Постанова 4824 № 452/3189/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/4109/2024 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2024 року м. Київ Справа № 452/3189/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Дубінкіної М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року, ухвалене у складі судді Кушнір С.І., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, встановив: У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення аліментів, у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку) щомісяця, починаючи з дати звернення до суду та до закінчення навчання 30 червня 2025 року, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох років. В обґрунтування позову зазначив, що є сином відповідача. Наразі позивач навчається на ІІ курсі денної форми навчання Національного авіаційного університету, факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії терміном до 30 червня 2025 року. Стипендію позивач не отримує, навчається на денній формі навчання, проживає в гуртожитку у місті Києві та несе витрати на оплату проживання, харчування, одяг та навчання. Фактично сина утримує лише мати - ОСОБА_4 . Відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, не надає, ухиляється від виконання свого обов`язку. Зазначає, що батько є особою працездатного віку, має достатній дохід, а тому може надавати матеріальну допомогу на утримання позивача у розмірі 1/4 всіх видів доходу (заробітку) щомісяця. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/20 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року, на період навчання ОСОБА_3 до 30 червня 2025 року, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, відповідач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів, та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/100 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 , щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2022 року на період навчання ОСОБА_3 до 30 червня 2025 року, але не більше, ніж до досягнення ним двадцяти трьох років. Вказує, що не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром аліментів, адже з урахуванням середньомісячного доходу відповідача, присуджена 1/20 частина заробітку (доходу) ОСОБА_1 є значно більшою сумою коштів, ніж та яка дійсно витрачається позивачем в місяць на його утримання та не відповідає вимогам розумності та співмірності витрат, у зв`язку з навчанням. Середня заробітна плата відповідача на місяць становить 215 093,70 грн. та дає можливість матеріально утримувати старшого сина, але розмір аліментів визначений судом є надмірним та таким, що в десятки разів перевищує потреби позивача. Наголошує, що позивач після досягнення повноліття продовжує навчання у вищому навчальному закладі за державним замовленням, проживає безкоштовно у гуртожитку та отримує щомісяця під час навчання державну цільову підтримку у вигляді соціальної стипендії в розмірі 1180,00 грн. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати. Позивач в судове засідання не з`явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника відповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є батьком позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15 вересня 2004 року Новокалинівською селищною радою Самбірського району, актовий запис №31. Відповідно до довідки №433, виданої 29 липня 2022 року Національним авіаційним університетом, ОСОБА_3 є студентом 2 курсу денної форми навчання факультету кібербезпеки, комп`ютерної та програмної інженерії НАУ 4 рівня акредитації. Термін навчання за освітнім ступенем бакалавр з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2025 року. Згідно з договором № 21-1/ОФ-1694 про навчання у Національному авіаційному університеті від 16 серпня 2021 року ОСОБА_3 навчається за рахунок коштів замовника - матері ОСОБА_4 . Згідно з листом Національного авіаційного університету за вих. № 06.03/419 від 07 березня 2023 року, ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року наказом ректора від 06 вересня 2021 року за №1701/ст переведений на навчання за держзамовленням. З 01.02.2023 наказом ректора від 30.01.2023 № 83/ст, переведений на навчання до факультету кібербезпеки та програмної інженерії. Призначена соціальна стипендія у розмірі 1180 грн., яка виплачувалася у листопаді-грудні 2022 року. Позивач зареєстрований у студентському гуртожитку АДРЕСА_1 , де проживає на безоплатній основі. Відповідач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №895. На підставі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 квітня 2012 року у справі №2114/2-2-4858/11 з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15 грудня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття. Також, відповідач є батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 27 жовтня 2022 року Чортківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чортківському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), актовий запис №1119 від 20 жовтня 2015 року. На підставі рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 13 березня 2020 року у справі №766/9277/19 з відповідача стягуються аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання доньки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/12 частини всіх видів заробітку, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 травня 2019 року та до повноліття дитини. За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №341596247 від 04 серпня 2023 року, ОСОБА_1 є власником двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 . За даними ТСЦ МВС №0541 від 09 серпня 2023 року, транспортні засоби за відповідачем не зареєстровані. Згідно з Індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, відповідач отримує середньомісячний дохід у розмірі 215 093,70 грн. Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків на повнолітню дочку, сина, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Виходячи зі змісту даних норм, порядок виконання обов`язку матері, батька утримувати дитину до її повноліття та правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина врегульовані різними нормами Сімейного кодексу України, виходячи із різного правового статусу дитини (особи, яка не досягла 18 років) та дочки, сина, які досягли повноліття. Відповідно до ч.1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Відповідно до постанови Верховного Суду від 29 січня 2018 року по справі №622/373/16-ц, касаційним судом роз`яснено, що на відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст.ст.199-201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від обов`язку сплати аліментів, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Встановивши, що ОСОБА_1 , навчається на денному відділенні у Національному авіаційному університеті та у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач, як батько повнолітнього сина, повинен матеріально його утримувати, і має змогу надавати утримання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для застосування статті 199 СК України та наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання. Однак, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на утримання повнолітнього сина, визначений судом першої інстанції в сумі 1/20 грн. щомісячно, є завищеним з урахуванням фактичного матеріального становища платника аліментів, та таким, що визначений без врахування загальних засад регулювання сімейних відносин, таких, як справедливості, розумності, пропорційності. Заявляючи позовні вимоги про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача, позивачем не було обґрунтовано розміру матеріальної допомоги, якої він потребує у зв`язку з навчанням, на підтвердження розміру необхідної допомоги не надано відповідних доказів. З аналізу змісту наведеної норми ст. 199 СК України вбачається, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. Частиною другою статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до правових висновків, Верховного Суду у постанові від 28 лютого 2019 року у справі № 466/532/16-ц, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в справі № 635/1139/17 від 20 травня 2020 року, встановивши, що повнолітні діти відповідача перебувають на повному речовому, продовольчому та фінансовому забезпеченні за рахунок державного бюджету Міністерства оборони України, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не врахували, що позивачі не довели існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є їх процесуальним обов`язком, не надали будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність у них потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням (понесення витрат на харчування, проїзд, проживання, придбання підручників тощо). У цій постанові Верховного Суду в справі № 635/1139/17 від 20 травня 2020 року зазначено, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків з надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання. При визначенні розміру аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, колегія суддів приймає до уваги обставини, зазначені у статті 182 СУ України та, виходячи з засад розумності, виваженості, справедливості, задовольняючи правомірні очікування позивача на отримання аліментів, та враховуючи те, що відповідач не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/100 частки від його заробітку, вважає за можливе визначити стягнення аліментів у розмірі 1/30 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, оскільки саме зазначений розмір аліментів є тією сумою, яку відповідач спроможний надати на утримання повнолітнього сина з урахуванням його матеріального становища. Враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення життєдіяльності, колегія суддів вважає, що запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати у розмірі 1/100 частини від заробітку, що у грошовому виразі становитиме 2150 грн., є недостатнім для утримання повнолітнього сина, який продовжує навчатися, а тому доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє. За таких обставин, розмір аліментів, визначений до стягнення судом, належить змінити, шляхом його зменшення до 1/30 частини заробітку (доходу) відповідача, оскільки саме зазначений розмір аліментів є тією грошовою сумою, яку відповідач спроможний надати на утримання дитини з урахуванням його матеріального становища та стану здоров`я. Щодо необхідності утримувати двох дітей від іншого шлюбу, колегія судів зазначає, що наявність у відповідача ще двох дітей не звільняє його від обов`язку також утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчатись у зв`язку з чим потребує матеріальну допомогу, враховуючи, що відповідач спроможний її надавати. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б унеможливлювали сплату відповідачем аліментів в сумі 1/30 частини від його заробітку, відповідач, у передбаченому ст.ст.12, 81 ЦПК України порядку, суду не надав. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Ураховуючи наведене, встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про зміну цього рішення в частині визначення щомісячного розміру аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року - змінити, зменшивши розмір аліментів, що підлягають стягненню зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , з 1/20 частини заробітку (доходу) до 1/30 частини заробітку (доходу) ОСОБА_1 . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду з підстав, визначених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 02 серпня 2024 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.