Постанова 4851 № 440/14094/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 липня 2024 р. Справа № 440/14094/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.04.24 по справі № 440/14094/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 з позовом, в якому просить суд: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану, за лютий 2023 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі 30000,00 грн у розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на військовій службі у період дії воєнного стану за лютий 2023 року; - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", в розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 30.07.2022 по 31.01.2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у розмірі, збільшеному до 100000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок тяжкої травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, за період з 30.07.2022 по 31.01.2023 з урахуванням фактично виплачених сум. Свої вимоги мотивував тим, що позивач під час проходження військової служби у складі Військової частини НОМЕР_1 отримав тяжке поранення, що зумовило тривале перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я, однак за цей час відповідач нараховував та виплачував йому додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 №168, не в повному обсязі, внаслідок чого відповідачем порушено права заявника на належне грошове забезпечення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач з 01.09.2022 по 30.09.2022 перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 31.08.2022 № 2887, згідно якої "Поранення легкого ступеня важкості". Тобто, до перебування на стаціонарному лікуванні в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" з 05.10.2022 по 24.10.2022 позивач не мав поранення тяжкого ступеня важкості, а відбував відпустку за поранення легкого ступеня тяжкості на підставі довідки ВЛК від 31.08.2022 № 2887. Довідка ВЛК №125 від 24.10.2022 не містить відомостей про те, що позивач потребує відпустки для лікування після тяжкого поранення. Вказане встановлено і судом першої інстанції, а саме вказано, що позивач після лікування з 05.10.2022 по 24.10.2022 на підставі довідки ВЛК від 24.10.2022 №125 вибув у відпустку за станом здоров`я, де перебував з 27.10.2022 по 25.11.2022. З 29.11.2022 по 28.12.2022 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я на підставі довідки ВЛК від 28.12.2022 № 5601. Зі змісту зазначених довідок ВЛК встановлено наявність формулювання: "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби". Разом із тим, зазначені довідки не містять відомостей про те, що захворювання позивача має тяжкий ступінь важкості. Таким чином, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року. Стосовно виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року зазначив, що судом першої інстанції встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.01.2023 по 31.01.2023 не у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, каліцтвом) згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 140 від 31.01.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 . Довідка ВЛК за період лікування з 12.01.2023 по 31.01.2023 у військовій частині НОМЕР_1 та матеріалах цієї справи відсутня. Так само, довідка ВЛК за наслідками лікування позивача з 12.01.2023 по 31.01.2023 відсутня у військовій частині НОМЕР_1 . Таким чином, позивачем не подано ні до суду, ні до військової частини НОМЕР_1 належного та допустимого документу на підтвердження підстав для здійснення виплати додаткової винагороди - довідки ВЛК, а тому у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 12.01.2023 по 31.01.2023 у зв`язку з відсутністю довідки ВЛК про те, що захворювання позивача мало тяжкий ступінь важкості відповідно до абзацу 5 пункту 1 Постанови №

168. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 12.04.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді такелажника, а з 25.05.2022 на посаді водія-механіка. З 25.02.2023 призначений на посаду начальника електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу технічного забезпечення 3 аеромобільного батальйону, ВОС-659491Д. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) військової частини НОМЕР_1 від 01.10.2022 №1/1052 зазначено, що 30.07.2022 позивач отримав: Мінно-вибухова травма. Післятравматичпий астелітез L5. Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, післятравматичний арахноїдит, стійкий цефалгічний. вертигінозний синдром. Акубаротравма. Сенсоневральна приглухуватість I ст. За обставин: безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях під час захисту Батьківщини, а саме: виконуючи бойове завдання в районі с. Мурахівка Березнегуватського району Миколаївської області у результаті обстрілу ворожої артилерії, під час відбиття збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та Захисту Батьківщини відповідно до Указу Президента України № 712022 від 24.02.2022 "Про використання Збройних Сил України та інших військових формувань". Травмування не пов`язане із вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення дій в стані алкогольного сп`яніння, під час отримання травмування перебував в засобах індивідуальної захисту (кевларовий шолом, бронежилет). Травмування, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. У період з 01.08.2022 по 26.08.2022 позивач перебував на лікуванні в КНП "Доброславська БЛІЛ", що підтверджується випискою з історії хвороби № 1883 від 26.08.2022. З 01.09.2022 по 30.09.2022 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я. У період з 05.10.2022 по 24.10.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП "Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги", що підтверджується випискою з історії хвороби № 13320 від 24.10.2022. З 27.10.2022 по 25.11.2022 та з 29.11.2022 по 28.12.2022 позивач перебував у відпустці за станом здоров`я. Згідно виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №140 від 31.01.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 12.01.2023 по 31.01.2023 не у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, каліцтвом). Посилаючись на те, що відповідач безпідставно не нарахував та не виплатив позивачу додаткову винагороду відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за лютий 2023 року в розмірі 30000,00 грн та за період 30.07.2022 по 31.01.2023 в розмірі 100000,00 грн, позивач звернувся до суду. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII. Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону). Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018. Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги. Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби). Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває на даний час. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 Про введення воєнного стану в Україні та №69 Про загальну мобілізацію Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок тяжкого поранення. При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Матеріалами справи встанволено, що у періоді з 05.10.2022 по 24.10.2022 в правовідносинах вищевказані умови дотримані та підтверджуються довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 01.10.2022 № 1/1052, а також виписками із медичної карти стаціонарного хворого, виписним епікризом та свідоцтвом про хворобу. Доводи відповідача про те, що в цей період позивач не набув права на додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн через те, що його перебування на стаціонарному лікуванні з 05.10.2022 по 24.10.2022 не пов`язане з отриманням травми (поранення, контузії, каліцтва), колегія суддів вважаєа помилковими з огляду на наступне. Випискою з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №13320 від 24.10.2022 року підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із травмою, отриманою 30.07.2022 під час захисту Батьківщини. За результатами стаціонарного лікування в період з 05.10.2022 по 24.10.2022 ВЛК на ім`я позивача видано довідку №125 від 24.10.2022, яка містить висновок "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби (а.с. 24-25). Таким чином, позивач має право на отримання збільшеної до 100000,00 грн винагороди за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з 05.10.2022 по 24.10.2022. Щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12.01.2023 по 31.01.2023, колегія суддів зазначає наступне. Згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого № 140 від 31.01.2022, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , підтверджено, що у період з 12.01.2023 по 31.01.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із травмою, отриманою 30.07.2022 під час захисту Батьківщини. Крім того, в епікрізі №140 від 31.01.2022 вказано, що згідно наказу №370 від 04.07.2007, яким затверджено КЛАСИФІКАТОР розподілу травм за ступенем тяжкості, вказана травма позивача відноситься до тяжких (а.с.28), що спростовує доводи апелянта про відбування відпустки за поранення легкого ступеня тяжкості. Доводи апелянта щодо відсутності довідки ВЛК за період лікування позивача з 12.01.2023 по 31.01.2023 та за наслідками його лікування не спростовує факту отримання позивачем травми за ступенем тяжкості - "тяжка", є безпідставними та такими, що не спростовують право позивача на належні йому виплати, з огляду на наступне. Згідно з вимогами пункту 6.1 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що обов`язок щодо направлення на ВЛК та складання за її результатами довідки віднесено до компетенції військової частини, відтак не вчинення відповідачем дій визначених діючими нормами законодавства не виключає факт отримання позивачем поранення під час захисту Батьківщини зі ступенем тяжкості - "тяжкий" та не позбавляє позивача права на отримання належних йому виплат визначених Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, збільшену до 100000,00 грн, за час перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я з 05 жовтня 2022 року по 24 жовтня 2022 року та з 12 січня 2023 року по 31 січня 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану". З огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.04.2024 по справі № 440/14094/23 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова