Постанова Миколаївський апеляційний суд № 489/3128/23

05.08.24 22-ц/812/1118/24 Справа №489/3128/23 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б. Провадження №22-ц/812/1118/24 Постанова Іменем України 05 серпня 2024 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем Андрієнко Л.Д., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва постановлене 23 травня 2024 року, під головуванням судді Черенкової Н.П., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и л а: У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (далі ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», Товариство) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи його наступним. 19 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір №4643481 про надання споживчого кредиту, у розмірі 20000,00 грн, строком на 30 днів, який може бути продовженим у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього договору. Дата повернення кредиту - 18 вересня 2021 року. Вказаний договір укладено відповідно до правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши кредит у вказаній вище сумі, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача. Станом на 18 жовтня 2021 року відповідач кредитні кошти та нараховані проценти не повернув, у зв`язку з чим, виникла заборгованість у розмірі 64840,00 грн. 21 червня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) укладено договір факторингу №21-06/2022, за яким клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за договором №4643481 від 19 серпня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 . Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на його електронну пошту зазначену при укладенні кредитного договору відповідного повідомлення. Посилаючись на те, що протягом строку дії кредитного договору відповідач заборгованість не сплачує, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, остаточно просив суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 64840 грн, з яких: 20000 грн - сума кредиту, 44 840 грн - проценти за користування кредитом. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з ОСОБА_1 2 147 грн судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу. 23 травня 2024 року рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість у загальній сумі 64 840,00 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 20 000,00 грн, процентів за користування кредитом - 44840,00 грн. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2 147 грн 20 коп судового збору та 2000 грн витрат на правову допомогу. Суд першої інстанції виходив із доведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, надання відповідачу в кредит грошових коштів на умовах повернення у встановлений договором строк. Відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання на підставі цього договору грошових коштів у розмірі 20 000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в примусовому порядку. Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, який не спростовано відповідачем. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення районного суду, зазначав, що не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні через мобілізацію до Збройних Сил України, не міг подати заперечення і докази в суді першої інстанції, що могло вплинути на результат розгляду справи судом першої інстанції, просив скасувати оскаржуване рішення, провадження у справі зупинити до демобілізації відповідача та винести нове судове рішення з урахуванням обставин, пов`язаних з мобілізацією. 17 липня 2024 року на адресу апеляційного суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , доводи якого зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані та просить рішення районного суду залишити в силі, а скаргу без задоволення. У відзиві позивач також просив суд стягнути із ОСОБА_1 витрати на правову допомогу, понесені товариством під час розгляду справи судом апеляційної інстанції у розмірі 8 000 грн. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 05 серпня 2024 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі, з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст. 253 ЦПК України відмовлено. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 19 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 4643481 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом № 53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно з умовами кредитного договору загальний розмір кредиту становить 20 000 грн, строк кредиту - 30 днів, дата повернення кредиту - 18 вересня 2021 року, що вказано в графіку платежів, який є додатком №1 до договору. Згідно з п. 1.4 кредитного договору строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. Відповідно до п. 2.4. договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п.2.1. договору. ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання за вказаним кредитним договором та надало відповідачу кредит в розмірі 20 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 29 червня 2022 року, виданою ТОВ «ФК «Контрактовий Дім», що діє згідно договору з ТОВ «Авентус Україна» № 087/20-П від 08 липня 2020 року. ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не заперечує факт зарахування кредитних коштів на його платіжну банківську картку. Згідно з п.1.5. договору тип процентної ставки - фіксована. Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. договору передбачено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки в розмірі 0,57 %; у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2. договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3. договору. Станом на 18 вересня 2021 року ОСОБА_1 свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим кредитором на підставі п.4.3 договору кредитний договір було пролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. Відповідно до картки обліку договору відповідач має заборгованість по тілу кредиту в розмірі 20 000,00 грн, за процентами - 44 840 грн, що в загальному розмірі складає 64 840 грн. 21 червня 2022 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу №21-06/2022 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , про що відповідача було повідомлено електронним листом на електронну пошту, вказану ним у договорі. Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості. Таким чином, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України). Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України. Суд першої інстанції з`ясувавши обставини справи та оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли цивільні відносини позики, зобов`язання за яким відповідач належно не виконав, що призвело до утворення заборгованості, яка підлягає стягненню з нього на користь позивача. Водночас, колегія не може погодитись із висновком суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» 44 840 грн відсотків за користування кредитом, виходячи з такого. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України). Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Однак, суд не перевірив, не дослідив належним чином розрахунок заборгованості за договором в частині нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у сукупності та взаємозв`язку з умовами вказаного договору, не надав належної оцінки змісту укладеного між сторонами правочину та погодженим у ньому умовам. Підпунктом 1.5.1. пункту 1.5. укладеного сторонами 19 серпня 2021 року договору визначено стандартну проценту ставку в розмірі 1,90 %, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору (30 днів) та у межах нового строку кредитування, якщо відбулася пролонгація відповідно до п.4.3. договору. Паспортом споживчого кредиту теж погоджена стандартна відсоткова ставка, розмір якої складає 693,50 % річних (1,90% в день). Пунктом 4.3. умов договору визначено порядок пролонгації строку кредиту. Згідно п.4.3.1 умов договору, у випадку, якщо у споживача наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача. Пунктом 4.3.2 умов договору визначено, що споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору та вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача. Відповідач з дня укладення договору не погашав заборгованість кредиту, а матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачем було укладено з позивачем угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору. Таким чином, договір було автопролонговано, відповідно до пп.4.3.1 умов договору, а строк користування кредитом автоматично продовжено. Тому, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту, як це передбачено п.3.2 умов договору і станом на дату звернення до суду позивача з позовом, тобто за період з 19 серпня 2021 року по 19 червня 2023 року, виходячи із процентної ставки 1,90% в день, повинен складати 12 730 грн (670 дн х 1,90%). Оскільки висновок суду в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором не відповідає фактичним обставинам справи і наявним у ній доказам, то у відповідності до п.п.1,3 ч.1 367 ЦПК України рішення в цій частині слід змінити, зазначивши в його резолютивній частині, що стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підлягає заборгованість у загальній сумі 32 730 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 20 000,00 грн, процентів за користування кредитом - 12 730 грн. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не мав можливості бути присутнім у судовому засіданні через мобілізацію до Збройних Сил України, не міг подати заперечення і докази в суді першої інстанції, що могло вплинути на результат розгляду справи судом першої інстанції, не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду з огляду на таке. Аналіз матеріалів справи свідчить, що ОСОБА_1 повідомлявся та був обізнаний про час, дату і місце розгляду справи судом першої інстанції, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане особисто ОСОБА_1 20 жовтня 2023 року (а.с.132), заяви про відкладення розгляду справи, подані ОСОБА_1 від 09 листопада 2023 року, 17 січня 2024 року (а.с.138,155), а також його заява про ознайомлення із матеріалами справи та клопотання про відкладення справи від 06 березня 2024 року, 02 квітня 2024 року (а.с.162,163,176). У подальшому, ОСОБА_1 був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи на 02 квітня 2024 року, про що свідчить його розписка (а.с.164), а також направлявся на вказану ним адресу місця проживання поштовий конверт з судовою повісткою-повідомленням про призначення справи до розгляду на 23 травня 2024 року, який повернувся на адресу суду першої інстанції із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.179). Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Наведене свідчать про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, в якій він є відповідачем, а відтак мав можливість подавати письмові пояснення та докази, які б могли вплинути на результат розгляду справи судом першої інстанції. Своїм правом участі в судовому засіданні через представника відповідач теж не скористався. Не надано таких доказів і заперечень щодо позову під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а також належно не обґрунтовано відповідачем доводів й апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права під час вирішення позову по суті, які б призвели до неправильного ухвалення оскаржуваного рішення. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частинами першою-другою цієї статті визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, тому, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (50,48%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» підлягає стягненню 1083 грн 91 коп судового збору за подачу позовної заяви. Також із ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 1275 грн 95 коп за подачу апеляційної скарги. Враховуючи, що ОСОБА_1 сплатив до Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 220 грн 80 коп, тому, з урахуванням необхідної сплати (2 576 грн 64 коп), йому підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір у розмірі 644 грн 16 коп. Що стосується заяви ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» про стягнення із ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги в суді апеляційної інстанції, в її задоволенні слід відмовити. За приписами частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19). На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано звіт про надання правової допомоги від 17 липня 2024 року. У вказаному звіті міститься обсяг надання правової допомоги за договором № 07/07-2022 від 07 липня 2024 року, у якому зазначено найменування юридичних послуг, кількість витрачених годин та вартість таких послуг. Зокрема, адвокатом Крюковою М.В. у цій справі надано позивачу послуги в перелік яких увійшли правова експертиза документів та складання апеляційної скарги у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 - 8 000 грн (4 год); подання до суду відзиву на апеляційну скаргу (кількість годин та вартість не зазначено). Загальна сума наданих послуг склала 8 000 грн. Водночас, матеріалами справи не підтверджується подання ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» апеляційної скарги, адже судом апеляційної інстанції відбувся розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . Відтак, не було необхідності складати правову експертизу документів, тому така послуга є необґрунтованою. Що стосується складання відзиву на апеляційну скаргу, то позивачем не зазначено кількість витраченого часу на такий вид послуги та її дійсну вартість. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 травня 2024 року змінити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором від 19 серпня 2021 року, у загальній сумі 32 730 грн, яка складається із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) - 20 000,00 грн, проценти за користування кредитом - 12 730 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 1083 грн 91 коп судового збору за подачу позовної заяви. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на користь ОСОБА_1 1 275 грн 95 коп судового збору за подачу апеляційної скарги. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 644 грн 16 коп судового збору, який було надлишково сплачено на підставі квитанції №5193-4697-3709-7728 від 19 червня 2024 року. В іншій частині вказане судове рішення слід залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Головуючий Судді: _____________________ Повний текст судового рішення виготовлено 05.08.2024 р.