Постанова Київський апеляційний суд № 754/3553/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 754/3553/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2722/2023 Головуючий у суді першої інстанції: Таран Н.Г. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 лютого 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року, встановив: у травні 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від доходу відповідача щомісячно, посилаючись на те, що їх повнолітній син продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач не надає. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини від усіх видів його доходу щомісячно з 13 травня 2022 року до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років. Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього аліменти в розмірі 1/8 частини від його доходу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з вимогами про стягнення аліментів, позивач посилалась на те, що вона та відповідач є батьками повнолітнього ОСОБА_3 . Зазначала, що син ОСОБА_3 після досягнення ним повноліття продовжує навчання та є студентом денної форми навчання Київського національного торговельно-економічного університету з 01 вересня 2021 року. Вказувала, що матеріальний стан відповідача дозволяє йому надавати матеріальну допомогу сину, у зв`язку з чим просила стягнути з нього на її користь аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу відповідача щомісячно до закінчення дитиною навчання. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина, який продовжує навчання, в розмірі 1/5 частини від усіх видів його доходу щомісячно з 13 травня 2022 року до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення ним 23 років. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як батько, зобов`язаний утримувати сина у зв`язку з продовженням ним навчання, та визначив розмір аліментів в частці від доходу відповідача щомісячно - 1/5 частину. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 180, 181, 199, 200 СК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг повноліття. З довідки, виданої Київським національним торговельно-економічним університетом 15 квітня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_3 є студентом першого курсу денної форми навчання факультету ресторанно-готельного та туристичного бізнесу зі строком закінчення у червні 2025 року (а.с.17). Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина. Батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України). Відповідно до частин першої, другої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Конструкція даної статті передбачає обов`язок батьків утримувати своїх дітей, які продовжують навчання та у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, надавати таку допомогу до досягнення ними двадцяти трьох років або до припинення навчання. Тобто нормами даної статті не передбачено обов`язку саме продовження навчання. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При зверненні до суду з відзивом на позовну заяву відповідачем було надано довідку, з якої вбачається, що він працює на посаді заступника начальника дистанції в КП «Київський метрополітен» і його посадовий оклад становить 17 909 грн. Вказані обставини свідчать про те, що відповідач має можливість утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання. Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що судом першої інстанції при визначення розміру аліментів не було враховано те, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру витрат на повнолітнього сина, який продовжує навчання, окрім вартості самого навчання. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду в повному обсязі. З наданого до суду першої інстанції Договору про надання платної освітньої послуги щодо підготовки фахівця у Київському національному торговельно-економічному університеті від 17 серпня 2021 року вбачається, що вартість навчання ОСОБА_3 становить 123 800 грн., а саме 15 475 грн. за семестр (30 950 грн. за навчальний рік). Твердження скаржника про те, що розмір сплачуваних ним аліментів не має перевищувати половину вартості навчання за місяць не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки повнолітній син сторін хоча і досяг повноліття, однак продовжує навчання за денною формою, тобто не має можливості працевлаштуватись та забезпечувати себе самостійно, а отже потребує матеріальної допомоги батьків не тільки щодо оплати навчання, а і для інших потреб, як то харчування, придбання одягу, необхідних для навчання підручників, тощо. Сам по собі факт відсутності розрахунку позивача витрат на утримання сина не спростовує наявності таких потреб повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Доводи апеляційної скарги про перебування на утриманні відповідача його матері ОСОБА_6 , та баби ОСОБА_7 також не є підставою для скасування рішення суду, оскільки не підтверджені належними доказами. Надані світлокопії пенсійного посвідчення, паспорту та свідоцтва про народження не містять інформації щодо предмету доказування, а сам по собі факт досягнення матір`ю та бабою відповідача пенсійного віку не свідчить про їх потребу в утриманні та відсутність пенсійних виплат. Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права щодо прийняття відповіді на відзив із порушення строків, також не є підставою для скасування рішення, оскільки воно було прийняте на підставі доказів, наданих позивачем при зверненні до суду з позовом, а не на підставі відповіді на відзив, як про те стверджує відповідач. Крім того, суд звертає увагу на те, що як позивачем, так і відповідачем у справі було використано всі надані ним процесуальним законом права, а саме щодо подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, а також письмових пояснень по суті спору, а тому підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, відсутні. Відповідачем не була спростована його можливість надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину, який продовжує навчання. Поряд з цим, з урахуванням вартості навчання сина сторін у справі, місцезнаходження навчального закладу в межах міста, де проживає дитина, середню вартість проживання в м.Києві (вартість харчування, проїзду, інших послуг) та розмір прожиткового мінімуму, матеріальний стан відповідача - платника аліментів, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду в частині визначення частки від доходу відповідача на 1/6, що з урахуванням розміру посадового окладу ОСОБА_2 після відрахування податків становитиме близько 2 400 грн. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2022 року змінити та визначити частку від доходу ОСОБА_2 , яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 в якості аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини. В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді