Постанова 4824 № 201/2748/23-ц

справа № 201/2748/23-ц головуючий у суді І інстанції Бусик О. Л. провадження № 22-ц/824/5340/2024 головуючий суддя Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 06 серпня 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - філія Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про стягнення безпідставно списаних коштів, - в с т а н о в и в : ОСОБА_1 у березні 2023 року звернувся до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська з позовом до філії Дніпропетровське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», в якому просив стягнути з відповідача на свою користь безпідставно списані кошти з карткового рахунку у розмірі 8 000 грн. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що між ним та Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») 14 січня 2015 року було укладено договір №1329/451911-PR «Про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки», на підставі якого була відкрита картка та картковий рахунок, які були відкрито у тарифному пакеті «Зарплатний». 31 березня 2022 року о 19-24 год з належної йому картки було знято 8 000 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 від 01 квітня 2022 року. Після вказаної події він одразу почав телефонувати на гарячу лінію АТ «Ощадбанк», проте, з жодним із операторів його не з`єднували. Кошти були зняті через АТМ UKR LUTCK, хоча він у цей період часу перебував вдома у місті Дніпро, та картка з якої знімали кошти, знаходилась безпосередньо у нього. Зазначав, що дані картки він нікому не повідомляв, в тому числі й ПІН-код картки, тобто дотримувався всіх заходів безпеки при користуванні карткою, однак гроші зникли. 01 квітня 2022 року він особисто звернувся до банку із заявою до філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», на яку 05 березня 2022 року отримав лист за №16/1-441/822/2022-03/с, в якому було зазначено, що несанкціонований доступ до карткового рахунку міг статись при наявності доступу сторонніх осіб до картки та/або наданні стороннім особам персоналізації інформації щодо картки, встановити особу отримувача коштів не має можливості, тому рекомендували звернутись до кіберполіції. 06 квітня 2022 року він направив на електрону адресу кіберполіції заяву, на яку відповіді не отримав. Зазначав, що 18 травня 2022 року банк направив на його адресу лист №103.29-26/1/13807/22-0318, в якому було повідомлено про встановлення факту зняття грошових коштів сторонніми невстановленими особами, тобто проти позивача здійснені шахрайські дії по підробленій картці. Також було повідомлено про те, що зібрані матеріали, разом із заявами позивача будуть передані до відділення поліції №5 міста Дніпро. Вважає, що належні йому грошові кошти були зняті не санкціоновано, тому відповідач має їх поновити на банківські рахунки для виплат як безпідставно списані. Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 квітня 2023 року замінено первісного відповідача у справі - філію Дніпропетровського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» на належного відповідача АТ «Ощадбанк». Залучено до участі у цій справі у якості третьої особи філію Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк», справу передано за підсудністю до Печерського районного суду міста Києва. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк», третя особа -філія Дніпропетровське обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», про стягнення безпідставно списаних коштів, відмовлено. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що будь-які належні і допустимі докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не ним, а з вини банку матеріали справи не містять. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 31 березня 2022 року він звертався телефоном до контакт-центру банку для блокування картки, проте постійно відповідав автовідповідач, який не з`єднував його з оператором. Він не повинен нести відповідальність за неналежну роботу контакт-центру банка. Після надходження повідомлення про зняття коштів у сумі 8 000 грн він почав залишок коштів переводити на свій картковий рахунок. Суд першої інстанції не дослідив матеріалів справи, а саме те, що зняття готівки з карткового рахунку відбулося у місті Луцьку, проте він перебував у місті Дніпрі, що також підтверджується довідкою начальника ВП № 7 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 04 жовтня 2023 року, згідно з якою станом на 30 березня 2022 року та 31 березня 2022 року майор поліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції відділення поліції №7 Дніпровського управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області перебував за місцем несення служби (місто Дніпро), у відрядження за межі Дніпропетровської області не направлявся. Не встановивши обставини, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вину позивача. Посилання банку на порушення ним Умов та Правил надання банківських послуг зводяться до припущень, що не мають доказового підтвердження; відповідач не довів, що позивач втрачав та/або сприяв незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Банком не доведено належними та допустимими доказами обставин, які б доводили, що ОСОБА_1 , як користувач зарплатної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей до зарплатної картки. Суд першої інстанції не врахував, що саме банк має доводи, що користувачі своїми діями чи бездіяльністю сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не погоджуючись із апеляційною скаргою, представник АТ «Ощадбанк» - Тихонов В.В. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що будь-які належні докази на підтвердження того, що транзакції грошових коштів з рахунку позивача були здійснені не ним (або не з його ініціативи), а з вини банку матеріали справи не містять. Після оскаржуваної позивачем операції, яка відбулася о 19-24 год, з картки ОСОБА_1 проводились он-лайн операції за допомогою мобайлбанкінгу впродовж часу з 20-00 год до 20-41 год включно, які були здійснені ним особисто. Повідомлення про невизнання однієї із проведених операцій позивач здійснив лише на наступний день 01 квітня 2022 року, продовжуючись вільно користуватися своїм рахунком, що свідчить про використання платіжної картки для зняття готівки з веденням ПІН-коду. Позивач не звертався до контакт-центру 31 березня 2022 року для блокування картки, а продовжував користуватися нею, і лише наступного дня, вже після завершення операцій по зняттю готівки в банкоматах (АТМ), особисто звернувся до відділення банку із заявою про невизнання однієї із проведеної операції, що свідчить про порушення ним Правил, до яких він приєднався, щодо негайного повідомлення банку. Банк не несе відповідальності за здійснення операцій, що оспорюється клієнтом та не вбачає правових підстав для відшкодування коштів у сумі 8 000 грн. Додані до апеляційної скарги ОСОБА_1 докази не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки не були подані до суду першої інстанції і ОСОБА_1 не обґрунтував поважності причин їх неподання до суду першої інстанції. За змістом частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» 14 січня 2015 року було укладено договір №1329/451911-PR «Про відкриття та обслуговування рахунку, випуск та надання платіжної картки», на підставі якого була відкрита картка та картковий рахунок № НОМЕР_1 , які були відкрито у тарифному пакеті «Зарплатний» та видано платіжну банківську картку. З виписки з картки/рахунку № НОМЕР_1 встановлено, що 31березня 2022 року о 19-24 год відбулася видача готівки через АТМ UKR LutskBranch 10002-032 576777 A0200045 - 8 000 грн. ОСОБА_1 01 квітня 2022 року звернувся із заявою до банку, в якій повідомив про несанкціоноване зняття грошових коштів. З виписки по рахунку встановлено, що усі операції по картці позивача відбувалися відповідно до угоди від 14 січня 2015 року за №1329/451911-PR. Згідно з випискою з рахунку позивача за 31 березня 2022 року, крім оспорюваного платежу ОСОБА_1 також здійснено платіжні он-лайн операції за допомогою мобайл банкінгу впродовж часу з 20-00 год до 20-41 год включно. У виписці із журналу операцій по БПК № НОМЕР_2 , наданою представником відповідача, зазначено, що оспорювана позивачем операція авторизарована, здійснена з фізичною присутністю картки. По картці зчитувалась магнітна смуга. Операція підтверджена ПІН-кодом. Банк листом від 18 травня 2022 року за №103.29-26/1/13807/22-03/8 повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до отриманих фото було встановлено факт зняття грошових коштів клієнта невстановленими особами. Аналізуючи отримані фото та відповідь відділу моніторингу клієнтських операцій банку, можна зробити висновок, що проти нього здійснено шахрайській дії по підробленій картці (білий пластик). Установою банку було проведено службове розслідування, з метою фіксування даних протиправних дій, та у подальшому зібрані матеріали, разом із заявою передані до відділення поліції № 5 міста Дніпро, з метою порушення кримінальної справи та притягнення винних осіб до відповідальності. Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла таких висновків. Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Згідно зі статтею 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Статтею 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що автентифікація - процедура, що дає змогу надавачу платіжних послуг установити та підтвердити особу користувача платіжних послуг та/або належність користувачу платіжних послуг певного платіжного інструменту, наявність у нього підстав для використання конкретного платіжного інструменту, у тому числі шляхом перевірки індивідуальної облікової інформації користувача платіжних послуг; користувач платіжних послуг (далі -користувач) - фізична особа або юридична особа, яка отримує чи має намір отримати платіжну послугу як платник або отримувач (або обидва одночасно) та/або є власником електронних грошей (цифрових грошей Національного банку України), а в разі надання послуг банком - клієнт банку; неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі; неналежний платник - особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно); платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки; платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього. Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Частиною 20 статті 38 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації. За змістом статті 68 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій). Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача. Статтями 86, 87 Закону України «Про платіжні послуги» визначена відповідальність надавачів платіжних послуг та платників під час виконання платіжних операцій. Так, надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Користувачі мають право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг внаслідок помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків. Надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової, неналежної, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків зобов`язаний на запит користувача, якого він обслуговує, невідкладно вжити заходів для отримання всієї наявної у надавача платіжних послуг інформації про платіжну операцію та надати її користувачу без стягнення плати. Надавачі платіжних послуг, що обслуговують платників, несуть перед ними відповідальність за неакцептованими платіжними операціями. У разі виконання неакцептованої платіжної операції надавач платіжних послуг зобов`язаний негайно після виявлення факту виконання неакцептованої платіжної операції або після отримання повідомлення платника (залежно від того, що відбувалося раніше) повернути за рахунок власних коштів суму неакцептованої платіжної операції на рахунок платника, а також сплатити йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день від дня списання з рахунку платника коштів за неакцептованою платіжною операцією до дня повернення коштів на рахунок платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану неакцептовану платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією. Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку. Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом. Відповідно до пунктів 143, 144 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164, надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Надавач платіжних послуг повинен сприяти власнику рахунку/держателю в поверненні коштів за неналежною платіжною операцією з використанням платіжного інструменту шляхом негайного надання доступної йому інформації про таку операцію (без стягнення плати), уключаючи інформацію, отриману на його запит від надавача платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача. Надавач платіжних послуг, який обслуговує неналежного отримувача, для встановлення правомірності платіжної операції з використанням платіжного інструменту в разі опротестування неналежної платіжної операції власником рахунку та/або держателем та/або на вимогу емітента зобов`язаний після отримання відповідного повідомлення негайно заблокувати кошти в сумі неналежної платіжної операції на рахунку неналежного отримувача на строк до 30 календарних днів. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22. Сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23). Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які безспірно доводять те, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Натомість у матеріалах справи наявний лист АТ «Ощадбанк» від 18 травня 2022 року № 103.29-26/1/13807/22-03/8, яким підтверджується факт зняття грошових коштів позивача невстановленими особами та вчинення проти нього шахрайських дій, здійснених по підробленій картці (білий пластик), що свідчить про несанкціоноване списання грошових коштів з рахунків позивача. Відтак, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України самостійними підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Щодо судових витрат Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»). Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, оскільки звернувся до суду за захистом порушених прав як споживач, тому судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 073,60 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610,40 грн, всього - 2 684 грн, підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 21 вересня 2023 року скасувати. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа - філія Дніпропетровське обласне управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», про стягнення безпідставно списаних коштів задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок та за подання апеляційної скарги у розмірі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська