Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/1102/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 серпня 2024 року справа №200/1102/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року у справі № 200/1102/24 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив: - рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16 лютого 2024 року №056550005856 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1- р/2020 по справі 1-5/2018, за Списком №2 визнати неправомірним та скасувати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018, з урахуванням норм статті 14-6.2 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 5 грудня 2022 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким задовольнити позов. Апелянт зазначив, що наявність 6 років пільгового стажу за Списком №2 дає позивачу право на зменшення пенсійного віку на 3 роки, тому право на призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) за Списком №2 виникло в 52 роки, тобто у 2022 році, а саме з 5 грудня 2022 року. Просив врахувати правову позицію в рішенні Верховного суду від 21 квітня 2021 року у справі 360/3611/20, зміненим в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного суду від 3 листопада 2021 року. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені. Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду». За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3). Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України). За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію. Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Позивач звернулася з заявою про призначення їй пенсії за віком до територіальних органів ПФУ засобами веб-порталу 09.02.2024, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви про призначення пенсії, позовною заявою, рішенням про відмову у призначенні пенсії від 16.02.2024, відзивом на позовну заяву та поясненнями третьої особи. Згідно принципу екстериторіальності для розгляду заяви про призначення пенсії був визначений структурний підрозділ - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням ГУПФУ в Харківській області №056550005856 від 16.02.2024 відмовлено в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з недосягненням пенсійного віку 55 років та відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років на роботах за Списком №2, передбаченого п.п.2 п.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В рішенні зазначено таке. Дата народження заявниці: 04.12.1970. РНОКПП заявниці: НОМЕР_1 . Місце реєстрації заявниці: АДРЕСА_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України: 09.02.2024. Призначення пенсії: за віком, на пільгових умовах за Списком

2. Вік заявниці: 53 роки. Пільговий стаж заявниці становить: 06 років 02 місяці 20 днів. Страховий стаж заявниці становить: 35 років 02 місяці 15 днів. До пільгового стажу зараховано періоди роботи згідно -довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №600/20/1 від 03.07.2020. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до загального страхового стажу зараховано періоди роботи згідно трудової та індивідуальних відомостей про застраховану особу державного Реєстру застрахованих осіб. Право на пенсію заявниця набуде з 05.12.2027. Заявниця працює. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує. Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, що доповнив Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах». Згідно статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. За п. «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Згідно п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). За п. 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Отже, рішенням № 1-р/2020 Конституційного Суду України було визнано неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку з цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ, з урахуванням рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.11.2021 року прийнятій у справі №360/3611/20 зробила висновок про те, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Згідно ч. 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, для призначення пенсії відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII, в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Відповідачем відмовлено позивачу в призначенні пенсії відповідно до підпункту 2 пункту 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії необхідного пенсійного віку 55 років та необхідного пільгового стажу 10 років за Списком №

2. Згідно спірного рішення відповідача, форми РС-право вік заявниці - 53 роки; пільговий стаж за Списком №2 становить 06 років 02 місяці 20 днів; страховий стаж - 35 років 02 місяці 15 днів. Суд зауважує, що відповідно до приписів зазначених в пункті «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1р/2020 визначено, що для призначення пенсії на пільгових умовах мають право жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, що є в наявності у позивача відповідно до зазначеного відповідачем в спірному рішенні від 16.02.2024 року. Отже, обов`язковою підставою для призначення пенсії у жінок на пільгових умовах є наявність двох умов: пільгового стажу за Списком № 2 не менше 10 років та пенсійного віку 50 років. Апеляційний суд зазначає, що позивач досяг пенсійного віку, проте у неї відсутній пільговий стаж за Списком № 2 - 10 років, тому відсутні правові підстави для призначення пенсії за п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1- р/2020 по справі 1-5/2018. Крім того, розрахунок пільгового стажу не є спірним між сторонами. Щодо посилання апелянта на правову позицію в рішенні Верховного суду від 21 квітня 2021 року у справі 360/3611/20, зміненим в мотивувальній частині постановою Великої Палати Верховного суду від 3 листопада 2021 року, то колегія суддів зауважує, що обставини справ не є тотожними. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволені позову. Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Варбана Олександра Валентиновича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 1 травня 2024 року у справі № 200/1102/24 за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Повний текст постанови складений 5 серпня 2024 року. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.В. Геращенко Судді: А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв