Ухвала КАС ВС № 620/6232/21

УХВАЛА 05 серпня 2024 року м. Київ справа № 620/6232/21 адміністративне провадження № К/990/27076/24 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Соколова В.М., перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року справі №620/6232/21 за позовом Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним та скасування положень акту, УСТАНОВИВ: Акціонерне товариство «Чернігівобленерго» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: - визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 грудня 2020 року № 2384 Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT Чернігівобленерго із застосуванням стимулюючого регулювання в частині коригування доходу (витрат) в Структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії із застосуванням стимулюючого регулювання АТ Чернігівобленерго, яка є додатком до постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384, а саме коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року № 1308 в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 грн (без урахування податку на додану вартість); - зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснити з розрахунку на найближчі 12 місяців коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та перерахунок тарифів на послуги з розподілу електричної енергії для AT Чернігівобленерго у бік збільшення, які забезпечать компенсацію від`ємного коригування витрат в структурі тарифів на послуги з розподілу електричної енергії на загальну суму 63 153,45 грн (без урахування податку на додану вартість), що було здійснено на підставі постанови НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384 Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії AT Чернігівобленерго із застосуванням стимулюючого регулювання. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року скасовано, а справу №620/6232/21 направлено до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий судовий розгляд. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року, позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Соколова В. М. з 08 по 31 липня 2024 року (наказ від 24 червня 2024 року №230-к) та 01-02 серпня 2024 року (наказ від 30 липня 2024 року №485/0/52-24), питання про відкриття позовного провадження вирішується в перший день після виходу судді з відпустки. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує, що судом апеляційної інстанції при прийняті рішення застосував норми пункту 4.2 глави 4 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05 жовтня 2018 року № 1175 та пункту 4.1 Порядку розроблення та подання на затвердження планів розвитку систем розподілу та інвестиційних програм операторів систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 04 вересня 2018 року №955 без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року у справі №620/6232/21. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Верховний Суд зауважує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права. Обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, як на підставу для перегляду оскаржуваних рішень за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування. У касаційній скарзі наведені окремі цитати з указаної постанови Верховного Суду, які заявник вважає застосовними до спірних правовідносин, проте не конкретизовано у чому саме полягає неправильне застосування судами норм права, виходячи з обставин установлених судами у цій справі та вказівок Верховного Суду під час попереднього касаційного розгляду справи, які суди повинні були урахувати під час нового розгляду цієї справи. При цьому, із касаційної скарги неможливо встановити, які саме висновки щодо застосування норми не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови. Під час нового розгляду суд апеляційної інстанції зазначив, що НКРЕКП вказує, що судом, під час нового розгляду цієї справи, було надано оцінку обставинам, які вже були встановленими у справі №620/2718/20. Суд визнав таке твердження необґрунтованим, оскільки в межах справи №620/2718/20 судом надавалася оцінка правомірності застосування до AT «Чернігівобленерго» штрафних санкцій на підставі статті 77 Закону №222-VIII за наслідками проведеної НКРЕКП позапланової виїзної перевірки. Натомість у справі, що розглядається, предметом оскарження є постанова НКРЕКП від 09 грудня 2020 року № 2384, якою встановлено тарифи на послуги з розподілу електричної енергії AT Чернігівобленерго із застосуванням стимулюючого регулювання, в частині коригування витрат відповідно до пункту 3 постанови НКРЕКП від 09 липня 2020 року №1308 (реалізованого відповідним Департаментом) в бік зменшення на загальну суму 63 153,45 тис грн (без урахування ПДВ). Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у межах справи №620/2718/20 не надавалася правова оцінка та не визнавалося правомірним чи навпаки неправомірним прийняття спірної постанови, як на тому наполягає НКРЕКП. Також суд виснував, що заходи Інвестиційної програми на 2019 рік були виконані в повному обсязі саме у 2019. На користь такого висновку свідчить і той факт, що НКРЕКП у постанові від 09 липня 2020 року №1308, за наслідками здійснення перевірки, зобов`язала АТ «Чернігівобленерго» ввести в експлуатацію не виконаний захід Інвестиційної програми АТ «ЧЕРНІГІВОБЛЕНЕРГО» на 2019 рік лише «Будівництво ПЛ 35 кВ «Замглай-Олешня» в Ріпкинському районі Чернігівської області». З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 10.3 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 червня 2018 року №428, частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 9, частини першої, другої, четвертої статті 73, частини п`ятої статті 353 КАС України. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. У касаційній скарзі відповідач посилається на невиконання позивачем заходу Інвестиційної програми на 2019 рік Будівництво ПЛ 35 кВ «Замглай-Олешня» в Ріпкинському районі Чернігівської області, технічне переоснащення ПС 110/35/10 кВ «Прилуки» в м. Прилуки, Чернігівської області, технічне переоснащення ТП 10/0,4 кВ з заміною тр-ів на ТМГ 100 кВА з розподільною шафою, технічне переоснащення ПС 110/35/10 кВ «Остер» в м. Остер, Козелецького району, Чернігівської області, технічне переоснащення ПЛ 10 кВ «Савин-Карпоки» Козелецького району, Чернігівської області. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено відсутність порушень Інвестиційної програми на 2019 рік Будівництво ПЛ 35 кВ «Замглай-Олешня» в Ріпкинському районі Чернігівської області. Суд вказав, що повне фінансування здійснено саме у 2019 році, що підтверджується платіжним дорученням від 27 грудня 2019 № 0003192313. На момент проведення перевірки, обладнання на цьому об`єкті було введено в експлуатацію, оскільки, як зазначено в самому Акті позапланової виїзної перевірки № 183: «з виїздом на місце 01 червня 2020 звірено наявність встановленого обладнання з проектною документацією, обладнання введено в експлуатацію та знаходиться під напругою в робочому стані». Суд апеляційної інстанції підкреслив, що в наступному, на виконання вимог п. 2 Постанови №1308, об`єкт було офіційно введено в експлуатацію, що підтверджується актом №100030925-100030933 від 31 жовтня 2020 року введення в експлуатацію основних засобів про що повідомлено НКРЕКП до прийняття нею спірною постанови. Щодо заходу Інвестиційної програми на 2019 рік «Технічне переоснащення ПС110/35/10 кВ «Прилуки» в м. Прилуки, Чернігівської області» НКРЕКП апеляційний суд вказує, що під час проведення перевірки, ліцензіатом не було надано комісії з перевірки документів, які підтверджували б придбання обладнання КРПЗ-35 та залізобетонних виробів та поставку їх на склад АТ «Чернігівобленерго», а було надано лише документи, що підтверджують фінансування закупівлі обладнання. Придбання обладнання КРПЗ-35 та залізобетонних виробів, а також поставка їх на склад AT«Чернігівобленерго» підтверджуються актом вхідного контролю ТМЦ від 28 грудня 2019, який було складено та підписано уповноваженими представниками сторін на виконання умов договору підряду №3355 від 29 жовтня 2019, укладеного між АТ «Чернігівобленерго» та ТОВ «ЕНЕРДЖІ СЕРВІС». При цьому, копія зазначеного Акту вхідного контролю ТМЦ від 28 грудня 2019 року надавалася НКРЕКП разом з поясненнями АТ«Чернігівобленерго». Об`єкт введено в експлуатацію в 2019 році, що підтверджується: актом від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2. Судом вказано, що об`єкти за заходом «Технічне переоснащення ТП 10/0,4 кВ з заміною тр-ів на ТМГ 100 кВА з розподільною шафою» прийнято на баланс у 2019 році, повне фінансування також здійснено у 2019 році. Відповідно до укладених договорів підряду № 3316 від 13.12.2020 та № 3414, 3415, 3416, 3417, 3419, 3420, 3421, 3422, 3423, 3424, 3425, 3426, 3427, 3428, 3432, 3433, 3434, 3435, 3436, 3437, 3438, 3439, 3440, 3441, 3442, 3443, 3444, 3445, 3446, 3447, 3448, 3449, 3450, 3451 від 23 грудня 2020, підрядником ТОВ «ВКК «ЕЛЕКТРИФІКАТОР» в 2019 році були виконані заходи по технічному переоснащенню КТП 10/0,4 кВ шляхом заміни силових трансформаторів. Про вказані обставини Позивач листом від 04 червня 2020 року №104.02/2665/01-15 повідомило НКРЕКП та комісію з перевірки. Щодо заходу технічного переоснащення ПС 110/35/10 кВ «Остер» в м. Остер, Козелецького району, Чернігівської області, Шостий апеляційний адміністративний суд, зазначив, що об`єкт прийнято на баланс в 2019 році, що підтверджується: договором підряду від 24 вересня 2019 року № 3312, довідкою за грудень 2019 форми КБ 3, актом за грудень 2019 від 31 грудня 2019 форми КБ-2в, актом від 31 грудня 2019 форми КБ-2в. Повне фінансування здійснено у 2019 році, що підтверджується: платіжними дорученнями від 24 вересня 2019 № 0003174847, від 25 вересня 2019 № 0003175002, від 26 вересня 2019 № 0003175716, від 10 грудня 2019 № 0003187894, від 27 грудня 2019 № 0003192221. Об`єкт введено в експлуатацію в 2019 році, що підтверджується - актом № 100019252-100019254 за формою ОЗ-2. Апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний захід було повністю виконано у 2019 році. Щодо виконання заходу Інвестиційної програми на 2019 рік «Технічне переоснащення ПЛ 10 кВ «Савин-Карпоки» Козелецького району, Чернігівської області», суд апеляційної інстанції вказав, що з матеріалів справи вбачається, що безпосередньо до НКРЕКП була надана завірена копія паспорту блочно-модульної комплектної трансформаторної підстанції КТП-250/10/0,4 У1 заводський номер 19032002 з датою випуску 20 листопада 2019, що підтверджується листом від 19 червня 2020. Об`єкт введено в експлуатацію в 2019 році, що підтверджується: актами від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2, № 100019247/3 від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2, № 100019247/6 від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2, № 100019247/4 від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2, № 100019247/5 від 31 грудня 2019 за формою ОЗ-2, № 100019247 введення в експлуатацію основних засобів. У касаційній скарзі не наведено об`єктивних мотивів, що спростовують такі висновки суду апеляційної інстанції. Доводи касаційної скарги переважно зводяться здебільшого до оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. З огляду на викладене Суд уважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 березня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року справі №620/6232/21 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя В. М. Соколов