Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/1898/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 серпня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/1898/24 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В. В. Місце ухвалення: м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Лук`янчук О.В. суддів Бітова А. І. Ступакової І. Г. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П" на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И Л А : В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Салоха-П до Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено. Визнано протиправними та скасовано прийняте 25.01.2024 комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Миколаївській області Рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку № 198, яким Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Салоха-П було визнано таким, що відповідає критеріям ризиковості платника податку на додану вартість. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П" судовий збір у сумі 3 028 грн. 17.05.24 від представника позивача адвоката Носова Олександра Миколайовича (далі - представник позивача) до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій представник позивача просить стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (код за ЄДРПОУ - 44104027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Салоха-П (код за ЄДРПОУ - 39483940) 5000 (п`ять тисяч) гривень витрат на правничу допомогу адвоката. Додатковим рішенням Миколївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Салоха-П" у стягненні за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5000 грн. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, ТОВ "САЛОХА-П" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а тому просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким стягнути витрати на правову допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Підтвердженням укладання та виконання додаткової угоди від 05.02.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2023(далі-Додаткова угода) є Акт прийняття-передачі наданих послуг від 16.05.2024 року. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що додаткова угода, передбачена пунктом 3.1 договору від 06.03.2023, вважається не укладеною, тому понесення позивачем витрат на правову допомогу не доведене, а тому прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката. Надаючи оцінку доказам підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат. Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Стосовно форми і змісту договору про надання правової допомоги, то відповідно ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», обов`язковою умовою є письмова форма договору. Але договір може бути укладений і усно якщо це: -консультації, роз`яснення з правових питань, умова-запис в журналі та оформлення документу про оплату гонорару; -невідкладна потреба правової допомоги клієнту за умови неможливості письмового оформлення за конкретних обставин, умова-письмова форма протягом трьох днів або в найближчий строк. Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та адвокатом Носовим О. М. укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання в порядку та на умовах, визначених цим договором, правової допомоги щодо здійснення представництва інтересів клієнта в судах України, органах державної виконавчої служби України, у державних, громадських, господарських та будь-яких підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їхньої форм власності, підпорядкування та галузевої належності, в органах нотаріату, в органах (установах, службах тощо) державної влади та місцевого самоврядування, у банківських та страхових установах, у бюро технічної інвентаризації та інших підприємствах і організаціях та їх відділеннях, в органах державної податкової, митної та казначейської служби України, в органах Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, прокуратури тощо. Так, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а адвокатський гонорар - це ціна договору відповідно до ст. 632 ЦК України. Відповідно до частини третьої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Зміст такого договору, регулюється в тому числі ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.» Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду подані: - ордер на надання правничої (правової) допомоги; - копія договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Носовим О.М.; - копію додаткової угоди від 05.02.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2023; - копія акта про прийняття-передачу наданих послуг від 16.05.2024. У пункті 3.1 договору від 06.03.2023 зазначено, клієнт зобов`язується оплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надані ним в порядку та строки, визначені в додатковій угоді (замовленні), яка є невід`ємною частиною договору. Судом першої інстанції правомірно вказано, що подання додаткової угоди, передбаченої в пункті 3.1 договору від 06.03.2023, є обов`язковим для цілей визначення вартості наданих юридичних послуг та для встановлення того факту, що витрати на професійну правничу допомогу були понесені у зв`язку з розглядом саме цієї справи. Так, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, надана до суду копія додаткової угоди від 05.02.2024 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2023 свідчить про те, що її оригінал не підписаний адвокатом, а підписана лише з боку позивача та скріплена його печаткою. Пунктом 5.1 додаткової угоди від 05.02.2024 року встановлено, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2024 року та може бути продовжений відповідно до вимог чинного законодавства України. Отже, з урахуванням норм права та зазначенням у самому договорі про набрання ним чинності, колегія суддів приходить до висновку, що така додаткова угода не набрала чинності, а отже не може бути прийнята судом у якості доказу про доповнення договору про надання правової допомоги від 06.03.2023 року та внесення до нього змін, зокрема в частині плати за надання послуг та порядку розрахунку, а тому доводи апелянта є безпідставними. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про відсутність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката з підстав викладених вище. Посилання апелянта на висновки Верховного Суду відображені у постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у справі на яку посилається апелянт зазначено, що встановлення факту підроблення підпису в договорі контрагентом - юридичною особою, не є підставою для висновку, що за таким договором між сторонами не виникли взаємні права та обов`язки, а отже справи не є тотожними. Доводи апелянта, що підтвердженням укладання та виконання додаткової угоди від 05.02.2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2023(далі-Додаткова угода) є Акт прийняття-передачі наданих послуг від 16.05.2024 року, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п. 3.1 передбачено, що клієнт зобов`язується оплатити адвокату вартість юридичних послуг, що надані ним в порядку та строки, визначені в додатковій угоді (замовленні), яка є невід`ємною частиною договору, а не в акті виконаних робіт, В свою чергу з урахуванням вищевикладеного, додаткова угода, передбачена пунктом 3.1 договору від 06.03.2023, вважається не укладеною, тому понесення позивачем витрат на правову допомогу не доведене. Отже доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П" залишити без задоволення. Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено та підписано 06 серпня 2024 року. Головуючий суддя: О.В. Лук`янчук Суддя: А. І. Бітов Суддя: І. Г. Ступакова