Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15817/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2024 р. Справа № 440/15817/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, м. Полтава, повний текст складено 17.04.24 у справі № 440/15817/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі за текстом також відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати не у повному обсязі позивачу додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 07.08.2022 та з 14.10.2022 по 10.12.2022 з розрахунку на день пропорційно часу його участі у бойових діях, у тому числі за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці; - зобов`язати відповідача донарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) за період з 01.06.2022 по 07.08.2022 та з 14.10.2022 по 10.12.2022, виходячи з розрахунку 100000 грн на місяць пропорційно часу його участі у бойових діях, у тому числі за період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через отримане ним бойове травмування пропорційно часу лікування, а саме з 07.06.2022 по 14.06.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 14.10.2022 по 24.11.2022. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через отримане ним бойове травмування пропорційно часу лікування, а саме з 07.06.2022 по 14.06.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 14.10.2022 по 24.11.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення у цій частині прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обстави, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на помилковість висновку суду першої інстанції щодо визначення травми/поранення позивача, як таких, що не відносяться до тяжких з посиланням на Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 за № 370, оскільки відповідно до роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, викладених у телеграмі № 248/1298 від 25.03.2022 стосовно Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент отримання відпустки позивача), у період дій воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачують у розмірі 100 000 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 1307 від 14.06.2022 позивачу була надана відпустка на підставі ст. 81 графи ІІ Розладу хвороб за станом здоров`я, а отже висновки суду першої інстанції про відсутність висновків тяжкості поранення позивача не відповідають обставинам справи, адже у довідці ВЛК № 1307 від 14.06.2022 лікарською комісією визначено підставу у надані відпустки на 30 днів за хворобою. Звертає увагу, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо терміну лікування позивача з 14.10.2022 по 24.11.2022 у Обласному закладі з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради. Позивач указує, що суд першої інстанції задовольнив тільки період лікування, яких охоплює проходження служби у Військовій частині НОМЕР_2 , водночас задоволенню підлягають вимоги щодо лікування позивача під час проходження служби у Військовій частині НОМЕР_1 за період з 25.11.2022 по 10.12.2022. За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 440/15817/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати додаткової винагороди відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) за період з 15.06.2022 по 14.07.2022 та з 25.11.2022 по 10.12.2022, виходячи з розрахунку 100000 гривень на місяць пропорційно часу участі у бойових діях, у тому числі за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час його переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці, з урахуванням раніше виплачених сум, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач також оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач наголошує на неврахуванні судом першої інстанції того, що позивач не надав доказів належного звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, а тому позовна заява мала бути повернута позивачеві. Звертає увагу, що з позовною заявою позивач звернувся лише 20 жовтня 2023 року, тобто з пропуском строку звернення до суду, а отже позовну заяву суд першої інстанції повинен був залишити без розгляду. Уважає, що позивачем не надано до суду жодних документів на підтвердження невиплати в повному розмірі додаткової винагороди, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про необґрунтованість її доводів. Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявнимиу справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 мобілізований у зв`язку із запровадженням воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" та перебував на військовій службі у складі Військової частини НОМЕР_2 (далі також в/ч НОМЕР_2 ), яка підпорядковувалася Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 04.08.2022 за № Д-174/ДСК відбулися організаційно-штатні заходи відносно в/ч НОМЕР_2 , яку ліквідовано, а правонаступником визначено в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується листом Командування Десантно-штурмових військ № 117/2447 від 22.02.2023. Згідно з Наказом командира в/ч НОМЕР_2 за №326 від 24.11.2022 солдата ОСОБА_1 (призваного по мобілізації), звільненого Наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.10.2022, та який знаходиться на лікуванні з «24 листопада 2022 року» виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення. За час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_2 позивач з 11.05.2022 по 21.05.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України № 8/1524 від 21.08.2022. Як зазначено у довідці в/ч НОМЕР_2 від 21.08.2022 за № 8/1524, ОСОБА_1 отримав травму: «вибухова травма, закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, нейросенсорна приглухуватість, шумові ефекти внутрішнього вуха, з тимчасовим порушенням функцій», поранення отримав за безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_2 . 06.06.2022 близько 21:00 в результаті артилерійського обстрілу противником позицій роти вогневої підтримки в АДРЕСА_1 солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму. Стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння повністю відкидається. Перебував у засобах індивідуального захисту. Факт отримання позивачем травми також підтверджується первинною медичною карткою форми 100 від 07.06.2022. Як свідчать зібрані судом матеріали справи, позивач був направлений на лікування до Комунального некомерційного підприємства «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради у відділення мікрохірургії ЛОР-органів, де перебував на стаціонарному лікуванні з 07.06.2022 по 14.06.2022. Основний діагноз: Н8.3 Шумові ефекти внутрішнього вуха. Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.06.2022 солдату ОСОБА_1 надана додаткова оплачувана відпустка за станом здоров`я з 14 червня 2022 по 13 липня 2022 року. Згідно з витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2022 солдата ОСОБА_1 , який знаходиться у додатковій оплачуваній відпустці за станом здоров`я, прийнято вважати таким, що вибув до військового шпиталю військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_2 на лікування. Відповідно до виписки ІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_3 за № 1810 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у шпиталі з 15.07.2022 по 29.07.2022. Повний діагноз: стан після вибухової травми (06.06.2022), ЗЧМТ, ушибу головного мозку легкого ступеню, відновний період. Хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість. Витягом із наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 29.07.2022 №201 солдата ОСОБА_1 прийнято вважати таким, що прибув до пункту постійної дислокації АДРЕСА_2 , прийнято вважати звільненим від виконання службових обов`язків в період з 29.07.2022 по 07.08.2022. Відповідно до виписки стаціонарного хворого Комунального підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради» № 5110, ОСОБА_1 був госпіталізований до медичного закладу 14.10.2022, виписаний 10.12.2022. Діаноз: Розлад адаптації, пролонгована тривожно-депресивна реакція з виходом в медикаментозну компенсацію. Представник позивача у позові зазначає, що у серпні 2023 року позивач дізнався про те, що за весь час його лікування та перебування у відпустці йому не в повному обсязі нараховувалася та не виплачувалася додаткова винагорода збільшена до 100000 грн щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць, тобто за період з 01.06.2022 по 07.08.2022 та з 14.10.2022 по 10.12.2022 (час лікування та відпустки), як це передбачено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018. Представник позивача вважає, що згідно з указаними нормативними актами за час лікування у зв`язку з пораненням, перебуванням у відпустці у зв`язку з реабілітацією ОСОБА_1 повинен був отримати додаткову винагороду за період дії воєнного стану 100 000 грн, виходячи з розрахунку цієї надбавки за період 01.06.2022 по 07.08.2022 та з 14.10.2022 по 10.12.2022. Указана бездіяльність відповідача, на думку позивача, є протиправною і такою, що порушує його законні права та приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" і Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". З цих підстав позивач через свого представника звернувся до суду з позовом у цій справі. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з огляду на те, що матеріалами справи підтвердженого період перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через отримане ним бойове травмування у періоди з 07.06.2022 по 14.06.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 14.10.2022 по 24.11.2022 (до моменту виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_2 ), дійшов висновку, що у цій частині вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Разом з тим, зазначивши про те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у відпустці для лікування саме після тяжкого поранення, дійшов висновку, що в цій частині, як і в частині періоду з 25.11.2022 по 10.12.2022, у задоволенні позову слід відмовити. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає таке. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статей 17, 46 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. За змістом статей 17, 65 Конституції України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції. Тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення. Щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей ч. 5 ст. 17 Конституції України передбачено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними ст. 46 Конституції України (абз. 2, 3 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 р. № 12-р/2018). Відповідно до ст. 1 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" військова служба правопорядку у Збройних Силах України (далі - Служба правопорядку) - спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі - військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров`я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов`язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об`єктах. За приписами ч. 3 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України фінансування Служби правопорядку здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються на утримання Збройних Сил України і передбачаються у кошторисі Міністерства оборони України окремим рядком. Згідно з ч. 4 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" Служба правопорядку створюється на базі відповідних структурних підрозділів і служб Міністерства оборони України, функції яких цим Законом покладені на Службу правопорядку. Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" служба правопорядку складається з: 1) органів управління: Головного управління Служби правопорядку Збройних Сил України; Центрального управління Служби правопорядку по місту Києву і Київській області та територіальних управлінь Служби правопорядку; зональних відділів (відділень) Служби правопорядку; 2) підрозділів Служби правопорядку: охорони військових об`єктів; патрульно-постової служби; безпеки дорожнього руху; спеціального призначення; 3) Навчального центру Служби правопорядку. Згідно зі ст. 13 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" порядок і строки проходження військової служби військовослужбовцями Служби правопорядку, присвоєння їм військових звань та звільнення їх з військової служби визначаються відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відповідних положень про проходження військової служби. Відповідно до ст. 14 Закону України "Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України" соціальний і правовий захист військовослужбовців Служби правопорядку та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", інших нормативно-правових актів. Соціальний захист працівників Служби правопорядку забезпечується відповідно до законодавства про працю, інших нормативно-правових актів. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято Постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі за текстом - Постанова № 168). Відповідно до п. 1 на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Правовий механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регламентує Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі за текстом - Порядок № 260). Відповідно до п. 2 розділу І "Загальні Положення" Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Відповідно до п. 8 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Відповідно до п. 17 Розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Порядок та умови виплати зазначеної винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою № 248/1298 від 25.03.2022. Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100 000 гривень військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Пунктом 3 передбачено, що про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. В подальшому, 23.06.2022 Міністром оборони України з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, прийнято рішення № 912/з/29 (далі за текстом - Рішення № 912/з/29). Так, згідно з пунктом 1 Рішення № 912/з/29 під терміном "безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи в районах у період здійснення зазначених заходів" (далі - бойові дії або заходи ) слід розуміти виконання військовослужбовцем бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угрупувань військ (сил) Сил Оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України) в районі ведення воєнних (бойових) дій. За приписами пункту 2 Рішення № 912/з/29 на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах 100 000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах). За приписами пункту 5 Рішення № 912/з/29 виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі військові частини) - особовому складу військової частини. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення). Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення № 912/з/29). 01 квітня 2022 року Постановою Кабінету Міністрів України № 400 внесено зміни до зазначеної Постанови № 168, згідно з якими до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 квітня 2022 року № 400 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року. Отже, особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень. Судом із довідки "Про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 21.08.2022 за № 8/1524 встановлено, що ОСОБА_1 отримав травму: «Вибухова травма, закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, нейросенсорна приглухуватість, шумові ефекти внутрішнього вуха, з тимчасовим порушенням функцій», поранення отримав за безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, а саме - виконання бойових завдань у складі підрозділу Військової частини НОМЕР_2 . 06.06.2022 близько 21:00 в результаті артилерійського обстрілу противником позицій роти вогневої підтримки в н.п. Червоне Запорізької області солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму. За змістом довідки Військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_4 від 14.06.2022 за № 1307 позивачу поставлено діагноз: вибухова травма (06.06.2022), закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, двобічна нейросенсорна приглухуватість, з тимчасовим порушенням функцій. Травма, так, пов`язана з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я на 30 (тридцять) календарних днів. Тож факт отримання ОСОБА_1 поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, підтверджений медичними документами. У подальшому позивач відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_2 від 15.06.2022 за № 156 (по стройовій частині) вибув у додаткову оплачувану відпустку на 30 днів до м. Полтави з 14.06.2022 по 13.07.2022. Щодо висновків суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог за період з 14.06.2022 по 13.07.2022 (за час перебування позивача у відпустці), колегія суддів зазначає таке. За приписами Постанови № 168 право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень мають військовослужбовці за умов перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Тобто для виплати підвищеної винагороди під час перебування у відпустці військовослужбовець має надати висновок (постанову) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії про те, що він потребує відпустки після тяжкого поранення. Відповідно до статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві (який є Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800), позивач потребує відпустки за станом здоров`я. Додатком 2 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України є Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби. Згідно з пунктом 7 Розділу ХVII. "Травми, отруєння та деякі наслідки дії зовнішніх чинників (S00-T98), їх наслідки" Пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, стаття 81: передбачає стани після перенесених гострих травм, поранень, отруєнь та деякі інші наслідки дії зовнішніх причин громадянами та військовослужбовцями, які лікувалися консервативними або хірургічними методами. При залишкових явищах після перенесених гострих отруєнь, токсичної дії речовин та інших зовнішніх чинників військовослужбовцям виноситься постанова про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) або у звільненні, а для громадян - про тимчасову непридатність (надається відстрочка). Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 за №370, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169, затверджено Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості, відповідно до пункту 3 якого до тяжких травм відносяться: 3.1. За характером отриманих ушкоджень: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма; перелом черепа; внутрішньочерепна травма важкого і середньоважкого ступеня тяжкості; поранення, проникаючі в просвіт глотки, гортані, трахеї, стравоходу, а також ушкодження щитоподібної і вилочкової залоз; проникаючі поранення хребта; ушкодження хребців шийного відділу хребта, у тому числі і без порушення функції спинного мозку; нестабільні ушкодження грудних або поперекових хребців; закриті ушкодження спинного мозку; поранення грудної клітки, що проникають в плевральну порожнину, порожнину перикарду або клітковину середостіння, зокрема без ушкодження внутрішніх органів; поранення живота, що проникають в порожнину очеревини; поранення, що проникають в порожнину сечового міхура або кишечнику; відкриті поранення органів заочеревинного простору (нирок, наднирників, підшлункової залози); розрив внутрішнього органа грудної або черевної порожнини або порожнини таза, заочеревинного простору, розриви діафрагми, розриви передміхурової залози, розрив сечоводу, розрив перетинкової частини сечовипускального каналу; переломизаднього півкільця таза з розривом клубово-крижового зчленування і порушенням безперервності тазового кільця або подвійні переломи тазового кільця в передній і задній частинах з порушенням його безперервності; вивихи та переломовивихи великих суглобів кінцівок; закриті та відкриті переломи довгих кісток кінцівок; множинні переломи п`ясних та плесневих кісток; ушкодження крупноїкровоносної судини: аорти, сонної (загальної, внутрішньої, зовнішньої), підключичної, плечової, стегнової, підколінної артерій або супроводжуючих їх вен; термічні (хімічні) опіки IV ступеня з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла; опіки III ступеня з площею ураження, що перевищує 10% поверхні тіла; опіки III ступеня кисті, стопи, ділянок великих суглобів, шиї, статевих органів з площею ураження, що перевищує 1% поверхні тіла; опіки II ступеня з площею ураження, що перевищує 20% поверхні тіла; опіки дихальних шляхів з опіками обли22 по 31.10.2022 (час лікування та відпустки), як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018; 3.2. Травми, що в гострий період супроводжуються: шоком будь-якого ступеня тяжкості і будь-якого генезу; комою різної етіології; гострою серцевою або судинною недостатністю, колапсом, важким ступенем порушення мозкового кровообігу; гострою нирковою або печінковою недостатністю; гострою дихальною недостатністю; розладом регіонального і органного кровообігу, що призводить до інфаркту внутрішніх органів, гангрени кінцівок, емболії (газової і жирової) судин головного мозку, тромбоемболії; сепсисом; 3.3. Травми, які призвели до тяжких наслідків: втрата зору, слуху, мови; втрата якого-небудь органа або повна втрата його функції (при цьому втрата найважливішої у функціональному відношенні частини кінцівки (кисті або стопи) прирівнюють до втрати руки або ноги); психічні розлади; втрата репродуктивної здатності; невиправне понівечення обличчя. Порівняльний аналіз переліку тяжких травм, наведених у пункті 3 Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, та травм/поранень, отриманих ОСОБА_1 під час події 06.06.2022 (вибухова травма, закрита черпно-мозкова травма, струс головного мозку, акубаротравма, нейросенсорна приглухуватість, шумові ефекти внутрішнього вуха, з тимчасовим порушенням функцій), свідчить на користь висновку про те, що отримані позивачем травми/поранення не належать до тяжких. Про тяжкість травм/поранень, отриманих позивачем 06.06.2022, не містить відміток і довідка ВЛК в/ч НОМЕР_4 від 14.06.2022 за № 1307. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про непідтвердження обставин того, що ОСОБА_1 перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 за № 370 "Про затвердження Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості", прийнятий на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 "Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві", колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Так, у чинному законодавстві України відсутній окремий порядок, який визначає ступінь тяжкості поранення для військовослужбовців, тому застосування Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 за № 370 за аналогією закону є допустимим. Більш того, Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.07.2007 за № 370 застосовується військово-лікарськими комісіями під час складення довідок для визначення ступеня тяжкості отриманого поранення, про що свідчать долучені до апеляційної скарги довідки. З приводу подальшого лікування ОСОБА_1 судовим розглядом установлено, що після завершення відпустки позивач відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.07.2022 був направлений на лікування до Військового шпиталю в/ч НОМЕР_3 АДРЕСА_2 на лікування, де перебував на лікуванні з 15.07.2022 по 29.07.2022 (14 днів), в подальшому з 29.07.2022 по 07.08.2022 вважався таким, що прибув до пункту постійної дислокації АДРЕСА_2 відповідно до Наказу командира в/ч НОМЕР_2 29.07.2022 за №

184. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.11.2022 за № 326 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . Підстава: витяг з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 251-РС від 28.10.2022, рапорт солдата ОСОБА_1 від 23.11.2022. Отже, під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я після травмування з 07.06.2022 по 14.06.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 14.10.2022 по 24.11.2022 (до моменту виключення зі списків особового складу частини НОМЕР_2 ), а тому за ці періоди йому мала виплачуватися додаткова винагорода в розмірі саме до 100000,00 грн на місяць пропорційно часу лікування. Разом з тим за інформацією з довідки Військової частини НОМЕР_2 не підтверджено виплату вказаної вище винагороди позивачу. З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через отримане ним бойове травмування пропорційно часу лікування, а саме за період з 07.06.2022 по 14.06.2022, з 15.07.2022 по 29.07.2022, з 14.10.2022 по 24.11.2022, з покладенням на Військову частину НОМЕР_1 обов`язку здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди із розрахунку 100000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з його перебуванням на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я через отримане ним бойове травмування пропорційно часу лікування за вказані періоди. Водночас колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 25.11.2022 до 10.12.2022 під час проходження військової служби, оскільки Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 24.11.2022 за № 326 солдата ОСОБА_1 , звільненого наказом командиром в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 28.10.2022, виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , тому в цій частині суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не надав доказів належного звернення до відповідача для досудового врегулювання спору, а тому позовна заява мала бути повернена позивачеві, нормативно не обґрунтовані, з огляду на що не беруться колегією суддів до уваги. Крім того, відповідач після отримання позову та всіх необхідних документів, щодо отриманої 06.06.2022 позивачем вибухової травми, його лікування та перебування у відпустці, не здійснив покладеного на нього обов`язку, не перевірив правильність нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн щомісячно пропорційно в розрахунку на місяць за спірні періоди, відповідно до Постанови № 168 та Порядку № 260, що суперечить позиції відповідача про можливість досудового врегулювання спору. Щодо посилання Військової частини НОМЕР_1 на те, що позивач звернувся з позовною заявою у цій справі з пропуском строку звернення до адміністративного суду, то колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 30.10.2023 вирішив клопотання представника позивача про поновлення строку на звернення до суду, за наслідками чого визнав повідомлені адвокатом обставини поважними причинами пропуску. В апеляційній скарзі відповідачем не наведено обставин, які б спростували встановлені обставини та висновки суду першої інстанції в цій частині. Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права неправильним. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2024 у справі № 440/15817/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк