДР. В постанові мається посилання на доказ вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме зазначено «БК №70117, № 472536». З метою підтвердження правомірності рішення, прийнятого інспектором за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідачем до відзиву додано DVD диск, на якому мається два фотознімки та відеозапис. 18 січня 2024 року постановою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова провадження стосовно позивача за ч.1 ст.164 КУпАП у справі №644/9195/23, за відсутність події і складу адміністративного правопорушення - закрите. Суд першої інстанції задовольняючи позов ОСОБА_1 виходив з того, що відповідачем не доведено переобладнання позивачем транспортного засобу «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , належними та допустимими доказами, а надані фотознімки та відеозапис означеного не доводять, у зв`язку з чим, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова серії БАД № 000674 від 08.11.2023 є протиправною та підлягає скасуванню. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, пункту 1 частини другої статті 2 та частини першої статті 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Статтею 6 Закону України Про Національну поліцію визначено, що поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина перша статті 7 Закону України Про Національну поліцію). Відповідно до частини першої статті 8 Закону України Про Національну поліцію поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Частина перша статті 121 КУпАП передбачає відповідальність за керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. У відповідності до статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Приписами статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР). Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до 31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації. У відповідності до п.31.3 «а» ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху. Як встановлено колегією суддів із матеріалів справи, 08.11.2023 стосовно позивача винесено постанову серії БАД №000674 за ч. 2 ст. 121 КУпАП (а.с. 11), відповідно до змісту якої, 08.11.2023 о 11:00 позивач керував транспортним засобом «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , категорії М1 по пр. Героїв Харкова, буд. 308 у м. Харкові, надавав послуги з перевезення пасажирів за маршрутом «Костянтинівка з Харкова» та мав переобладнання, а саме: по факту встановлено 15 сидячих місць, а за свідоцтвом про реєстрацію повинно бути - 9, та мав на вітровому склі КТЗ тріщину в зоні роботи склоочисників, чим порушив вимоги п.5.2 та 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 та п. 31.1 ПДР. Згідно зі статтею 23 Закону України № 1315-VII від 05.06.2014 "Про стандартизацію" національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах. Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов`язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами (частина друга статті 23). Згідно з п. 6.8.5 ДСТУ 3649:2010 «На вітровому склі колісних транспортних засобів не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників». Водночас, колегія суддів у даному випадку погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що зазначений стандарт застосовують виключно при технічному огляді колісного транспортного засобу для здійснення контролю технічного стану колісного транспортного засобу на відповідність вимогам ДСТУ 3649 під час проведення державного технічного огляду колісного транспортного засобу. Таким чином, є безпідставним посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не взято до уваги положення пункту 31.3.а ПДР та пунктів 5.1, 5.2, 6.8.5ДСТУ 3649:2010. У свою чергу, нормами статті 35 Закону України «Про дорожній рух» передбачено проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України. Обов`язковий технічний контроль транспортних засобів здійснюють суб`єкти проведення обов`язкового технічного контролю, які мають на правах власності або користування обладнання, що дає змогу перевіряти технічний стан транспортних засобів на відповідність вимогам безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища. Таким чином, саме при здійсненні технічного контролю колісного транспортного засобу суб`єктами проведення обов`язкового технічного контролю встановлюється відповідність транспортного засобу вимогам ДСТУ. В той же час, в частині другій 35 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років не підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до положень цієї статті обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Перелік технічних несправностей, при яких забороняється експлуатація транспортного засобу наведений у роз. 31 ПДР, а саме «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання». Однак, в цьому переліку відсутня така несправність, як тріщина та сколи на лобовому склі. У зв`язку з викладеним колегія суддів приходить до висновку, що ПДР не забороняється експлуатувати транспортний засіб в цьому випадку. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що наявність тріщини на лобовому склі в зоні роботи склоочисників колісного транспортного засобу, яким керував позивач, п.п. 31.3 «а» ПДР не забороняє його експлуатацію, що в свою чергу, виходячи з диспозиції ч.2 ст.121 КУпАП, виключає можливість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за цією нормою КУпАП. Крім того, приписами п. 5.2 ДСТУ 3649:2010 передбачено, що не дозволено вносити зміни у конструкцію колісного транспортного засобу, а також застосовувати додаткове обладнання та експлуатаційні матеріали та рідини без узгодження таких дій за встановленим законодавством порядком. Згідно з статтею 33 Закону України «Про дорожній рух», технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку. Відповідно до статті 32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Не дозволяється без погодження з виробниками транспортних засобів та їх складових частин або іншої спеціально уповноваженої на це Кабінетом Міністрів України організації переобладнання, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії. Переобладнання, що призвело до зміни облікових даних механічного транспортного засобу, повинно бути відображено у його реєстраційних документах. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Так, у відповідності до п.1 Порядку переобладнання транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2010 року № 607 (далі - Порядок №607), цей Порядок визначає процедуру переобладнання транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, зокрема для роботи на газовому моторному паливі та альтернативних видах рідкого і газового палива. Як передбачено п.3 Порядку №607 передбачено, що переобладнання транспортного засобу проводиться суб`єктом господарювання, який має нормативно-технічну документацію на відповідний вид переобладнання, узгоджену з МВС та Мінінфраструктури, і свідоцтво про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, або власником такого засобу в індивідуальному порядку. Згідно з п.5 Порядку №607 для переобладнання транспортного засобу в індивідуальному порядку власник або його представник подає до спеціально уповноваженої організації заяву про погодження переобладнання транспортного засобу, в якій зазначаються відомості про транспортний засіб, вид переобладнання, а також технічна та інша інформація, необхідна для проведення переобладнання. У відповідності до п.6 Порядку №607 визначено, що спеціально уповноважена організація розглядає заяву про погодження і визначає технічну можливість та умови (вимоги) переобладнання транспортного засобу з урахуванням того, що його конструкція повинна відповідати вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Відповідно до п.7 Порядку №607 за результатами розгляду заяви про погодження спеціально уповноважена організація видає документ про погодження або надає обґрунтовану відмову в погодженні переобладнання транспортного засобу. Таким чином, не дозволено здійснювати переобладнання транспортного засобу без відповідних дозвільних документів. У свою чергу на підтвердження наявності інкримінованих адміністративних порушень в графі 7 оскаржуваної постанови визначено, що додається відео з БК №70117, № 472536. Вказані докази подані також до матеріалів справи. Однак, при перегляді наданих відеозаписів з БК № 472536 та фотознімку транспортного засобу «Renault Master» р.н. НОМЕР_1 (а.с. 22) колегією суддів встановлено, що з них неможливо підтвердити або спростувати факт того, що транспортний засіб було переобладнано зі збільшенням кількості пасажирських місць, оскільки навіть підрахувати кількість наявних місць неможливо з огляду на ракурс проведеної зйомки з бодікамери поліцейського. Інших доказів на підтвердження даної обставини відповідачами не було надано. Таким чином, відповідачем не доведено переобладнання позивачем транспортного засобу «Renault Master», р.н. НОМЕР_1 , належними та допустимими доказами. Доводи апеляційної скарги відповідача-2 про те, що судом першої інстанції не безпідставно застосовано норми статі 121 КАС України, адже отримання відповіді на адвокатський запит не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставними виходячи з наступного. Строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями статей 118-123 КАС України. Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України). В силу приписів частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Виходячи з приведених вище норм, положеннями КАС України визначено десятиденний строк на оскарження постанов по справам про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху з дня вручення такої постанови. Як встановлено з матеріалів справи, що не заперечувалось учасниками справи копію оскаржуваної постанови позивач отримав 08.11.2023 під час її складання, однак позивач посилався на те, що вона мала нечитальний вигляд. Обставину того, що копія надана позивачу мала нечитабельний вигляд, відповідачами не спростовано. Відтак, звернувшись за отриманням належної копії, через свого захисника, позивач отримав її примірник 23.11.2023, а вже 04.12.2023 подав відповідний позов до суду. Виходячи з приведеного, за умови, що для захисту своїх порушених прав позивач має право бути обізнаний щодо мотивів та правових підстав винесеної постанови, колегія суддів вважає обґрунтованою та поважною причину пропуску строку на оскарження постанови саме відсутність читабельної копії оскаржуваного рішення у позивача. Водночас, слід у даному випадку зауважити, що дії позивача та його представника щодо отримання копії постанови та її оскарження були послідовними та вчинені без зволікання у найкоротші терміни, у зв`язку з чим колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та поновлення позивачу пропущений процесуальний строк звернення до суду. З огляду на приведене, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова серії БАД № 000674 від 08.11.2023 є протиправною та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції є вірними. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи). Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення. Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. У відповідності до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2024 по справі № 953/11956/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій