Постанова Чернігівський апеляційний суд № 734/4785/23

Справа № 734/4785/23 Головуючий у 1 інстанції Іванюк Т. І. Провадження № 33/4823/593/24 Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 серпня 2024 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М., Розглянув у м. Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Павленка О. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору. Як установив суд, 04 жовтня 2023 року, о 23 год. 24 хв., ОСОБА_1 на 80 кілометрі автодороги Київ - Чернігів - Н. Яриловичі, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував автомобілем VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. В апеляційній скарзі захисник просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, за обставин вчинення дії особою в стані крайньої необхідності. Свої вимоги мотивує тим, що військовослужбовців УДО ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , 04.10.2023 у вечірній час було терміново направлено до Сумської області для виконання бойового завдання. Інших військовослужбовців, які б мали право керувати транспортним засобом в автомобілі не було. Після зупинки автомобіля працівниками поліції, ними неодноразово повідомлялося, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та прямує з метою виконання окремих завдань, пов`язаних з відсіччю збройної агресії проти України. Вважає, що з огляду на викладене, на думку сторони захисту, зазначені дії ОСОБА_1 вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки отримавши наказ командування про негайне прибуття в зону бойових дій для виконання службових обов`язків, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він, як військовослужбовець повинен був сумлінно та своєчасно виконати цей наказ. З огляду на наявні можливості та відповідну обстановку, ОСОБА_1 було прийнято рішення про виконання наказу командира саме у той спосіб, який в подальшому став підставою для складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, захисник звертає увагу суду на те, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців та резервістів під час проведення зборів, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу Військової служби правопорядку в Збройних Силах України. Відтак, на думку захисника, працівники поліції, провівши огляд на стан сп`яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, діяли неправомірно та у порушення норм чинного законодавства. Також, захисник вважає, що диск, на якому зафіксовано події на боді-камеру поліцейського додано до протоколу незаконно. На апеляційний розгляд ОСОБА_1 та його захисник адвокат Павленко О. В. втретє не прибули. Захисник в черговий раз подав заяву про перенесення розгляду, цього разу у зв`язку з його відпусткою. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого з боку апелянта, не вбачається. Дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 , після зупинки автомобіля не заперечував факт керування транспортним засобом, був зупинений за повідомленням громадян на службовий планшет о 23 год. 16 хв. про порушення Правил дорожнього руху, а саме хаотичний рух - по проїжджій частині а/д М01 підрізав вантажне авто та не дав здійснити випередження рухаючись попереду), про що йому було повідомлено. ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пред`явив службове посвідчення та пояснив, що прямує з м. Києва на Північ. Під час спілкування працівники поліції виявили у останнього ознаки алкогольного сп`яніння. На питання, чи вживав алкоголь, ОСОБА_1 відповів, що ні. Надалі працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці або у лікарні. ОСОБА_1 погоджується пройти огляд на місці. Після продування алкотестера результат виявився позитивним - 1.73 проміле. ОСОБА_1 погоджується із результатом та жодних заперечень не висловлює. Після цього поліцейський роз`яснює ОСОБА_1 його права, повідомляє, що його відсторонено від керування транспортним засобом та складає протокол про адміністративне правопорушення. Також, з дослідженого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу перебуває у цивільному одязі, поводить себе спокійно, повільно, погоджується пройти огляд на стан сп`яніння, не повідомляє про те, що діє в стані крайньої необхідності і виконує невідкладне службове завдання та не пред`являє про це жодного документа. Також на відео зафіксовано, як працівники поліції оглядають салон транспортного засобу та ящики, які в ньому знаходяться. При цьому квадрокоптера, про який заявляє захисник, на відео не зафіксовано. Відеозапис проводився безперервно на місці вчинення правопорушення, і на ньому зафіксовано розвиток подій, що передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення. Піддавати вказані докази сумніву, немає підстав. Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що зупинка транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , була виправданою, при цьому стан ОСОБА_1 викликав у працівників поліції обґрунтовані підозри про керування водієм транспортним засобом у нетверезому стані, а сукупність візуальних ознак та поведінка ОСОБА_1 вказували на цілком обґрунтовані вимоги працівника патрульної поліції пройти відповідний огляд. Порушень конституційних прав, свобод та інтересів громадян, які б впливали на допустимість доказів у справі, також не виявлено. Щодо стану крайньої необхідності, слід зазначити, що це є випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Таким чином, посилання захисника на наявність крайньої необхідності в керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відповідні показання свідка ОСОБА_2 , який надав пояснення у місцевому суді, не знайшли свого підтвердження, тому не впливають на правильність висновків суду. Що стосується доводів захисника з приводу того, що працівники поліції незаконно провели огляд військовослужбовця ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, місцевий суд зазначив вірно наступне. За змістом ч. 1 ст. 15 КУпАП військовослужбовці несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Отже дії працівників поліції при огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння відповідають вимогам «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103 та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735. Відеозапис, що міститься у матеріалах справи не є недопустимим доказом, як вважає захисник, адже запис здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення, та виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення. Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника адвоката Павленка О. В. залишити без задоволення, а постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 травня 2024 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Антипець