Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 545/4030/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2024 р.Справа № 545/4030/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Полтавській області на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Потетій А.Г., м. Полтава, по справі № 545/4030/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі по тексту відповідач) про скасування постанови, у якій позивач просив: - визнати неправомірною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №987265 від 11.10.2023, відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП; - закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2024 року у справі № 545/4030/23 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови. Визнано неправомірною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА № 987265 від 11.10.2023, відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Закрито справу про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 536,80 грн. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24 січня 2024 року у справі № 545/4030/23 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідачем вказано, що суд першої інстанції не оцінив належним чином всі наявні у справі докази, зокрема, подані записи відеокамер АЗС. В той же час, розгляд справи було зафіксовано на бодікамеру ВІ00145, про що було вказано у оскаржуваній постанові, та відповідні докази відповідач вважає достатніми для підтвердження факту вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУПАП. Позивачем на апеляційну скаргу надано відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та дослідивши наявні у них докази, обговоривши підстави та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення відповідно до положень ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2023 об 01 год. 15 хв. поліцейським сектору реагування патрульної поліції Відділу поліції №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області рядовим поліції Хомич Олександром Олександровичем, винесено постанову серії БАА №987265 у справі про адміністративне правопорушення, в якій зазначено, що 10.10.2023 об 23 годині 46 хвилин, в селі Говтвянчик вул. Київське шосе 1 Полтавського району громадянин ОСОБА_1 здійснював рух на транспортний засіб WOLKSWAGEN PASSAT н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП. Вказаною постановою водія ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. Вважаючи приведену постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції прийшов до висновку, що обставини, вказані у постанові про адміністративне правопорушення не мали місце, а відтак наявні підстави для скасування постанови серії БАА № 987265 від 11.10.2023 та відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закриття справи. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України Про Національну поліцію від 2 липня 2015 року № 580-VIII (далі по тексту Закон № 580-VIII) поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. В силу положень пункту 11 частини першої статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Визначення правових та соціальних основ дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища здійснює Закон України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі по тексту Закон № 3353-XII). Відповідно до статті 14 Закону № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Згідно положень статті 16 Закону № 3353-XII водій зобов`язаний мати при собі, зокрема, посвідчення водія або електронне посвідчення водія, та пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в у вказаних документах. Відповідно до статті 15 Закону № 3353-XII Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону №3353-XII встановлено Правилами дорожнього руху України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі по тексту ПДР України). За пунктом 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). Відповідно до приписів п.п. «а» п. 2.1. ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Частиною першою статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 КУпАП. Як встановлено в ході розгляду справи судом в постанові серії БАА №987265 від 11.10.2023 зазначено, що 10.10.2023 об 23 годині 46 хвилин, в селі Говтвянчик вул. Київське шосе 1 Полтавського району громадянин ОСОБА_1 здійснював рух на транспортний засіб WOLKSWAGEN PASSAT н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України. За вчинення вказаного правопорушення, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 126 КУпАП. Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції вирішив спір виходячи лише з того, що обставини, які вказані у постанові про адміністративне правопорушення не мали місця, тоді як аналізу інших підстав, які б вказували на відсутність події та складу адміністративного правопорушення, окрім цитування текстів позову та відзиву на позов, постанова суду першої інстанції не містить. В той же час, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №545/2219/23 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 24.07.2024. Отже, постанова Полтавського районного суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №545/2219/23 набрала законну силу. Вказаними постановами встановлено, що 10.10.2023 о 23-46 год. в с.Говтвянчик, Полтавського району, вул.Київське шосе, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen-passat, д.н.з. НОМЕР_2 . Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. Відтак, вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а саме, за відмову особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік. Тобто виходячи із даних встановлених у справі №545/2219/23, факт керування транспортним засобом 10 жовтня 2023 року о 23-46 год. по вул.Київське шосе, 1 с.Говтвянчик Полтавського району громадянином ОСОБА_1 було встановлено іншим судовим рішення. Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. За приписами частини шостої статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений таку постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Отже, з приведеного вбачається, що факт керування позивачем транспортним засобом Volkswagen-passat, д.н.з. НОМЕР_3 жовтня 2023 року о 23-46 год. по вул.Київське шосе, 1 с.Говтвянчик Полтавського району в силу вимог статті 78 КАС України, не підлягає доказуванню. У свою чергу, виходячи із тексту позовної заяви, ОСОБА_1 не заперечував обставину непред`явлення посвідчення водія 10 жовтня 2023 року о 23-46 год. по вул.Київське шосе, 1 с.Говтвянчик Полтавського району поліцейському, що свідчить про наявність підстав вважати постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №987265 від 11.10.2023 за ч. 1 ст. 126 КУпАП, обґрунтованою. Виходячи з приведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позовну ОСОБА_1 . Доводи позивача з приводу неналежності та недопустимості наданих суду відеозаписів в підтвердження факту керування позивачем транспортним засобом, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки факт керування позивачем транспортним засобом, який ним і оспорюється вже встановлено у постановах Полтавського районного суду Полтавської області від 16.11.2023 у справі №545/2219/23 та Полтавського апеляційного суду від 24.07.2024. Щодо посилання позивача на порушення порядку розгляду справи, а саме не складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає наступне. За приписами ст.ст. 258, 283 КУпАП у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення. У даному випадку ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП. Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ даної категорії віднесено до компетенції органів Національної поліції, а тому протоколи в даній категорії справ не складаються, що, у свою чергу, вказує на безпідставність посилань позивача. З приводу посилань позивача на порушення поліцейськими порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, з огляду на незадоволення клопотання позивача про забезпечення участі захисника у справі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки оскаржувана постанова не містить жодних зауважень позивача щодо незадоволення його клопотання про забезпечення участі у справі адвоката. Надані до матеріалів справи відеозаписи також не містять доказів заявлення позивачем такого клопотання та відхилення його відповідачем. Будь-яких доказів на підтвердження зворотного учасниками не надано та судом в ході розгляду справи не встановлено. Посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, приведену у постанові від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки за обставинами вказаної справи особа підтвердила своє бажання скористатися правовою допомогою, надавши письмове клопотання. В той же час у поточній справі такого клопотання позивачем не було надано. Інші доводи сторін не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді апеляційної інстанції та не впливають на висновки суду, викладені у даному рішенні. Суд також зауважує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19). За викладених обставин колегія суддів вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню. Згідно частини першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Полтавській області задовольнити. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 24.01.2024 по справі № 545/4030/23 скасувати. Прийняти постанову, якою залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій працівника поліції неправомірними та скасування постанови. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Л.В. Любчич С.П. Жигилій