Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 360/4771/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 грудня 2022 року справа №360/4771/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 360/4771/21 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), в якій позивач просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 року №122950001752, щодо відмови ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, які працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 , з 15 липня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно з п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213- VІІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, як особі, які працювала до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.07.2021 позивач звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганської області про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах і надала усі необхідні документи, у тому числі і документи підтверджуючи, що періоди її роботи з 18.09.1991 по 16.09.1992, з 17.09.1992 по 23.06.1996, та з 08.07.1996 по 15.07.2021 відносяться до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за відсутності на момент звернення необхідного віку - 55 років, оскільки відповідно до п.2. ч.2 статті 114 Закону України №1058 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. В самому рішенні визначена дата, з якої на думку відповідача, ОСОБА_1 матиме право на призначення пенсії - 09.09.2025. Крім того, у рішенні про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 вказано, що на час звернення за призначенням пенсії її страховий стаж роботи складає 35 років 02 місяця 01 день, з яких спеціальний пільговий стаж, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, 26 років 01 місяць 14 днів. З посиланням на норми Закону України Про пенсійне забезпечення позивач вважає, що відповідач внаслідок порушень зазначених вимог Закону позбавив її права на пенсію, що стало підставою для подання даної позовної заяви. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 360/4771/21 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 № 122950001752 «Про відмову у призначенні пенсії». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, за заявою про призначення пенсії від 15.07.2021. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 15.07.2021 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідно до наявних документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивачки становить 35 років 02 місяці 01 день, пільговий стаж роботи Становить 26 років 01 місяці 14 днів. Станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно зі Списком № 2 позивачка досягла віку 50 років, однак враховуючи вимоги абз. 11 п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058- IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 2 становить 55 років. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 № 122950001752 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за Списком № 2 згідно з заявою від 15.07.2021 у зв`язку з недосягненням особою віку, передбаченого абзацом 13 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що позивачку повідомлено листом головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 27.08.2021 № 3415-3392/С-02/8-1200/21. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с.8-10). 15 липня 2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до неї відповідний пакет документів (а.с.22-23). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 23.07.2021 № 122950001752 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно з п.2 ч.2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з тих підстав, що ОСОБА_1 на час звернення до управління має вік 50 років, страховий стаж її становить 35 років 2 місяці 1 день, в тому числі на пільгових умовах за списком №2 згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - 26 років 1 місяць 14 днів. Також зазначено, що за документами до страхового стажу зараховано всі періоди, а також документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років (а.с.21). Сторонами у справі визнаються ті обставини, що на день звернення позивач досягла віку 50 років, страховий стаж її складав 35 років 2 місяці 1 день, в тому числі на пільгових умовах за списком №2 - 26 років 1 місяць 14 днів. Такі обставини не доказуються відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України Спірним питанням для сторін в цій справі є саме: який пенсійний закон має визначати вік позивача, з якого в неї виникає право на призначення пільгової пенсії. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003№ 1058-IV. Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування доповнено розділом XIV-І Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення. Так, пункт б статті 13 цього закону в редакції, чинній до 01.04.2015 передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посаді показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Коснтитуційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ). На час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років. Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким за умов існування неоднозначного, множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи., а саме: норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Коснтитуційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV. Таким чином, за нявності достатньої кількості стажу як страхового так і пільгового (при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах), позивач має право на призначення пільгової пенсії саме по досягненню 50 років за вказаними висновками Великої Палати Верховного Суду. Тому відмова управління Пенсійного фонду України в призначенні позивачу (яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи понад 20 років, у тому числі пільговий стаж за списком № 2 понад 10 років) пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною. Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи № 360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливими для особи, а не Закону № 1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 34 роки 11 місяців 29 днів, пільговий стаж за списком № 2 складає 21 рік 04 місяці 08 днів, що відповідає вимогам п. б ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та є достатнім для висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-ХІІ. Вказані обставини свідчить про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 122950001752 від 23.07.2021 про відмову позивачу у призначенні пенсії з підстав недосягнення нею 55 річного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, тому вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування вказаного рішення слід задовольнити. Таким чином, належним способом захисту є саме зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 на підставі пункту б статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 360/4771/21 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 р. у справі № 360/4771/21 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 22 грудня 2022 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В. Сіваченко